Ключові слова: метод аналізу і оцінки програм – PERT; сіть передування; метод критичного шляху; метод аналізу і графічної оцінки – GERT; функції управління часом

 

9.1 Методи планування проекту

Спочатку використовувалися досить прості засоби і методи, зокрема лінійні діаграми. Іншими додатковими до лінійної діаграми засобами, що використовувалися для УП є: таблиці трудових витрат, таблиці витрат ресурсів, в яких вказані терміни підготовки робочої документації, початок експлуатації, терміни по інших етапах і ресурси, необхідні для їх здійснення; таблиці обладнання, що містять дані про типи обладнання, терміни постачання; фінансові таблиці, що відображають прибутки і витрати.

Потім почали використовувати методи дослідження операцій, сітьові методи (метод критичного шляху), метод аналізу і оцінки програм - PERT (має перевагу тоді, коли досягнення цілей проекту пов'язане з фактором невизначеності)

Для кожної операції визначається три оцінки (оптимальна, песимістична, найбільш вірогідна). Цей метод дозволяє керівництву проекту точно знати, що необхідно в даний момент зробити, і хто це повинен робити, а також ймовірність виконання деяких операцій.

Сіть передування - дає найпростіше уявлення про операції, що паралельно виконуються. 

Метод критичного шляху і сіті передування краще використовувати тоді, коли операції проекту мають певну тривалість, а якщо оцінки тривалості носять ймовірносний характер, то більш ефективний метод PERT. Загальна умова - для реалізації події повинні бути завершені усі попередні операції.

Метод аналізу і графічної оцінки – GERT - доцільно застосовувати у випадку, коли для завершення планування не обов'язкове виконання всіх операцій. Він дає оцінки імовірності реалізації подій, на основі даних, визначених за допомогою моделювання ситуацій.

 

9.2 Сітьові моделі

Сітьовою моделлю комплексу робіт називається орієнтований граф, який використовується для опису залежностей між роботами і етапами проекту. Сіткові моделі доцільно використовувати тільки для складних проектів.

Існує три типи сіток:

- сітки типу " вершини-роботи";

- сітки " вершини-події";

- змішані сітки.

У сітках типу " вершини-роботи" елементи роботи подані у вигляді

прямокутників, зв'язаних логічними залежностями, які йдуть один за одним.

Існують чотири типи логічних взаємозалежностей між роботами:

- закінчення-початок: В не може початися, поки не закінчиться А;

- закінчення-закінчення: D не може закінчитися поки не закінчиться С;

- початок-початок: D не може початися поки не почнеться С;

- початок-закінчення: F не може закінчитися поки не почнеться Е.

Сітки типу " вершини-події" виду часто називаються IJ сітками, оскільки кожна робота визначається номером IJ (початок/кінець). У сітках цього типу робота зображується стрілкою між двома вузлами і визначається номерами вузлів, які вона зв'язує. Так як роботи повинні бути унікальними, то дві роботи В і С не можуть зв'язувати той самий вузол. Таким чином, В і С закінчуються у вузлах 3 і 4 відповідно і ці вузли пов'язуються фіктивною роботою. Так як роботи пов'язані через вузли, використовується логічна залежність виду закінчення-початок. Можливе введення фіктивних робіт для зображення трьох інших логічних зв'язків (рис. 9.1)

У змішаних сітках робота зображується у вигляді прямокутника (вузла) або лінії (стрілки). Крім того, існують прямокутники і лінії, які можуть не зображувати роботу: одночасні події та логічні залежності. Лінії використовуються не для об'єднання прямокутників по початках і закінченнях, а для відображення моменту часу до, під час або після виконання роботи. У останніх модифікаціях змішаних сіток зникає різниця між вузлами та лініями. Математичний апарат змішаних сіток - це принципово нова область.

Рис.9.1 – Опис роботи в сітях типу „вершини – роботи”

У сітях типу " вершини-роботи" кожна робота зображується прямокутником, поділеним на 7 частин. У верхніх сегментах цього прямокутника подані дані про ранній початок, тривалість роботи і її раннє закінчення. У нижніх - пізній початок, резерв часу і пізнє закінчення. Середня частина містить опис роботи.

У сітях типу " вершини-події" вузол має 4 сегменти: ідентифікатор, значення ранніх і пізніх моментів часу та резерв часу. Час - це початок наступної роботи і закінчення попередньої (рис.9.2).

Рис.9.2 – Сіті типу: А – „вершини-події”; В – „вершини-роботи”

9.3 Розрахунок сіток

Всі види сіткових моделей забезпечують розрахунок раннього та пізнього початку і закінчення, резервів часу для кожної роботи проекту, у припущенні, що задані тривалості робіт і логічні залежності між ними. Основа цього є настільки потужною, що дозволяє відслідковувати різні варіанти і за формулою " ЩО-ЯКЩО", яка передбачає варіювання тривалостями і логічними залежностями між роботами.

Розрахунок сітьової моделі. Тривалість - це час виконання роботи, що включає ранні та пізні дати Ці дати можуть бути визначені на основі оціночних тривалостей всіх робіт. Початок і закінчення однієї роботи можуть залежати від закінчення іншої. Таким чином існує сама рання дата, коли робота може бути розпочата - дата раннього початку. Дата раннього початку плюс оціночна тривалість роботи складають дату раннього закінчення. Якщо дата пізнього початку відрізняється від дати раннього початку, то проміжок, під час якого робота може бути розпочата, називається резервом часу.

Ранні початок і закінчення розраховуються на етапі прямого проходу по сітці. Ранній початок першої роботи дорівнює 0, раннє закінчення розраховується додаванням значення тривалості роботи. Раннє закінчення перетворюється у наступній роботі у ранній початок відніманням випередження або додаванням запізнення, які передбачають залежність закінчення-початок. Для залежності " початок-закінчення" час початку перетворюється у закінчення. Якщо робота має дві чи більше попередніх робіт, то перетворюється робота із максимальним значенням раннього закінчення. Процес повторюється по всій сіті.

Дати пізнього початку, пізнього закінчення, резерв часу розраховуються при виконанні зворотного проходу. Пізнє закінчення останньої роботи приймається рівним її ранньому закінченню. Шляхом віднімання тривалості роботи підраховується пізній початок. Пізній початок перетворюється у пізнє закінчення попередньої роботи. Перетворена дата початку або закінчення приймається у якості нового часу початку або закінчення у відповідності з типом залежності. Коли робота має дві чи більше попередніх роботи, вибирається робота із найменшим значенням часу початку (після віднімання запізнення і додавання випередження). Процес повторюється по всій сітці. Резерв часу у першої і останньої роботи повинен дорівнювати 0.

Визначення критичного шляху. Роботи з нульовим резервом часу називаються критичними; їх тривалість визначає тривалість проекту в цілому.

Критична тривалість - мінімальна тривалість, протягом якої може бути виконаний весь комплекс робіт проекту. Критичний шлях - шлях у сітьовій моделі, тривалість якого дорівнює критичній. Критичний шлях - це послідовність робіт з нульовими резервами часу.

Роботи, які лежать на критичному шляху, називаються критичними роботами.

 

9.4 Сутність управління часом та її зв’язок з іншими функціями УП

У кожному проекті час – це один з найважливіших визначальних чинників при оцінці досягнень (успіхів) проекту. Час є основним ресурсом проекту, але, на жаль “негнучким” ресурсом. Згаяний час не може бути поновленим. Звідси потреба особливої уваги до функції управління часом (рис.9.3).

Зміст функції управління часом включає в себе:

- визначення тривалості термінів початку та завершення проекту, його частин,

найважливіших подій і кожної роботи, що виконується;

- мінімізацію (оптимізацію) часових характеристик;

- розумне (раціональне) використання резервів часу;

- контроль за розвитком проекту за його часовими характеристиками;

- прогнозування термінів завершення робіт, етапів та проекту в цілому;

- прийняття рішень з ліквідації небажаних часових відхилень.

Функція управління часом здійснюється за допомогою: - аналізу часових характеристик проекту та його частин (тривалість, дати початку та закінчення проекту та його окремих етапів, робіт); -  календарного планування робіт; -контролю графіків виконання робіт, їх актуалізації і коригування.

Контрольні питання за темою 9

1. Перелічить методи планування проекту, їх основні задачі та відмінності

 2. Що таке сітьова модель, її призначення?

3. Накресліть схему типа “вершини-роботи". Який принцип її складання?

4. Зобразіть схему типу “вершини-події”, опишіть її, яка мета її складання?

5. На чому базується розрахунок сітьової моделі, розкрийте його принцип дії.

6. У чому полягає різниця між методом розрахунку сітьової моделі та методом критичного шляху, перелічить відмінності.

7. Що включає в себе поняття “управління часом”?

8. Які складові включає в себе управління часом, розкрийте їхню суть.

9. Яка різниця між оцінкою тривалості часу й календарним плануванням? Обґрунтуйте необхідність цих блоків у схемі управління часом.

10 Для чого в календарному плануванні необхідна інформація про ресурси проекту, обґрунтуйте.

 

 

                                                                                                                                       Рис.9.3 – Управління часом

 

Тема 10. Управління вартістю, фінансування та розробка

Кошторису проекту

10.1 Сутність управління вартістю проекту

10.2 Засоби фінансування проекту

10.3 Проектний кошторис та визначення кошторисної вартості

 

Ключові слова: управління проектною вартістю; джерела фінансування; проектне фінансування; види проектної документації

 

10.1 Сутність управління вартістю проекту

Для правильного планування ходу робіт проекту, необхідно уміти оцінювати тривалість і витрати на розробку проекту. Для організації-розробника дуже важливо не занизити оцінку собівартості проекту, щоб гарантувати свою прибутковість, у той же час, надмірне завищення вартості або термінів може налякати замовника, який в цьому випадку може віддати перевагу іншому розробнику або взагалі відмовитися від проекту через його високу вартість.

Фінансування сприяє розв´ язанню 2-х основних вимог проекту:

1 – забезбечити такий обсяг надходження коштів, який давав би можливість виконати проект відповідно до фінансових і часових обмежень;

2 – регулювати витрати фінансових ресурсів та управляти проектними ризиками за рахунок оптимізації інвестицій та максимізації податкових пільг.

 Для інвестиційних проектів дуже важливо мати додатне сальдо, щоб забезпечити фінансову стабільність проекту.

Головна задача управління вартістю - дотримання бюджетних рамок проекту і отримання передбаченого прибутку від його здійснення. У його основу покладено методи визначення ефективності інвестицій в проект (рис.10.1).

Фінансування проекту передбачає наступні дії: попередню оцінку витрат, визначення кошторису витрат, джерел фінансування і бюджету проекту, планування грошових потоків, контроль за витрачанням і надходженням грошових коштів і прийняття рішень у разі підвищення витрат та інших відхилень від фінансових планів.

Блоки управління включають (див. рисунок):

Оцінка і прогнозування вартості     2.Кошториси і бюджет    3. Контроль вартості       4. Використання вартісних показників.

В 1-му блоці проводиться економічний аналіз, розраховується рентабельність і прибуток, організовується фінансування проекту, проводиться оцінка зведеної економічної ефективності проекту, виявлення резервів на непередбачені витрати, прогнозування вартісних характеристик проекту на усіх фазах життєвого циклу.

     В 2-му - складаються кошториси на кожний вид робіт, оцінюються резерви на непередбачені витрати, встановлюються основні техніко-економічні і вартісні показники, формується система бухгалтерського обліку, встановлюється порядок фінансування і оплати виконаних робіт і послуг.

 

 

Рис. 10.1 – управління проектною вартістю

3-ій блок – це визначення вартості, розробка системи інформації та її відображення, управління резервами і непередбаченими витратами, моніторинг

фактичних витрат, аналіз відхилень від кошторису і бюджету, складання зведеної звітності про стан вартості проекту.

4-ий блок включає створення бази даних (БД) про досвід реалізації проекту, розробка схеми функціональних обов'язків, аналіз результатів і досвіду після завершення проекту і вироблення рекомендацій на майбутнє; вартісна оцінка життєвого циклу проекту; функціонально-вартісний аналіз (ФСА).

 

           10.2 Засоби фінансування проекту

Відносно джерел фінансування проекту, то вони вам відомі з інших дисциплін, таких як “інвестиційний менеджмент”, “планування діяльності підприємств”, “фінанси” та інші, тому ми не будему затримуватись на цьому. Спинимось на засобах фінансування.

Розрізняють наступні засоби фінансування.

Акціонерні інвестиції (внески коштів, устаткування технологій) є однією з

найпоширеніших форм фінансування через випуск акцій та облігацій. Перевагами

 цієї форми використання в тому, що основний обсяг необхідних ресурсів надходить на початку, або під час реалізації проекту, а розрахунок з інвесторами можна перенести на більш пізні терміни, коли підвищується спроможність проекту генерувати прибутки. При цьому, проекти фінансуються як через випуск акцій, так і боргових зобов´ язань. Цей вид фінансування є найбільш ефективним при створенні нових підприємств.

Бюджетне фінансування з державних джерел за рахунок інвестиційних програм через пряме субсидіювання на платних або безоплатних умовах у порядку, який визначає уряд. Перелік інвестиційних проектів формується у відповідности до цілей державної інвестиційної політики.

Боргове фінансування відбувається за рахунок довгострокових кредитів банків і боргових зобов´ язань юридичних або фізичних осіб, а також за рахунок емісії облігацій та боргових зобов´ язань в разі здійснення проектів на діючих підприємствах. Фактично це є позичка з умовою повернення кредитору певної суми коштів з узгодженою премією від частини прибутка проекту. Цей засіб фінансування пов´ язаний зі значним ризиком. Для того, щоб умови інвестування стали більш сприйнятними, до боргових зобов´ язань додають цінні папери боржника – варанти, облігації з фіксованою процентною ставкою, конвертовані та субординарні конвертовані облігації.

Лізингове фінансування - на основі довгострокової оренди майна зі зберіганням права власності;

Іпотека - застава нерухомого майна з метою одержання грошової позички. Об´ єктом застави можуть бути будівлі, споруди, будинки, земля та інші види нерухомості, що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб.

     Проектне фінансування (merchant banking) – надання спеціальних послуг окремими банками. Представники банку аналізують запропонований проект, доводять його дорівня фінансування, проводять переговори з можливим кредиторами і передають замовнику сформований проект з конкретними рекомендаціями на комерційних умовах. У цьому випадку кредитори мають додаткову гарантію життєздатності проекту.

     Альтернативне фінансування – частіше відбувається у вигляді інвестицій в ефективно діючі підприємства. Від таких підприємств не вимагають підвищеної плати за кредит через незначний ризик, крім цього, у них є матеріальне забезпечення кредиту у вигляді активів.

Кожний із засобів має свої переваги та недоліки. Правильно оцінити

наслідки їх застосування можна лише їх зіставленням. Варіанти фінансування вибирають з урахуванням можливості погашення кредиту і виплати процентної ставки.

 

10.3 Проектний кошторис та визначення кошторисної вартості

Кошторис – це план витрат за проектом. Він включає комплекс документальних розрахунків, необхідних для визначення розміру витрат на проект. Кошторис має подвійне значення: по-перше, це документ, що визначає вартість проекту; по-друге – це інструмент для контролюй аналізу витрат коштів й ресурсів на проект.

Існує 3 основні види кошторисної документації.

1. Зведений кошторисний розрахунок є основним документом, за яким визначають вартість проекту. Його складають на базі об´ єктного та локального кошторисів.

2. Об´ єктний кошторис розробляють на основі локального на окремі конструктивні елементи й види робіт.

3. Локальний кошторис складають на кожний окремий вид робіт, в нього включають кошторисну вартість конструктивних елементів і видів робіт.

Усі витрати за кошторисом можуть бути віднесені до однієї з 3-х категорій:

- основні витрати, пов´ язані з інвестиційним проектом та резервні фонди на випадок збільшення витрат (це витрати на придбання земельних ділянок і неухомості, будівництво, придбання інших основних засобів, з урахуванням можливих податків, мит, ПДВ);

- витрати, пов´ язані зі створенням початкового оборотного капіталу;

- відсотки, за прийнятими під час реалізації проекту зобов´ язаннями.

Кошторисна вартість - це загальна сума витрат, пов´ язаних з реалізацією проекту. Структура основних кошторисної вартості включає:

- вартість матеріалів, конструкцій, деталей та напівфабрикатів, витрати на їхню доставку та складські витрати;

- витрати на експлуатацію машин і механізмів;

- накладні витрати;

- кошторисний прибуток (кошти, що необхідні для покриття окремих загальних витрат, які відносяться на собівартість робіт. Він охоплює витрати на сплату податку з прибутку, розвиток виробництва, стимулювання працівників й розвиток матеріальної сфери);

- витрати на придбання устаткування, приладів, інструментів й виробничого інвентарю;

- резерв на непередбачувані роботи;

- інші капітальні витрати.

Для визначення кошторисної вартості проекту та окремих етапів його робіт застосовують 2 основних методи.

1 - Базисно-компесаційний метод зводиться до впорядкування кошторисної документації за допомогою наявних кошторисних норм. Вартість проекту при цьому формується з огляду на фактичні витрати й остаточно може бути виявлена тільки після закінчення проекту.

2 – Ресурсний метод полягає в калькуляції витрат в поточних або прогнозних цінах і тарифах. Собівартість калькулюють на основі виражених у натуральних вимірниках потреби в ресурсах усіх видів та витратах праці.

Ресурси, на основі яких визначають вартіст відповідних робіт обчислюють за проектом загалом у зведеному кошторисному розрахунку, або за його частинами в об´ єктому чи локальному кошторисі.

 

Контрольні питання за темою 10

1. Які задачі ставить перед собою фінансування проектної діяльності та управління вартістю проекту?

2. Які етапи передують фінансуванню проекту?

3. Перелічить відомі Вам джерела фінансування проектів.

4 Що включають в себе поняття фінансові кошти? Використання яких коштів є найбільш ризиковим?

5. Перелічить засоби проектного фінансування, дайте їхню коротку характеристику.

6. Обґрунтуйте переваги й недоліки використання одного з 6–ти засобів фінансування.

7. Що таке проектний кошторис, яке його призначення, які види проектного кошторису Вам відомі?

8. Що таке кошторисна вартість, які витрати вона в себе включає?

9. Порівняйте між собою ресурсний та базисно-компенсаційний методи, перелічить їхні відмінності один від одного.

 

 

⇐ Предыдущая12345678910Следующая ⇒

Поделиться: