Акредитивна форма розрахунків при здійснені розрахункових операцій банком, види і порядок розрахунку.

Акредитив використовується для розрахунків з зовнішньоекономічними контрактами незалежно від того, як він названий і визначений (акредитив, акредитивний лист, …), являє собою одностороннє, умовне, грошове зобов’язання банку, яке видається їм за дорученням клієнту приказодателю акредитиву (імпортер) на користь його контрагента за контрактом – беніфіціара (експортера), за яким банк, який відкриває акредитив (банк-еітент) повинен провести беніфіціару платіж або акцептувати трати беніфіціара та оплатити їх в термін або уповноважити ін. банком провести такі платежі, за умрви надання бенифіціаром документів, які передбачені акредитивом і при використанні ін. умов акредитиву.

Залежно від умо акредитиви є:

1. підтверджений, непідтверджений;

2. відкличний, невідкличений;

3. подільний, неподільний;

4. відновлювальний;

5. переказний;

6. покритий, епокритий.

Проста схема акредитивного розрахунку:

1. імпортер надає заяву для відкриття акредитиву;

2. відкриття акредитиву банком-емітентом та відправлення акредитиву беніфіціару через авізуючий банк;

3. повідомлення (авізування) бенифіціара про відкриття акредитиву на його користь;

4. відвантаження товару на експорт.

 

5. Основні завдання банків з організації готівкового обігу

Будь-яка держава намагається мінімізувати розрахунки за готівкою. Це невигідно з економічних позицій, оскільки передбачає емісію для заміни пошкоджених банкнот та є досить дорогою та вартісною операцією для центрального банку. Готівковий обіг – це обіг законних платіжних засобів, які обслуговують потреби економіки країни. Готівкові розрахунки – платежі готівкою підприємств, підприємців і фізичних осіб між собою за реалізовану продукцію і за операціями, які не пов’язані з реалізацією продукції та іншого майна. Організація і здійснення готівкового грошового обороту реалізується великою кількістю нормативних актів. До основних із них належать: Конституція України, Закон України «Про банки і банківську діяльність», «Про Національний банк України», ЗУ «Про використання електронно-касових апаратів і товарно-касових книг для розрахунків в сфері торгівлі, громадського харчування і послуг». Основні завдання установ банків в організації готівки; повне і своєчасне забезпечення потреб економіки в готівці; забезпечення своєчасної видачі готівки підприємствам і підприємцям на оплату праці, пенсій, допомоги та інші цілі; створення умов для залучення готівки до кас банків; сприяння скороченню використання готівки в розрахунках за товари і послуги шляхом впровадження прогресивних форм безготівкових розрахунків.

Усі підприємства та підприємці, які відкрили поточні рахунки в установах банків, зберігають на них свої кошти на договірних умовах. Готівкова виручка, що надійшла до кас підприємств, має здаватися ними до установ банків для зарахування на їх поточні рахунки.Здавання готівкової виручки здійснюється підприємствами (підприємцями) у денні та вечірні каси установ банків самостійно або через:

інкасаторів Національного банку або установ банків (далі - інкасація);

Державну службу охорони при Міністерстві внутрішніх справ України;

підприємства поштового зв'язку для переказу на поточні рахунки в установах банків.

Здавання готівкової виручки може здійснюватися на будь-який поточний рахунок підприємства (підприємця) за його вибором.

6. Операції банку які можуть здійснюватись за допомогою платіжних карток, їх переваги та недоліки.

Банківська платіжна картка -це ідентифікаційний засіб, за допомогою якого держателю картки надається можливість здійснити оплату товарів і отримати готівку.

Ідентифікування держателя картки здійснюється нанесенням номера та терміну дії картки, ім'я та прізвища власника, зразка його підпису.

У практиці діяльності комерційних банків використовуються різні види пластикових карток:

1) дебетна (дає змогу розпоряджатися грошима в межах залишків коштів на кореспондентському рахунку);

2) кредитна (допускає використання коштів понад наявну на рахунку суму, але в межах встановленого банком ліміту кредитування).

За характером рахунків розрізняють:

1) власну картку, яка дає можливість фізичній особі розпоряджатися власним картковим рахунком;

2) корпоративну картку (дає змогу фізичній особі розпоряджатись картковим рахунком юридичної особи).

За технічними параметрами:

1) картки з магнітною стрічкою (містить на зворотній стороні закодовану магнітну доріжку з певною інформацією: банківські реквізити власника, номер рахунку, номер секретного коду,

строк дії картки, максимальна сума коштів, якою може скористатися власник);

2) картки з мікропроцесором (існує можливість обробляти інформацію; така картка є безпечнішою, зручною для власника, однак вона дорожча).

Для отримання картки клієнт пише заяву, заповнює спеціальну анкету і укладає угоду з банком. Після виготовлення картки її видають клієнту разом із секретним РIN-кодом, який забороняється повідомляти іншим особам. Власнику картки відкривають картковий рахунок, тобто рахунок, розпоряджатися яким можна за допомогою картки. Банк, який обслуговує картковий рахунок і видає картку, називається банком-емітентом.

Для банківської системи в цілому широке застосування пластикових карток у сфері масових платежів має певні переваги:

1) зростає залучення грошових коштів у внутрішньобанківський обіг;

2) знижується частка готівки в грошовій масі;

3) з'являється додатковий стимул для переведення банківської справи на сучасні електронні технології.

4) позбавляються ризиків, пов’язаних з втратою, крадіжкою, пошкодженням готівки і водночас збережуть майже всі переваги платежів готівкою (негайність, простота платежу);

5) поліпшаться умови для планування і контролю сімейних бюджетів, для оперативної капіталізації частини доходів, оскільки за залишками коштів на рахунках, що перевищують суми, призначені для поточних електронних платежів, нараховуються проценти;

6)підвищується престиж власника картки у суспільстві, що має позитивне значення для працевлаштування, для професійного зростання тощо.

Застосування пластикових карток має для клієнтів і негативні наслідки:

— зростають витрати, пов’язані зі здійсненням таких платежів (оплата картки, сплата вступного внеску, сплата процента за кредит, обов’язковий депозит на рахунку для платежів по картці тощо);

— обмеженість мережі магазинів, підприємств сфери послуг, які готові приймати платежі на основі електронних платіжних карток, стримує застосування останніх і зумовлює широке користування готівкою.

Вказані недоліки в умовах хронічної економічної кризи можуть переважити позитивні наслідки запровадження пластикових карток та істотно загальмувати весь процес створення системи масових електронних платежів.

Негативні наслідки застосування карток для продавців полягають у необхідності істотних початкових витрат на придбання відповідного обладнання та навчання кадрів з користування досить складною системою пристроїв. У подальшому зростуть і поточні витрати з обслуговування терміналів та пристроїв. Для переважної більшості українських «торговельних точок», які залишаються малопотужними, такі витрати не під силу профінансувати.

Для окремих банків застосування пластикових карток у масових платежах має такі вигоди:

— збільшується залучення коштів, зростають кредитні ресурси банків і можливості збільшувати їх доходи;

— зростають доходи банків, оскільки за всі операції з картками вони стягують плату;

— зростає імідж банків, підвищується конкурентоспроможність тих із них, які застосовують електронні засоби платежів.

Проте перехід на карткові платежі вимагає від банків також значних первинних витрат на технічне і програмне забезпечення, підготовку кадрів, лінії зв’язку тощо.

Для банківської системи в цілому широке застосування пластикових карток у сфері масових платежів має такі вигоди:

— зросте залучення грошових коштів у внутрішньобанківський оборот, посилиться керованість грошового обороту в цілому, підвищиться роль банківської системи в розвитку економіки;

— знизиться частка готівки в грошовій масі, скоротяться витрати на її друкування і забезпечення обігу (касові витрати);

- з’явиться додатковий стимул для переведення банківської справи на сучасні електронні технології, що сприятиме зростанню попиту на новітню комп’ютерну техніку, програмне забезпечення, системи зв’язку, висококваліфіковані кадри і дасть тим самим поштовх до розвитку вітчизняного виробництва та зайнятості.

⇐ Предыдущая12345Следующая ⇒

Поделиться: