Історичні умови виникнення та суть фізіократизму

Класична політична економія як перша наукова школа в історії економічної думки прийшла на зміну меркантилізму в період стрімкого проникнення мануфактурного капіталу у сферу виробництва найбільш розвинутих європейських країн. Завершення епохи первісного нагромадження капіталу, буржуазні революції та перехід буржуазії до влади, бурхливий розвиток підприємства та ринкова лібералізація економічної політики сприяли подальшому розвитку капіталізму та переміщенню інтересів підприємців зі сфери обігу в сферу виробництва.

За загальноприйнятою оцінкою, класична політична економія була започаткована у кінці XVII – на початку ХVIII ст. В. Петті в Англії та П. Буагільбером у Франції.

Теоретико-методологічні особливості становлення та розвитку класичної політичної економії у Франції знайшли відображення у працях групи французьких учених другої половини XVIII ст., які утворили першу наукову школу економічної думки – школу фізіократів (буквально – природовладдя). У назві школи відобразилась її центральна ідея – вивчення основ природного порядку в економіці.

Засновником та лідером нової школи був Ф. Кене, який заклав підвалини учення фізіократів, сформулював теоретичні засади та економічну програму. Саме поняття «фізіократія» ввів Д. де Немур

Найважливіші ідеї вчення фізіократів:

1.Різка критика меркантилізму. На противагу меркантилістам, які досліджували переважно проблеми сфери обігу, фізіократи зосередили свою увагу на сфері виробництва. Джерелом багатства нації вони вважали не зовнішню торгівлю, а сільське господарство. Спростовуючи погляди меркантилістів на роль держави у забезпеченні активного торговельного балансу, Ф. Кене та його однодумці виступили з ідеєю еквівалентного обміну та обґрунтували концепцію економічного лібералізму, концентрованим вираження якої став знаменитий принцип “laissez faire”.

2.Теорія «природного порядку», пов’язана з визнанням об’єктивного та закономірного характеру розвитку ринкової економіки. Основу природного порядку вони вбачали в економічній свободі та недоторканності приватної власності. У зв’язку з цим французькі дослідники стверджували, що будь-яке втручання у природний хід речей порушує «природний порядок», завдаючи шкоди суспільному відтворенню.

3. Концепція «чистого прибутку». Під чистим прибутком фізіократи розуміли отриманий у землеробстві надлишок продукції, що перевищує витрати виробництва. Цей надлишок вважався унікальним даром природи, створеним землею завдяки природній родючій силі. На думку французьких дослідників, отримати цей дар можна лише у сільському господарстві. Відтак лише землеробська праця, пов’язана з реальним фізичним приростом матерії, проголошувалась продуктивно., а джерелом суспільного багатства і процвітання нації вважалось сільське господарство. Всі інші галузі були корисними,але не продуктивними. Єдиною формою чистого продукту проголошувалась рента.

4. Класовий поділ суспільства. Відповідно до концепції «чистого продукту» фізіократи вперше в історії економічної думки поділили суспільство на класи, взявши за основі економічний критерій: участь великих соціальних груп у створенні та розподілі суспільного багатства. Відтак вони виокремили продуктивний (землероби) та непродуктивний (ремісники, торговці) класи та клас землевласників. Очевидною істиною для французьких дослідників було те, що продуктивною є лише праця, прикладена до землі.

37. Формування передумов товарного господарства та його проникнення в аграрну сферу. Економічна таблиця Кене.

Великі географічні відкриття мали надзвичайно важливе зна­чення не лише для європейської, а й для світової економіки. Від­бувається становлення світового ринку. Унаслідок відкриття но­вих земель площа відомої європейцям поверхні Землі до кінця XVI ст. збільшилася в шість разів.

Розширюється не лише територіальна сфера обігу, а й торго­вельний асортимент за рахунок нових товарів (тютюн, какао, ка­ва, картопля, томати тощо); різко збільшується обіг відомих, але рідкісних раніше рису, цукру, прянощів. Так, у XVI ст. увезення прянощів в Європу перевищувало обсяг венеціанського та генуе­зького імпорту більше, ніж у ЗО разів (з 200 до 7000 т).

Боротьба за оволодіння новими ринками вела до створення в ря­ді країн монопольних торговельних об'єднань, найбільш потуж­ними з яких стали голландська та англійська Ост-Індські компанії.

Переміщення основних торговельних шляхів із Середземного моря в Атлантичний океан зумовило занепад італійської торгівлі, передусім венеціанської та генуезької. Роль основних торговель­них центрів спочатку переходить до портів Піренейського півос­трова (Ліссабон, Кадіс — аванпорт Севільї та ін.). Італійські міста змінили торговельну спеціалізацію (увезення в Європу східних тканин, вивезення на Схід англійського сукна). Німецькі міста опинилися поза світовою торгівлею. Водночас зросло значення міст уздовж узбережжя Атлантичного океану, насамперед Антве­рпена (Нідерланди), який став справжнім центром світової торгі­влі — як ввозу, так і вивозу з Європи. Змінюється й техніка тор­гівлі, яка удосконалюється настільки, що поширюється торгівля за зразками. Це, у свою чергу, вело до створення торговельних бірж, першою з яких стає антверпенська. Поступово роль центру світової торгівлі й кредиту отримують Амстердам та Лондон.

Ф. Кене – відомий французький економіст XVIII ст., засновник нової наукової школи. Його економічні погляди знайшли відображення у славнозвісній «Економічній таблиці», яка вийшла друком у 1758 р.,а також у працях «Загальні принципи економічної політики держави» (1760 р.)

Економічна таблиця Ф. Кене втілила в собі основні положення учення фізіократів і стала першою моделлю процесу суспільного відтворення. Учений показав, що основу економічного життя суспільства становить постійне відновлення кругообігу сукупного суспільного продукту, який виробляється, розподіляється і обмінюється між класами таким чином, що створюються передумови для продовження їх діяльності знову і знову.

Узявши за вихідний пункт відтворення кінець сільськогосподарського року, Ф. Кене виходив з того, що капітал фермерів складається з 2-х частин:1. «первинних авансів», 2. «щорічні аванси».

Аналіз кругообігу річного продукту дав змогу Ф.Кене виділити 5 взаємопов’язаних між собою актів, які завершуються відшкодуванням використаних фондів та створенням необхідних передумов для відновлення виробництва. Таким чином, учений довів, що дотримання певних пропорцій забезпечує безперервність процесу відтворення та утримує економіку в стійкій рівновазі.

Особливості «Економічної моделі»:

1. єдиним продуктивним класом уважав клас фермерів, який орендує землю у землевласників, володіє капіталом і здійснює товарне виробництво.

2. ігнорував вплив міжнародної торгівлі на відтворення, яке здійснюється у національному масштабі, а також обмін, який відбувається у межах одного класу

3. досліджував економіку за умов «природного порядку»: вільної конкуренції, еквівалентного обміну та стабільності цін.

«Економічна таблиця» Ф. Кене стала справжнім проривом у світовій економічній науці, започаткувавши: економічне моделювання (створення макромоделей, які відображають умови та головні пропорції суспільного відтворення), макроаналіз та осмислення економічної ролі капіталу (як необхідної основи безперервного функціонування національної економіки).

⇐ Предыдущая45678910111213Следующая ⇒

Поделиться: