Інформаційне забезпечення ⇐ ПредыдущаяСтр 8 из 8	+	+	+		+
	5.1 Забезпеченість студентів підручниками, навчальними посібниками, що містяться у власній бібліотеці (%)				100		100		100	100
5.2 Співвідношення посадкових місць у власних читальних залах до загального контингенту студентів (%)		3	5	5		5
5.3 Забезпеченість читальних залів фаховими періодичними виданнями		2	3	3		4
5.4 Можливість доступу викладачів і студентів до Інтернет як джерела інформації:  - наявність обладнаних лабораторій  - наявність каналів доступу		+ +	+ +	+ +		+ +
5.5 Можливість доступу викладачів і студентів до Інтернет як джерела інформації: - наявність обладнаних лабораторій - наявність каналів доступу		+ +	+ +	+ +		+ +

 

4.Акредитація напрямів, спеціальностей

 та вищих навчальних закладів

   Акредитація – процедура надання вищому навчальному закладу певного типу права провадити освітню діяльність, пов’язану із здобуттям вищої освіти та кваліфікації, відповідно до вимог стандартів вищої освіти, а також до державних вимог щодо кадрового, науково-методичного та матеріально-технічного забезпечення.

Акредитація спеціальності у навчальному закладі з певного напряму за певним освітньо-кваліфікаційним рівнем (далі - акредитація спеціальності) - це державне визнання відповідності рівня підготовки (перепідготовки) фахівців із цієї спеціальності державним вимогам (Постанова КМ України від 09.08.2001 р. № 978).

Акредитація спеціальності проводиться з ініціативи навчального закладу, який подає до Міністерства освіти і науки (МОН) заяву за встановленою МОН формою про проведення акредитаційної експертизи, а також акредитаційну справу, яка містить:

- копію ліцензії на надання освітніх послуг зі спеціальності, що акредитується;

- звіт про діяльність випускаючої кафедри (або кафедр) з підготовки фахівців кожного освітньо-кваліфікаційного рівня з цієї спеціальності, який повинен бути ухвалений Вченою радою ВНЗ і затверджений ректором;

- освітньо-кваліфікаційні характеристики (ОКХ) фахівців відповідних освітньо-кваліфікаційних рівнів (ОКР);

- освітньо-професійні програми (ОПП) підготовки фахівців відповідних ОКР;

- навчальні плани підготовки фахівців зі спеціальності;

- таблицю відповідності показників діяльності вищого навчального закладу з підготовки фахівців за певною спеціальністю критеріям акредитації.

Акредитація напряму, спеціальності та вищого навчального закладу здійснюється Міністерством освіти і науки шляхом проведення акредитаційної експертизи.

Після отримання матеріалів акредитаційної справи експерти Управління ліцензування та акредитації МОН у 10-денний термін проводять їх попередню експертизу. За умови відповідності цих матеріалів установленим вимогам, МОН формує експертну комісію (ЕК) для проведення акредитаційної експертизи. Загальний термін роботи комісії у навчальному закладі не повинен перевищувати 5 днів. Висновок ЕК про можливість акредитації спеціальності подається до відповідної експертної ради (ЕР) ДАК, яка проводить остаточний аналіз матеріалів акредитаційної справи та висновку ЕК і готує пропозиції на засідання ДАК.

Рішення про акредитацію спеціальності (або відмову в акредитації) приймає ДАК. Це рішення через два тижні затверджується МОН і, якщо воно позитивне, МОН видає навчальному закладу сертифікат про акредитацію.

Повторна акредитація (після закінчення терміну дії сертифікату) за відсутності в діяльності ВНЗ порушень в організації чи проведенні навчально-виховного процесу, що підтверджується результатами відповідних перевірок органів державного контролю, може проводитися без перевірки експертною комісією. В такому випадку експерт управління ліцензування та акредитації МОН готує мотивований висновок на підставі матеріалів акредитаційної справи і подає його безпосередньо до ЕР ДАК.

Акредитація вищого навчального закладу - це державне визнання його статусу (рівня акредитації). Акредитованим за певним рівнем може бути визнаний ВНЗ, який проводить підготовку (перепідготовку) фахівців:

- за кількома напрямами, не менше ніж дві третини спеціальностей яких акредитовано за відповідним рівнем;

- за спеціальностями одного напряму, акредитованими за цим самим рівнем.

Експертний висновок про акредитацію закладу експертної комісії або експертів МОН (при повторній акредитації) подається безпосередньо до ДАК.

ВНЗ не може бути акредитований за ІV рівнем якщо:

- показники діяльності його аспірантури або докторантури перебувають на рівні, нижчому від середнього для даної галузевої групи або типу ВНЗ;

- за останні 5 років видано підручників (навчальних посібників) з грифом МОН або монографій менше ніж 5% загальної кількості викладачів.

Міністерство освіти і науки на підставі заяви вищого навчального закладу, наслідків проведення акредитаційної експертизи приймає рішення про видачу сертифіката про акредитацію напряму, спеціальності та вищого навчального закладу чи про відмову у його видачі. У сертифікаті про акредитацію напряму або спеціальності (або у додатку до нього) зазначаються назва напряму або спеціальності, освітньо-кваліфікаційний рівень та обсяги підготовки, термін дії сертифіката, а також юридична адреса вищого навчального закладу, його відокремлені структурні підрозділи (філії) та їх юридичні адреси. У сертифікаті про акредитацію вищого навчального закладу (або в додатку до нього) зазначаються назва вищого навчального закладу, рівень акредитації та термін дії сертифіката, а також юридична адреса вищого навчального закладу, його відокремлені структурні підрозділи (філії) та їх юридичні адреси. Вищі навчальні заклади, що успішно пройшли акредитаційну експертизу, отримують сертифікат про акредитацію напряму, спеціальності або вищого навчального закладу, термін дії якого не може перевищувати 10 років. Продовження терміну дії сертифіката здійснюється у порядку, встановленому для його одержання. З дня прийняття рішення про ліквідацію вищого навчального закладу виданий сертифікат втрачає чинність. Ліцензії на освітню діяльність та сертифікати про акредитацію напрямів, спеціальностей та вищих навчальних закладів можуть бути анульовані відповідно до закону. Рішення Державної акредитаційної комісії Міністерства освіти і науки з питань ліцензування та акредитації можуть бути оскаржені до суду.

 

Тема IV. Учасники навчально-виховного процесу

1. Педагогічні і науково-педагогічні працівники

2. Особи, які навчаються у вищих навчальних закладах

3. Умови прийому, відрахування і переведення до вищого навчального закладу

4. Відрахування, переривання навчання, поновлення і переведення

5. Працевлаштування випускників вищих навчальних закладів

1.Педагогічні і науково-педагогічні працівники   Учасниками навчально-виховного процесу у вищих навчальних закладах є: - педагогічні і науково-педагогічні працівники; - особи, які навчаються у вищих навчальних закладах; - працівники вищих навчальних закладів (категорійні спеціалісти, старші лаборанти, завідувачі навчальними лабораторіями, методисти та інші). Педагогічні працівники - особи, які за основним місцем роботи у вищих навчальних закладах першого і другого рівнів акредитації професійно займаються педагогічною діяльністю. Науково-педагогічні працівники - особи, які за основним місцем роботи у вищих навчальних закладах третього і четвертого рівнів акредитації професійно займаються педагогічною діяльністю у поєднанні з науковою та науково-технічною діяльністю. Посади педагогічних і науково-педагогічних працівників можуть обіймати особи з повною вищою освітою, які пройшли спеціальну педагогічну підготовку. Основними посадами педагогічних працівників вищих навчальних закладів першого і другого рівнів акредитації є: викладач, старший викладач, голова предметної (циклової) комісії, завідуючий відділенням, заступник директора, директор. Основними посадами науково-педагогічних працівників вищих навчальних закладів третього і четвертого рівнів акредитації є: асистент, викладач, старший викладач, директор бібліотеки, науковий працівник бібліотеки, доцент, професор, завідуючий кафедрою, декан, проректор, ректор. На посади науково-педагогічних працівників обираються за конкурсом, як правило, особи, які мають наукові ступені або вчені звання, а також випускники магістратури, аспірантури та докторантури. Статутом вищого навчального закладу може бути встановлено додаткові вимоги до осіб, які приймаються на посади науково- педагогічних працівників. Педагогічні працівники призначаються на посаду керівником вищого навчального закладу. Педагогічні працівники кожні п'ять років проходять атестацію. За результатами атестації визначається відповідність працівників займаній посаді, присвоюються категорії,педагогічні звання. Позитивне рішення атестаційної комісії може бути підставою для підвищення за посадою, а негативне - підставою для звільнення педагогічного працівника з посади у порядку, встановленому законодавством. Педагогічні та науково-педагогічні працівники відповідно до закону мають право на: - захист професійної честі та гідності; - вільний вибір методів та засобів навчання в межах затверджених навчальних планів; - проведення наукової роботи у вищих навчальних закладах всіх рівнів акредитації; - індивідуальну педагогічну діяльність; - участь у громадському самоврядуванні; - участь у об'єднаннях громадян; - забезпечення житлом; - отримання пільгових кредитів для індивідуального і кооперативного житлового будівництва;    - одержання службового житла; - одержання державних стипендій. Педагогічні та науково-педагогічні працівники мають і інші права, передбачені законами та статутом вищого навчального закладу. Вищий навчальний заклад відповідно до статуту визначає форму і систему доплат, надбавок, премій та інші умови матеріального стимулювання педагогічним, науково-педагогічним та іншим категоріям працівників вищих навчальних закладів. Педагогічні та науково-педагогічні працівники зобов'язані: - постійно підвищувати    професійний рівень, педагогічну майстерність, наукову кваліфікацію (для науково-педагогічних працівників);    - забезпечувати високий науково-теоретичний і методичний рівень викладання дисциплін у повному обсязі освітньої програми відповідної спеціальності; - додержуватися норм педагогічної етики, моралі, поважати гідність осіб, які навчаються у вищих навчальних закладах, прививати їм любов до України, виховувати їх в дусі українського патріотизму і поваги до Конституції України ; - додержуватися законів, статуту та правил внутрішнього розпорядку вищого навчального закладу. Педагогічні та науково-педагогічні працівники підвищують кваліфікацію та проходять стажування у відповідних наукових і освітньо-наукових установах як в Україні, так і за її межами. Вищий навчальний заклад забезпечує підвищення кваліфікації та стажування педагогічних та науково-педагогічних працівників не рідше ніж один раз на п'ять років із збереженням середньої заробітної плати. Підготовка наукових і науково-педагогічних працівників Основними формами підготовки наукових і науково-педагогічних працівників вищої кваліфікації є аспірантура (ад'юнктура) і докторантура. Аспірантура (ад'юнктура) і докторантура створюють умови для безперервної освіти, підвищення науково-педагогічної і наукової кваліфікації громадян і здобуття наукового ступеня кандидата або доктора наук. Асистентура-стажування відкривається при вищих навчальних закладах мистецького профілю і є основною формою підготовки науково-педагогічних, творчих і виконавських кадрів зі спеціальностей мистецьких напрямів. Підготовка кандидатів і докторів наук здійснюється вищими навчальними закладами третього і четвертого рівнів акредитації, науково-дослідними установами та їх відокремленими підрозділами. Науковими ступенями є:   - кандидат наук;   - доктор наук. Наукові ступені присуджують спеціалізовані вчені ради на підставі прилюдного захисту дисертацій. Рішення спеціалізованих вчених рад про присудження наукових ступенів затверджуються Вищою атестаційною комісією України. Спеціалізовані вчені ради  є основною ланкою в системі атестації наукових і науково-педагогічних    кадрів вищої кваліфікації. Спеціалізовані вчені ради утворюються за рішенням Вищої атестаційної комісії України у вищих навчальних закладах третього та четвертого рівнів акредитації, у інших установах, які проводять наукові, науково-технічні дослідження, а також мають високий рівень кадрового та матеріально-технічного забезпечення для підготовки наукових і науково-педагогічних кадрів вищої кваліфікації.  До складу спеціалізованих вчених рад для захисту дисертацій включаються вчені, які мають науковий ступінь доктора наук. До складу спеціалізованих вчених рад для захисту кандидатських дисертацій також можуть бути включені вчені, які мають науковий ступінь кандидата наук. Порядок створення і діяльності спеціалізованих вчених рад визначається Вищою атестаційною комісією України. Вченими званнями є: - старший науковий співробітник; - доцент; - професор. Вчене звання старшого наукового співробітника на основі рішення Вченої (наукової, науково-технічної, технічної) ради, яка діє в системі міністерства, іншого центрального органу виконавчої влади або установи, присвоює Вища атестаційна комісія України у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Вчене звання доцента або професора на основі рішення Вченої (наукової, науково-технічної, технічної) ради, яка діє в системі міністерства, іншого центрального органу виконавчої влади або установи, присвоює Міністерство освіти і науки у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.    Присудження наукового ступеня або присвоєння вченого звання особі є визнанням рівня її наукової кваліфікації. 2. Особи, які навчаються у вищих навчальних закладах Особами, які навчаються у вищих навчальних закладах, є студенти (слухачі), курсанти, екстерни, асистенти-стажисти, інтерни, клінічні ординатори, здобувачі, аспіранти (ад'юнкти) та докторанти. Студент (слухач) - особа, яка в установленому порядку зарахована до вищого навчального закладу і навчається за денною (очною), вечірньою або заочною, дистанційною формами навчання з метою здобуття певних освітнього та освітньо-кваліфікаційного рівнів. Курсант - особа, яка в установленому порядку зарахована до військового вищого навчального закладу і навчається з метою здобуття певних освітнього та освітньо-кваліфікаційного рівнів. Екстерн - особа, яка в установленому порядку зарахована до вищого навчального закладу, має відповідний освітній, освітньо-кваліфікаційний рівень і навчається за екстернатною формою навчання з метою здобуття певних освітнього та освітньо-кваліфікаційного рівнів. Асистент-стажист - особа, яка має повну вищу освіту і освітньо-кваліфікаційний рівень магістра або спеціаліста, навчається в асистентурі-стажуванні вищих навчальних закладів мистецького профілю з метою удосконалення творчої майстерності. Інтерн - особа, яка має повну вищу освіту і освітньо-кваліфікаційний рівень спеціаліста медичного або фармацевтичного спрямування, навчається з метою отримання кваліфікації лікаря або провізора певної спеціальності відповідно до переліку лікарських або провізорських посад. Клінічний ординатор - особа, яка має повну вищу освіту і освітньо-кваліфікаційний рівень спеціаліста або магістра медичного спрямування та кваліфікацію лікаря певної спеціальності відповідно до переліку лікарських посад, навчається з метою поглиблення професійних знань, підвищення рівнів умінь та навичок лікаря-спеціаліста. Здобувач - особа, яка прикріплена до аспірантури або докторантури вищого навчального закладу або наукової установи і готує дисертацію на здобуття наукового ступеня кандидата наук без навчання в аспірантурі, або особа, яка має науковий ступінь кандидата наук і готує дисертацію на здобуття наукового ступеня доктора наук без перебування в докторантурі. Аспірант (ад'юнкт) - особа, яка має повну вищу освіту і освітньо-кваліфікаційний рівень магістра або спеціаліста, навчається в аспірантурі (ад'юнктурі) вищого навчального закладу або наукової установи для підготовки дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата наук. Докторант - особа, яка має науковий ступінь кандидата наук і зарахована до докторантури для підготовки дисертації на здобуття наукового ступеня доктора наук.Особи, які навчаються у вищих навчальних закладах, мають право на: - вибір форми навчання; - безпечні і нешкідливі умови навчання, праці та побуту; - трудову діяльність у позанавчальний час; - додаткову оплачувану відпустку у зв'язку з навчанням за основним місцем роботи, скорочений робочий час та інші пільги, передбачені законодавством для осіб, які поєднують роботу з навчанням; - користування навчальною, науковою, виробничою, культурною, спортивною, побутовою, оздоровчою базою вищого навчального закладу;    - участь у науково-дослідних, дослідно-конструкторських роботах, конференціях, симпозіумах, виставках, конкурсах, представлення своїх робіт для публікацій; - участь в обговоренні та вирішенні питань удосконалення навчально-виховного процесу, науково-дослідної роботи, призначення стипендій, організації дозвілля, побуту, оздоровлення; - надання пропозицій щодо умов і розмірів плати за навчання; - участь у об'єднаннях громадян; - обрання навчальних дисциплін за спеціальністю в межах, передбачених освітньо-професійною програмою підготовки та робочим навчальним планом; - участь у формуванні індивідуального навчального плану; - моральне та (або) матеріальне заохочення за успіхи у навчанні та активну участь у науково-дослідній роботі; - захист від будь-яких форм експлуатації, фізичного та психічного насильства; - безкоштовне користування у вищих навчальних закладах бібліотеками, інформаційними фондами, послугами навчальних, наукових, медичних  та інших підрозділів вищого навчального закладу; - канікулярну відпустку тривалістю не менше ніж вісім календарних тижнів. Студенти вищих навчальних закладів, які навчаються за денною (очною) формою навчання, мають право на пільговий проїзд у транспорті, а також на забезпечення гуртожитком у порядках, встановлених Кабінетом Міністрів України. Студенти вищих навчальних закладів мають право на отримання стипендій, призначених юридичними та фізичними особами, які направили їх на навчання, а також інших стипендій відповідно до законодавства. Особи, які навчаються у вищих навчальних закладах, зобов'язані: - додержуватися законів, статуту та правил внутрішнього розпорядку вищого навчального закладу; - виконувати графік навчального процесу та вимоги навчального плану. 3.Умови прийому, відрахування і переведення до вищого навчального закладу 1. Прийом осіб на навчання до вищих навчальних закладів здійснюється на конкурсній основі відповідно до їх здібностей незалежно від форми власності навчального закладу та джерел його фінансування. 2. Умови конкурсу мають забезпечувати дотримання прав громадян у галузі освіти. 3. Поза конкурсом, а також за цільовими направленнями до вищих навчальних закладів державної та комунальної форм власності особи зараховуються у випадках і у порядку, передбачених законодавчими актами. 4. Прийом на навчання до вищого навчального закладу для підготовки фахівців усіх освітньо-кваліфікаційних рівнів проводиться відповідно до умов прийому на навчання до вищих навчальних закладів. Правила прийому на навчання до вищого навчального закладу затверджуються його керівником за погодженням із спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у галузі освіти і науки. Відрахування поновлення і переведення 1.Особи, які навчаються у вищих навчальних закладах, можуть бути відраховані з вищого навчального закладу:   - за власним бажанням;   - за невиконання навчального плану;   - за порушення умов контракту;   - в інших випадках, передбачених законами. 2.Особи, які навчаються у вищих навчальних закладах, можуть переривати навчання у зв'язку із обставинами, які унеможливлюють виконання навчального плану (за станом здоров'я, призовом на строкову військову службу у разі втрати права на відстрочку від неї, навчанням чи стажуванням в освітніх і наукових установах іноземних держав тощо). Особам, які перервали навчання у вищих навчальних закладах, надається академічна відпустка. 3.Поновлення на навчання осіб, які відраховані з вищих навчальних закладів, здійснюється під час канікул. 4.Особи, які навчаються у вищих навчальних закладах, можуть бути переведені з: - одного вищого навчального закладу до іншого вищого навчального закладу; - одного напряму підготовки на інший напрям підготовки в межах однієї галузі знань; - однієї спеціальності на іншу спеціальність в межах одного напряму підготовки. Порядок переведення осіб, які навчаються у вищих навчальних закладах, визначається Міністерством освіти і науки. 4.Працевлаштування випускників вищих навчальних закладів Випускники вищих навчальних закладів вільні у виборі місця роботи. Випускник вищого навчального закладу, який навчався за державним замовленням і якому присвоєно кваліфікацію фахівця з вищою освітою певного освітньо-кваліфікаційного рівня, працевлаштовується на підставі направлення на роботу відповідно до угоди, укладеної між замовником, керівником вищого навчального закладу та випускником. Якщо випускник вищого навчального закладу навчався за кошти третьої особи, його працевлаштування здійснюється відповідно до укладеної між ними угоди.

 

Література

1. Конституція України.   54к/96-ВР

2. Закон України “Про освіту”, 23 травня 1991 р., № 1060-ХІІ.

3. Закон України “Про вищу освіту”, 17 січня 2002 р., № 2984-ІІІ.

4. Кодекс законів про працю України (за станом на 01 січня 1996 року).

5. Державна національна програма “Освіта” (Україна ХХІ століття). – К., 1994. – 62 с.

6. Збірник законодавчих та нормативних актів про освіту. К. 1994 . – 366с.

7. Положення про державний вищий заклад освіти. Постанова Кабінету Міністрів від 05 вересня 1996 року № 1074.

8. Положення про організацію навчального процесу у вищих навчальних закладах: Наказ Міністерства освіти України від 02 червня 1993 року № 161.

9. Положення про проведення практики студентів вищих навчальних закладів України: Наказ Міністерства освіти України від 08 квітня 1993 року № 93.

10. Положення про організацію екстернату у вищих навчальних закладах: Наказ Міністерства освіти України від 08 грудня 1995 року № 340.

11. Положення про порядок переведення, відрахування та поновлення студентів вищих закладів освіти : Наказ Міністерства освіти України від 15 липня 1996 року № 245.

12. Положення про академічні відпустки та повторне навчання у вищих закладах освіти: Наказ Міністерства освіти України і Міністерства охорони здоров’я України від 06 червня 1996 року № 191/153.

13. про затвердження норм часу для розрахунку і обліку навчальної роботи та переліків основних видів методичної, наукової й організаційної роботи педагогічних і науково-педагогічних працівників вищих навчальних закладів: Наказ Міністерства освіти і науки України від 07 липня 2002 року № 450.

14. Положення про порядок розробки складових нормативного та навчально-методичного забезпечення підготовки фахівців з вищою освітою: Наказ Міністерства освіти України від 31 липня 1998 року № 285.

15. Положення про освітньо-кваліфікаційні рівні (ступеневу освіту). Постанова Кабінету Міністрів України від 20 січня 1998 року № 65.

16. Про затвердження нормативів чисельності студентів, аспірантів, докторантів, здобувачів наукового ступеня кандидата наук, слухачів, інтернів на одну штатну посаду науково-педагогічного працівника у вищих закладах ІІІ і ІУ рівня акредитації ...Постанова Кабінету Міністрів № 1134 від 17 серпня 2002р.

17. Рекомендації про порядок створення, організацію і роботу державної екзаменаційної (кваліфікаційної) комісії у вищих навчальних закладах України. Лист Міністерства освіти України № 83 – 5 /1259.

18. Про заходи щодо вдосконалення системи вищої освіти України. Указ Президента України від 17 лютого 2004 року № 199/2004

19. Про затвердження Положення про підготовку науково-педагогічних кадрів. Постанова Кабінету Міністрів України від 1 березня 1999 року № 309.

20. порядок призначення і виплати стипендій. Постанова Кабінету Міністрів України від 12 липня 2004 року № 882.

21. Болюбаш Я.Я. Організація навчального процесу у вищих закладах освіти. –К., Компас, 1997. –63 с.

22. Вища освіта України і Болонський процес: Навчальний посібник / За редакцією В.Г.Кременя. Авторський колектив: М.Ф.Степко, Я.Я. Болюбаш, В.Д.Шинкарук, В.В. Грубіянко, І.І.Бабин. – Тернопіль: Навчальна книга – Богдан, 2004.-384с.

23. Бондар А.Д., Ранська Л.А. Лабораторні і практичні роботи у вищій школі. –К., 1997. – 80 с.

24. Аванесов В.С. Основы научной организации педагогического контроля в высшей школе. –М., 1990.

25. Дьяченко В.К. Организационная структура учебного процесса и ее развитие. –М., 1989.

26. Бондар В. Модульно-рейтингова технологія вивчення навчальної дисципліни (на матеріалі дидактики) .-К., 1999 48 с.

27. Вернидуб Р.М. Система комплексної діагностики знань студентів - К.: НПУ, 2002. – 16 с.

28. Вернидуб Р.М. Застосування рейтингових технологій в навчально-виховному процесі// Вісник: Збірник наукових статей НПУ імені М.П.Драгоманова. – К.: НПУ, 2003.- с.61-63. 

29. Кобилянцький І.І. Методики навчально-виховної роботи у вищій школі: Монографія. –Львів, 1970. – 200с.

30. Козаков В.В. Самостоятельная работа студентов: Учебное пособие. – К.: УМК ВО, 1989. – 252 с.

31. Кондрашова Л.В., Буряк В.К., Гапоненко Л.А. Индивидуальная работа студентов по педагогическим дисциплинам. – Кривой Рог, 1995. – 156с.

32. Одерій Л.П. Оцінка в міжнародній системі освіти: Методологія та інструментарія: монографія. –К.: ІСДО, 1995. –196с.: іл.+3 вкл.

33. Одерій Л.П. Основи системи контролю якості навчання: Навчальний посібник. –К.: ІСДО, 1995. –132 с.

34. Вимоги щодо розробки акредитаційних матеріалів. Методичні рекомендації/ Укл. Вернидуб Р.М,- К.: НПУ, - 2002. – 10 с.

35. Ліцензування освітніх послуг у вищому навчальному закладі: Методичні рекомендації / Укл. Вернидуб Р.М., Петрова Ж.Г. - К.: НПУ ім.М.П.Драгоманова, 2004. – 56 с.

36. Пастухов В.П. Правовое регулирование труда преподавателей высшей школы. – К.: Вища школа, 1981. – 240 с.

 

⇐ Предыдущая12345678

Поделиться: