Розвиток пізнавальної та особистісної сфер

В плані розвитку пізнавальної сфери в юнацькому віці відбуваються наступні зміни. Так, вважається, що загальні розумові здібності в основному оформлюються наприкінці підліткового віку. Протягом юнацького віку вони удосконалюються: збагачується науковий понятійний апарат, відбувається оволодіння складними інтелектуальними операціями, більш продуктивною стає розумова діяльність.

Розумові здібності виявляються як індивідуальні властивості сприймання, пам'яті, мислення, уяви, вони визначають індивідуальний стиль пізнавальної діяльності старшокласника та її продуктивність.

Навчальні дії трансформуються в методи наукового пізнання: юнаки оволодівають елементами дослідницької діяльності: формулюванням гіпотез, плануючим контролем, прогнозуючою оцінкою. Формуються певні розумові звички, які становлять основу культури розумової праці. Важливе педагогічне завдання — навчити знаходити і ставити нестандартні завдання, бачити нову проблему, визначати нові засоби її вирішення. Саме такі риси характерні для самостійного творчого мислення. Але, за даними дослідження випускників шкіл, більша кількість юнаків працюють на репродуктивному рівні.

У цьому віці продовжується розвиток теоретичного мислення, розвивається здатність до зв'язного логічного міркування, до високого рівня узагальнення та систематизації знань; підвищується самостійність, гнучкість та продуктивність мислення, його рефлексивність.

Зростає продуктивність логічної пам'яті, що пов'язана з операціональним мисленням. Збільшується обсяг уваги, здатність до її концентрації, переключення. В той же час увага стає більш вибірковою: вона залежить від . спрямованості інтересів особистості, від її потреб. Формування професійної орієнтації юнака сприяє розвитку спеціальних здібностей (математичних, літературних, лінгвістичних тощо). У дівчаток в цьому віці спеціальні інтереси менш визначені, у порівнянні з хлопцями, хоча успішність у навчанні у цілому вища.

Творчість юнаків повніше та яскравіше виявляється поза засвоєнням навчальної програми: в наукових гуртках, факультативах, у гуртках за інтересами.

Взагалі, розумовий розвиток юнаків полягає не тільки в накопиченні знань та вмінь (хоча це теж важливо), але й у формуванні індивідуального стилю розумової діяльності, в розвитку розумових здібностей. Це стійка сукупність індивідуальних варіантів у засобах сприймання, його якостях, індивідуальних особливостях пам'яті, мислення, а також свідоме оволодіння прийомами та засобами продуктивної розумової праці,

Аналїзуючи розвиток особистості в юнацькому віці важливим показником є зростання інтелектуальних можливостей, завдяки якому здїйснюється перехід до дорослості періодом змін в цінностях та настановах, в ідеалах, цілях.

Зміст юнацьких цінностей значною мірою залежить від культурного контексту та історичного періоду. Допомогу юнакові у наближенні до майбутнього, в уникненні розчарувань надають добрі стосунки з батьками, досягнення в якійсь галузі діяльності (навчання, спорт, музика), а також уміння долати труднощі, самодисципліна, почуття відповідальності і за себе, і за інших. Добра порада необхідна і в постановці життєвих цілей, бо іноді вони дуже конкретні, немає гнучкості; а іноді вони дуже загальні ("хочу стати хорошим спеціалістом, заробляти добрі гроші").

Зростає усвідомлення своєї унікальності, власного світосприймання, оформлюється "Я-концепція" в трьох компонентах, як суб'єктивне уявлення про самого себе, настанова по відношенню до себе (або емоційно-ціннісне ставлення) та поведінковий компонент, що характеризує виявлення "Я-образу" та ставлення до себе в поведінці серед оточуючих людей. Самовизначення набуває дієвого характеру: юнак починає діяти, реалізовувати плани, стверджуючи той чи інший образ життя, починає активно готуватись до засвоєння обраної професії (факультативи, гуртки, репетитори, самоосвіта тощо). Самооцінка набуває більшої стійкості у відношенні своєї цінності як особистості, але вона може змінюватись при оцінці своїх здібностей, нахилів, можливостей.

Т. Томе розрізняє два принципово різних типи розвитку особистості в юнацькому віці - прагматичний та творчо-орієнтований.

Прагматичний тип характеризується орієнтацією юнака на доцільність і на утікання від джерел неспокою, чому суб'єктивно надається першорядне значення. У юнакові такого типу домінують матеріальні цінності та інтереси. Для нього важливе намагання до гомеостатичної рівновага, уникнення будь-яких проблем. І це перешкоджає їх подальшому індивідуальному розвиткові. Вони не прагнуть доодержання більшої освіти. Саме такого типу юнаки вдаються до застосування алкоголю та наркотиків, щоб "позбутися" проблем.

   Творчо-орієнтований тип характеризується прагненнями та інтересами, які спрямовані в майбутнє, вони активно включають у власний спосіб життя різні пізнавальні та інші можливості. Педагогічне завдання —на основі корекції самооцінки допомогти юнакові набути впевненості в собі, виявляти активність при вирішенні життєвих завдань. Орієнтування на майбутнє, наявність, життєвих перспектив викликають бажання удосконалювати ті якості, які необхідні для професійної діяльності, в першу чергу, і для майбутнього самостійного життя в цілому. Самооцінка набуває більшої конкретності, критичності, дійовості. Багатьом юнакам притаманно складання програм самовиховання. Вони пов'язані з перспективами набуття професії, зі вступом у вищий навчальний заклад, з майбутнім положенням у суспільстві, зі встановленням тісних взаємин з другом, з утворенням сім'ї тощо. На основі самооцінки й самовиховання формується самоповага. З усвідомленням своїх якостей і можливостей, з уявленням про своє місце в житті, з оцінкою себе як особистості пов'язане зростання інтересу до моральних проблем — щастя, обов'язок, любов, дружба тощо.

 І. Бех відмічає, що у ранній юності відбувається і моральне, і вольове загартовування, перш за все формування моральної свідомості.

  В юнацькому віці зростає рефлексивність свідомості, збільшується увага до особистісних переживань, інтерес до власного психічного життя. Юнаки досить самокритичні до своїх недоліків, але ще шукають виправдань своїм особистісним вадам: впертість вважають проявом волі, грубість — доказом сміливості, небажання вибачитись — проявом принциповості... Подібний моральний формалізм є однією із суперечностей раннього юнацького віку. Проте принцип поведінки з нестійких і наслідувальних стають внутрішніми і стійкими утворюючи у своїй сукупності єдину чітко усвідомлювану моральну позицію. Симптом раптового подорослішання, пов'язаного з особливою відповідальністю в житті, у деяких старшокласників виникає в останні дні перебування в школі.

У юнацькому віці відбувається становлення світогляду як системи знань про політичне, економічне, культурне життя суспільства, як системи поглядів на оточуючий світ і місце в ньому кожної людини. Погляд на багато життєвих проблем досип, глибокий та розумний: Увагу юнаків привертають питання справедливості та беззаконня, порядності та безпринципності. Сучасний юнак має тверезий, розумно-практичний погляд на світ та події, які в ньому відбуваються, більш незалежну позицію та власну орієнтацію в їх оцінці. Але можна зустріти прояв і вкрай протилежних рис: індивідуалізм та соціальну спрямованість, скепсис і намагання вірити будь-кому в будь-що, у декого виявляється максималізм та нерозбірливість у виборі засобів реалізації своєї життєвої мети. Спостерігається також розрив між різними верствами молоді за рівнем соціально-культурне розвитку: богемна молодь та ділки, наукове світорозуміння та спрощений підхід тощо. Особливості світосприймання юнаків виявляються в ціннісних орієнтаціях, потребах та інтересах, ідеалах та переконаннях, у мріях та життєвих планах. Юнак є представником певного покоління, яке, в свою чергу, об'єднується якимось важливими явищами суспільного життя, співпадання настанов, смаків, інтересів, моди тощо.

Поведінка юнаків може містити низку суперечностей, що може відбиватися у наступних формах:

• підвищені вимоги до дорослих та поблажливе ставлення до власного їх порушення;
• у вчинках (як і в свідомості взагалі) співіснують принциповість у великому та безпринципність у малому (зберігаються іноді риси дитячої поведінки);
• емоційне підвищене переживання власних невдач, неприємностей, які іноді гіпертрофуються в справжнє горе.

Ці симптоми можуть пройти безслідно, а можуть стати рисами особистості.

Для оточуючих значущих дорослих важливо зміцнити потребу юнаків працювати над собою систематично, прямуючи до поставленої мети зайняти позицію дорослої людини, і створювати умови для прояву ініціативи; творчості, корисних починань у самореалізації та в стверджуванні власної особистості.

Отже, юнацький вік – це період активного формування особистої соціальної зрілості: відбувається формування світогляду, ідеалів, переконань, життєвих планів, відповідальності, толерантності, здатності до саморозвитку, підвищується інтерес до морально-етичних проблем. Сам процес навчання у навчальному закладі передбачає включення їх у систему соціальних відносин. Тому до соціально значущих рис юнацтва можна віднести інтенсивність спілкування, активне відношення до дійсності, соціально активне самовизначення та самоствердження в якості суб'єкта соціального життя, пошук сенсу життя, прагнення до нових ідей. Поряд з цим, в юнацький період проявляється соціально-психологічна нестійкість, яка приводить до розчарувань, песимізму, нігілізму; відмічаються внутрішні протиріччя, гостра критика та самокритика, максималізм і категоричність оцінок. До того ж, розвиток студентів іноді випереджає навчання й особливо виховання. Усі ці особливості поведінки молодої людини мають як соціальну, так і біологічну та психологічну природу.

Таким чином, у період юнацтва відбувається набування почуття особистісної самовизначеності, цілісності (ідентичності).

Відбувається професійне самовизначення, самостійне обрання життєвої платформи, цілей та професії.

Розвиваються ціннісні світоглядні орієнтації, самостійність, відповідальність, рефлексивна самосвідомість, самоцінність, самоповага.

Набувається психосексуальна ідентичність, усвідомлюється причетність до представників певної статі.

Вироблюється індивідуальний стиль розумової діяльності, розвиваються та удосконалюються розумові здібності та спеціальні на основі диференціації інтересів та орієнтації на майбутню професію.

Всі ці особливості впливають на сумісну діяльність юнаків, яка відбувається в умовах професійної підготовки у навчальній групі.

Питання для самоперевірки

1. Назвіть особливості соціальної ситуації в період юнацтва.

2. Що вважав Е.Еріксон провідним новоутворенням в юнацькому віці.

3. Чому студентство виділяють як особливу вікову категорію?

4. Охарактеризуйте особливості розвитку пізнавальної та особистісної сфери у юнацькому віці.

 

 

Тематика рефератів

1. Виникнення та розвиток вікової психології.
2. Роль сім'ї в розвитку особистості.
3. Проблема співвідношення навчання та розвитку людини.
4. Особливості розвитку когнітивної сфери особистості.
5. Соціалізації особистості як показник розвитку.
6. Інтелектуальний розвиток особистості.
7. Розвиток моральної сфери особистості.
8. Погляд на розвиток людини в контексті психологічного напрямку (за власним вибором).

 

Рекомендована література

 

1. Асеев В.Г. Возрастная психология. Учебное пособие. -Иркутск, 1989

2. Вовчик-Блакитна М. В. Сімейне виховання. Юнацтво. — К., 1982. Вовчик-Блакитна М. В. Сімейне виховання: Юнацтво / М. В. Вовчик-Блакитна. – К. : Рад. школа, 1982. – 147 с. – (Б-ка для батьків).

3. Возрастная и педагогическая психология / Под ред. М.В. Гамезо и др. - М., 1984

4. Гальперин ПЛ., Запорожец A.B., Карпова С.Н. Актуальные проблемы возрастной психологии. -М., 1978

5. Головаха Е. И. Жизненная перспектива и профессиональное самоопределение молодежи / Е. И. Головаха ; АН УССР, Ин-т философии. – Киев : Наук. думка, 1988. – 142, [2] с.

6. Дьяченко О.М., Лаврентьева ТВ. Психическое развитие дошкольников. -М., 1984

7. Крайг Г. Психология развития. - СПб.; Издательство «Питер», 2000. - 992с.

8. Кулагина И.Ю., Колюцкий ВН. Возрастная психология: Полный жизненный цикл человека. Учебное пособие для студентов высших учебных заведений. - М.: ТЦ сфера, 2003. - 464с.

9. Лешли Д. Работа с маленькими детьми. -М., 1991

10. Мухина B.C. Детская психология: Учебник для студентов пед. Ин-тов. -М., 1985.

11. Практикум по возрастной психологии: Учеб. Пособие / Под ред. Л.А. Головей, Е.Ф. Рыбалко. - СПб.: Речь, 2006. - 688 с.

12. Психология человека от рождения до смерти. Психологический атлас человека / Под ред.. A.A. Реана. -СПб.: Пройм - ЕВРОЗНАК, 2007. -651с.

13. Эльконин ДБ. Детская психология (развитие ребенка от рождения до семи лет) -М., 1960.

14. Бродский М. М. Возрастная психология. – К., 1999.

15. Вікова та педагогічна психологія: навч. Посіб. /О.В.Скрипченко., Л.В.Волинська, З.В.Огороднійчук та ін. – К.: Просвіта, 2001. – 416 с.

16. Возрастная и педагогическая психология /Под ред. А. В. Петровского. – М., 1979.

17. Краковский А. П. О подростках. – М., 1970.

 

 

⇐ Предыдущая6789101112131415Следующая ⇒

Поделиться: