Основні чинники радіаційної небезпеки в Україні.

 

До основних чинників радіаційної небезпеки в Україні відносяться об’єкти атомної енергетики, об’єкти урановидобувної та переробної промисловості, джерела іонізаційного випромінювання, що використовуються у виробництві, науково-дослідній роботі і медицині, та радіаційно небезпечні об’єкти на територіях сусідніх країн.

В Україні функціонує 4 атомних електростанції з 13 реакторними установками. В даний час експлуатується три різновиди реакторних установок:

- дві реакторні установки типу ВВЕР-44000 на першому і другому енергоблоках Рівненської АЕС – найстаріші (із діючих) реактори в Україні;

- дві реакторні установки ВВЕР-1000 на першому і другому енергоблоках Південноукраїнської АЕС – реактори " Малої серії", що передували появі серійних реакторів ВВЕР-1000;

- дев’ять серійних реакторних установок ВВЕР-1000 на шести енергоблоках Запорізької, третьому блоці Південноукраїнської, третьому блоці Рівненської і першому блоці Хмельницької АЕС.

Останній з працюючих на Чорнобильській АЕС енергоблоків зупинено 15 грудня 2000 року згідно з Постановою КМ України від 29 березня 2000 року №598 " Про дострокове припинення експлуатації енергоблоку №3 і остаточне закриття Чорнобильської АЕС".

Проектний термін експлуатації енергоблоків першого покоління АЕС становить майже 30 років, тривалість експлуатації більшості блоків – 12-16 років, а окремих з них - 20 і більше. Загальні радіаційні аварії на АЕС при руйнуванні одного реактору з викидом 10% радіоактивних продуктів за межі санітарно-захисних зон станцій можуть створити зони забруднення (з різними рівнями радіації) загальною площею 431, 2 тис. км², до яких потрапляє 5249 населених пунктів з населенням понад 22722, 7 тис. чол.

Значну небезпеку становить об’єкт " Укриття", що є зруйнованим 4-м блоком Чорнобильської АЕС, який внаслідок аварії втратив всі функціональні властивості енергоблоку. У процесі аварії ядерні матеріали були рознесені по багатьом приміщенням об’єкту " Укриття" і на сьогодні вони є головним джерелом радіаційної та ядерної небезпеки. Наявність на об’єкті близько 200т збагаченого урану і трансуранових ізотопів потенційно може привести до виникнення само-підтримуваної ланцюгової реакції.

На території України є понад 5000різних установ та організацій, діяльність яких призводить до утворення радіоактивних відходів.

Основними виробниками радіоактивних відходів і місця їх концентрації на сьогодні є:

- атомні електростанції (накопичення біля 65000 м³ радіоактивних відходів);

- урановидобудівна і переробна промисловість (65 млн т радіоактивних відходів);

- медичні, наукові, промислові та інші підприємства і організації загалом по Україні накопичено біля 5000 м³ р/а відходів);

- зона відчуження Чорнобильської АЕС (більш ніж 1, 1 млрд м³ радіоактивних відходів, у тому числі на майданчику станції знаходиться 21284 тепловиділяючих збірок із відпрацьованим ядерним паливом, 19400 м³ рідких радіоактивних відходів. Загальна активність – близько 19 млн.

 

3. Характер радіоактивного забруднення місцевості у разі виникнення аварії на АЕС.

 

Радіаційні аварії – це аварії з викидом (виходом) радіоактивних речовин (радіонуклідів)або іонізуючих випромінювань за межі, непередбачені проектом для нормальної експлуатації радіаційно небезпечних об’єктів, в кількостях більше встановлених меж їх безпечної експлуатації.

Радіаційні аварії на радіаційно небезпечних об’єктах можуть бути двох видів: коли вихід радіонуклідів у навколишнє середовище відбувається в наслідок аварії або теплового вибуху та зруйнуванню РНО; коли аварія відбувається вибуховою ядерною реакцією. В цьому випадку зараження навколишнього середовища буде таким, як при наземному ядерному вибуху.

Найнебезпечнішими зі всіх аварій на РНО, є аварії на АЕС.

Характер і масштаби радіоактивного забруднення місцевості при аварії на АЕС залежать від характеру вибуху (тепловий, чи ядерний) типу реактору, ступеня його зруйнування, метеоумов і рельєфу місцевості. В ядерних реакторах на теплових нейтронах, як паливо використовується слабо збагачений природний уран – 235. Такі реактори поділяються на: водо-водяні енергетичні реактори (ВВЕР-600, ВВЕР-1000), в яких вода є одночасно і теплоносієм, і сповільнювачем та реактори великої потужності канальні (РБМК-1000, РБМК-1500), який графіт використовується як спільнювач, а вода - теплоносій, циркулює по каналах, які проходять через активну зону.

Основною дозиметричною величиною, за допомогою якої оцінюється дія радіації є доза випромінювання – кількість енергії, яка поглинула одиницею маси опроміненого середовища.

Еквівалентна доза – дозиметрична величина для оцінки шкоди, нанесеної здоров’ю людини від дії іонізуючого випромінювання будь-якого складу. Вона дорівнює добутку поглинутої дози на коефіцієнт якості. Для гамма і бета-випромінювання цей коефіцієнт становить 1, а для альфа-випромінювання – 20.

За дозами опромінення зону зараження поділяють на наступні зони: надзвичайно-небезпечного забруднення (зона Г), небезпечного забруднення (зона В), сильного забруднення (зона Б), помірного забруднення (зона А0 і зону радіаційної небезпеки (зона М).

При аваріях на РНО з ядерними вибухом або при використанні ядерної зброї характеристика зон радіоактивного забруднення місцевості визначається згідно методики.

Виявлення радіаційної обстановки передбачає визначення метод прогнозування чи за фактичними даними (даними розвідок) масштабів і ступеня радіоактивного забруднення місцевості і атмосфери з метою визначення її впливу на життєдіяльність населення, дію формувань чи обґрунтування оптимальних режимів діяльності робітників і службовців об’єкта господарської діяльності.

 

⇐ Предыдущая123456Следующая ⇒

Поделиться: