Політико-правові ідеї Реформації

У першій половині XVI ст. в Західній і Центральній Європі розгорнувся широкий суспільний рух, спрямований проти феодальних пережитків, за демократичну реформу католицької церкви, що одержав назву Реформації. Участь у рефор-

 

 

104

 Історія вчень про право і державу як наука і навчальна дисципліна

______________________________________________________________________

 

маційному русі різних опозиційних сил (від частини дворянства і князів до селян і плебеїв) визначала наявність у ньому дуже різнорідних політичних програм, уявлень про державу, право, закон.

Головним вогнищем європейської Реформації була Німеччина. Початок їй поклав професор Віттенберзького університету доктор богослов'я Мартін Лютер (1483 —1546). Саме він сформулював ті релігійно-політичні гасла, що спочатку надихнули і згуртували в Німеччині всіх поборників Реформації.

Мартін Лютер виступив рішучим противником папи римського і католицької церкви як посередників між Богом і мирянами. Спасіння досягається винятково вірою, стверджував він, і кожен віруючий не має потреби в посередниках у своїх відносинах з Богом. Ніхто з людей не має переваги над собі подібними: клір нічим не відрізняється від мирян, усі стани рівноправні. Єдине джерело віри — Біблія. Вчення «батьків церкви», булли і енцикліки папи римського — лише людські установлення, що підлягають раціональній оцінці і критиці.

За Лютером, усіх людей можна розділити на дві частини: одних зарахувати до божого царства (праведників), інших — до світського. «І якби увесь світ складався зі справжніх християн, тобто з істинно віруючих, — писав він у творі «Про світську владу. Якою мірою їй варто коритися» (1523), — то не було б необхідності чи користі ні в князях, ні в королях, ні в панах, ні в мечі, ні в законі». Але їх менша частина: злих завжди більше, ніж благочестивих. Тому Бог заснував два царства і два правління — духовне і світське, підкоривши людей мечу і закону, «щоб вони не могли чинити зла, жили з миром і любов'ю».

 Як далеко сягає світська влада? — порушує питання Лютер у головній частині свого наставлення. І відповідає: світське правління має закони, що сягають не далі тіла і майна людини. її внутрішній, духовний світ поза юрисдикції держави, поза підпорядкування її законам. Тому, якщо світська влада чи єпископи насмілюються диктувати закони душам, вони грубо втручаються в правління Господа. Заслугою Лютера був висновок про те, що свобода думки і совісті є передумовою й обов'язковою ознакою антидеспотичного, демократично організованого суспільства. «Ні папа, ні єпископ, ні яка б то не була людина, — писав він, —

 

 105

Історія вчень про право і державу як наука і навчальна дисципліна

______________________________________________________________________

 

не мають права встановити хоч єдину букву над християнином, якщо не буде на те його власної згоди». Ця ідея безумовної необхідності «власної згоди» у питаннях віри і права зіграла в науці про право і державу благотворну, насправді революціонізуючу роль, як універсальний правовий імператив.

Таким чином, Лютер відстоював самостійність держави стосовно церкви, виступав проти привілеїв католицького духівництва і їх прагнення керувати християнами і нехристиянами. Ідея посилення державної влади ставала характерною рисою німецької правосвідомості.

М. Лютер вважав природне право основою порядку в державі, основою законодавства. На його думку, у світській державі необхідні хороші і справедливі закони. Але навіть «занадто багато зводів законів» не забезпечать справедливість у державі, якщо князь не буде керуватися реальними інтересами, обумовленими людським розумом. Тому князь повинен застосовувати закон так, «щоб розум постійно звеличувався вище всяких законів і залишався вищим законом і кращим законознавцем».

Більш радикальну програму Реформації запропонував ватажок Селянської війни в Німеччині (1524—1526) Томас Мюнцер (бл. 1490—1525). У своїй «Празькій відозві» він таврує «проклятих попів» і вчених-богословів, що діяли по «диявольському на-ущенню» і не пояснили як слід «божого порядку». Наш розум — доказ того, що ми — діти божі. У «Проповіді перед князями» Мюнцер говорив про необхідність і неминучість швидкої Реформації, нинішню державу називав «царством диявола».

Програмні документи повсталих селян, підготовлених найближчим оточенням Мюнцера, закликали всі селянські громади Об'єднатися в «християнський союз і братерство», у якому установиться справедливий суспільний лад, де принципом буде служіння «загальній користі». Таким чином, заклик до соціального перевороту і встановлення фактично народної влади, повернення до християнської рівності і демократичної церкви, «божої справедливості» і правосуддя —основне в політичній програмі Т. Мюнцера.

Помітний вплив на результати Реформації справив Жан Кальвін (1509—1564). Його критика існуючого в «Настанові у християнській вірі» (1536 ) була поміркованою і по-своєму конc-

 

 

 

106

Історія вчень про право і державу як наука і навчальна дисципліна

______________________________________________________________________

 

труктивною. Усяку владу в державі він вважав божественною. Засуджуючи феодально-монархічні кола за насильства, сваволю і беззаконня, пророкував їм божу кару. Право на спротив тиранії Кальвін визнавав тільки за органами влади, церквою і представницькими установами. Лише коли вичерпані всі легальні форми спротиву, допускав непокору і скинення тирана. Віддавав перевагу аристократичній формі правління або її сполученню з демократією. Проповідував набожність, доброчесність, працьовитість і покірність владі, закликав додержуватись морального закону.

Протестантській етиці відповідала і практична діяльність Кальвіна: він заснував у Женеві нову церкву, керовану виборною консисторією (пресвітери (старійшини), проповідник і диякон). Спочатку Кальвін ставив консисторії вище державних органів (женевська консисторія фактично підкорила собі магістрат міста). Кальвін писав про можливість опору магістратів королю у випадку попрання божественних законів, обмеження волі народу. Згодом затвердилася ідея незалежності кальвіністської церкви від держави. У XVI—XVII ст. кальвінізм значно поширився у Швейцарії, Нідерландах, Франції, Англії, Шотландії, Польщі, у північноамериканських колоніях. Кальвіністська ідеологія сприяла перемозі перших буржуазних революцій у Європі, стала складовою частиною політико-юридичного світогляду буржуазії, протестантської етики.

Внаслідок Реформації від католицької церкви відійшли лютеранська, протестантська церкви.

У ході Реформації серед французьких і шотландських кальвіністів поширились твори монархомахів (тираноборців) (Ф. Готман, Ю. Брут, Т. Без, Дж. Бьюкенен та ін.). З позицій феодальної аристократії і дворянської опозиції вони засуджували тиранію королів, вимагали обмеження їх влади становими установами, надання народу права зміщати і вибирати монарха, закликали до опору тиранам. Підкреслювали, що суверенітет народу вище прерогатив монарха, зв'язаного умовами договору зі своїми підданими. Тільки дотримання його умов робить державність нормальною, а владу государя — законною. Отже, деякі ідеї тираноборців виходили за межі захисту вузькосословних інтересів знаті і мали загальнонаукове значення.

 

 

107

Історія вчень про право і державу як наука і навчальна дисципліна

______________________________________________________________________

 

До таких творів відноситься і робота Ет'єна де Ла Боесі (1530 — 1563) «Міркування про добровільне рабство». Автор поставив і дав відповіді на два питання: чому мільйони людей самі відмовляються від своєї свободи, стаючи невільниками государів, і завдяки чому государям вдається досягати цього?

На думку Ла Боесі, ярмо тиранії суперечить природі, свободі і рівності людей. Виникнувши різними способами (спадкування, сила, договір), тиранія тримається звичкою народу до рабства. Воно є добровільним, оскільки народ терпить тирана, його примхи і злодіяння внаслідок боягузтва, страху, породжених тиранічним режимом. Государі всіляко культивують у своїх підданих звичку усвідомлювати і відчувати себе безправними рабами. Тиран, стверджує Ла Боесі, спирається на наближених, хто користається його мил остями, ті у свою чергу мають своїх наближених і т. д. Так утворюється ціла піраміда підручних, де кожний користується своїм положенням: наживаються і процвітають, допомагаючи монарху експлуатувати народ і панувати над ним. Держава, вважав французький тираноборець, це об'єднання тиранів, з яких вищі спираються на нижчих і в той же час при нагоді грабують їх. Сила тирана в тім, що за допомогою наближених, «маленьких тиранчиків», і своїх прихильників він розколює народ.

Таким чином, виявлено ряд типових рис процедури володарювання в соціально різнорідному суспільстві. Різкий осуд тиранії з позиції природної рівності і свободи людей, критика реальних якостей влади, властивих не тільки абсолютним монархіям, але і бюрократичній ієрархії взагалі при відсутності законності і гарантій прав особистості свідчать про значний внесок Ла Боесі в розвиток прогресивної демократичної думки.

 

⇐ Предыдущая13141516171819202122Следующая ⇒

Поделиться: