Архитектура Аудит Военная наука Иностранные языки Медицина Металлургия Метрология Образование Политология Производство Психология Стандартизация Технологии |
Технічне скло і скловолокнисті матеріали⇐ ПредыдущаяСтр 21 из 21
Для скління транспортних засобів використовують переважно триплекси, термопари і загартоване скло. Загартування полягає в нагріві скла і наступному швидкому і рівномірному охолодженні в потоці повітря або в маслі. При цьому опір статичного навантаженням збільшується в 3-6 разів, ударна в'язкість в 5-7 разів. При загартуванні підвищується також термостійкість скла. Термохімічне зміцнення засноване на глибокій зміні структури скла і властивостей його поверхні. Скло піддається загартуванню у підігрітих силіційорганічних рідинах, в результаті чого на поверхні матеріалу утворюються полімерні плівки; цим створюється додаткове зміцнення. Підвищення міцності та термостійкості можна отримати травленням загартованого скла фтористодневою кислотою, в результаті чого видаляються поверхневі дефекти, які знижують його якість. Силікатні триплекси представляють собою два аркуші загартованого скла (товщиною 2-3 мм), що склеєні прозорою полімерною плівкою. При руйнуванні триплексу утворюються негострі осколки, що утримуються на полімерній плівці. Триплекси бувають пласкими і гнутими. Термопан – тришарове скло, що складається з двох шарів скла і повітряного проміжку між ними. Цей повітряний прошарок забезпечує теплоізоляцію. Оптичне скло, яке застосовується в оптичних приладах та інструментах, підрозділяють на крони, що відрізняються малим коефіцієнтом заломленням, і флінти – з високим вмістом оксиду плюмбуму і великими коефіцієнтами заломлення. Важкий флінт не пропускає рентгенівське і γ-випромінювання. Світлорозсіювальне скло містить у своєму складі фтор. Скління кабін і приміщень, де знаходяться пульти управління мартенівських і дугових печей, прокатних станків і підйомних кранів в ливарних цехах, виконується склом, що містять оксиди феруму і ванадію, які поглинають близько 70 % інфрачервоного випромінювання в інтервалі довжин хвиль 0,7-3 мкм. Кварцове скло внаслідок високої термічної і хімічної стійкості застосовують для виготовлення тиглів, чаш, труб, наконечників, лабораторного посуду. Близьке за властивостями до кварцового скла, але більш технологічне кварцоїдне (кремнеземне) скло використовують для електроколб, форм для точного лиття і т.д. Електропровідне (напівпровідникове) скло: халькогенідне і оксидно ванадієве, знаходять широке застосування в якості термісторів, фотоопорів. Теплозвукоізоляційні скловолокнисті матеріали мають крихко волокнисту структуру з великим числом повітряних прошарків, волокна в них розташовуються безладно. Така структура дає цим матеріалам малу об'ємну масу (20-130 кг/м3), низьку теплопровідність λ=0,030-0,0488 Вт/м·К. Різновидами скловолокнистих матеріалів є скловата, застосування якої обмежено її крихкістю. Скломат – матеріали Асім, АТІМС, АТМЗ, які складаються з скловолокна, розташованого між двома шарами склотканини або склосітки, що простьобаних сконитками. Вони застосовуються в інтервалі температур від 60 до 600 °С. Іноді скловолокна поєднують з термореактивною смолою, яка надає матам більш стійкої рихлої структуру (матеріал АТІМСС), вони працюють при температурі до 150 оС. Матеріали, що виробляються з короткого волокна і синтетичних смол, називаються плитами. Коефіцієнт звукопоглинання плит при частоті 200-800 Гц дорівнює 0,5 при частоті 8000 Гц – 0,65. Скловату, мати, плити застосовують для теплозвукоізоляції кабін літаків, кузовів автомашин, залізничних вагонів, тепловозів, корпусів судів, в холодильній техніці ними ізолюють різні трубопроводи, автоклави і т.д [2]. Питання для самоконтолю
ОСНОВНА ЛІТЕРАТУРА
1. Попович В. В. Технологія конструкційних матеріалів і матеріалознавство: Підруч. для студ. вищ. навч. закл. / В.В. Попович, В.В. Попович. – Львів: Світ, 2006. – 624 с. 2. Гольчевская Н.Ю., Гольчевский В.Ф. Материаловедение / Серия «Учебник, учебные пособия». – Иркутск: ИрГТУ, 2008. – 428 с. 3. Хільчевський В.В. Матеріалознавство і технологія конструкційних матеріалів: Посіб. / В.В. Хільчевський, С.Є. Кондратюк, В.О. Степаненко, К. Г. Лопатьмо. – К.: Либідь, 2002. – 328 с. 4. Атаманюк В. В. Технологія конструкційних матеріалів / В.В. Атаманюк. – Вінниця: ДОВ „Вінниця”, 2003. – 371 с. 5. Пахолюк А. П. Основи матеріалознавства і конструкційні матеріали: Підруч. для студ. вищ. навч. закл. / А.П. Пахолюк, О.А. Пахолюк. – Львів: Світ, 2005. – 172 с. 6. Сич А.М. Основи матеріалознавства: Посіб. / А.М. Сич, П.Г. Нагорний. – К.: Видавничо-поліграфічний центр "Київський університет", 2003. – 164 с. 7. Сажин В.Б. Иллюстрации к началам курса "Основы материаловедения" : Учеб. пособ. для хим.-технол. вузов. – М.: ТЕИС, 2005. – 156 с. 8. Тетеревков А.И., Печковский В.В. Оборудование заводов неорганических веществ и основы проектирования: Учеб. пособие для хим.-технол. вузов. и фак. – Мн.: Выш. школа, 1981. – 335 с. 9. Хускутдинов В.А., Сайфулин Р.С., Хабибуллин И.Г. Оборудование производств неорганических веществ: Учеб. пособие для вузов. – Л.: Химия, 1987. – 248 с. РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА 1. Попов А.Н., Казаченко В.П. Основы материаловедения: Учебное пособие. – Изд-во: Гревцова, 2010. – 176 c. 2. Бобович Б.Б. Неметаллические конструкционные материалы: Учебное пособие. – Изд-во: МГИУ, 2009. – 384 с. 3. Адаскин А.М., Зуев В.М. Материаловедение и технология материалов. – Изд.-во: Форум, 2010. – 336 с. 4. Баженов В.К., Милых Т.И. Материаловедение: Учебное пособие для ВУЗов. – М.: РГОТУПС, 2003. – 101 с. |
Последнее изменение этой страницы: 2019-03-31; Просмотров: 255; Нарушение авторского права страницы