Про проходження 2-ї виробничої практики

Стр 1 из 4Следующая ⇒

ЗВІТ

Про проходження 2-ї виробничої практики

Виконав:

студент групи 401-БП

Солошенко А.І.

Керівник практики від

підприємства: Солошенко Д.І.

Керівник виробничої

практики: Семко О.В.

Полтава 2018

ВСТУП

Друга виробнича практика студентів 4 курсу – важлива обов’язкова частина учбового процесу підготовки висококваліфікованого спеціаліста. Її мета – закріплення теоретичних знань, отриманих в університеті та придбання практичних навиків організації і управлінням будівельним виробництвом шляхом виконання обов’язків майстра, виконавця робіт або інженера виробничо-технологічного відділу, розширення та поглиблення знань в галузі економіки, організації, планування та управління будівництвом, придбання досвіду організаційної та виховної роботи в колективі.

ЗАГАЛЬНІ ВІДОМОСТІ ПРО БУДІВЕЛЬНУ ОРГАНІЗАЦІЮ

Будівельна організація “Полтавахiмзахист” діє на засадах підприємницької діяльності, має печатку, фірмовий бланк та свій розрахунковий рахунок в банку.

Метою створення і діяльності підприємства є одержання прибутку шляхом здійснення виробничо-господарської та іншої діяльності, згідно з Статутом підприємства, а також задоволення на основі одержаного прибутку соцівльно-економічних інтересів засновника та членів трудового колективу підприємства.

Предметом діяльності підприємства є:

- Виконання загально-будівельних, монтажних робіт, робіт по захисту будівельних конструкцій;

- Ремонт та реставраційні роботи;

- Населення теплоізоляційного захисту на зовнішню поверхню газових котлівкотельної;

- Роботи по влаштуванню антикорозійного покриття;

- Улаштування хімзахисного покриття підлоги на підприємствах харчової промисловості;

- Виконання будівельних, проектних, ремонтних, оздоблювальних, монтажних робіт;

- Та інші види діяльності визначені статутом підприємством

УПРАВЛІННЯ БУДІВЕЛЬНИМ ВИРОБНИЦТВОМ

Бригадир – керівник групи робітників. Бригадиром назначається досвідчений, кваліфікований робітник із стажем роботи на даному виробництві.

Майстер – безпосередній організатор виробництва. Він приймає на роботу та займається розстановкою робітників та бере участь у підборі кадрів для ділянки. Майстер також активно приймає участь в проваджені нової техніки.

Виконроб – здійснює керівництво над роботою майстрів, відповідає за виконання виробничих завдань.

Бухгалтерія – здійснює бухгалтерський облік, результати господарської діяльності, контролює витрати грошових коштів та матеріалів, проводить ревізії та здійснює допомогу при інвентаризації. Розраховує заробітну плату та преміальні витрати згідно з прогресивною оплатою праці.

Головний інженер – відповідає за технічну політику в організації, впроваджує в виробництво досягнення науки і техніки, вдосконалює технологію виконання робіт, направляє технічну діяльність всіх підрозділів, керує всіма виробничими роботами через технічну раду. Відповідає також за технічну кваліфікацію персоналу.

Керівник управління – розпоряджується в відповідності з договорами орендними матеріальними ресурсами, відкриває розрахунковий рахунок в банку та керує безпосередньою роботою бухгалтерії та головного інженера.

ОХОРОНА ПРАЦІ В БУДІВНИЦТВІ

Поліпшення організації виробництва, створення на буд. Майданчику умов праці та нормальних санітарно-технічних умов, що знижують рівень виробничого травматизму – одна з найбільших задач, від успішного вирішення якої залежить подальше підвищення продуктивності праці на буд. майданчику.

В обов’язки адміністрації буд. організації по охороні праці входять:

- дотримання правил по охороні праці, здійснення заходів по техніці безпеки;

- забезпечення робітників спецодягом, спецвзуттям, засобами індивідуального захисту;

- проведення інструктажу;

- організація навчання та щорічна перевірка знань правил та норм охорони праці;

- розслідування всіх нещасних випадків;

- ведення документації та перевірка встановленої звітності по охороні праці;

- видання наказів та розпоряджень з охорони праці;

- загальне керівництво робіт з техніки безпеки та виробничої санітарії.

Демонтаж бетонної підлоги

Бетонна стяжка - це міцне покриття, що є проміжним шаром між монолітною плитою із залізобетону і фінішним покриттям підлоги (лінолеумом і так далі). З її допомогою не тільки заповнюються шви межплітного простору, але і вирівнюється поверхня підлоги.

Не завжди бетонна стяжка здатна виконувати свої функції через незадовільний стан. Адже бетон може відшаровуватися і покриватися тріщинами.

Зрозуміло, що в цьому випадку стяжка не може бути хорошою підставою для фінішного покриття, оскільки не здатна забезпечити його міцність і стійкість до навантажень. Для вирішення цієї проблеми виконують демонтаж бетонної підлоги ціна якого нижче, ніж виконання ремонту зруйнованої стяжки. По закінченню процедури демонтажу оголюється монолітна бетонна плита. Видаляти бетонну стяжку можна ударом, бурінням або різанням.

Демонтаж бетонної підлоги ціна і основні етапи
Слід зазначити, демонтаж бетонної підлоги ціна якого не може бути низькою (це складний захід, що має високий ступінь шкідливості і вимагає відповідної технічної підготовки), може виконуватися різними способами.

Найпоширенішим способом (до речі, він же самий недорогий) вважається видалення стяжки за допомогою удару. Залежно від того, який по товщині шар доведеться видаляти, вибирається потужність електричних відбійних молотків. Такий спосіб демонтажу прийнятний у тому випадку, якщо бетонна поверхня не містить у складі армованих елементів.

Технологічні методи буріння і різання використовується в тому випадку, коли демонтаж слід провести на певній ділянці. Ці способи - найменш галасливі, тому користуються популярністю в житлових і громадських будівлях. Під час виконання таких операцій швидко вирізається необхідний фрагмент бетонного покриття. Слід зазначити, що ні різка, ні буріння не роблять «вторинних» навантажень на несучу поверхню, завдяки чому додаткових руйнувань не відбувається.

Алмазна різка має одну незаперечну перевагу - пил в процесі демонтажу не утворюється, адже ріжучий інструмент у процесі роботи безупинно охолоджується водою. До речі, таким чином можна демонтувати і залізобетонні підлоги.

Який інструмент потрібен для демонтажу бетонного покриття
Для того, щоб правильно виконати демонтаж бетонної підлоги, потрібно відповідний інструмент. Наприклад, видалити бетонну стяжку товщиною до тридцяти сантиметрів (причому навіть з армуванням) можна шванорезчіком. Для ударного методу використовуються перфоратори, болгарки і відбійні молотки. На жаль, ударний спосіб - один з найбільш гучних.

А ось технологія алмазного буріння не викликає характерних шумів. Для її реалізації використовуються складні професійні машини.
Роботи, спрямовані на видалення старого бетонного покриття, шкідливі для людського здоров'я. Власне, ця шкідливість і впливає на формування такої високої ціни проведених робіт.

Крім того, тут буде потрібно дуже багато збирання - адже під шаром бетону можуть знаходитися ще додаткові прошарки (пісок, мінеральна вата, ДВП). Саме тому самостійний демонтаж бетонного покриття майже не практикується.

Через високий ступінь шкідливості (впливу шуму, пилу, вібрацій) виконати демонтаж бетону без використання відповідних захисних засобів не представляється можливим. Робітники в обов'язковому порядку використовують каску, навушники і респіратор. А демонтаж бетонної підлоги з армуванням взагалі не під силу «домашньому» інструменту.

Як правильно демонтувати бетонну підлогу
Демонтаж старої бетонної стяжки дозволяє видалити покриття, непридатне до ремонту і сформувати поверхню для подальшого влаштування нового і якісного підстави.
Неякісна, зношена стягування не здатна витримувати великих навантажень. Ремонт в більшості випадків нерентабельні, ніж розбирання. Тим більше, що демонтаж бетонної стяжки фахівцями відповідної кваліфікації буде абсолютно безпечний, оскільки в даному випадку всі норми будуть неухильно дотримані.

Перед проведенням демонтажу обов'язково перевіряється, що саме знаходиться під шаром бетону. Зрозуміло, що непідготовлена людина не може зробити цього самостійно, не кажучи вже про те, що у домашніх майстрів попросту відсутній необхідний професійний інструмент. Саме тому «ліквідацію» старої стяжки довіряють профільним компаніям.

Прокладання каналізації

Багато вважають, що роботи з прокладання каналізації виконати дуже просто, так як система є самопливної. На практиці ж існують досить численні нюанси. Про те, як правильно прокласти каналізацію, щоб вона працювала без проблем довгий час, буде розказано в цій статті. Система автономної каналізації включає в себе внутрішню і зовнішню каналізацію.

Систему внутрішньої каналізації треба монтувати після того, як буде прокладена зовнішня каналізація. Перед початком роботи треба намалювати схему прокладки мережі. Після чого пробиваються необхідні отвори в перекриттях і стінах, штроби і ніші. Ділянки стін, де планується відкрита прокладка труб, треба обштукатурити і нанести в цих місцях позначку чистої

підлоги. Потім прямо на стінах нанести лінії проходження труб. Це дозволить більш зручно провести необхідні виміри, а потім і прокласти труби.

Як правило, для прокладки каналізації застосовують трубну розводку з поліпропіленових труб, а стояки монтуються з труб ПВХ. Труби, що використовуються для улаштування внутрішньої каналізації, мають сіре забарвлення. Стояки і відводи від унітазів виконуються з труб діаметром 100 мм. Відвідні трубопроводи від мийок, раковин і ванн виконуються з труб діаметром 50мм.

Монтажні роботи правильно починати з випуску, потім знизу вгору збирається стояк і хрестовин від стояка монтуються відвідні трубопроводи. У місці проходження через отвори в перекриттях або стінах труби обгортаються трьома шарами толі, після чого отвори закладаються цементним розчином.

На горизонтальних ділянках труби монтуються з невеликим ухилом (3 - 7мм на п. м.) у бік стояків. Ухил можна контролювати за допомогою циліндричного рівня.

Приєднання сантехнічних приладів і зміна напрямку трубопроводів здійснюється за допомогою фасонних елементів (трійників, хрестовин і відводів). На одній висоті приєднувати труби до стояка з двох сторін можна тільки з застосуванням косих хрестовин. Не допускається прокладання мереж каналізації в стінах, під підлогою і стелею житлових приміщень.

Кріплення труб каналізації здійснюється з використанням спеціальних хомутиків, правильно це робити через кожні 50 - 100 см Для кріплення стояків досить двох хомутів на кожен поверх. Підготувавши місце під'єднання труби до стояка можна обрізати її за потрібним розміром. Зріз потрібно робити рівним і строго перпендикулярним нашій трубі. Місце зрізу необхідно ретельно зачистити від задирок і нерівностей.

З'єднання буде якіснішим при змазуванні місць з'єднань спеціальним сантехнічним герметиком, це також полегшить і сам монтаж. Треба прагнути зібрати максимальну кількість частин труб і фітингів на підлозі, після чого зібрану конструкцію закріпити на стіні.

Найбільш проблемними місцями трубопроводом є стики. Для забезпечення герметичності стиків застосовуються гумові кільця. Такі кільця компенсують осьове розбіжність з'єднуються частин. Для виключення пошкодження кілець при монтажі необхідно на кінці труби в місці стиковки зробити фаску і змастити цей кінець силіконовою змазкою або гліцерином. Неприпустимо застосовувати в якості мастила, олії.

Щоб не допустити деформації труб у процесі експлуатації, при монтажі розтрубного з'єднання з гумовим кільцем між торцем гладкого кінця труби і підставою розтруба залишається 10 мм зазор.

Для недопущення проникнення запахів з каналізації в приміщення необхідно зробити витяжку. У малоповерхових будинках для цього основний стояк виводиться приблизно на 40 см вище покрівлі будинку. Якщо стояків в будинку декілька, то на горищі їх об'єднують однією трубою. Іноді виникає необхідність виконати стояк без витяжки. У будівлях, які мають більше ніж два поверхи (якщо там немає басейну, і великої кількості туалетів), є ймовірність того, що скидаються води можуть створити істотне розрідження в основній трубі, і зірвати створеним вакуумом гідрозатвори обладнання, при цьому осушуючи сифони. В такому випадку перешкод для запаху з каналізації не залишається. Тому при монтажі нової каналізаційної системи потрібно подбати про фанової труби, забезпечивши її проходження через опалювані приміщення. Закінчуватися вона повинна на даху (а не на горищі) - так буде створюватися вентиляційна тяга. На рівні найвищих приладів стояк повинен закінчуватися прочищенням, при цьому підвідні труби повинні бути більшого діаметру. Закінчивши монтаж системи, потрібно випробувати її герметичність, після чого закрити цементним розчином виконані раніше штроби і ніші.

Іноді можлива ситуація, коли без великих додаткових витрат не виходить відвести самопливом побутові стоки в стояк (прилади розташовані далеко від стояка або на одній лінії з ним, також якщо неможливо забезпечити необхідний ухил відвідного трубопроводу), тоді виникає необхідність в монтажі напірної системи каналізації з використанням каналізаційних насосних установок.

Підготовка

У першу чергу приводиться нівелювання, у процесі якого визначається найвища точка на площині грунту. На цьому етапі можна точно визначити товщину майбутньої плити. Зверніть увагу, що цей розмір не повинен бути менше проектного. Давно визначено, що бетонна основа у вигляді монолітної плити не повинно бути по товщині менше 100 міліметрів. Це так званий граничний мінімальний допустимий показник. Якщо підлога влаштовується по ущільненому піску, то оптимальна товщина плити коливається від 150 до 250 міліметрів.

Величезне значення в даному випадку приділяється армуванню. Деякі виконавці робіт, вирішивши заощадити, збільшують розміри армуючого каркаса, але при цьому зменшують шар бетонного розчину. Ні до чого хорошого це не приведе, і економія виявиться недійсною. Такий підстава швидко потріскається, так і вартість металевої арматури аніскільки не нижче бетону.

Щоб отримати рівну поверхню, ділянка, призначена для заливки, необхідно розмітити і укласти на нього напрямні. Зазвичай в їх якості за даної технології використовуються бетонні вироби або металеві конструкції. Порожнисті металеві профілі або швелер застосовуються дуже рідко. Запам’ятайте, що від якості направляючих елементів багато в чому залежить рівність створюваної поверхні, тому їм необхідно приділяти особливу увагу. Для цього фахівці використовують спеціальні форми, які володіють підвищеною жорсткістю, міцністю і рівністю верхніх кромок. До речі, виставлення таких конструкцій проводиться оптичним нівеліром, а лазерні рівні використовуються для вибіркової перевірки.

З приходом у цю область абсолютно нових механізмів і технологій використання вирівнюючих конструкцій відпадає. Для цього застосовуються спеціальні автоматичні пересувні установки, до складу яких входить лазерний рівень. Він сам визначає висоту укладання бетонного шару в автоматичному режимі. Відмінна річ, яка дозволяє знизити кількість дефектів практично до нуля. На жаль, ще не всі компанії володіють такою технікою, що пов’язане з її високою вартістю і обмеженою доступністю.

Такий бетоноукладач за зміну може покрити бетонним розчином 5000 квадратних метрів площі.

До підготовчих процесів належить і армування. Для бетонних промислових підлог застосовуються сітки металевої арматури АІІІ або спеціальні сітки сталевої фібри. До речі, комбінований варіант теж не рідкість. Сталева фібра — чудовий армуючий матеріал, який відповідає за якісне стан бетону і попереджає появу тріщин. На жаль, вітчизняні виконавці таких робіт використовують її рідко. Вид армування визначається на стадії проектування з урахуванням навантаження і типу основи. До речі, армокаркас і склад бетону часто стають каменем спотикання. Перший необхідно правильно укласти, а другий правильно виготовити.

Є у всій цій справі один дуже важливий момент, який стосується утворення тріщин біля стін і колон. Будь-яка будівля — нововозведенное або старої споруди — буде з часом сідати, тому стик стіни з підлогою — це критичне місце. Тому будівельники намагаються відокремити ці дві площини демпінгової стрічкою. Нею обкладають колони і стіни приміщення, створюючи тим самим невеликий зазор між ними. До речі, ширина такої стрічки становить 5,0–10 міліметрів.

Заливка розчину на підлогу

Необхідно звернути увагу і на вибір постачальника бетонного розчину. Це важливий момент. Запам’ятайте, що така підлога заливається безперервно. А невеликий розрив в подачі може призвести до зниження якості результату.

Привезена на об’єкт бетонна суміш розподіляється по ділянках — захопленням. Її при заливці обов’язково ущільнюють, для чого застосовують вібратори і глибинні вібратори. Особлива увага приділяється місцям біля стін і колон, а також уздовж напрямних конструкцій. Віброрейки після кожної зміни перевіряються на прогин. Це робиться для того, щоб інструмент створював дуже рівну поверхню. Невеликий прогин — і все піде нанівець. І дуже велику увагу потрібно приділити якості що поставляється бетону. Його повинні перевіряти не тільки постачальники, але і виконавці робіт.

Але які б точні інструменти не застосовувалися, які б контрольні заходи не проводилися, якість результату залежатиме від кваліфікації працівників — робітників і майстрів. Ручна праця передбачає найбільший обсяг робіт, що впливає на якість. Фахівці запевняють, що 30% ручної праці, який використовується в такому процесі, стосується вирівнювання підлоги. І навіть ті компанії, які застосовують сучасні бетоноукладачі, знижують трудовитрати, не відмовляються від ручної праці. Дерев’яні та алюмінієві рейки і правила, розгладжують пристрої — все це застосовується до цих пір.

Отже, промислова підлога залита, і тепер необхідно дати час, щоб він «выдержался».

Від чого залежить час витримки? Критеріїв багато:

1. Вологість підстави.

2. Температура і вологість навколишнього повітря.

3. Активність цементу.

Зазвичай на цей етап виділяється до 6 годин, після чого можна продовжувати інші операції. Ще зовсім недавно використовувався такий процес, як вакуумування бетонного розчину, який скорочував час витримки до 2 годин і спрощував технологію. Сьогодні він застосовується рідко. Є цікавий факт, який стосується способу визначення можливості продовження робіт — він рекомендований Американським інститутом бетону. Якщо слід від взуття буде мати глибину 4-5 міліметрів, то все в порядку, і можна продовжувати. Цікавий Факт, але такий підхід визначений багатовіковим досвідом бетонників, від якого і сьогодні не відмовляються.

Захисні заходи

Топінг — суха суміш для зміцнення поверхні бетонної підлоги — наноситься на підлогу або вручну, або за допомогою спеціальних візків. Другий варіант кращий, тому що, по-перше, спрощується і прискорюється сам процес, а, по-друге, суміш рівномірно розсипається по статевої поверхні і має однакову товщину. Сучасні зміцнюючі суміші відрізняються один від одного зносостійким наповнювачем. Це може бути корунд, карбід кремнію, кварц, метал та інше. Сюди ж входять цемент, пластифікатори і вологоутримуючі полімерні добавки.

Знаючи, які механізми будуть використовуватися в складському приміщенні, можна точно вибрати марку топінгу. Якщо це будуть штабелери на гумовому ходу, то суміш з корундовими або кварцовими добавками — правильне рішення. Якщо це візки з металевими колесами, то тільки топінг з металевим наповнювачем. Після нанесення топінгу його потрібно відшліфувати, для чого використовуються ручні алюмінієві правила або спеціальні машинки.

До складу бетонного розчину, який застосовується в якості основного матеріалу для створення бетонної промислової підлоги, входить портландцемент. Одне з його основних властивостей — це усадка в процесі твердіння, що призводить до утворення тріщин. Причиною усадки є швидке висихання, тобто втрата вологи. Щоб цього уникнути, підлогу покривають спеціальним захисним лаком. Його наносять валиком або розпилювачем. Зверніть увагу, що всі захисні заходи проводяться з мінімальним інтервалом між собою. Найчастіше слідом за шлифовщиками по ділянках відразу йдуть лакувальники.

Затирка швів

Затирати шви можна через декілька діб після укладання. В якості замазки застосовують:

§ облицювальну суміш;

§ епоксидні склади;

§ затірку арзаміт;

У будь-якому випадку краще купувати суміші для облицювання та затирання, попередньо порадившись з продавцем або виробником кислототривкої плитки.

Використана література

1. http://economstroy.com.ua/stroytexnologiy/1739yakprovestydemontagbetonpidlogy.html

2. http://bud-porada.in.ua/kak-pravilno-prolozhit-kanalizaciyu.htm

3. http://poradum.com/remont/promislovi-betonni-pidlogi-texnologiya-virobnictva-robit.html

4. “Технологія будівельного виробництва” Ярмоленко М.Г.; Вища школа 1993

5. Ерисова Л.Г., Русин В.И. “Технология строительного производства” Москва Стройиздат 1986