Ознаки адміністративної відповідальності.

Специфічними ознаками адміністративної відповідальності за адміністративні проступки є те, що:

– вона полягає в застосуванні до суб’єктів адміністративних стягнень;

– до адміністративної відповідальності притягають компетентні органи, яким таке право надане законодавством;

– законодавством встановлений особливий порядок притягнення до адміністративної відповідальності. Він відрізняється порівняною простотою, що створює умови для його оперативності й економічності, але водночас містить необхідні гарантії законності, здійснення права на захист;

– адміністративна відповідальність врегульована нормами адміністративного права, які містять вичерпні переліки адміністративних порушень, адміністративних стягнень і органів, уповноважених їх застосовувати, детально регулюють цей вид провадження й у своїй сукупності становлять нормативну основу адміністративної відповідальності.

Відповіда­льність військовослужбовців та інших осіб, на яких поширюється дія дисциплінарних статутів.

                 ДИСЦИПЛІНАРНИЙ СТАТУТ ЗБРОЙНИХ СИЛ УКРАЇНИ . Цей Статут визначає сутність військової дисципліни, обов'язки військовослужбовців щодо її додержання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, права командирів щодо їх застосування, а також порядок подання і розгляду заяв, пропозицій та скарг.
Усі військовослужбовці Збройних Сил України незалежно від своїх військових звань, службового становища та заслуг повинні неухильно керуватися вимогами цього Статуту.      Положення Статуту поширюються на громадян, звільнених з військової служби у відставку або у запас з правом носіння військової форми одягу, під час носіння ними військової форми одягу.       Дія Дисциплінарного статуту Збройних Сил України поширюється на Державну прикордонну службу України, Службу безпеки України, Національну гвардію України та інші військові формування, створені відповідно до законів України, Державну спеціальну службу транспорту, Державну службу спеціального зв’язку та захисту інформації України.

Особливості адміністративної відповідальності юридичних осіб. Особливості підстав адміністративної відповідальності юридичних осіб.

Досить довгий час уважалося, що до адміністративної відпові дальності можуть притягатися лише фізичні особи. При цьому на водилися також обставини, що свідчать про певну схожість адмі ністративної та кримінальної відповідальності. Поряд з іншими, йшлось і про неможливість притягнути юридичну особу до відпові дальності як у першому, так і в другому варіанті. На сьогоднішній день наука адміністративного права та практика застосування адмі ністративно-правових норм свідчить про наявність адміністративної відповідальності юридичних осіб. Це твердження вважається пра вильним, попри те, що чинний КУпАП не містить юридичних осіб як суб'єктів адміністративного правопорушення.

Заслуговує на увагу позиція Д. Лук'янця, згідно з якою в кон тексті адміністративної відповідальності існують певні особливос ті юридичних осіб як суб'єктів правовідносин порівняно з фізич ними особами. До них відносять:

· відсутність у юридичних осіб власних психічних характе ристик;

· участь юридичних осіб у правовідносинах через уповнова жених представників;

· наявність у юридичних осіб внутрішньої організаційної структури,

· специфічні параметри оцінювання діяльності юридичних осіб.

Слід зазначити, що інститут адміністративної відповідальності юридичних осіб поступово, але досить системно розвивається. Для прикладу, у Російській Федерації новий Кодекс про адміністратив ні правопорушення (діє від 2002 р) містить положення щодо правових підстав такої відповідальності юридичних осіб. Проекти нормативно-правових актів у сфері адміністративної відповідальності в Україні також базуються на визнанні адміністративної відповідальності юридичних осіб, що дає підстави говорити про це у рамках вивчення адміністративного права.

Обставинами, що свідчать про наявність адміністративної відповідальності юридичних осіб, є:

· соціально-економічні та політичні зміни в Україні, початок яких датується 90-ми роками минулого століття, привели до ста новлення ринкових відносин, розвитку підприємництва та мо дернізації вирішення юридичних конфліктів за участі юридичних осіб;

· наявність законів України, які містять положення щодо адмі ністративної відповідальності юридичних осіб (від 14 жовтня 1994 р № 208/94-ВР «Про відповідальність підприємств, їх об'єднань, установ та організацій за правопорушення у сфері містобудуван ня»», від 7 червня 1996 р N° 236/96-ВР «Про захист від недобросовісної конкуренції», від 3 липня 1996 р № 270/96-ВР «Про рекламу» та ін.. ),

· наявність підзаконних актів, положення яких деталізують механізм притягнення до адміністративної відповідальності юри дичних осіб (наприклад, постанова Кабінету Міністрів України від 6 квітня 1995 р № 244 «Про затвердження Положення про порядок накладення штрафів за правопорушення у сфері містобуду вання» або постанова Кабінету Міністрів України від 17 серпня 2002 р № 1177 «Про затвердження Положення про порядок на кладення та стягнення штрафів за порушення законодавства про захист прав споживачів»);

· наявність конкретних прикладів накладення адміністративних стягнень на юридичних осіб (наприклад, постанова Національної комісії регулювання електроенергетики України від 17 серпня 2005 р. № 674 «Про накладення штрафу на ВАТ «Запоріжжяобленерго» за порушення ліцензійних умов з постачання і передачі електричної енергії»).

Характерні риси адміністративної відповідальності юридич них осіб .

Деліктоздатність виникає від моменту державної реєстрації.

Деліктоздатність втрачається від моменту вилучення з ре єстру юридичних осіб.

Свідчить про можливість держави суттєво впливати на госпо дарську діяльність юридичних осіб і економічні процеси в цілому.

Велика кількість і різноманітність варіантів стягнень, що їх як передбачено, так і не передбачено в КУпАП (штраф, припинен ня чи призупинення певного виду чи всієї діяльності, вилучення майна тощо).

Може виступати як загальним (усі юридичні особи), так і спеціальним суб'єктом (юридичні особи, які діють у сфері громад ського харчування, у сфері побутових послуг тощо) адміністратив ного правопорушення.

Доцільно вказати на появу у 2003 р. Господарського кодексу України (ГК), розділ п'ятий якого має назву «Відповідальність за правопорушення у сфері господарювання», де, зокрема, передба чається застосування господарських та адміністративно-госпо дарських санкцій. Господарські санкції застосовуються в установ леному законом порядку з ініціативи учасників господарських відносин, а адміністративно-господарські санкції - уповноваже ними органами державної влади або органами місцевого самовря дування.

Стаття 239 ГК містить перелік видів адміністративно-госпо дарських санкцій. До них відносять:

· вилучення прибутку (доходу);

· адміністративно-господарський штраф;

· стягнення зборів (обов'язкових платежів); застосування антидемпінгових заходів;

· припинення експортно-імпортних операцій;

· застосування індивідуального режиму ліцензування;

· зупинення дії ліцензії (патенту) на здійснення суб'єктом гос подарювання певних видів господарської діяльності;

· анулювання ліцензії (патенту) на здійснення суб'єктом гос подарювання окремих видів господарської діяльності,

· обмеження або зупинення діяльності суб'єкта господарювання,

· скасування державної реєстрації та ліквідація суб'єкта госпо дарювання,

· інші адміністративно-господарські санкції, встановлені ГК та іншими законами.

Важливим є те, що адміністративно-господарські санкції мо жуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шес ти місяців від дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік від дня порушення цим суб'єктом установлених законо давчими актами правил здійснення господарської діяльності

Аналізуючи ж чинне законодавство, можна знайти велику кількість санкцій, які можуть уважатись адміністративними стяг неннями, що застосувуються до юридичних осіб . У цілому їх мож на поділити на :

1. Заходи майнового характеру :

а) фінансові санкції,

б) конфіскація майна,

в) вилучення прибутку (доходу) або інших незаконно отриманих сум.

2 . Заходи, пов'язані з обмеженням дієздатності юридичних осіб :

а) зупинення дії або анулювання ліцензії,

б) обмеження у здійсненні певних видів діяльності

3 . Заходи організаційного характеру :

а) примусова реорганізація юридичної особи,

б) ліквідація юридичної особи.

Серед існуючих проблем адміністративної відповідальності юридичних осіб доцільно вирізнити основні:

· відсутність у чинному КУпАП (як основному документі, що присвячений питанням адміністративної відповідальності) норм, які стосуються адміністративної відповідальності юридич них осіб,

· необхідність конструювання та наведення в єдиному нор мативно-правовому акті повного переліку адміністративних стягнень, що можуть застосовуватися до юридичних осіб, з визначен ням загальних правил накладення вказаних стягнень,

· необхідність визначення місця та ролі адмшістративно-господарських санкцій у загальній структурі адміністративної відпо відальності юридичних осіб,

· потреби теоретико-правового обґрунтування вини юридич ної особи (як необхідної складової суб'єктивної сторони адмініст ративного правопорушення) тощо.

Відповідальність іноземних громадян і осіб без громадянства.

Останнім часом кількість іммігрантів, які законним шляхом перебувають на території України збільшується. Перш за все це пов’язано вдалим географічним місцезнаходженням, сприятливими кліматичними умовами, а також загальнодержавним напрямком України у європейське співтовариство, виходом на міжнародну торгову арену. За для надання сприятливих умов проживання іноземців та осіб без громадянства в Україні, за ними закріплюються, на законодавчому рівні, права, обов’язки та заборони. Проте даним особам, як і громадянам України, властива така особливість як здійснення адміністративних правопорушень, наслідком таких діянь є адміністративна відповідальність.

Тож ми вбачаємо за потрібне, дослідити та проаналізувати основні питання адміністративної відповідальності іноземців та осіб без громадянства.

Так, органами внутрішніх справ до адміністративної відповідальності за порушення законодавства у сфері міграції було притягнуто: у 2003 р. – 63736, 2004 р. – 45903, 2005 р. – 48303, 2006 р. – 53374, 2007 р. – 54203, за 6 міс. 2008 р. – 13562 осіб.

Відповідно, за даними Державної прикордонної служби України, до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративних деліктів у сфері міграції було притягнуто: у 2003 р. – 17797 осіб, 2004 р. – 25819, 2005 р. – 45277, 2006 р. – 54431, 2007 р. – 55236, за 6 міс. 2008 р. – 17639 осіб.

Згідно зі ст.3 ЗУ «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», іноземці та особи без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах, користуються тими самими правами і свободами, а також несуть такі ж самі обов’язки, як і громадяни України, за винятками, встановленими Конституцією, законами чи міжнародними договорами України. До таких обмежень згідно Конституції належать: не можуть обирати і бути обраними до органів державної влади, місцевого самоврядування; не можуть брати участь у референдумах; не можуть мати статус державного службовця; не можуть входити до політичних партій; не можуть перебувати на військовій службі. До обов’язків іноземців та осіб без громадянства належать: дотримання Конституції України, Законів України, звичаїв, традицій та обкладання податками і зборами. У разі недотримання обов’язків такі особи підлягають адміністративній відповідальності.

До адміністративного правопорушення, суб’єктом якого можуть бути іноземці та особи без громадянства належить порушення правил перебування в Україні та транзитного проїзду (тобто проживання без документів на право проживання в Україні, за недійсними документами або документами, термін дії яких закінчився, або працевлаштування без відповідного дозволу на це, якщо необхідність такого дозволу передбачено законодавством України, або недодержання встановленого порядку пересування і зміни місця проживання, або ухилення від виїзду з України після закінчення відповідного терміну перебування, неприбуття без поважних причин до визначеного місця навчання або працевлаштування після в'їзду в Україну у визначений строк, а так само порушення правил транзитного проїзду через територію України; недодержання встановленого порядку реєстрації або порушення встановленого терміну перебування в Україні ст.203 Кодексу про адміністративні правопорушення (далі – КУпАП).

У статті 16 Кодексу про адміністративні правопорушення закріплена така норма: іноземці і особи без громадянства, які перебувають на території України, підлягають адміністративній відповідальності на загальних підставах з громадянами України. Проте є підстави, які виключають адміністративну відповідальність. До таких підстав, згідно ст.17 Кодексу про адміністративні правопорушення (Далі – КУпАП) належать:

· крайня необхідність(ст.18 КУпАП - для усунення небезпеки, яка загрожує державному або громадському порядку, власності, правам і свободам громадян, установленому порядку управління, якщо ця небезпека за даних обставин не могла бути усунута іншими засобами і якщо заподіяна шкода є менш значною, ніж відвернена шкода);

· необхідна оборона (ст.19 КУпАП - при захисті державного або громадського порядку, власності, прав і свобод громадян, установленого порядку управління від протиправного посягання шляхом заподіяння посягаючому шкоди, якщо при цьому не було допущено перевищення меж необхідної оборони.Перевищенням меж необхідної оборони визнається явна невідповідність захисту характерові і суспільній шкідливості посягання);

· неосудність (ст.20 КУпАП - особа не могла усвідомлювати свої дії або керувати ними внаслідок хронічної душевної хвороби, тимчасового розладу душевної діяльності, слабоумства чи іншого хворобливого стану).

Окрім цих загальних правил адміністративної відповідальності іноземців та осіб без громадянства є й певні особливості. Зокрема, тільки до іноземців та осіб без громадянства може застосовуватися примусове повернення та примусове видворення.

Примусове повернення (ст.26 ЗУ « Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства»). Якщо їх дії порушують законодавство про правовий статус іноземців та осіб без громадянства за рішенням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, органу Служби безпеки України або органу охорони державного кордону (стосовно іноземців та осіб без громадянства, які затримані ними у межах контрольованих прикордонних районів під час спроби або після незаконного перетинання державного кордону України), з подальшим повідомленням протягом 24 годин прокурору про підстави прийняття такого рішення. У рішенні про примусове повернення зазначається строк, протягом якого іноземець або особа без громадянства повинні виїхати з України. Зазначений строк не повинен перевищувати 30 днів з дня прийняття рішення. При цьому, рішення про примусове повернення іноземців та осіб без громадянства може супроводжуватися забороною щодо подальшого в'їзду в Україну строком на три роки. Строк заборони щодо подальшого в'їзду в Україну обчислюється з дня винесення такого рішення.

Примусове видворення (ст.30 ЗУ « Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства»). Дана процедура здійснюється, якщо особа здійснила адміністративне правопорушення та понесла адміністративну відповідальність. Рішення про примусове видворення приймається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, органами охорони державного кордону (за незаконне перетинання державного кордону) або органами Служби безпеки України на підставі винесеної за їх позовом постанови адміністративного суду примусово видворити з України іноземця та особу без громадянства, якщо вони не виконали в установлений строк без поважних причин рішення про примусове повернення або якщо є обґрунтовані підстави вважати, що іноземець або особа без громадянства ухилятимуться від виконання такого рішення, крім випадків затримання іноземця або особи без громадянства за незаконне перетинання державного кордону України поза пунктами пропуску через державний кордон України та їх передачі прикордонним органам суміжної держави. Рішення про примусове видворення приймається уповноваженими на те органами з наступним повідомленням протягом 24 годин прокурора розміщує іноземців та осіб без громадянства у пунктах тимчасового перебування таких осіб (протягом строку, необхідного для виконання рішення суду про примусове видворення, але не більше як 12 місяців), які незаконно перебувають на території України.

Відповідно до статті 31 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» забороняється примусово повертати і видворяти іноземців до країн:

· де їх життю або свободі загрожуватиме небезпека за ознаками раси, віросповідання, національності, громадянства (підданства), належності до певної соціальної групи або політичних переконань;

· де їм загрожує смертна кара або страта, катування, жорстоке, нелюдське або таке, що принижує гідність, поводження чи покарання;

· де їх життю або здоров’ю, безпеці або свободі загрожує небезпека внаслідок загальнопоширеного насильства в ситуаціях міжнародного або внутрішнього збройного конфлікту, чи систематичного порушення прав людини, або природного чи техногенного лиха, або відсутності медичного лікування чи догляду, який забезпечує життя;

· де їм загрожує видворення або примусове повернення до країн, де можуть виникнути зазначені випадки.

Примусове повернення не застосовується до іноземців та осіб без громадянства, які не досягли 18-річного віку, до іноземців та осіб без громадянства, на яких поширюється дія Закону України «Про беженцев та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту».

Проаналізувавши особливості відповідальності іноземців та осіб без громадянства, ми дійшли висновку, що дані особи користуються національним режимом, тобто мають такі ж права і обов’язки,як і громадяни, за виключенням певних обмежень, що встановлюються Конституцією та Законами України. В цілому, іноземці та особи без громадянства відповідають за адміністративні правопорушення, як і громадяни України. Проте за для здійснення більш ефективної функції покарання та за для попередження подібних правопорушень, до іноземців та осіб без громадянства застосовується такі види покарання, як примусове повернення, скорочення строку перебування та примусове видворення. Додатковим для них покаранням є заборона в’їзду в Україну на певний строк.

Враховуючи усе вищезазначене, ми вважаємо, що питання адміністративної відповідальності достатньо регламентоване законодавством України і не потребує додаткових уточнень, внесень змін.

 

⇐ Предыдущая12345

Поделиться: