Публіцистика як наукова категорія.

Слово " рubliсus" у латинській мові означало суспільний, народний. Саме його корінь лежить в основі слова " публіцистика". Квінтесенцію поняття “публіцистика” знаходимо у тлумаченні лексеми публічний – від латинського publicus – суспільний, той, що здійснюється в присутності публіки, відкритий; громадський, не приватний.В. Качкан у 1977 р., посилаючись на короткий словник іноземних слів, пропонував розуміти публіцистику як “галузь літератури, що висвітлює питання політики і суспільного життя в періодичній пресі та окремих виданнях” [148, с. 4].Поняття “публіцистика” тлумачиться як “рід літератури, що висвітлює актуальні проблеми сучасності; сукупність літературних творів цього роду та відображення актуальних проблем сучасності у творах інших родів літератури. З кінця минулого століття в теорії публіцистики оформилися та почали активно розвиватися кілька підходів до визначення феномену публіцистики: 1) публіцистикою є всі жанри періодичної преси – від суто інформаційних до художньо-публіцистичних; 2) публіцистика є жанром художньої літератури; 3) публіцистика є логіко-раціональним та емоційно-образним відображенням дійсності. Наукові дискусії довкола феномену публіцистики не припинились і до сьогодні. Активний розвиток мережі Інтернет, творчість журналістів-блогерів вносять дедалі більше незрозумілості в те, який вид діяльності може бути названий публіцистикою і хто може йменуватися публіцистом. Українська наукова думка стосовно феномену публіцистики формувалась під впливом радянської ідеології. Саме визначення публіцистики, її предмет і об’єкт, а найважливіше – завдання, трактувалися відповідно до завдань, що їх ставила перед науковцями компартія. В. Здоровега пропонував таке узагальнююче визначення: “публіцистика – це твори, в яких оперативно досліджуються й узагальнюються з особистих, групових, державних, загальнолюдських позицій актуальні факти та явища з метою впливу на громадську думку, суспільну свідомість, а відтак на соціальну практику. П. Федченко, аналізуючи сутність феномену публіцистики, зазначав, що до неї “…належить усяка суспільно-політична література на сучасні актуальні теми. Це можуть бути і фундаментальні праці, і газетні та журнальні матеріали різних жанрів (передові й оглядові статті, фейлетони, нариси, рецензії і т. п.), і листівки, прокламації, відозви, і мемуарно-епістолярні твори, і ораторські виступи, і т. п. Ю. Лазебник, досліджуючи місце літературної майстерності у професійній журналістській діяльності, пропонував таке визначення публіцистики: “…публіцистикою слід називати твір суспільно-політичної літератури на сучасні актуальні теми, в якому узагальнення і політичне висвітлення фактів досягається таким поєднанням мислення поняттями і образами, яке забезпечує найглибше розкриття ідейного змісту і наділяє його найвищою емоціональною напругою” [166, с. 211]. За визначенням В. Буряка, публіцистика це – “суб’єктивізована інформація, що виконує пропагандистські функції, бо спонукає людей до бажаних соціальних дій. Засобами цього є аналіз і синтез, систематизація і зіставлення, які через емоційно-образну подачу факту впливають на розум і почуття” [47, с. 43].А. Москаленко вбачав у публіцистиці відображення найгостріших питань дійсності й пропонував розуміти її як “…зв’язок з життям, його злободенність, широту громадського розголосу... форму виявлення громадської активності” [191, с. 35]. Н. Шудря (Н. Сидоренко -Публіцистиці як способу духовно-практичного засвоєння дійсності притаманний своєрідний художньо-естетичний потенціал, який продуктивно виявляється і в процесі створення публіцистичного твору, і в реалізації його соціальних функцій. Публіцистичне відображення фактів соціальної практики включає творче осмислення, ідейно-політичну аргументацію, художню конкретизацію. М. Скуленко застерігає від ототожнення понять “журналістика” й “публіцистика”, адже “публіцистика – це не просто відображення актуальної дійсності, а постановка та обговорення гостросоціальних питань, проблем, які хвилюють суспільство” [244, с. 10]. Й. Лось дає таке визначення публіцистиці: “Публіцистика – словесна й візуальна сфери моделювання свідомості, вияв динамізму людського духу, політичне й морально-філософське освоєння історії та актуальної суспільної практики, всеохопний засіб формування особистості, площина зазначення вартостей та інтересів людей, соціальних груп і націй, втілення їхньої культурної ідентичності”

⇐ Предыдущая12345678910Следующая ⇒

Поделиться: