Теоретичні основи соціальної роботи у зарубіжних країнах.

Сучасний погляд на професійну діяльність соціального гувернера

Технології соціально-педагогічної роботи з сім’єю

Теоретичні основи соціальної роботи у зарубіжних країнах

У своїй професійній діяльності соціальні працівники використовують досягнення багатьох природних і соціальних наук. Як прикладна наука, соціальна робота має міждисциплінарний характер і граничить з багатьма традиційними науками - філософією, психологією, соціологією, медициною, політологією, економікою, антропологією, етикою та ін. Тематика досліджень в галузі соціальної роботи досить широка і визначається рамками складної системи «середовище-людина-людина-середовище».

Теорії, які використовують фахівці соціальної роботи, різноманітні по своєму рівню і масштабності і надзвичайно неоднорідні - від широких соціальних теорій типу загальної теорії систем або марксизму до філософських вчень про сенс життя і місце людини у Всесвіті (типу екзистенціальної теорії і медитації) або теорій, що пояснюють свідомі і несвідомі компоненти людської поведінки і індивідуальності (типу его-психології і психоаналітичної теорії).

Цілісна система знань, навичок і умінь є однією з постійних складових професії соціального працівника. Ця система дозволяє відібрати з безлічі соціальних ресурсів найнеобхідніші і ефективніші для вирішення конкретної соціальної проблеми.

Великий міжнародний досвід соціальної роботи свідчить про використання декількох груп теоретичних моделей: психодинамічних, моделей кризового втручання, біхевіористських, системних і екологічних, соціально-психологічних і комунікаційних, гуманістичних і екзистенціальних, когнітивних, моделей правозахисної діяльності. Ці теоретичні моделі засновані на ідеях або навіть цілісних теоріях традиційних галузей громадських наук - філософії, соціології, психології, політології та ін.

Кожна з них припускає використання принципово різних методів роботи з клієнтом. Проте, міжнародний досвід доводить, що на практиці соціальний працівник може об'єднати навіть непримиренні теорії і розробити синтетичну модель розв’язання задачі. Працюючи з конкретним клієнтом або з групою, соціальний працівник використовує і принципи гуманістичної психології, і закони навчення; навчає клієнта (клієнтів) методам трансактного аналізу, проводить психо- і соціодраматичні ігри та ін.

Сучасний погляд на професійну діяльність соціального гувернера

На думку Є. Сарапулової, гувернерство – це цілісна педагогічна система й окрема галузь педагогіки, що вивчає особливості індивідуалізованого формування в домашніх умовах освіченої, гармонійно розвиненої, комунікабельної особистості з активною життєвою позицією.

Нині актуальним виявляється повернення до теми гувернерства, але із словом «соціальне». Сучасність потребує появу нового фахівця – соціального гувернера, який і має реалізовувати індивідуальний підхід у соціальному вихованні та активізувати соціальний розвиток особистості в гувернерській діяльності. У стандарті базової підготовки соціальних педагогів рівня «бакалавр» з'явилася така дисципліна, як «Технології роботи соціального гувернера». Гувернер та соціальний гувернер — це не тотожні поняття, і треба визначитися зі специфікою відповідної діяльності.

Соціальний гувернер – фахівець із соціального виховання, який реалізує його в домашніх умовах або в умовах, наближених до таких, та базує свою діяльність на індивідуальному підході. Можна сказати, що соціальний гувернер транслює цінності соціального виховання на індивідуальному рівні або урізноманітнює індивідуальну виховну діяльність соціальною складовою.

⇐ Предыдущая12345

Поделиться: