Тема IV . Контроль якості знань в процесі фахової підготовки

1 . п оточний та підсумковий контроль

2.Організація навчального процесу за модульно-рейтинговою системою

3.Державна атестація студента

 

1.п оточний та підсумковий контроль

Контрольні заходи включають поточний та підсумковий контроль.

Поточний контроль здійснюється під час проведення практичних, лабораторних та семінарських занять і має на меті перевірку рівня підготовленості студента до виконання конкретної роботи. Форма проведення поточного контролю під час навчальних занять і система оцінювання рівня знань визначаються відповідною кафедрою (предметною або цикловою комісією).

Підсумковий контроль проводиться з метою оцінки результатів навчання на певному освітньому (кваліфікаційному) рівні або на окремих його завершених етапах.

Підсумковий контроль включає семестровий контроль та державну атестацію студента.

Вищий навчальний заклад може використовувати модульну та інші форми підсумкового контролю після закінчення логічно завершеної частини лекційних та практичних занять з певної дисципліни і їх результати враховувати при виставленні підсумкової оцінки.

Семестровий контроль проводиться у формах семестрового екзамену, диференційованого заліку або заліку з конкретної навчальної дисципліни в обсязі навчального матеріалу, визначеного навчальною програмою, і в терміни, встановлені навчальним планом.

Семестровий екзамен — це форма підсумкового контролю засвоєння студентом теоретичного та практичного матеріалу з окремої навчальної дисципліни за семестр, що проводиться як контрольний захід.

Семестровий диференційований залік — це форма підсумкового контролю, що полягає в оцінці засвоєння студентом навчального матеріалу з певної дисципліни виключно на підставі результатів виконаних індивідуальних завдань (розрахункових, графічних тощо). Семестровий диференційований залік планується при відсутності модульного контролю та екзамену і не передбачає обов'язкову присутність студентів.

Семестровий залік — це форма підсумкового контролю, що полягає в оцінці засвоєння студентом навчального матеріалу виключно на підставі результатів виконання ним певних видів робіт на практичних, семінарських або лабораторних заняттях. Семестровий залік планується при відсутності модульного контролю та екзамену і не передбачає обов'язкову присутність студентів.

Студент вважається допущеним до семестрового контролю з конкретної навчальної дисципліни (семестрового екзамену, диференційованого заліку або заліку), якщо він виконав всі види робіт, що передбачені навчальним планом на семестр з цієї навчальної дисципліни.

Екзамени складаються студентами в період екзаменаційних сесій, передбачених навчальним планом.

Вищий навчальний заклад може встановлювати студентам індивідуальні терміни складання заліків та екзаменів. При використанні модульного контролю екзамени, можуть не проводитися.

Екзамени проводяться згідно з розкладом, який доводиться до відома викладачів і студентів не пізніше як за місяць до початку сесії. Порядок і методика проведення заліків та екзаменів визначаються вищим навчальним закладом.

 Результати складання екзаменів і диференційованих заліків оцінюються за чотирибальною шкалою (“відмінно”, “добре”, “задовільно”, “незадовільно”), а заліки — за двобальною шкалою (“зараховано”, “не зараховано”) і вносяться в екзаменаційну відомість, залікову книжку, навчальну картку студента.

Студенти, які одержали під час сесії більше двох незадовільних оцінок, відраховуються з вищого навчального закладу.

Студентам, які одержали під час сесії не більше двох незадовільних оцінок, дозволяється ліквідувати академзаборгованість до початку наступного семестру. Повторне складання екзаменів допускається не більше двох разів з кожної дисципліни: один раз викладачу, другий — комісії, яка створюється деканом факультету (завідувачем відділення).

Студенти, які не з'явилися на екзамени без поважних причин, вважаються такими, що одержали незадовільну оцінку.

 

2. Організація навчального процесу за модульно-рейтинговою системою

Модульно-рейтингова система – є новою технологією навчального процесу, яка спирається на традиційні форми організації навчальної діяльності і використовує кількісні показники якості отриманих знань та вмінь в процесі підготовки фахівців. Запровадження модульно-рейтингових технологій спрямоване на вирішення також основних завдань:

- забезпечення методично обгрунтованого узгодження всіх видів навчальної діяльності;

- глибока систематизація структури знань через модульну побудову навчальних курсів;

- підвищення мотивації студентів до систематичної самостійної роботи упродовж навчального року (семестру);

- забезпечення належних умов вивчення програмного матеріалу і підготовки до контрольних заходів, що досягається шляхом чіткого їх розмежування за змістом й регламентацією у часі;

- відкритість контролю: ознайомлення студентів з всіма формами контрольних заходів на початку семестру;

- підвищення рівня об’єктивності оцінювання знань через збільшення кількості контрольних заходів;

- індивідуалізація навчання й підвищення зацікавленості у процесі набуття знань, розширення можливостей для всебічного розкриття здібностей студентів, розвитку їх творчого мислення.

З кожної навчальної дисципліни провідним викладачем розробляється та затверджується на кафедрі методичний комплекс, що містить:

- робочу програму;

- графік навчального процесу;

- порядок та критерії поточного і підсумкового оцінювання знань;

- перелік завдань, що виносяться для самостійного вивчення та порядок їх контролю;

- приклади типових завдань, що виносяться на іспит;

- список рекомендованої літератури.

Терміни вивчення теоретичних модулі та проведення відповідних контрольних заходів попередньо визначаються кафедрою і після узгодження з деканатом зазначаються у робочій програмі навчальної дисципліни і графіку навчального процесу. Графіки навчального процесу затверджуються проректором з навчальної роботи і доводяться до відома студентів на початку семестру.

   У вступній лекції лектор зобов’язаний проінформувати студентів про організацію навчального процесу з дисципліни за модульно-рейтинговою системою. Зміни діючої системи упродовж поточного семестру не допускаються.

   Відповідно до вимог кваліфікаційної характеристики викладачем розробляються критерії оцінювання рівня знань, умінь і навичок студента. Такі критерії забезпечують належну градацію і можуть бути застосовані як для підсумкової оцінки, так і для будь-якої її складової.

   Лектор потоку забезпечує розробку методичних матеріалів і контрольних завдань з дисциплін. Контрольні завдання розробляються відповідно до критеріїв оцінювання рівня знань, умінь та навичок студентів.

Модуль завершується підсумковим контролем який проводить лектор потоку. Для отримання позитивної оцінки за результатами модульно-рейтингового контролю участь всіх студентів в цьому заході обов’язкова.

Завдання, які віднесені на самостійну роботу студента, мають відповідати бюджету часу, відведеного для вивчення даної дисципліни за навчальним планом.

Навчальний рейтинг студента визначається з усіх дисциплін і видів занять, передбачених навчальним планом, з метою встановлення комулятивного (остаточного, підсумкового) показника успішності студента.

Для зручності підрахунків встановлюється єдина максимальна сума балів (для оцінювання кожної навчальної дисципліни за результатами проведення поточного та підсумкового контролю знань). Тобто, це максимальна сума балів за всі види робіт з даної дисципліни: семінарські, практичні, лабораторні та інші заняття; контрольні і курсові роботи; самостійне вивчення першоджерел, тем і розділів; робота за індивідуальним планом; колоквіуми, написання тез, складання заліків, іспитів тощо.

Встановлюється шкала перерахунку рейтингових балів в традиційну 4 бальну систему. Наприклад для 100 бальної шкали:

5 (відмінно)	90-100 балів
4(добре)	75-89 балів
3 (задовільно)	60-74 балів
2 (незадовільно)	1-59 балів

       

10. З кожної навчальної дисципліни кафедри можуть встановлювати:

- суму балів за роботу протягом семестру, яка набирається за результатами поточного і проміжного контролю та дає право автоматичного отримання заліку або певної екзаменаційної оцінки без їх складання. При цьому студент, який хотів би поліпшити суму балів, проходить співбесіду на заліку або складає іспит;

   - мінімальну суму балів для допуску до заліку або іспиту;

   - вилку балів, яка дозволяє ліквідувати академічну заборгованість;

   - вилку балів, яка вимагає як мінімум повторного проходження обов’язкового курсу без допуску до заліків та іспитової сесії.

11.Кафедри і викладачі можуть встановлювати заохочувальні бали за активну участь в обговоренні навчального матеріалу, творче виконання завдань, за додаткову індивідуальну роботу, яка сприяє поглибленому вивченню курсу (написання і захист реферату, огляд літератури, участь у науковій роботі, публікації статей, олімпіадах, конференціях, виставках, заявках на винаходи тощо), а також вилучати бали за пропуски занять, несвоєчасне виконання завдань тощо. Слід однак мати на увазі, що під час додаткового нарахування балів їх загальна сума не повинна перевищувати максимально допустиме значення.

 

Документальне оформлення

Результати поточного контролю реєструються в журналі викладача.

   Після закінчення кожного модуля викладач записує результати модульного контролю в журнал (табель) обліку результатів успішності студентів.

   Студентам, які повністю виконали навчальний план і позитивно атестовані з даної дисципліни за модульно-рейтинговою системою, на останньому тижні теоретичного навчання за їх згодою проставляється до заліково-екзаменаційної відомості відповідна оцінка.

   До початку сесії в окремій графі заліково-екзаменаційної відомості лектором проставляються підсумкові рейтингові бали всім студентам і відповідно перераховані державні оцінки тим студентам, які не будуть складати екзамени (заліки) з даної дисципліни.

   Студентам, які складали екзамени (заліки), проставляється отримана традиційна оцінка в заліково-екзаменаційну відомість.

   Студентам, які виконали всі види робіт, але не набрали достатньої кількості балів в заліково-екзаменаційній відомості проставляється оцінка “незадовільно” чи “незараховано”, яку вони можуть перескласти в період сесії на загальних підставах за направленням деканату.

Студентам, які не виконали навчальний план з дисципліни при відсутності поважних причин, в заліково-екзаменаційну відомість в графу “оцінка” проставляється “не допущений”, що відповідає оцінці “незадовільно”. Відповідний екзамен (залік) вони можуть перескладати в період сесії на загальних підставах за направленням деканату.

Студент може підвищити оцінку “задовільно” або “добре”, яку він отримав за результатами модульного контролю, складанням семестрового екзамену в період сесії.

У тому випадку, коли студент на екзамені (диф.заліку) отримав оцінку нижчу, ніж за результатами модульного контролю, в заліково-екзаменаційну відомість виставляється рейтингова оцінка.

Дисципліни, які не мають семестрового контролю (екзамену або заліку) оцінюються тільки модульною оцінкою, яка в подальшому входить до складу рейтингової оцінки студента з дисципліни.

Не допускається зниження отриманої абсолютної бальної оцінки (зменшення кількості балів) студента з будь-якої причини (пропуски занять та ін.)

Основні рейтингові показники

Рейтинговий (підсумковий) бал  r_і визначається на підставі поточного рейтингового балу і екзаменаційної оцінки. (і = 1, 2, …, n, де n – кількість навчальних дисциплін в семестрі).

Підсумкова оцінка – це кількість балів за 4-х бальною шкалою, яка відбиває рівень засвоєння студентом теоретичного та практичного матеріалу з окремої навчальної дисципліни і виставляється до заліково-екзаменаційної відомості на підставі підсумкового рейтингового балу.

У випадку складання екзамену підсумкова 4-бальна оцінка перераховується в рейтинговий бал r_і за найменшими значеннями шкали переведення.

Семестровий (середній) рейтинговий бал студента r_c визначається, як середньо зважений показник його рейтингу r_і з кожної опанованої ним в семестрі дисципліни за формулою:

r_c =    = ,  і=1, 2, …, n.

де r_1, r₂, … r_n – кількість балів отриманих студентом з n-ї навчальної дисципліни, k₁, k₂,… k_n – кількість кредитів навчального часу, відведених для вивчення n-ї навчальної дисципліни (трудомісткість дисципліни).

Загальний рейтинговий бал студента R_з визначається як середнє арифметичне усіх попередніх семестрових рейтингів.

R_з = ,

де r_c1, r_{c2 ,} … r_cN – семестрові рейтингові бали студента, N – кількість семестрів.

Навчальний рейтинг студента – це порядкова позиція студента серед студентів даного курсу, спеціальності, напряму підготовки, факультету, визначена на підставі його загального рейтингового балу після закінчення семестру.

результати визначення семестрового рейтингу та загального рейтингу студентів фіксуються у відповідних відомостях “Семестрова рейтингова відомість” і “Загальний рейтинг”:

Відомість №1

СЕМЕСТРОВА РЕЙТИНГОВА ВІДОМІСТЬ

студентів ___________ групи (курсу) ___________ факультету

за наслідками екзаменаційної сесії _________ семестру

 

№ п/п (рей - тинг)	Прізвище та ініціали	Кількість рейтингових балів					Семестровий рейтинговий бал rc (в порядку    зменшення)
		Дисципліна №1 (кількість кредитів)	Дисципліна №2 (кількість кредитів)	Дисципліна №3 (кількість кредитів)	…	Дисципліна №n (кількість кредитів)
1.	Іваненко І.І.	r1	r2	r3		rn	rc
2.
3.

 

Формула розрахунку:

r_c = ,

де r_1, r₂, …, r_n – кількість балів отриманих студентом з n-ї навчальної дисципліни, k₁, k₂,…, k_n – кількість кредитів навчального часу, відведених для вивчення n-ї навчальної дисципліни.

Підписи:

Декан

Голова органу самоврядування

Відомість №2

ЗАГАЛЬНИЙ РЕЙТИНГ

студентів ___________ групи (курсу) ___________ факультету

за наслідками екзаменаційної сесії _________ семестру

 

№ п/п (рей - тинг)	Прізвище та ініціали	Кількість рейтингових балів					Загальний рейтинговий бал Rз (в порядку зменшення)
		1 семестр	2 семестр	3 семестр	4 семестр	n семестр
1.	Іваненко І.І.	rс1	rс2	rс3	rс4	rсn
2.
3.

 

Формула розрахунку:

R_з =

де r_c1, r_{c2 ,} … r_cN – семестрові рейтингові бали студента, N – кількість семестрів.

Підписи:

Декан

Голова органу самоврядування

 

Використання рейтингу студента

Рейтинг студента є підставою для:

- визначення пріоритету для подальшої магістерської підготовки та вступу до аспірантури;

- призначення іменних стипендій, надбавок до стипендій, грантів;

- призначення премій із фонду заохочення студентів;

- участь у роботі міжнародних делегацій, виїзд на стажування за кордон;

- надання- перехід до навчання за індивідуальним графіком;

- залучення в наукові структури;

- переведення із контрактної на держбюджетну форму навчання за конкурсом при наявності вакантних місць;

- визначення пріоритету на отримання путівок для відпочинку;

- першочергового працевлаштування за замовленням організацій, підприємств, фірм;

- визначення пріоритету на вибір кімнати в гуртожитку тощо.

 

3. Державна атестація студента

Державна атестація студента здійснюється державною екзаменаційною (кваліфікаційною) комісією (далі — державна комісія) після завершення навчання на певному освітньому (кваліфікаційному) рівні або його етапі з метою встановлення фактичної відповідності рівня освітньої (кваліфікаційної) підготовки вимогам освітньої (кваліфікаційної) характеристики.

Присвоєння кваліфікації молодшого спеціаліста здійснює державна кваліфікаційна комісія, інших кваліфікацій — державна екзаменаційна комісія.

Державна комісія створюється як єдина для денної (стаціонарної), вечірньої, заочної (дистанційної) форм навчання та екстернату з кожної спеціальності. При наявності великої кількості випускників створюється декілька комісій з однієї і тієї ж спеціальності. При малій кількості випускників може бути організована об'єднана комісія для споріднених спеціальностей.

Державна комісія перевіряє науково-теоретичну та практичну підготовку випускників, вирішує питання про присвоєння їм відповідного освітнього рівня (кваліфікації), видання державного документа про освіту (кваліфікацію), опрацьовує пропозиції щодо поліпшення якості освітньо-професійної підготовки спеціалістів у вищому навчальному закладі.

Державна комісія організовується щорічно і діє протягом календарного року. До складу комісії входять голова і члени комісії. Голова комісії призначається міністерствами, відомствами, яким підпорядкований вищий навчальний заклад, на пропозицію ректора (директора) вищого навчального закладу з числа провідних спеціалістів виробництва або вчених.

До складу державної комісії входять: ректор (директор) вищого навчального закладу або проректор (заступник директора) з навчальної чи наукової роботи, декан факультету або його заступник (завідувач відділення або його заступник), завідувачі кафедр, професори, доценти (викладачі) профілюючих кафедр (предметних або циклових комісій), провідні спеціалісти виробництва та працівники науково-дослідних інститутів.

До участі в роботі державної комісії як екзаменатори можуть залучатися професори і доценти (викладачі) відповідних кафедр (предметних або циклових комісій), якщо у складі комісії немає представників цих кафедр (предметних або циклових комісій). У цьому випадку вони користуються правами членів комісії.

Персональний склад членів державної комісії і екзаменаторів затверджується ректором (директором) вищого навчального закладу не пізніше ніж за місяць до початку роботи державної комісії.

Робота державних комісій проводиться у терміни, передбачені навчальними планами вищого навчального закладу. Графік роботи комісії затверджується ректором (директором) вищого навчального закладу.

Розгляд роботи державної комісії, узгоджений з головою комісії, затверджується проректором (заступником директора) з навчальної роботи на підставі подання декана факультету (завідувача відділення) і доводиться до загального відома не пізніше як за місяць до початку складання державних екзаменів або захисту дипломних проектів (робіт).

У державних комісіях студенти, які закінчують вищий навчальний заклад, складають державні екзамени та захищають кваліфікаційні (дипломні) проекти (роботи).

До складання державних екзаменів та до захисту дипломних проектів (робіт) допускаються студенти, які виконали всі вимоги навчального плану.

Списки студентів, допущених до складання державних екзаменів або до захисту дипломних проектів (робіт), подаються в державну комісію деканом факультету (завідувачем відділення).

Державній комісії перед початком державних екзаменів або захисту дипломних проектів (робіт) деканом факультету (завідувачем відділення) подаються такі документи: зведена відомість про виконання студентами навчального плану і про отримані ними оцінки з теоретичних дисциплін, курсових проектів і робіт, практик, з державних екзаменів (тільки перед захистом дипломних проектів або робіт).

При наявності декількох екзаменаційних оцінок з однієї дисципліни у зведену відомість про виконання навчального плану заноситься середня зважена оцінка з округленням до її цілого значення; відгук керівника про дипломний проект (роботу); рецензія на дипломний проект (роботу) спеціаліста відповідної кваліфікації.

Склад рецензентів затверджується деканом факультету (завідувачем відділення) за поданням завідувача відповідної кафедри (предметної або циклової комісії).

Державній комісії можуть бути подані також інші матеріали, що характеризують наукову і практичну цінність виконаного проекту (роботи) — друковані статті за темою проекту (роботи), документи, які вказують на практичне застосування проекту (роботи), макети, зразки матеріалів, виробів тощо.

Складання державних екзаменів або захист дипломних проектів (робіт) проводиться на відкритому засіданні державної комісії за участю не менше половини її складу при обов'язковій присутності голови комісії.

Захист дипломних проектів (робіт) може проводитися як у вищому навчальному закладі, так і на підприємствах, в закладах та організаціях, для яких тематика проектів (робіт), що захищаються, становить науково-теоретичний або практичний інтерес.

Державний екзамен проводиться як комплексна перевірка знань студентів з дисциплін, передбачених навчальним планом.

Державні екзамени проводяться за білетами, складеними у повній відповідності до навчальних програм за методикою, визначеною вищим навчальним закладом. Тривалість державних екзаменів не повинна перевищувати 6 академічних годин на день.

Результати захисту дипломного проекту (роботи) та складання державних екзаменів визначаються оцінками “відмінно”, “добре”, “задовільно” і “незадовільно”.

Результати захисту дипломних проектів (робіт), а також складання державних екзаменів, оголошуються у цей же день після оформлення протоколів засідання державної комісії.

Студентові, який захистив дипломний проект (роботу), склав державні екзамени відповідно до вимог освітньо-професійної програми підготовки, рішенням державної комісії присвоюється відповідно освітній рівень (кваліфікація), видається державний документ про освіту (кваліфікацію).

Студентові, який отримав підсумкові оцінки “відмінно” не менше як з 75 відсотків усіх навчальних дисциплін та індивідуальних завдань, передбачених навчальним планом, а з інших навчальних дисциплін та індивідуальних завдань — оцінки “добре”, склав державні екзамени з оцінками “відмінно”, захистив дипломний проект (роботу) з оцінкою “відмінно”, а також виявив себе в науковій (творчій) роботі, що підтверджується рекомендацією кафедри (предметної або циклової комісії), видається документ про освіту (кваліфікацію) з відзнакою.

Рішення державної комісії про оцінку знань, виявлених при складанні державного екзамену, захисті дипломного проекту (роботи), а також про присвоєння студенту-випускнику відповідного освітнього рівня (кваліфікації) та видання йому державного документа про освіту (кваліфікацію) приймається державною комісією на закритому засіданні відкритим голосуванням звичайною більшістю голосів членів комісії, котрі брали участь у засіданні. При однаковій кількості голосів голос голови є вирішальним.

Студент, який при складанні державного екзамену або при захисті дипломного проекту (роботи) отримав незадовільну оцінку, відраховується з вищого навчального закладу і йому видається академічна довідка.

У випадках, коли захист дипломного проекту (роботи) визнається незадовільним, державна комісія встановлює, чи може студент подати на повторний захист той самий проект (роботу) з доопрацюванням, чи він зобов'язаний опрацювати нову тему, визначену відповідною кафедрою (предметною або цикловою комісією).

Студент, який не склав державного екзамену або не захистив дипломний проект (роботу), допускається до повторного складання державних екзаменів чи захисту дипломного проекту (роботи) протягом трьох років після закінчення вищого навчального закладу.

Перелік дисциплін, що виносяться на державні екзамени, для осіб, котрі не склали ці екзамени, визначається навчальним планом, який діяв у рік закінчення студентом теоретичного курсу.

Студентам, які не склали державні екзамени або не захищали дипломний проект (роботу) з поважної причини (документально підтвердженої), ректором (директором) вищого навчального закладу може бути продовжений строк навчання до наступного терміну роботи державної комісії із складанням державних екзаменів чи захисту дипломних проектів (робіт) відповідно, але не більше ніж на один рік.

Всі засідання державної комісії протоколюються. У протоколи вносяться оцінки, одержані на державних екзаменах або при захисті дипломного проекту (роботи), записуються питання, що ставилися, особливі думки членів комісії, вказується здобутий освітній рівень (кваліфікація), а також, який державний документ про освіту (кваліфікацію) (з відзнакою чи без відзнаки) видається студенту-випускнику, що закінчив вищий навчальний заклад.

Протоколи підписують голова та члени державної комісії, які брали участь у засіданні. Книга протоколів зберігається у вищому навчальному закладі. Після закінчення роботи державної комісії голова комісії складає звіт і подає його ректору (директору) вищого навчального закладу.

У звіті голови державної комісії відбивається аналіз рівня підготовки випускників і якості виконання дипломних проектів (робіт); відповідність тематики дипломних проектів (робіт) сучасним вимогам, характеристика знань студентів, виявлених на державних екзаменах, недоліки в підготовці з окремих дисциплін, даються рекомендації щодо поліпшення навчального процесу.

Звіт голови державної комісії обговорюється на засіданні вченої (педагогічної) ради вищого навчального закладу, факультету (відділення).

 

Тема V. Навчальний час студента і робочий час викладача

1 .Навчальний час студента

2.Робочий час викладача

3.о сновні види методичної, наукової та організаційної роботи науково-педагогічних працівників

1.Навчальний час студента

Навчальний час студента визначається кількістю облікових одиниць часу, відведених для здійснення програми підготовки на даному освітньому або кваліфікаційному рівні.

Обліковими одиницями навчального часу студента є академічна година, навчальний день, тиждень, семестр, курс, рік.

Академічна година — це мінімальна облікова одиниця навчального часу. Тривалість академічної години становить, як правило, 45 хвилин.

Дві академічні години утворюють пару академічних годин (надалі “пара”).

Навчальний день — складова частина навчального часу студента тривалістю не більше 9 академічних годин.

Навчальний тиждень — складова частина навчального часу студента тривалістю не більше 54 академічних годин.

Навчальний семестр — складова частина навчального часу студента, що закінчується підсумковим семестровим контролем. Тривалість семестру визначається навчальним планом.

Примітка. Облік навчального часу може здійснюватися у кредитах

Кредит — це три академічні години навчальних занять та самостійної роботи у навчальному тижні протягом навчального семестру. Час, відведений для проведення підсумкового контролю, не входить у кредит.

Навчальний курс — завершений період навчання студента протягом навчального року. Тривалість перебування студента на навчальному курсі включає час навчальних семестрів, підсумкового контролю та канікул. Сумарна тривалість канікул протягом навчального курсу, крім останнього, становить не менше 8 тижнів. Початок і закінчення навчання студента на конкретному курсі оформляються відповідними (перевідними) наказами.

Навчальний рік триває 12 місяців, розпочинається, як правило, 1 вересня і для студентів складається з навчальних днів, днів проведення підсумкового контролю, екзаменаційних сесій, вихідних, святкових і канікулярних днів.

Навчальні дні та їх тривалість визначаються річним графіком навчального процесу. Вказаний графік складається на навчальний рік з урахуванням перенесень робочих та вихідних днів, погоджується і затверджується в порядку і в терміни, встановлені вищим навчальним закладом.

Навчальні заняття у вищому навчальному закладі тривають дві академічні години з перервами між ними і проводяться за розкладом. Розклад має забезпечити виконання навчального плану в повному обсязі щодо навчальних занять.

Допускається у порядку, встановленому вищим навчальним закладом, вільне відвідування студентами лекційних занять (для студентів третього та наступних курсів). Відвідування інших видів навчальних занять (крім консультацій) є обов'язковим для студентів.

Забороняється відволікати студентів від участі в навчальних заняттях та контрольних заходах, встановлених розкладом, крім випадків, передбачених чинним законодавством.

 

2. Робочий час викладача

Робочий час педагогічного та науково-педагогічного працівника визначається Кодексом законів про працю України.

Робочий час викладача визначається обсягом його навчальних, методичних, наукових і організаційних обов'язків у поточному навчальному році, відображених в індивідуальному робочому плані. Тривалість робочого часу викладача з повним обсягом обов'язків становить не більше 1548 годин на навчальний рік при середньотижневій тривалості 36 годин.  

Час виконання навчальних, методичних, наукових, організаційних та інших трудових обов'язків у поточному навчальному році не повинен перевищувати річний робочий час.

Обсяг навчальних занять, доручених для проведення конкретному викладачеві, виражений в облікових (академічних) годинах, визначає навчальне навантаження викладача.

Види навчальних занять, що входять в обов'язковий обсяг навчального навантаження викладача відповідно до його посади, встановлюються кафедрою (предметною або цикловою комісією).

У вищих навчальних закладах 3-го і 4-го рівня акредитації мінімальний та максимальний обов'язковий обсяг навчального навантаження викладача в межах його робочого часу встановлює вищий навчальний заклад з урахуванням виконання ним інших обов'язків (методичних, наукових, організаційних) і у порядку, передбаченому його статутом та колективним договором.

Максимальне навчальне навантаження    науково-педагогічних працівників не може перевищувати 900 годин на навчальний рік.

Максимальне навчальне навантаження педагогічних працівників у вищих навчальних закладах 1-го і 2-го рівня акредитації не може перевищувати 720 годин на навчальний рік.

Види навчальних занять, що входять до навчального навантаження педагогічного та науково-педагогічного працівника відповідно до його посади, встановлюються вищим навчальним закладом в індивідуальному плані працівника.

У випадках виробничої необхідності у вищих навчальних закладах 3-го і 4-го рівня акредитації викладач може бути залучений до проведення навчальних занять понад обов'язковий обсяг навчального навантаження, визначений індивідуальним робочим планом, у межах свого робочого часу. Додаткова кількість облікових годин встановлюється вищим навчальним закладом і не може перевищувати 0,25 обсягу мінімального обов'язкового навчального навантаження.

Зміни в обов'язковому навчальному навантаженні викладача вносяться в його індивідуальний робочий план.

Графік робочого часу викладача визначається розкладом аудиторних навчальних занять і консультацій, розкладом або графіком контрольних заходів та іншими видами робіт, передбаченими індивідуальним робочим планом викладача.

Час виконання робіт, не передбачених розкладом або графіком контрольних заходів, визначається у порядку, встановленому вищим навчальним закладом, з урахуванням особливостей спеціальності та форм навчання.

Викладач зобов'язаний дотримуватися встановленого йому графіка робочого часу.

Залучення педагогічних та науково-педагогічних працівників до роботи, не обумовленої трудовим договором, може здійснюватися лише за його згодою або у випадках, передбачених законом.

Відволікання педагогічних та науково-педагогічних працівників від виконання професійних обов'язків не допускається,за винятком випадків, передбачених законом.

3. о сновні види методичної, наукової та

організаційної роботи науково-педагогічних працівників

До основних видів методичної роботи науково-педагогічних працівників відносяться:

- підготовка конспектів лекцій; методичних матеріалів до семінарських, практичних, лабораторних занять, курсового та дипломного проектування, практик і самостійної роботи студентів.

- підготовка, рецензування підручників, навчальних посібників, словників, довідників (для педагогічних працівників).

- розробка навчальних планів; навчальних програм; робочих навчальних планів, робочих навчальних програм.

- розробка і підготовка нових лабораторних робіт.

- підготовка комп’ютерного програмного забезпечення навчальних дисциплін.

- складання екзаменаційних білетів; завдань для проведення модульного та підсумкового контролю; завдань для проведення тестового контролю.

- розробка і впровадження наочних навчальних посібників (схем, діаграм, стендів, слайдів тощо).

- розробка і впровадження нових форм, методів і технологій навчання.

- вивчення і впровадження передового досвіду організації навчального процесу

- підготовка концертних програм та персональних художніх виставок.

До основних видів наукової роботи науково-педагогічних працівників належить:

   1.Виконання планових наукових досліджень із звітністю в таких формах:

   - науково-технічний звіт

   - дисертація (докторська, кандидатська)

   - монографія

   - підручник, навчальний посібник, словник, довідник

   - наукова стаття в журналах, реферованих виданнях, інших виданнях

   - заявка на видачу охоронних документів

- тези доповіді на конференціях, симпозіумах, семінарах (міжнародних, вітчизняних, інших)

2.Рецензування монографій, підручників, навчальних посібників, словників, довідників, дисертацій, авторефератів, наукових статей, наукових проектів, тематичних планів тощо

3.Доопрацювання для перевидання монографій, підручників, навчальних посібників, словників, довідників

4.Керівництво науковою роботою студентів з підготовкою:

- наукової статті,

- заявки на видачу охоронних документів,

- роботи на конкурс,

- доповіді на конференцію.

Перелік основних видів організаційної роботи науково-педагогічних працівників:

- Робота в науково-методичних комісіях Міністерства освіти і науки, комісіях інших міністерств.

- Робота в Державній акредитаційній комісії, експертних і фахових радах.

- Робота в експертних комісіях Вищої атестаційної комісії.

- Робота в спеціалізованих радах із захисту дисертацій.

- Робота в науково-методичних і науково-технічних радах і комісіях вищого навчального закладу та його структурних підрозділів.

- Організація та проведення загальнодержавних наукових конференцій, симпозіумів, семінарів.

- Робота з видання наукових і науково-методичних збірників.

- Виконання обов’язків заступника декана факультету (заступника директора інституту), заступника завідувача відділення на громадських засадах.

- Участь у виховній роботі студентського колективу, виконання обов’язків куратора (наставника) академічної групи.

- Керівництво студентським науковим гуртком, проблемною групою.

- Участь у профорієнтаційній роботі та довузівській підготовці молоді.

- Участь у підготовці та проведенні студентських і учнівських олімпіад.

- Участь в організації та проведенні позанавчальних культурно-спортивних заходів.

 

Модуль 2. УПРАВЛІННЯ У ГАЛУЗІ ВИЩОЇ ОСВІТИ

Тема І. Система вищої освіти України

1. Правовий статус вищих навчальних закладів

2. Р івні акредитації

3. Т ипи вищих навчальних закладів

4. Національний вищий навчальний заклад

5. П овноваження власника. Статут

 

1.Правовий статус вищого навчального закладуСистему вищої освіти складають: - вищі навчальні заклади всіх форм власності; - інші юридичні особи, що надають освітні послуги у галузі вищої освіти; - органи, які здійснюють управління у галузі вищої освіти. Вищий навчальний заклад є юридичною особою, має відокремлене майно, може від свого імені набувати майнових і особистих немайнових прав і мати обов'язки, бути позивачем і відповідачем у суді.   Вищий навчальний заклад згідно із законом може виступати засновником (співзасновником) інших юридичних осіб, що здійснюють свою діяльність відповідно до напрямів навчально-науково-виробничої діяльності вищого навчального закладу.   Акредитовані вищі навчальні заклади у встановленому порядку можуть створювати навчальні та навчально-науково-виробничі комплекси, які є добровільними об'єднаннями. Всі учасники комплексу зберігають статус юридичних осіб. У вищих навчальних закладах державної і комунальної форм власності кількість студентів, прийнятих на перший курс на навчання за державним замовленням, повинна становити не менше ніж 51 відсоток від загальної кількості студентів, прийнятих на навчання на перший курс.   Основною метою діяльності вищого навчального закладу є забезпечення умов, необхідних для отримання особою вищої освіти, підготовка фахівців для потреб України.   Головними завданнями вищого навчального закладу є:    - здійснення освітньої діяльності певного напряму, яка забезпечує підготовку фахівців відповідних освітньо-кваліфікаційних рівнів і відповідає стандартам вищої освіти; - здійснення наукової і науково-технічної (для вищих навчальних закладів третього і четвертого рівнів акредитації), творчої, мистецької, культурно-виховної, спортивної та оздоровчо діяльності; - забезпечення виконання державного замовлення та угод на підготовку фахівців з вищою освітою; - здійснення підготовки наукових і науково-педагогічних кадрів та їх атестація в акредитованих вищих навчальних закладах третього та четвертого рівнів акредитації; - вивчення попиту на окремі спеціальності на ринку праці і сприяння працевлаштуванню випускників; - забезпечення культурного і духовного розвитку особистості, виховання осіб, які навчаються у вищих навчальних закладах, в дусі українського патріотизму і поваги до Конституції України;- підвищення освітньо-культурного рівня громадян.   Держава в особі відповідних органів державної влади забезпечує діяльність вищих навчальних закладів шляхом:   - визначення перспектив та напрямів розвитку вищої освіти;   - створення нормативно-правової бази їх діяльності;   - затвердження державного та галузевих стандартів вищої освіти;   - здійснення ліцензування освітньої діяльності та акредитації напрямів, спеціальностей та вищих навчальних закладів;   - надання законами особам, які навчаються у вищих навчальних закладах, а також педагогічним, науково-педагогічним та іншим категоріям працівників акредитованого вищого навчального закладу, гарантій;    - становлення для педагогічних і науково-педагогічних працівників вищих навчальних закладів посадових окладів, а також додаткових доплат, диференційованих відповідно до їх наукових ступенів, вчених і педагогічних звань, кваліфікаційних категорій та стажу роботи;   - визначення обсягів фінансування вищих навчальних закладів з Державного бюджету України, встановлення нормативів матеріально-технічного, фінансового та іншого забезпечення вищих навчальних закладів однакових для вищих навчальних закладів одного статусу (в тому числі статусу національного), рівня акредитації та типу;   - охорони здоров'я працівників та осіб, які навчаються у вищих навчальних закладах. 2.Рівні    акредитації вищих навчальних закладів Встановлюються наступні рівні акредитації вищих навчальних закладів:   - вищий навчальний заклад першого рівня акредитації - вищий навчальний заклад, у якому здійснюється підготовка фахівців за спеціальностями освітньо-кваліфікаційного рівня молодшого спеціаліста;- вищий навчальний заклад другого рівня акредитації - вищий навчальний заклад, у якому здійснюється підготовка фахівців за спеціальностями освітньо-кваліфікаційного рівня молодшого спеціаліста та за напрямами підготовки освітньо-кваліфікаційного рівня бакалавра;   - вищий навчальний заклад третього рівня акредитації - вищий навчальний заклад, у якому здійснюється підготовка фахівців за напрямами освітньо-кваліфікаційного рівня бакалавра, спеціальностями освітньо-кваліфікаційного рівня спеціаліста, а також за окремими спеціальностями освітньо-кваліфікаційного рівня магістра;   - вищий навчальний заклад четвертого рівня акредитації - вищий навчальний заклад, у якому здійснюється підготовка фахівців за напрямами світньо-кваліфікаційного рівня бакалавра, спеціальностями освітньо-кваліфікаційних рівнів спеціаліста, магістра.   Вищі навчальні заклади четвертого рівня акредитації відповідно до законодавства іноземних держав та за згодою спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у галузі освіти і науки можуть створювати за кордоном свої структурні підрозділи.   Вищі навчальні заклади іноземних держав можуть з дозволу спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у галузі освіти і науки створювати свої структурні підрозділи на території України.    Створення в Україні вищих навчальних закладів за участю іноземних фізичних та юридичних осіб здійснюється відповідно до міжнародних угод, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. 3.Типи  вищих навчальних закладівВідповідно до існуючих напрямів освітньої діяльності в Україні діють вищі навчальні заклади таких типів:Університет - багатопрофільний вищий навчальний заклад четвертого рівня акредитації, який провадить освітню діяльність, пов'язану із здобуттям певної вищої освіти та кваліфікації широкого спектра природничих, гуманітарних, технічних, економічних та інших напрямів науки, техніки, культури і мистецтв, проводить фундаментальні та прикладні наукові дослідження, є провідним науково-методичним центром, має розвинуту інфраструктуру навчальних, наукових і науково-виробничих підрозділів, відповідний рівень кадрового і матеріально-технічного забезпечення, сприяє поширенню наукових знань та здійснює культурно-просвітницьку діяльність.   Можуть створюватися класичні та профільні (технічні, технологічні, економічні, педагогічні, медичні, аграрні, мистецькі, культурологічні тощо) університети.   Академія - вищий навчальний заклад четвертого рівня акредитації, який провадить освітню діяльність, пов'язану із здобуттям певної вищої освіти та кваліфікації у певній галузі науки, виробництва, освіти, культури і мистецтва, проводить фундаментальні та прикладні наукові дослідження, є провідним науково-методичним центром у сфері своєї діяльності і має відповідний рівень кадрового та матеріально-технічного забезпечення.   Інститут - вищий навчальний заклад третього або четвертого рівня акредитації або структурний підрозділ університету, академії, який провадить освітню діяльність, пов'язану із здобуттям певної вищої освіти та кваліфікації у певній галузі науки, виробництва, освіти, культури і мистецтва, проводить наукову, науково-методичну та науково-виробничу діяльність і має відповідний рівень кадрового та матеріально-технічного забезпечення.   Консерваторія (музична академія) - вищий навчальний заклад третього або четвертого рівня акредитації, який провадить освітню діяльність, пов'язану із здобуттям певної вищої освіти та кваліфікації у галузі культури і мистецтва - музичних виконавців, композиторів, музикознавців, викладачів музичних дисциплін, проводить наукові дослідження, є провідним центром у сфері своєї діяльності і має відповідний рівень кадрового та матеріально-технічного забезпечення.   Коледж - вищий навчальний заклад другого рівня акредитації або структурний підрозділ вищого навчального закладу третього або четвертого рівня акредитації, який провадить освітню діяльність, пов'язану із здобуттям певної вищої освіти та кваліфікації у споріднених напрямах підготовки (якщо є структурним підрозділом вищого навчального закладу третього або четвертого рівня акредитації або входить до навчального чи навчально- науково-виробничого комплексу) або за кількома спорідненими спеціальностями і має відповідний рівень кадрового та матеріально-технічного забезпечення. Технікум (училище) - вищий навчальний заклад першого рівня акредитації або структурний підрозділ вищого навчального закладу третього або четвертого рівня акредитації, який провадить освітню діяльність, пов'язану із здобуттям певної вищої освіти та кваліфікації за кількома спорідненими спеціальностями, і має відповідний рівень кадрового та матеріально-технічного забезпечення. 4.Національний вищий навчальний заклад   Державному вищому навчальному закладу четвертого рівня акредитації відповідно до законодавства може бути надано статус національного. Національному вищому навчальному закладу за рішенням Кабінету Міністрів України може бути надано повноваження: - укладати державні контракти з виконавцями державного замовлення для потреб вищого навчального закладу; - приймати рішення про створення, реорганізацію, ліквідацію підприємств, установ, організацій, структурних підрозділів вищого навчального закладу; - вносити пропозиції щодо передачі об'єктів вищого навчального закладу до сфери управління інших органів, уповноважених управляти державним майном, у комунальну власність та передачі об'єктів комунальної власності у державну власність і віднесення їх до майна вищого навчального закладу; - виступати орендодавцем нерухомого майна, що належить вищому навчальному закладу; - встановлювати і присвоювати вчені звання доцента чи професора вищого навчального закладу; - визначати та встановлювати власні форми морального та матеріального заохочення працівників вищого навчального закладу. У своїй діяльності національний вищий навчальний заклад керується Законом України “Про вищу освіту”. 5.Повноваження власника (власників) вищого навчального закладу Повноваження власника (власників) щодо управління вищим навчальним закладом визначаються в межах законів статутом вищого навчального закладу. Власник (власники) вищого навчального закладу:                - розробляє статут вищого навчального закладу; - організовує ліцензування вищого навчального закладу;   - призначає керівника вищого навчального закладу на умовах контракту відповідно до цього Закону; - здійснює контроль за фінансово-господарською діяльністю вищого навчального закладу; - здійснює контроль за дотриманням умов, передбачених рішенням про заснування вищого навчального закладу; - приймає рішення про реорганізацію або ліквідацію вищого навчального закладу; - здійснює інші повноваження, передбачені законом. Власник (власники) здійснює (здійснюють) права, передбачені частиною першою цієї статті, щодо управління вищим навчальним закладом безпосередньо або через уповноважений ним орган (особу). Власник (власники) або уповноважений ним (ними) орган (особа) можеделегувати свої повноваження керівникові або вищому колегіальному органу громадського самоврядування вищого навчального закладу.Статут   Вищий навчальний заклад діє на підставі власного статуту. Статут вищого навчального закладу має містити: - повну назву, юридичну адресу, дату прийняття рішення про створення; - права та обов'язки власника (власників); - обсяг цивільної правоздатності вищого навчального закладу; - обсяг основних засобів (розмір статутного фонду), наданих власником (власниками); - порядок утворення, діяльності та повноваження органів управління вищим навчальним закладом, права та обов'язки керівника; - порядок обрання представників до органів громадського самоврядування; - джерела надходження та порядок використання коштів та іншого майна вищого навчального закладу;   - порядок звітності, контролю за здійсненням фінансово-господарської діяльності;    - концепцію освітньої діяльності; - порядок внесення змін до статуту вищого навчального закладу; - порядок реорганізації та ліквідації вищого навчального закладу.

Тема II. Структурні  підрозділи та система управління

 вищим навчальним закладом

1. с труктурні підрозділи

2. п ринципи управління вищим навчальним закладом

3. д орадчі та робочі органи

4. о ргани громадського самоврядування

1.Структурні підрозділи Структурні підрозділи вищого навчального закладу створюються відповідно до законодавства. Структурні підрозділиможуть мати окремі права юридичної особи. Структурними підрозділами вищого навчального закладу третього і четвертого рівнів акредитації є кафедри, факультети, інститути, філії, бібліотека тощо. Кафедра - базовий структурний підрозділ вищого навчального закладу (його філій, інститутів, факультетів), що проводить навчально-виховну і методичну діяльність з однієї або кількох споріднених спеціальностей, спеціалізацій чи навчальних дисциплін і здійснює наукову, науково-дослідну та науково-технічну діяльність за певним напрямом. Кафедра створюється рішенням Вченої ради вищого навчального закладу за умови, якщо до її складу входить не менше ніж п'ять науково-педагогічних працівників, дляяких кафедра є основним місцем роботи, і не менше ніж три з яких мають науковий ступінь або вчене звання. Керівництво кафедрою здійснює завідуючий кафедрою, який обирається на цю посаду за конкурсом Вченою радою вищого навчального закладу строком на п'ять років (для національного вищого навчального закладу - строком на сім років). Із завідуючим кафедрою укладається контракт. Факультет - основний організаційний і навчально-науковий структурний підрозділ вищого навчального закладу третього та четвертого рівнів акредитації, що об'єднує відповідні кафедри і лабораторії. Факультет створюється рішенням Вченої ради вищого навчального закладу за умови, якщо до його складу входить не менше, ніж три кафедри, і на ньому навчається не менше ,ніж 200 студентів денної (очної) форми навчання. Рішення про створення факультету поза місцем розташування вищого навчального закладу державної форми власності приймається спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у галузі освіти і науки, іншими центральними органами виконавчої влади, які мають у своєму підпорядкуванні вищі навчальні заклади. Структурними підрозділами вищого навчального закладу першого та другого рівнів акредитації є відділення і предметні (циклові) комісії.   Відділення - структурний підрозділ, що об'єднує навчальні групи з однієї або кількох спеціальностей, методичні, навчально-виробничі та інші підрозділи. Відділення створюється рішенням керівника вищого навчального закладу, якщо на ньому навчається не менше ніж 150 студентів.   Предметна (циклова) комісія - структурний навчально-методичний підрозділ, що проводить виховну, навчальну та методичну роботу з однієї або кількох споріднених навчальних дисциплін. Предметна (циклова) комісія створюється рішенням керівника вищого навчального закладу за умови, якщо до її складувходить не менше ніж три педагогічних працівники. Філія - відокремлений структурний підрозділ, що створюється з метою забезпечення потреб у фахівцях місцевого ринку праці та наближення місця навчання студентів до їх місця проживання. Філію очолює директор, який призначається у порядку, встановленому статутом вищого навчального закладу. Структурними підрозділами вищого навчального закладу четвертого рівня акредитації можуть бути наукові, навчально-наукові, науково-дослідні та науково-виробничі інститути. Керівництво інститутом здійснює директор, який обирається на посаду за конкурсом строком на п'ять років. Можуть створюватися: - навчально-науково-виробничі центри (комплекси, інститути), що об'єднують споріднені факультети, коледжі, технікуми, наукові, науково-дослідні, науково-виробничі й проектні інститути, дослідні станції, кафедри, наукові лабораторії, конструкторські бюро, навчально-дослідні господарства, навчально-виробничі комбінати, експериментальні заводи, фабрики, фірми, клінічні бази установ медичної освіти, полігони, технопарки, інші підрозділи; - навчально-наукові центри (комплекси, інститути), що об'єднують споріднені факультети, кафедри, наукові лабораторії, центри, інші підрозділи, що забезпечують підготовку фахівців з певних спеціальностей (напрямів підготовки) та проводять наукові дослідження з певного напряму; - науково-дослідні центри (комплекси, інститути), що об'єднують споріднені наукові лабораторії, центри, інші підрозділи за певним напрямом науково-дослідної роботи. Вищий навчальний заклад повинен мати у своєму складі бібліотеку, яку очолює директор (завідуючий). Директор бібліотеки вищого навчального закладу третього і четвертого рівнів акредитації обирається Вченою радою вищого навчального закладу строком на п'ять років (для національного вищого навчального закладу - строком на сім років). Вищий навчальний заклад може мати у своєму складі підготовчі відділення (підрозділи), підрозділи перепідготовки та підвищення кваліфікації кадрів, лабораторії, навчально-методичні кабінети, комп'ютерні та інформаційні центри, навчально-виробничі та творчі майстерні, навчально-дослідні господарства, виробничі структури, видавництва, спортивні комплекси, заклади культурно-побутового призначення та інші підрозділи, діяльність яких не заборонена законодавством. 2. Принципи  управління вищим навчальним закладом Управління вищим навчальним закладом здійснюється на основі принципів: - автономії та самоврядування; - розмежування прав, повноважень та відповідальності власника (власників), органів управління вищою освітою, керівництва вищого навчального закладу та його структурних підрозділів; - поєднання колегіальних та єдиноначальних засад; - незалежності від політичних партій, громадських та релігійнихорганізацій. Автономія та самоврядування вищого навчального закладу реалізуються відповідно до законодавства і передбачають право: - самостійно визначати форми навчання, форми та види організації навчального процесу; - приймати на роботу педагогічних, науково-педагогічних та інших працівників; - надавати додаткові освітні послуги - самостійно розробляти та запроваджувати власні програми наукової і науково-виробничої діяльності; - створювати у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, інститути, коледжі, технікуми, факультети, відділення, філії, навчальні, методичні, наукові, науково-дослідні центри та лабораторії, конструкторські та конструкторсько-технологічні бюро, територіально відокремлені та інші структурні підрозділи; - здійснювати видавничу діяльність, розвивати власну поліграфічну базу; - на підставі відповідних угод провадити спільну діяльність з іншими вищими навчальними закладами, підприємствами, установами та організаціями; - брати участь у роботі міжнародних організацій; - запроваджувати власну символіку та атрибутику; - звертатися з ініціативою до органів управління вищою освітою про внесення змін до чинних або розроблення нових нормативно-правових актів у галузі вищої освіти, а також брати участь у роботі над проектами щодо їх удосконалення; - користуватися земельними ділянками в порядку, встановленому Земельним кодексом України. Безпосереднє управління діяльністю вищого навчального закладу здійснює його керівник - ректор (президент), начальник, директор тощо. Керівник вищого навчального закладу в межах наданих йому повноважень: - вирішує питання діяльності вищого навчального закладу, затверджує його структуру і штатний розпис; - видає накази і розпорядження, обов'язкові для виконання всіма працівниками і структурними підрозділами вищого навчального закладу; - представляє вищий навчальний заклад у державних та  інших органах, відповідає за результати його діяльності перед органом управління, у підпорядкуванні якого перебуває вищий навчальний заклад; - є розпорядником майна і коштів; - виконує кошторис, укладає угоди, дає доручення, відкриває банківські рахунки; - приймає на роботу та звільняє з роботи працівників; - забезпечує охорону праці, дотримання законності та порядку; - визначає функціональні обов'язки працівників; - формує контингент осіб, які навчаються у вищому навчальному закладі; - відраховує та поновлює на навчання осіб, які навчаються у вищому навчальному закладі; - контролює виконання навчальних планів і програм;   - контролює дотримання всіма підрозділами штатно-фінансової дисципліни; - забезпечує дотримання службової та державної таємниці; - здійснює контроль за якістю роботи викладачів, організацією навчально-виховної та культурно-масової роботи, станом фізичного виховання здоров'я, організовує побутове обслуговування учасників навчально-виховного процесу та інших працівників вищого навчального закладу; - разом із профспілковими організаціями подає на затвердження вищому колегіальному органу громадського самоврядування вищого навчального закладу правила внутрішнього розпорядку та колективний договір і після затвердження підписує його. Керівник вищого навчального закладу відповідає за провадження освітньої діяльності у вищому навчальному закладі, за результати фінансово-господарської діяльності, стан і збереження будівель та іншого майна. Для вирішення основних питань діяльності відповідно до статуту керівник вищого навчального закладу створює робочі та дорадчі органи, а також визначає їх повноваження. Керівник вищого навчального закладу щорічно звітує перед власником (власниками) або уповноваженим ним (ними) органом (особою) та вищим колегіальним органом громадського самоврядування вищого навчального закладу. Керівник вищого навчального закладу відповідно до статуту може делегувати частину своїх повноважень своїм заступникам та керівникам структурних підрозділів. При виході на пенсію з посади керівника вищого навчального закладу керівник, який пропрацював на цій посаді не менше двох термінів підряд, може бути призначений на посаду почесного ректора (президента), начальника, директора тощо вищого навчального закладу із виплатою грошового утримання за рахунок навчального закладу в розмірі заробітної плати, яку він отримував перед виходом на пенсію. Призначення почесного ректора   (президента), начальника, директора тощо вищого навчального закладу здійснюється у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Умови призначення та виплати грошового утримання визначаються у статуті вищого навчального закладу. Керівництво факультетом здійснює декан. Декан факультету може делегувати частину своїх повноважень своїм заступникам. Декан видає розпорядження, що стосуються діяльності факультету. Розпорядження декана є обов'язковими для виконання всіма працівниками факультету і можуть бути скасовані керівником вищого навчального закладу. Керівник вищого навчального закладу відміняє розпорядження декана, які суперечать закону, статутові вищого навчального закладу чи завдають шкоди інтересам вищого навчального закладу. Керівництво відділенням здійснює. завідувач відділенням, який призначається на посаду керівником вищого навчального закладу з числа педагогічних працівників, які мають повну вищу освіту і досвід навчально-методичної роботи. Завідувач відділенням забезпечує організацію навчально-виховного процесу, виконання навчальних планів і програм, здійснює контроль за якістю викладання навчальних предметів, навчально-методичною діяльністю викладачів.3. Дорадчі та робочі органи Вчена рада вищого навчального закладу є колегіальним органом вищого навчального закладу третього або четвертого рівня акредитації і утворюється строком до п'яти років (для національного вищого навчального закладу - строком до семи років). До компетенції Вченої ради вищого навчального закладу належать:   - подання до вищого колегіального органу громадського самоврядування проекту статуту, а також змін і доповнень до нього;   - ухвалення фінансових плану і звіту вищого навчального закладу;   - подання пропозицій керівнику вищого навчального закладу щодо призначення та звільнення з посади директора бібліотеки, а також призначення та звільнення з посади проректорів (заступників керівника), директорів інститутів та головного бухгалтера;   - обрання на посаду таємним голосуванням завідуючих кафедрами і професорів;    - ухвалення навчальних програм та навчальних планів;   - ухвалення рішень з питань організації навчально-виховного процесу;   - ухвалення основних напрямів наукових досліджень;   - оцінка науково-педагогічної діяльності структурних підрозділів;   - приймає рішення щодо кандидатур для присвоєння вчених звань доцента, професора, старшого наукового співробітника.    Вчена рада вищого навчального закладу розглядає й інші питання діяльності вищого навчального закладу відповідно до статуту вищого навчального закладу. Вчену раду вищого навчального закладу очолює її голова - керівник вищого навчального закладу. До складу Вченої ради вищого навчального закладу входять за посадами заступники керівника вищого навчального закладу, декани, головний бухгалтер, керівники органів самоврядування вищого навчального закладу, а також виборні представники, які представляють науково-педагогічних працівників і обираються з числа завідуючих кафедрами, професорів, докторів наук; виборні представники, які представляють інших працівників вищого навчального закладу і які працюють у ньому на постійній основі, відповідно до квот, визначених у статуті вищого навчального закладу. При цьому не менш як 75 відсотків загальної чисельності її складу мають становити науково-педагогічні працівники вищого навчального закладу. Виборні представники обираються вищим колегіальним органом громадського самоврядування вищого навчального закладу за поданням структурних підрозділів, в яких вони працюють. Рішення Вченої ради вищого навчального закладу вводяться в дію рішеннями керівника вищого навчального закладу. Вчена рада факультету є колегіальним органом факультету вищого навчального закладу третього і четвертого рівнів акредитації. Вчену раду факультету очолює її голова - декан факультету. До складу вченої ради факультету входять за посадами заступники декана, завідуючі кафедрами, керівники органів самоврядування факультету, а також виборні представники, які представляють науково-педагогічних працівників і обираються з числа професорів, докторів наук, виборні представники, які представляють інших працівників факультету і які працюють у ньому на постійній основі, відповідно до квот, визначених у статуті вищого навчального закладу. При цьому не менш як 75 відсотків загальної чисельності її складу мають становити науково-педагогічні працівники факультету. Виборні представники обираються органом громадського самоврядування факультету за поданням структурних підрозділів, в яких вони працюють. До компетенції вченої ради факультету належать:   - визначення загальних напрямів наукової діяльності факультету;   - обрання на посаду таємним голосуванням асистентів, викладачів, старших викладачів, доцентів, декана;   - ухвалення навчальних програм та навчальних планів;   - вирішення питань організації навчально-виховного процесу на факультеті;   - ухвалення фінансових плану і звіту факультету. Рішення вченої ради факультету вводяться в дію рішеннями декана факультету. Рішення вченої ради факультету може бути скасовано Вченою радою вищого навчального закладу.    У вищому навчальному закладі третього або четвертого рівня акредитації можуть бути створені вчені ради інших структурних підрозділів. Їх повноваження визначаються керівником вищого навчального закладу. Наглядова рада створюється в обов'язковому порядку у національному вищому навчальному закладі. Наглядова рада розглядає шляхи п ерспективного розвитку вищого навчального закладу, надає допомогу його керівництву в реалізації державної політики у галузі вищої освіти і науки, здійснює громадський контроль за діяльністю керівництва вищого навчального закладу, забезпечує ефективну взаємодію вищого навчального закладу з органами державного управління, науковою громадськістю, суспільно-політичними та комерційними організаціями в інтересах розвитку вищої освіти. Склад Наглядової ради національного вищого навчального закладу затверджується Кабінетом Міністрів України. Положення про Наглядову раду національного вищого навчального закладу затверджує голова Наглядової ради за погодженням із Міністерством освіти і науки. Термін повноваження Наглядової ради становить не менше ніж три роки, але не більше ніж п'ять років. Наглядова рада може бути створена також у вищому навчальному закладі третього або четвертого рівня акредитації за погодженням із спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у галузі освіти і науки або іншим центральним органом виконавчої влади, у підпорядкуванні якого знаходиться вищий навчальний заклад. Дорадчим органом вищого навчального закладу першого або другого рівня акредитації є Педагогічна рада. Педагогічну раду очолює керівник вищого навчального закладу. До складу Педагогічної ради входять заступники директора, завідуючі відділеннями, завідуючий бібліотекою, голови предметних (циклових) комісій, педагогічні працівники, головний бухгалтер.Робочі  органи Для вирішення поточних питань діяльності вищого навчального закладу третього або четвертого рівня акредитації створюються робочі органи: - ректорат; - деканати; - приймальна комісія Положення про робочі органи затверджуються наказом керівника вищого навчального закладу відповідно до статуту вищого навчального закладу. Для вирішення поточних питань діяльності вищого навчального закладу першого або другого рівня акредитації створюються робочі органи: - адміністративна рада; - приймальна комісія. Положення про робочі та дорадчі органи затверджуються наказом керівника вищого навчального закладу відповідно до статуту вищого навчального закладу. 4.Органи громадського самоврядування Вищим колегіальним органом громадського самоврядування вищого навчального закладу третього або четвертого рівня акредитації є загальні збори (конференція) трудового колективу. Порядок скликання вищого колегіального органу громадського самоврядування та його роботи визначається статутом вищого навчального закладу. У вищому колегіальному органі громадського самоврядування повинні бути представлені всі групи працівників вищого навчального закладу. Не менше ніж 75 відсотків загальної чисельності делегатів (членів) виборного органу повинні становити педагогічні або науково-педагогічні працівники вищого навчального закладу. Вищий колегіальний орган громадського самоврядування скликається не рідше ніж один раз на рік.    Вищий колегіальний орган громадського самоврядування:    - за поданням Вченої ради вищого навчального закладу приймає статут вищого навчального закладу, а також вносить зміни до нього;    - обирає претендента на посаду керівника вищого навчального закладу шляхом таємного голосування і подає свої пропозиції власнику (власникам) або уповноваженому ним (ними) органу (особі);   - щорічно заслуховує звіт керівника вищого навчального закладу та оцінює його діяльність;    - обирає комісію з трудових спорів відповідно до Кодексу законів про працю України; - за мотивованим поданням Наглядової ради або Вченої ради вищого навчального закладу розглядає питання про дострокове припинення повноважень керівника вищого навчального закладу; - затверджує правила внутрішнього розпорядку вищого навчального закладу; - затверджує положення про органи студентського самоврядування; - розглядає інші питання діяльності вищого навчального закладу. Органом громадського самоврядування факультету у вищому навчальному закладі третього або четвертого рівня акредитації є збори (конференція) трудового колективу факультету. Порядок скликання органу громадського самоврядування факультету та його роботи визначається статутом вищого навчального закладу. В органі громадського самоврядування факультету повинні бути представлені всі групи працівників факультету. Не менш як 75 відсотків загальної чисельності делегатів (членів) виборного органу повинні становити педагогічні або науково-педагогічні працівники факультету.   Орган громадського самоврядування факультету скликається не рідше ніж один раз на рік. Орган громадського самоврядування факультету дає оцінку діяльності керівника факультету: - затверджує річний звіт про діяльність факультету; - вносить пропозиції керівнику вищого навчального закладу про відкликання з посади керівника факультету; - обирає виборних представників до вченої ради факультету; - обирає кандидатури до вищого колегіального органу громадського самоврядування вищого навчального закладу; - обирає кандидатури до Вченої ради вищого навчального закладу. Вищим колегіальним органом громадського самоврядування вищого навчального закладу першого або другого рівня акредитації є загальні збори (конференція) трудового колективу. Вищий колегіальний орган громадського самоврядування скликається не рідше ніж один раз на рік. Вищий колегіальний орган громадського самоврядування: - приймає статут вищого навчального закладу, а також вносить зміни до нього; - обирає претендентів на посаду керівника вищого навчального закладу; - вносить подання власнику (власникам) про дострокове звільнення керівника вищого навчального закладу; - щорічно заслуховує звіт керівника вищого навчального закладу та оцінює його діяльність; - обирає виборних представників до складу конкурсної комісії - під час обрання керівника вищого навчального закладу; - обирає комісію із трудових спорів відповідно до Кодексу законів про працю України; - затверджує правила внутрішнього розпорядку вищого навчального закладу; - затверджує положення про органи студентського самоврядування; - розглядає інші питання діяльності вищого навчального закладу. Студентське самоврядування У вищих навчальних закладах створюються органи студентського самоврядування. Органи студентського самоврядування сприяють гармонійному розвитку особистості студента, формуванню у нього навичок майбутнього організатора, керівника. Органи студентського самоврядування вирішують питання, що належать до їхкомпетенції. Рішення органів студентського самоврядування мають дорадчий характер. У своїй діяльності органи студентського самоврядування керуються законодавством, рішеннями спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у галузі освіти і науки та відповідного центрального органу виконавчої влади, в підпорядкуванні якого знаходиться вищий навчальний заклад, статутом вищого навчального закладу. Основними завданнями органів студентського самоврядування є: - забезпечення і захист прав та інтересів студентів, зокрема стосовно організації навчального процесу; - забезпечення виконання студентами своїх обов'язків; - сприяння навчальній, науковій та творчій діяльності студентів;    - сприяння створенню відповідних умов для проживання і відпочинку студентів;    - сприяння діяльності студентських гуртків, товариств, - об'єднань, клубів за інтересами;    - організація співробітництва зі студентами інших вищих навчальних закладів і молодіжними організаціями;   - сприяння працевлаштуванню випускників; - участь у вирішенні питань міжнародного обміну студентами. Студентське самоврядування здійснюється на рівні студентської групи, факультету, гуртожитку, вищого навчального закладу. Залежно від контингенту студентів, типу та специфіки вищого навчального закладу студентське самоврядування може здійснюватися на рівні курсу, спеціальності, студентського містечка, структурних підрозділів вищого навчального закладу. Вищим органом студентського самоврядування є загальні збори (конференція) студентів вищого навчального закладу, які: - ухвалюють Положення про студентське самоврядування; - обирають виконавчі органи студентського самоврядування та заслуховують їх звіти; - визначають структуру, повноваження та порядок обрання виконавчих органів студентського самоврядування. Органи студентського самоврядування можуть мати різноманітні форми (сенат, парламент, старостат, студентська навчальна (наукова) частина, студентські деканати, ради тощо).

Тема III. Ліцензування та акредитація

1. Ліцензування освітніх послуг у вищому навчальному закладі

2. Порядок проведення ліцензування освітніх послуг

3. Нормативи для підготовки фахівців з вищою освітою

4. Акредитація напрямів, спеціальностей та вищих навчальних закладів

⇐ Предыдущая12345678Следующая ⇒

Поделиться: