Комісійні операції з векселями: сутність та економічна характеристика.

           До комісійних операцій з векселями слід зарахувати: інкасування векселів; оплата векселів, де банк виступає особливим платником – доміциліатом. При інкасуванні векселів банк не зазнає ризику, а лише приймає доручення клієнта одержати при настанні терміну належний за векселем платіж і передати цю суму власникові векселя. Роль банку зводиться до точних виконань вказівок клієнта. Банки одержують значний дохід у формі комісійних як за операцію, так і відшкодування витрат на здійснення платежу в іншому місці. Власниками векселів ця операція також приносить вигоду, тому що вони звільняються від контролю за термінами платежу. Вексель передається для інкасування з написом про передоручення на користь банку, який проставляється на звороті векселя у вигляді: Доручення банку на оплату векселя можуть передавати векселедавці.

 

Еволюція міжбанківських розрахунків, світовий досвід.

Щоб краще зрозуміти нинішній стан платіжної системи України як екс-радянської республіки, важливо розглянути її історичне коріння. З 1930 р. до недавніх реформ єдина банківська система обслуговувала весь Радянський Союз. Внутрішньобанківські розрахунки між установами
Держбанку СРСР здійснювалися за системою міжфілійних оборотів (МФО), яка запроваджена в 1933 р. У цю саму систему були включені й установи Зовнішторгбанку («Внештогбанка») СРСР. Розрахунки через систему міжфілійних оборотів здійснювалися переказуванням сум за рахунками у різних установах однієї системи банку. В міжфілійних оборотах брали участь усі філії банку, однак у кожній конкретній операції – дві філії, що кореспондували між собою. Перевагою системи розрахунків через МФО було те, що вона була добре організована і дисциплінувала бухгалтерський апарат банків, оскільки вимагала особливо чіткої організації та суворого контролю всіх етапів проходження платіжних документів. Загалом в еволюції міжбанківських розрахунків в Україні можна вирізнити три етапи, що відповідають етапам реорганізації банківської системи в цілому.

 

Особливості еквайрінгу(емісії)платіжних карток вітчизняними банками.

Загальні засади емісії та здійснення операцій із застосуванням платіжних карток регулюються нормами законів України «Про Національний банк України», «Про банки і банківську діяльність», «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», положення про порядок емісії платіжних карток і здійснення операцій з їх застосуванням, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 19.04.2005 № 137 із змінами (далі - Положення), іншими законодавчими актами України. Відповідно до Положення встановлено порядок здійснення банками емісії платіжних карток, визначено операції, що здійснюються з їх застосуванням, і порядок розрахунків за цими операціями, а також установлено загальні вимоги до внутрішньодержавних платіжних систем, що створюються та функціонують в Україні. Визначено також особливості застосування платіжних карток внутрішньодержавних і міжнародних платіжних систем. На території України застосовуються платіжні картки, емітовані членами внутрішньодержавних і міжнародних платіжних систем (резидентами та нерезидентами). Для здійснення емісії та еквайрінгу платіжних карток, призначених для застосування в Україні, банки можуть створювати внутрішньодержавні одноемітентні та багатоемітентні платіжні системи. Для здійснення емісії та еквайрінгу платіжних карток, призначених для застосування в Україні та за її межами, банки-резиденти мають право створювати міжнародні платіжні системи або укладати договори з платіжними організаціями відповідних міжнародних платіжних систем про членство або про участь у цих системах.

⇐ Предыдущая12345Следующая ⇒

Поделиться: