Підставою адміністративної відповідальності є адміністративне правопорушення (проступок).

   Суб’єктами адміністративних правопорушень є фізичні особи – громадяни і посадові особи. Серед суб’єктів адміністративних правопорушень вирізняються так звані спеціальні суб’єкти, а саме такі, які мають певні особливості щодо вчинення окремих адміністративних правопорушень або не несуть адміністративну відповідальність на загальних підставах.

   До них належать, зокрема, неповнолітні, тобто усі особи у віці до 18-ти років. Чинне законодавство України осіб, які не досягли 14-го віку, називає малолітніми, а осіб у віці від 14-ти до 18-ти років – неповнолітніми.

Кодексом України про адміністративні правопорушення встановлено, що до адміністративної відповідальності притягуються особи, яким на момент скоєння правопорушення виповнилось 16 років.

Згідно із ст. 13 КпАП України до осіб віком 16-18 років, які вчинили адміністративні правопорушення, застосовуються відповідні заходи впливу. Адміністративна відповідальність неповнолітнього може настати тільки тоді, коли 16 років йому виповнилось саме до моменту вчинення протиправного діяння, а не до вирішення питання про притягнення його до адміністративної відповідальності.

Особливість адміністративної відповідальності неповнолітніх полягає в тому, що за вчинені ними правопорушення може бути застосоване обмежене коло адміністративних стягнень. Це пов'язано насамперед із фізичним і психічним станом неповнолітнього та формуванням і розвитком його особистості. З огляду на ці та інші обставини до неповнолітніх можуть бути застосовані такі заходи адміністративного стягнення:

• попередження — захід адміністративного стягнення, що передбачає порядок роз'яснення неповнолітньому його протиправної поведінки. У разі повторного здійснення протиправних дій його буде притягнено до суворішого адміністративного примусу. Цей захід є адміністративним стягненням лише в тому разі, коли його належним чином оформлено в письмовій формі у вигляді спеціальної постанови;

• штраф — грошове стягнення, що накладається на особу віком від 16 до 18 років за адміністративні правопорушення у випадках і в розмірі, що встановлені Кодексом про адміністративні правопорушення та іншими законами України;

• виправні роботи. Застосовуються до особи віком від 16 до 18 років строком до двох місяців із відбуванням їх за основним місцем постійної роботи і з відрахуванням до 20% її заробітку в дохід держави. Виправні роботи призначаються районним (міським) судом (суддею);

• адміністративна конфіскація — примусове безоплатне вилучення предмета в неповнолітнього, що став знаряддям вчинення чи безпосереднім об'єктом адміністративного правопорушення, на користь держави. Слід зазначити, що конфіскації підлягає лише той предмет, який є особистою власністю неповнолітнього, якщо чинним законодавством не передбачено інших випадків;

• оплатне вилучення предмета. Полягає у примусовому вилученні в неповнолітнього предмета, що став знаряддям учинення чи безпосереднім об'єктом адміністративного правопорушення, і в наступній його реалізації з передачею певної суми особі, в якої його було вилучено, з відрахуванням витрат на реалізацію вилученого предмета;

• адміністративний арешт як вид адміністративного стягнення, згідно з чинним адміністративним законодавством, не застосовується до осіб, які не досягли 18-річного віку.

Характерною особливістю адміністративної відповідальності неповнолітніх є її перекладення за певних обставин на батьків чи осіб, які їх заміняють.

Так, ст. 184 Кодексу про адміністративні правопорушення передбачає, що вчинення неповнолітніми віком від 14 до 16 років правопорушення, відповідальність за яке передбачено цим Кодексом, тягне за собою накладення штрафу на батьків чи осіб, які їх заступають, від трьох до п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Крім того, цією статтею передбачається адміністративна відповідальність батьків чи осіб, які їх заміняють, за вчинення неповнолітніми діянь, що містять ознаки злочину, відповідальність за які передбачена Кримінальним кодексом, якщо вони не досягли віку, з якого настає кримінальна відповідальність. На зазначених осіб накладається адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі від 10 до 20 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідальність посадових осіб.

Захист прав та інтересів громадян потребує не лише чітких юридичних установок, а передусім усвідомлення посадовою особою своїх обов’язків та відповідальності. Для досягнення цих цілей держава має чітко визначити кримінальну, адміністративну, дисциплінарну, матеріальну відповідальність посадовців у разі порушенні права громадянина та спричинення йому шкоди неправомірними діями службовця залежно від характеру допущеного правопорушення і наслідків, що настали.

Інститутові юридичної відповідальності посадових осіб притаманні такі особливості:

а) більш широке коло підстав відповідальності;

б) наявність таких підстав відповідальності, які застосовуються тільки до службовців;

в) підвищений рівень їх відповідальності щодо тих її видів, які поширюються також на громадян;

г) наявність складу протиправних дій, які прямо пов’язані з наділенням суб’єкта юридичної відповідальності державно-владними повноваженнями. Додати до цього можна ще одну важливу особливість – презумпцію винуватості посадової особи. Це означає, що саме на посадовій особі лежить обов’язок доводити свою невинуватість у вчиненні адміністративного правопорушення.

Основи адміністративної відповідальності посадової особи.

 

Адміністративна відповідальність посадових осіб – це регламентована адміністративно-деліктними нормами реакція з боку уповноважених суб’єктів на діяння посадової (службової) особи, які виявилися в порушенні нею встановлених законом заборон або невиконанні покладених на неї обов’язків, що полягає в застосуванні до посадової (службової) особи заходів державного примусу у вигляді адміністративних стягнень, які тягнуть за собою несприятливі наслідки особистого, майнового та іншого характеру й владний осуд винного суб’єкта з метою запобігання та припинення правопорушення. У зв’язку із цим, погоджуючись з Н.П. Христиченко, слід зазначити, що є необхідним у понятійно-теоре тичному визначенні вдосконалити тлумачення адміністративної відповідальності, конкретизувавши її суб’єкт – «посадова особа».

Відповідно до ст. 14 КУпАП, посадові особи підлягають адміністративній відповідальності за адміністративні правопорушення, пов’язані з недодержанням установлених правил у сфері охорони порядку управління, державного та громадського порядку, природи, здоров’я населення й інших правил, забезпечення виконання яких входить до їх службових обов’язків. Посадові особи несуть адміністративну відповідальність на загальних підставах за вчинення корупційних правопорушень, неправомірне використання державного майна тощо.

Інші особи, на яких поширюється дія дисциплінарних статутів або спеціальних положень про дисципліну, у випадках, прямо передбачених ними, несуть за вчинення адміністративних проступків дисциплінарну відповідальність, а в інших випадках – адміністративну відповідальність на загальних підставах (ст. 15 КУпАП). Ця норма породжувала й породжує цілий ряд суперечностей і неправильних трактувань. Чи може бути дисциплінарний статут основою для звільнення від відповідальності? Який статут? Чи повинен статут бути прийнятим на рівні закону? Що це тоді – закон чи статут? Чим відрізняється дисциплінарна від трудової відповідальності? Ми не ставимо за мету відповісти на всі питання, пов’язані з розмежуванням видів юридичної відповідальності: дисциплінарної, трудової, адміністративної, матеріальної та інших, це завдання теорії права. Але зазначимо, що ці поняття стосуються різних видів, а отже, не можуть бути використані паралельно в жодному нормативному акті. А отже, ми повинні чітко розмежувати ці дефініції.

В адміністративному законодавстві повинна мова йти про адміністративну відповідальність посадових осіб органів державної влади. У службовому законодавстві потрібно наголошувати на дисциплінарній відповідальності осіб, які перебувають на державній службі. У законодавстві про працю про трудову відповідальність за порушення норм і правил, які регулюють трудові правовідносини, що виражаються у функціональних обов’язках працівника.

Умови для настання адміністративної відповідальності.

 

Теорія адміністративного права виділяє такі види підстав:

· фактичні(вчинення особою особливого виду правопорушення – адміністративного, тобто наявність ознак правопорушення);

· юридичні (наявність у діях особи юридичного складу правопорушення: суб’єкта, суб’єктивної сторони, об’єкта, об’єктивної сторони);

· процесуальні (наявність процесуальних норм, які забезпечують притягнення винної особи до адміністративної відповідальності).

Тож підставою адміністративної відповідальності необхідно розуміти умови, за наявності яких можливе притягнення особи до адміністративної відповідальності.

Щодо специфіки предмета адміністративно-деліктних відносин, то можна виділити як мінімум чотири найважливіші умови, за яких для посадовців може наставати адміністративна відповідальність: здійснення дій, що містять пряме порушення загальнообов’язкових адміністративних правил або правил поведінки державного службовця; видання наказів і вказівок, які порушують положення встановлених загальнообов’язкових правил, тобто не відповідають їм; невиконання обов’язків зі здійснення контролю за виконанням підпорядкованими особами встановлених у нормативних правових актах загальнообов’язкових правил поведінки або адміністративних процедур; дотримання встановлених правил входить у коло посадових обов’язків і фіксується у відповідних посадових інструкціях. Для кваліфікації правового положення посадовця не має значення обсяг його функцій, проте він може бути врахований при кваліфікації адміністративного проступку, тобто при накладенні адміністративних стягнень.

⇐ Предыдущая12345Следующая ⇒

Поделиться: