Види видавничої продукції (типологія).

Видавнича продукцiя, що розрiзняється вiдповiдно до державних стандартiв за:

=цiльовим призначенням видань - офiцiйнi, науковi, науково-популярнi, науково-виробничi, науково-методичнi, виробничо-практичнi, нормативнi виробничо-практичнi, виробничо-практичнi для аматорiв, навчальнi, навчально-методичнi, громадсько-полiтичні, довiдковi, рекламнi, лiтературно-художнi видання, видання для органiзацiї дозвiлля та вiдпочинку;

=аналiтико-синтетичною переробкою iнформацiї - iнформацiйнi, бiблiографiчнi, реферативнi, оглядовi видання, дайджести;

=iнформацiйними знаками - текстовi, нотнi, картографiчнi, образотворчi видання; матерiальною конструкцiєю видань - книжковi, аркушевi видання, буклети, плакати, поштовi картки, комплектнi видання, картковi видання, книжки-iграшки;

=обсягом видань - книги, брошури, листiвки; складом основного тексту - моновидання, збiрники; перiодичнiстю видань - неперiодичнi, серiальнi, перiодичнi видання, видання, що продовжуються; структурою видань - серiї видань, однотомнi, багатотомнi видання, зiбрання творiв, вибранi твори.

Об'єктом видавничої справи можуть бути iншi види видавничої продукцiї, визначенi стандартами.

Норми й відхилення (помилки) при сприйнятті повідомлень; якість повідомлень.

Через розмежованість у часі й просторі, світоглядні, інтелектуальні та інші відмінності під час сприйняття повідомлень у реципієнтів можуть виникати відхилення від чинних у суспільстві норм. Відхилення можна поділити на об’єктивні та суб’єктивні. Об’єктивні відхилення виникають у більшості реципієнтів закономірно внаслідок існування між автором і реципієнтом об’єктивних відмінностей і незалежно від місця, часу ситуації та інших особливостей сприймання повідомлень. Суб’єктивні відхилення виникають випадково у меншості реципієнтів під впливом, як правило, випадкових, суб’єктивних чинників. Серед помилок у ЗМІ виокремлюють: в усних текстах – обмовки; в письмових текстах: у писемних – описки, а друкованих – обдруківки. Для визначення якості повідомлень використовують такий показник, як ступінь помилковості повідомлення. Ступінь помилковості повідомлення – це кількість помилок на один авторський аркуш. Цей показник визначають за формулою S = E / V.

4. Практичне завдання: відредагувати текст (обсяг – 1 с., тобто близько 2 тис. знаків).

 

ЕКЗАМЕНАЦІЙНИЙ БІЛЕТ № 3

Функції публіцистики.

Існують такі головні функції публіцистики:

формувати громадську думку;

викликати зміни або консервувати в суспільній свідомості критерії та оцінки соціальних подій.

Публіцист не просто описує чи констатує факти, повідомляє про сучасні проблеми, — він роз'яснює й переконує, полемізує й викриває, закликає до дії, агітує й пропагує. У публіцистичних творах поєднуються лексико-стилістичні особливості наукового дослідження і ораторського мовлення, невимушена жвавість розмовної говірки і чітка впорядкованість літературної мови.

Важливою властивістю сучасної публіцистики є її науковість. Сплав науки і публіцистики виражається в прагненні журналістів всебічно осмислити підняту проблему, дати зважену й точну оцінку висвітленому явищу, довести до кожного реципієнта свою правоту, переконати його не доказами, а цифрами, фактами, логічними аргументами, посиланнями на першоджерела інформації. Поважний і глибокий аналіз соціальних проблем, свіжість думки і слова, достовірна арґументаційна база — ось ознаки, що дозволяють говорити сьогодні про публіцистику як різновид наукової діяльності.

Функції публіцистики (М.Скуленко, В.Учьонова, М.Черепахова, В.Качкан): 1. Агітаційна. 2. Пропаганди. 3. Виховна. 4. Організаторська. 5.Світоглядна. 6. Комунікативна. 7. Оціночна. 8. Державотворча, націєтворча.

⇐ Предыдущая12345678910Следующая ⇒

Поделиться: