Сильна» та «слабка» настанови проектної свідомості

Притаманний XX століттю агресивний " сильний" принцип проектування почав осмислюватися теоретиками дизайну як такий, котрий культура відштовхує, бо він є небезпечний, оскільки може мати непередбачувані наслідки. Ті наслідки поступово можуть зсередини зруйнувати і культуру, і соціум, і особистість, виконуючи замість пошукуваної гуманізуючої дегуманізуючу функцію.

Сучасних діячів дизайну почала схиляти до таких думок не стільки вірогідність неуспіху проектних футурологічних моделей XX століття, скільки можливість їх успіху, але вже такого, котрий не піддаватиметься контролю і потягне за собою непередбачу­вані наслідки. Цей страх перед наслідками своїх дій лежить в основі загострення етич­ного аспекту дизайнерського проектування. Він призвів у самому дизайні посилення цікавості до традиції, до приватного та певною мірою знизив інтерес до індустрії, техні­ки та технології, котрі як головні засоби реалізації «всезагального благоденства» у про­роцтвах футурологів-техніцистів виявляються і головними відповідачами за непередба­чувані наслідки.

З огляду на подібні точки зору під кінець XX століття склалася концептуалістика так званого «Нового дизайну». У ній весь комплекс міркувань та емоцій знаходить найбільш концентроване вираження в постулюванні та глибокому аналізові дилеми, котра певною мірою визначає нову проектну свідомість. То є дилема модернізм -постмодернізм. Інакше цю опозицію можна визначити через поняття «сильної» проектності, що відповідає модерністській настанові свідомості, та «слабкої» проект-ності, що відповідає постмодерністській настанові свідомості.

«Сильна» проектність втілює активне, конструктивно-перетворювальне ставлення до світу і в першу чергу в його послідовному деміургічному вираженні. Головна «сила» його полягає в постулюванні власних основ як незаперечних, безумовних і аксіома­тичних. Провідний світоглядний постулат «сильної» проектності, явно відзначений ренесансно-просвітницьким духом, полягає ось в чому. Людина - це вінець природної еволюції. Вона створена природою як «орган» її самопізнання і самознаходження її сутності та призначення. Для цього людина наділена специфічними здатностями — духовністю, інтелектом, творчою силою, логічним мисленням тощо. Вінчає це все здат­ність до пізнання сутності світу й життя, а також до проектування майбутнього, вихо­дячи з того знання. Саме ця здатність дає змогу людині виділитися з природи, кинути їй виклик і крок за кроком підкоряти її, організовуючи природний світ і своє власне життя на єдиних - розумних та істинних - підвалинах. До цього ще додало жару розпо­всюдження свого часу протестантизму в Західній Європі. Він допоміг випускати «Джина з пляшки», стверджуючи, що якщо людина весь час щось робить, обставляє своє життя, нагромаджує тим самим усе більше й більше матеріальних предмел'в навколо себе — то це вона робить угодну богові справу. За такого дозволу від бога людина в Західній Європі невдовзі ще дужче навалилася на природу своїми промисловими революціями, які потрясли одна за одною всі західноєвропейські країни.

Прибічники «сильної» настанови запевняють, що та боротьба з природою має лише видимість антиприродної. Насправді ж начебто, організовуючи та підпорядковуючи природний хаос, долаючи природне, хитке, випадкове в собі самій та в соціальному житті, людина виступає як знаряддя самовиявлення природного закону. Вона рухається щасливим шляхом прогресу до царини розуму й свободи, до «світлої мети». Якби ж то так було насправді...

Натомість «слабка» проектність не є настільки примітивною. Вона втілює рефлек­сивне, гіпотетичне, охоронне (екологічне) ставлення до світу. Неаксіоматичність, вірогіднісний характер підстав є її головною генотипною рисою. «Слабка» настанова проектної свідомості задає відкриту, динамічну, варіантну систему поглядів з характер­ною для неї терпимістю до інших, навіть альтернативних настанов.

207

Щоб якось з іншого боку підійти до пояснення різниці між «сильною» та «слабкою» -роектністю, звернімося до аналогії зі світу літератури: «сильна» є подібною до повчального утопічного роману просвітницького зразка; «слабка» - до сучасного інтелектуального роману.

Тож наприкінці XX століття «сильна» проектність переживала деструкцію. Виявилася таким чином фактична слабкість «сильного» проектування. Іншими словами, проект­ність може залишатися «сильною» de jure, а бути слабкою de facto. Сьогодні є всі під­стави говорити про послаблення «сильної» настанови. Відповідно можна говорити і про процес посилення «слабкої» настанови.

У цілому ж проектну культуру на зламі II та НІ тисячоліть варто бачити не у світлі зміни «сильної» настанови «слабкою», а як таке собі сховище різних типів проектуван­ня. Вони, звичайно, співіснуватимуть. Але те, що епоха модернізму вже пережила свої найкращі часи і що агресивний наступ вінця природи - людини - на ту бідолашну при­роду вже не трактується як щось дуже гарне - це історичний факт.

Таким чином, картезіанське уявлення про завойовницький характер ставлення люди­ни до природи, що лежить в основі модернізму, до кінця XX століття вважалося сутніс-ною характеристикою проектування як такого. Однак, як зазначає французький філо­соф Ж.-Ф.Ліотар, такий підхід, що сформувався два-три століття тому і котрий можна назвати власне проектною настановою, має свої просторово-часові межі. Що стосується просторової межі, то, за опінією Ліотара, проектування «сильного» типу притаманне лише західній культурі. Що стосується межі часу, то тут Ліотар вказує на постмодернізм як на явище, що фіксує з очевидністю кризу «сильної» настанови. Щоправда, це не виключає, говорить філософ, що «сильна» настанова зможе ще довго проіснувати як ідеологічний релікт, феномен суб'єктивної сліпої віри.

Отже, ми розглядали дещо філософічні трактування понять «сильної» та «слабкої» настанов проектної свідомості. Спускаючись на грішну землю, наведемо деякі спрощені заради зрозумілості ходи проектних думок у річищі настанови «слабкої» проектносгі. Згідно з нею, замість того, аби зносити старі будівлі та знищувати старі предмети вжит­ку, які комусь здаються «неправильними», з метою заміни того всього на абсолютно нове, залучаючи до таких змін величезні ресурси, у тому числі й природні, краще було 6 навчитися «вживатися» в історичне середовище, діяти за рахунок економного дизайнерського мислення. Замість того, щоб тільки тягти з природи, наприклад, еибиваючи всіх куниць у наших лісах заради використання в одязі їх пухнастого хутра, краще засумніватися в доречності таких дій. Натомість зусиллями дизайнерів пере­орієнтувати смаки споживачів стосовно дизайну одягу. Замість того, аби збільшувати використання теплової енергії для опалювання приміщень у холодну пору року, краще спрямувати зусилля проектувальників на розробку дотепних варіантів опалення, котрі дозволяли б у різних комбінаціях дозовано підігрівати з різною силою різні зони помешкання — у залежності від побутової необхідності. Адже очевидним є, що зону ванної кімнати треба гріти дужче, а зону передпокою чи то спортивної кімнати, де сто­ять тренажери, — слабше. І все це настільки, наскільки треба — не більше. Та щоб не траплялося «підігрівання» навколишнього повітря на вулиці, тобто марно не витра­чалася забрана в природи енергія. Але ж, незважаючи на очевидність подібних речей, проектувальники нині у багатьох випадках не дотримуються такого не складного ходу думок.

Окрім заклопотаності економним використанням природних ресурсів, концепція так званої «слабкої» проектності передбачає самим своїм існуванням вплив на ще один бік екологічної проблеми — мінімізацію забруднення довкілля результатами дизайнерської творчості. Чому б не засумніватися в тому, що чим більше дизайном напроектовано, тим краще? Адже стратегія економних проектних перетворень само собою має наслідком зменшення брудних викидів — бо хто менше з'їдає, той менше викидає. Але крім цього, високий клас екологічного дизайнерського мислення передбачає ще проектні кроки щодо наближення до безвідходного (в ідеалі) виробництва. Проте ідеалу в реальному

206

житті, як відомо, не буває, і відходи від виробництва завжди є і будуть. Тож у зв'язку із цим проектна думка мусить рухатися і в напрямку дотепних дизайнерських вирішень '. щодо можливості повторного використання в майбутньому матеріалів, а то навіть і певних деталей споживчих виробів, котрі ще тільки проектуються. Адже спроектовані І сьогодні й новенькі завтра, вони післязавтра відслужать своє та створять проблему їх знищення. І знищення це повинно буде заподіяти якомога менше шкоди довкіллю, коли відбуватиметься спалювання, закопування, розплавлення тощо тих матеріалів та деталей, котрі вже повторно чи то кілька разів використані — рано чи пізно прийде час руйнувати і їх. Шкоду довкіллю від цієї руйнації треба зменшувати усіма можливи- І ми засобами.

Таким чином, агресивна «сильна» проектність, про яку йшлося, має приборкуватися нині здоровим глуздом. Найбільш агресивні в промисловому відношенні країни хоч і зрозуміли це, та приборкати її не в змозі — не така це проста справа. Тож, піклуючись про своє довкілля, вони намагаються розташовувати свої брудні виробництва на тери- І торії інших, більш слабких країн, та згодом і природні ресурси з них же висмоктувати. Але це є недалекоглядно, бо на планеті все пов'язано, і вона не така вже й велика. А що стосується тих слабких країн, то їм, звичайно, зовсім не хочеться, щоб з ними таке І робили. Вони пнуться з усієї сили, намагаючись перетворити концепцію «слабкої» проектності, яка сидить у глибинах їх менталітету (якби не сиділа, не належали б до слабких), на промислово агресивний характер, аби протиставити чужій силі свою, такої самої сутності силу. Здорових перспектив у такому перетворенні не видно, як не видно І поки що і справді помітних зрушень у позиції потужних країн щодо зменшення апетиту І споживати блага, які дає індустріальна цивілізація. Але все одно такі зрушення неод­мінно відбудуться. їх треба наближати зусиллями інтелектуалів від здорового глузду в різних точках планети. Проте розглядання цієї глобальної проблематики виходить за межі підручника дизайну.

Зазначимо лише, підсумовуючи сказане, що наявність екологічної компоненти у дизайнерському мисленні проектувальників XXI століття є справою більш важливою, ніж то самим проектувальникам здається. Потужні у своїй індустріальній агресивності проектні придумки ми вже проходили в попередні століття. Сьогодні це вже не є висо­ким класом дизайнерського мислення. Натомість високим стає здатність професіонала І до елеґантних, красивих у своїй скромній вишуканості, екологізованих проектних думок. За такими думками майбутнє. Врешті-решт, саме вони допоможуть виводити наш грішний біологічний вид Homo Sapiens з небезпечної зони самознищення, до якої ми з власної дурості частково вже зайшли.

.

ЛІТЕРАТУРА

 

1. Андрушків Б.М., Кузьмін О.Є. Основи менеджменту. - Львів, 1995.

2. Аронов В.Р. Теоретические концепции зарубежного дизайна. - М., 1992.

3. Балушок В.Г. Світ середньовіччя в обрядовості українських цехових ремісників. - К., 1993.

4. Бердник Т.О., Неклюдова Т.П. Дизайн костюма. - Ростов н/Д, 2000.

5. Бове К., Арене У. Современная реклама. Издательский дом «Довгань», 1995.

6. Божко Ю.Г. Основы архитектоники и комбинаторики формообразования: Учебник. -Харьков, 1991.

7. Бойчук Б.В. Народне декоративне мистецтво Покуття XIX - XX століття (Історія. Типологія. Художні особливості): Автореф.дис....канд.мистецтвознавства. -Львів, 2000.

8. Бородін В. Оформлення побуту// Нова генерація. - 1929. - №б.

9. Буковецкая О.А. Дизайн текста: шрифт, эффекты, цвет. - М., 2000.

10. Вейлл П. Искусство менеджмента: Новые идеи для мира хаотических перемен. - М., 1993.

11. Вернадський В.І. Вибрані праці. - К., 1969.

12. Велика Л.П. Роль образної побудови експозиції у системі музейної комунікації(аспект розбудови української школи музеєтворення): Автореф. дис....канд. мистецтвознавства. - Харків, 2000.

13. Голобородько В.М. Вибрані глави проективної ергономіки: Навч.посібник. - К., 1999.

14. Гультяев А.К. Web-дизайн от Macromedia. - СПб., 2001.

15. Гультяев А.К. Проектирование и дизайн пользовательского интерфейса. - С.-Пб., 2000.

16. Гуска М. Проблема символу та архетипу у живописі українського модерну та авангарду // Вісник Харк.держ.акад.дизайну і мистецтв. - 2002. - №1.

17. Давидюк В. Первісна міфологія українського фольклору. - Луцьк, 1997.

18. Данилевський В.В. Великі винаходи. - Харків, 1928.

19. Даниленко В.Я. Пропедевтический цикл дизайнерской подготовки // Харьковская школа дизайна. - М., 1992.

20. Даниленко В. Основи дизайну: Навч.посібник. - К., 1996.

21. Даниленко В. Особливості становлення дизайну в Україні // Діалог культур. - Львів, 1996. -І Вип.2.

22. Даниленко В. Дизайнерська освіта України у європейському контексті // Вісник Львівської академії мистецтв. Спецвипуск. - Львів, 1999.

23. Даниленко В. Індивідуальне у навчанні - ознака класичної академії мистецтв // Новий колегіум. - 2001. - №3.

24. Даниленко В.Я. Академія класичної дизайнерсько-мистецької освіти // Технічна естетика і дизайн. - Київ, 2002. - Вип. 2.

25. Даниленко В.Я Світоглядні підвалини дизайну // Вісник Харк. держ. академії дизайну І і мистецтв. - Харків, 2002. - №2.

26. І 26. Даниленко В.Я. Витоки дизайн-освіти (за матеріалами провідних дизайнерських шкіл світу) // Вісник Харк.держ.академії дизайну і мистецтв. - Харків, 2002. -. №4.

27. Даниленко В.Я. Витоки проектно-художньої культури // Вісник Харк. держ. академії j дизайну і мистецтв. - Харків, 2002. -. №5. і

28. Даниленко В.Я. Паростки протодизайну у стародавній вітчизняній культурі // Вісник Харк. держ.академії дизайну і мистецтв. - Харків, 2002. -. №7.

29. Даниленко В.Я. Співвідношення середньовічного ремесла та дизайну доби промислових революцій // Вісник Харк. держ. академії дизайну і мистецтв. - Харків, 2002. – №8.

30. Двадцатипятилетие Харьковского технологического института Императора Александра III. Hl985 - 1910. - Харьков, 1910.

31. Двадцатипятилетие Харьковской школы рисования М.Д.Раевской-Ивановой с 1896г. по 1894г. «отчеты школы за 1893г. - Харьков, 1894.

32. Дизайн та образотворче мистецтво: Словник. - Луцьк, 2000.

33. Дмитренко М., Іванникова Л., Лозко Г., Музиченко Я., Шалак 0. Українські символи. - К., 1994. 34. Дом и интерьер. - 2002. - №3 (18).

35. Ерн 0. (Гагенмейстер), Мошак М. Кам'янець-Подільська художньо-промислова школа, її роль у розвитку художньої освіти та культурному житті Поділля у 20-30-х роках XX століття // Вісник Харк. держ. академії дизайну і мистецтв. - Харків, 2002. -. №1.

36. Запаско Я.П. Пам'ятки книжкового мистецтва. Українська рукописна книга. - Львів, 1995.

37. Земпер Г. Практическая естетика. - М., 1971.

38. Канішина Н.М. Художньо-естетичні засади українського авангардного мистецтва першої третини XX століття: Автореф.дис....канд. філос. наук. - К., 1999.

39. Кирсанов Д. Веб-дизайн. - С.-Пб., 1999.

40. Котлер Ф. Основы маркетинга. - С.-Пб., 1994.

41. Кульчицька А. Орнаменти трипільської культури і українська вишивка XX ст.. - Львів, 1995.

42. Курьерова Г. Итальянская модель дизайна. - М., 1993.

43. Курліщук Б.Ф. Проектування інтер'єрів житлових і громадських споруд: Навч. посібник. - К., 1995.

44. Кучерявий В.П. Екологія: Підручник. - Львів, 2001.

45. Легенький Ю.Г. Дизайн: культурологія та естетика. - К., 2000.

46. Леонтьев Б.К. Web-дизайн: Хитрости и тонкости. - М., 2001.

47. Лола Г.Н. Дизайн: Опыт метафизической транскрипции. - М., 1998.

48. Макаренко М. Різьбярство та скульптура Київської Русі // Київські збірники історії та археології й мистецтва. - К., 1930. - Вип.1.

49. Малина В.В. Народне мистецтво півдня України. Кінець XIX - поч.. XX ст..: На матеріалах Миколаївської, Одеської, Херсонської областей: Автореф.дис....канд. мистецтвознавства.-Львів, 1999.

50. Мигаль С. Проектування меблів: Навч.посібник. - Львів, 1999.

51. Мистецтво Київської Русі / Автор-упорядник Асєєв Ю.О. - К., 1989.

52. Михайлов СМ. История дизайна: Учебник. - М., 2000.

53. Моран А. История декоративно-прикладного искусства: Пер. с фр. - М., 1982.

54. Нікуленко СІ. Становлення вищої мистецької школи в Україні (1917 -1934): Автореф.дис....канд. мистецтвознавства. - К., 1997.

55. Оленіна О.Ю. Реклама як явище художньої культури: Автореф.дис....канд. мистецтвознав­ства. - К., 1998.

56. Реймерс Н.Ф. Екология (теории, законы, правила, принципы и гипотезы). - М., 1994.

57. Рело Ф. Техника и ее связь с задачею культуры. - С.-Пб., 1885.

58. Рид Э. Как сделать красиво в 3-0-дизайне. - С.-Пб., 1999.

59. Рязанов С.А. Дизайн и психология в рекламе: Учеб.пособие. - Саратов, 1998.

60. Салон. - 2002. - №6 (54).

61. Семчишин-Гузнер 0.1. Художнє життя в Галичині кінця ХІХ-початку XX ст. (Особливості мистецького процесу): Автореф.дис....канд..мистецтвознавства. - Львів, 1997.

62. Сто дизайнеров Запада / Под ред. Кузьмичева Л.А. - М., 1994.

63. Столяров Я.В. Несколько слов о красоте в технике. - Харьков, 1910.

64. Татіївський П. Особливості становлення та перспективи розвитку дизайну в Україні: Автореф.дис....канд. тех. н. - К., 2002.

65. Тимофеева М.А. История одного принципа//Техническая эстетика. - 1992. - №7(343).

66. Тищенко О.Р. Історія декоративно-прикладного мистецтва України (XIII - XVIII ст.): Навч. посібник. - К., 1992.

67. Украинский строительный каталог. А.С.С. - 2001.

68. Фар-Беккер Г. Искусство модерна: Пер. с нем. - Кельн, 2000.

69. Фэй М.Д. Реклама, маркетинг и дизайн в Интернете: Пер. с англ. - М., 1999.

70. Харьковская школа дизайна. Опыт подготовки дизайнеров в Харьковском художественно-промышленном институте. - М., 1992.

71. Хмельовський 0. Вступ у дизайн. - Луцьк, 2002.

72. Хмельовський 0. Теорія образотворення. - Луцьк, 2000.

73. Цыганкова Э.Г. У истоков дизайна (Машины и стили). - М., 1977.

74. Чмихов М.О., Кравченко Н.М., Черняков Т.І. Археологія та стародавня історія України: Навч. посібник. - К., 1992.

75. Шмагало Р. Художньо-промислова освіта Галичини у міжнародних зв'язках// Діалог культур: Міжвузів. зб. наук, праць. - Львів, 1996. - Вип.2.

76. Шмагало Р. Рух за мистецьку академію у Львові в першій третині XX століття // Вісн. Харк.держ. академії дизайну і мистецтв. – 2002. - № 1.

ТЕРМІНОЛОГІЧНИЙ СЛОВНИК

 

АНГАРДИЗМ — рух у художній культурі XX ст.., який не наслідував класичних норм та тради-і. Культурологи трактують його як одну зі стадій, як крайній прояв більш широкого явища — цернізму. Давав помітні імпульси для розвитку дизайнерської активності.

АКЦЕНТ (лат. «наголос») — у візуальних мистецтвах засіб підкреслення лінією, тоном, кольором, )рмою, розміром того предмета або його частини, на що треба звернути увагу глядача.

АНАЛІЗ (від гр. «розклад, розчленування») — метод дослідження, який полягає у мисленому і практичному розчленуванні цілого на складові частини. Протилежне — синтез.

АНАЛОГ (від гр. «відповідний») — виріб, який є схожим на той, що проектується, за функцінальним призначенням, принципом дії, умовами застосування.

АНІМАЦІЯ (від лат. «оживляю») — створення зображень, під час показу яких на екрані в глядача виникає враження оживлення мертвих форм руху. Окремі випадки анімації - різні види мультиплікаційних та рухомих комп'ютерних зображень.

АНСАМБЛЬ (від фр. «разом») — композиційно цілісна група предметів.

АНТИНОМІЯ (гр.) — суперечність між двома твердженнями, що взаємно виключають одне одного, але однаково переконливо доводяться логічно.

АНТРОПОМЕТРІЯ (від гр. «людина + міра») — метод дослідження в антропології, що ґрунтується на вимірюванні частин людського тіла. Дані антропометрії використовуються у дизайні.

АПРОКСИМАЦІЯ (від лат. «зближення») — наближене зображення одних об'єктів іншими, наприклад, кривих ліній - ламаними, ірраціональних чисел - раціональними.

APT ДЕКО (фр. «декоративні мистецтва») — стиль декоративного мистецтва, що панував у 20-ті та 30-ті pp. XX ст. та відродився у 60-ті та 70-ті pp. Виник під впливом пізнього модернізму.

АРХАЇЧНИЙ (від гр. «старовинний») — старовинний, застарілий.

АРХІТЕКТОНІКА (від гр. «будівельне мистецтво») — нині під цим поняттям розуміють всебічний матеріальний та інформаційно-естетичний взаємозв'язок між внутрішнім змістом та формою в різних об'єктах. Цей термін найчастіше використовується стосовно творів дизайну та архітектури.

АСИМЕТРІЯ (від гр. «невідповідність») — відсутність або порушення симетрії. Використовується як один із засобів художньої виразності.

АСОЦІАЦІЯ (лат. «сполучення, зв'язок») — зв'язок між окремими нервово-психічними актами: [уявленнями, думками, почуттями, внаслідок якого одне уявлення, почуття тощо спричинює інше.

АХРОМАТИЧНИЙ (гр. «безбарвний») — незабарвлений, безколірний, чорно-білий.

БАРВНИКИ — носії кольору, основні складники фарб. Поділяються на органічні та неорганічні.

БАР'ЄРИ ТВОРЧОСТІ — звичка, схильність до конкретного методу, способу мислення чи дії при вирішенні творчого завдання. Оптимальному використанню потенційних здібностей людини до творчості перешкоджають соціальні, психологічні, фізіологічні, інформаційні та деякі інші бар'єри.

БІОЦЕНОЗ — історично складена сукупність рослин і тварин, що населяють територію з більш-. менш однаковими умовами існування.

БЛІК (нім.) — відблиск світла, світлова пляма на темному тлі.

БРАУЗЕР — програма-клієнт, що дає можливість користувачеві відвідувати сайти, переглядати І їх сторінки, брати необхідну інформацію. –

ВЕРБАЛЬНИЙ (від лат. «слово») — словесний.

ВІДЕО (від лат. «дивлюсь, бачу») — у складних словах вказує на приналежність поняття до зображення сигналів на екрані електроннопроменевої трубки; подекуди вживається І як самостійний термін, що позначає прилад з екраном для електронних зображень.

ВІЗУАЛЬНИЙ (лат.) — спостережуваний неозброєним оком або за допомогою оптичного І приладу.

ВІЗУАЛЬНА КОМУНІКАЦІЯ — зв'язок функціональних процесів за допомогою створення І спеціальних візуальних знаків, які відіграють організуючу, координуючу та регулювальну роль у предметно-просторовому середовищі.

ВІРТУАЛЬНА РЕАЛЬНІСТЬ — термін позначає особливу сферу уявлень про простір і час, що сформувалася на базі комп'ютерних технологій. У цій сфері є можливим змінювати характерис­тики простору та часу, маніпулювати ними на ґрунті фантазії, бажань людини, що зрештою призводить до створення нового світу, нової реальності - віртуальної.

ВУЗОЛ ІНТЕРНЕТ — комп'ютер, який має адресу в Інтернет. Будь-який з вузлів може виконувати функції серверів Інтернет, тобто надавати послуги іншим комп'ютерам мережі. На вузлах розмі­щується інформація, до якої можуть дістатися всі інші комп'ютери. Проміжні вузли, окрім інфор­маційних, зазвичай виконують також транспортні функції - пересилання інформації до іншого вузла Інтернет.

ГАРМОНІЯ (від гр. «скріплення, злагодженість») — струнка узгодженість частин єдиного цілого.

ГЕНЕЗА (від гр. «породжую, створюю») — походження, виникнення, процес утворення.

ГРАФІКА (від гр. «пишу, малюю») — у дизайні під графікою розуміють один із засобів проектно­го моделювання, який ґрунтується на створенні різних зображень: малюнків, креслень, схем.

ГРАФІЧНИЙ ДИЗАЙН — художньо-проектна діяльність, основним засобом якої ё малювання. Метою графічного дизайну є візуалізація інформації, що призначена для масового поширення за допомогою поліграфії, кіно, телебачення, комп'ютерних мереж, а також створення графічних елементів для предметного середовища й промислових виробів.

ЕКОР (від лат, «прикрашаю») — прикраса.

ДЕМІУРГ (гр.) — творча сила, творець.

ДИЗАЙН (від англ. «проектувати, креслити, задумати», а також «проект, план, малюнок») — вид художньої діяльності, що пов'язаний із проектуванням предметного світу. Метою цієї діяльності є формування гармонійного з природним штучного середовища, яке задовольняє потреби людини.

ДИЗАЙН СЕРЕДОВИЩА — проектування великих предметних комплексів з позицій широкого охоплення проблем взаємовідносин людини з природою, предметно-просторовим оточенням з метою створення гармонійного середовища для людського життя.

ДИХОТОМІЯ (від гр. «поділ на дві частини») — у логіці — поділ обсягу поняття на два видові поняття, що суперечать одне одному (поняття А поділяють на поняття Б і не Б).

ДОМЕННА АДРЕСА (доменне ім'я) — адреса конкретного комп'ютера в Інтернет

ЕВРИСТИКА (від гр. «відшукую, знаходжу») — наука про творче мислення.

ЕКЛЕКТИКА (від гр. «той, що вибирає») — поєднання в одному творі або явищі різнорідних, інколи протилежних принципів, поглядів, теорій, художніх елементів та ін.

ЕКОЛОГІЯ (гр. «батьківщина, дім, житло» + логія) — наука, що всебічно вивчає вплив людської діяльності на довкілля, взаємовідносини природи та суспільства, а також комплекс науково-практичних заходів щодо захисту довкілля, природоохоронної діяльності людини.

ЕКОЛОГІЯ КУЛЬТУРИ — 1) галузь культурологічного знання, що охоплює всі галузі життєдіяль­ності сучасної людини: взаємовідносини з природою, життя суспільства, індивідуальне життя людини. 2) розділ соц.екології, котра шукає шляхи збереження та відновлення елементів культурного середовища, створеного людством упродовж його історії (пам'яток архітектури, ландшафтів і т.ін.)

ЕКСТЕР'ЄР (від лат. «зовнішній») — зовнішній вигляд тіла тварини. У дизайні вживається для означення зовнішньої сторони виробів чи споруд (наприклад, «єксер'єр автомобіля», «екстер'єр будинку»).

ЕЛЕКТРОННА ПОШТА (E-mail) — хронологічно перша за походженням послуга Інтернет, яка дозволяє обмінюватися текстовими повідомленнями між комп'ютерами Інтернет. Таке повідом­лення, окрім тексту, може містити одне або декілька «вкладень» з будь-якою інформацією, наприклад, графічною.

ЕРГОНОМІКА (від гр. «робити + закон») — наука, що вивчає допустимі фізичні, нервові та психічні навантаження на людину у процесі праці, проблеми створення оптимальних умов для ефективної роботи.

ЕСКІЗ (від гр. «імпровізований вірш») — у дизайні під ескізом розуміють графічне зображення, яке відтворює об'єкт, що проектується, у загальних і найхарактерніших рисах, без ретельного опрацювання деталей.

ЕСТЕТИКА (від гр. «той, що чуттєво сприймається») — наука про прекрасне та його роль у житті людей, про загальні закони художнього пізнання дійсності й розвитку мистецтва.

ЕСТЕТИЧНИЙ — той, що стосується естетики або відповідає її вимогам.

ЕТЮД (від фр. «вивчення») — в образотворчому мистецтві — підготовчий твір, що виконується художником з натури з метою її вивчення.

ЗОРОВЕ СПРИЙНЯТТЯ — процес відображення предметів і явищ дійсності, що безпосередньо впливають на органи зору.

ІДЕНТИЧНІСТЬ (від лат. «однаковий, тотожний») — рівнозначність, тотожність, однаковість.

ІДЕЯ (від гр., «початок, основа») — у дизайні під ідеєю розуміють головну, визначальну думку дизайнерського твору.

ІДІОМА (від гр. «особливість, самобутність») — стійкий, властивий лише даній мові вираз, що незалежно від значення слів у ньому передає єдине поняття й здебільшого дослівно іншими мовами не перекладається.

ІМІТАЦІЯ (від лат. «наслідую») — унаслідування, підроблення. V дизайні слово «імітація» найчастіше зустрічається, коли йдеться про підробку за допомогою макетних матеріалів фактури й кольору тих матеріалів, з яких буде зроблено справжній промисловий виріб.

ІНТЕР... (лат.) — префікс, що означає перебування поміж, періодичність дії, скасування та деякі інші поняття. У терміні «Інтернет» виступає в значенні «міжнародний», «всесвітній».

ІНТЕРНАЦІОНАЛЬНИЙ (інтер...+лат. «народ») — міжнародний.

ІНТЕРНЕТ (інтер...+ англ.. «мережа») — всесвітня комп'ютерна мережа, тобто набір технічних засобів (комп'ютерів та засобів зв'язку - телефонних, оптоволоконних, радіорелейних, супутни-кових каналів), стандартів і домовленостей, які дозволяють підтримувати зв'язок між окремими комп'ютерами мережі, що знаходяться в будь-якій точці світу.

ІНЕРНЕТ-ПОСПУГИ — послуги інформаційного характеру від всесвітньої комп'ютерної мережі.

ІНТЕРНЕТ-ПРОВАЙДЕР — організація-оператор, що надає послуги доступу до Інтещет і низку додаткових послуг (реєстрація персональної адреси, організація виділеної телефонної лінії, оренда простору магнітних дисків серверів провайдера організацією-клієнтом тощо).

ІНТЕРСЕМІОТИЧНИЙ (інтер...+ гр. «позначений») — пов'язаний з різними знаковими системами.

ІНТРАНЕТ (від лат. «всередині» + англ. «мережа») — корпоративна комп'ютерна мережа (мережа підприємства, організації).

ІНТЕР'ЄР (від фр. «внутрішній») — відносно замкнений'та організований у функціонально-естетичному плані простір всередині будівлі.

ІНТУЇЦІЯ (від лат. «уважно дивлюсь») — відображення підсвідомої діяльності людини, що переважає на початкових етапах творчості; неусвідомлене знання.

ІНФОРМАЦІЯ (від лат. «роз'яснення») — відомості про щось. V дизайні — зміст словесних текстів або візуальних зображень, котрі використовуються у роботі дизайнера, а також є резуль­татом його діяльності.

КАРКАС (відітал.) — кістяк, несуча основа виробу, будівлі, споруди, що складається з комбінацій лінійних елементів, скріплених між собою.

КАРТЕЗІАНСТВО — напрям у філософії XVII—XVIII ст., теоретичною основою якого було вчення Р. Декарта (латинізоване ім'я — Картезіус, звідси й назва). Для картезіанства є характерним раціоналізм у теорії пізнання.

КІТЧ (КІЧ) (гр. «халтура, відсутність смаку») — специфічне явище, що належить до найнижчих прошарків масової культури. Цей термін є синонімом стереотипного псевдомистецтва, що позбав­лене художньо-естетичної цінності та перевантажене примітивними, розрахованими на зовнішній ефект деталями. Термін виник на початку XX ст. у середовищі мюнхенських художників.

КЛІЄНТ-СЕРВЕР — технологія, що використовується у комп'ютерних мережах, зокрема в мережі Інтарлеь За цією технологією комп'ютери мережі (а точніше, програми, що встановлено на цих комп'ютерах) поділяються на сервери і клієнти. На серверних комп'ютерах встановлюється серверна частина, а на клієнтських - клієнтська частина програмного забезпечення, що реалізує ті чи інші функції мережі.

КОЛІР — відчуття, яке виникає у мозку як відповідь на світло, що потрапляє на сітківку ока. Сприйняття кольору мозком позначається терміном «кольорова відповідь». '

КОМБІНАТОРИКА (від лат. «з'єдную, сполучаю») — один з методів формоутворення в дизайні, що заснований на пошуку, дослідженні та застосуванні закономірностей варіантної зміни просто­рових, конструктивних, функціональних і графічних структур, а також на способах проектування об'єктів дизайну з типових елементів.

КОМПОЗИЦІЯ (від лат. «складання, створення») — естетична організація твору. Поняття «композиція»-вживається у сфері дизайну в двох випадках — для позначення процесу виконання дизайнерського твору, а також результатів цієї творчої діяльності — власне твору, який має певні художні якості. Не всяке творення, не всякий результат його є композицією, а лише такі, які будуються «за законами краси».

КОМПОНУВАННЯ (від лат. «складання») — процес пошуку оптимального взаємного розташування елементів матеріального предмета та просторового об'єднання їх у єдине ціле, а також результат цього процесу. Важлива складова частина процесу формоутворення в дизайні.

КОМП'ЮТЕРНА МЕРЕЖА — сукупність комп'ютерів, об'єднаних між собою за допомогою каналів зв'язку. У мережі забезпечується обмін інформацією між комп'ютерами, а також доступ з кожного комп'ютера до ресурсів інших комп'ютерів мережі (принтерів, накопичувачів інформації тощо). Комп'ютерні мережі класифікуються, насамперед, за принципами далекості комп'ютерів, що вхо­дять до них. Це локальні, корпоративні, регіональні, глобальні мережі. До глобальних належить і «всесвітнє павутиння» - Інтернет.

КОНСТРУКЦІЯ (від лат. «побудова, складання») — побудова, взаємне розміщення частин споруди, машини, вузла тощо.

КОНТРАСТ (від фр. «протилежність») — різко окреслена протилежність у чомусь. У дизайні -наявність протилежних характеристик в одному об'єкті або між об'єктами: велике - мале, площинне - рельєфне, гладке - шорстке і т.ін.

КОНЦЕПЦІЯ (від лат. «сприйняття») —■ система поглядів на певне явище, основна ідея, ідейний задум твору.

КОН'ЮНКТУРА (від лат. «з'єдную») — сукупність умов, стан речей, збіг обставин, що можуть впливати на хід і результати якоїсь справи.

КУЛЬТУРА (від лат. «догляд, освіта, розвиток») — сукупність матеріальних і духовних цінностей, створених людством протягом його історії, котрі транслюються від покоління до покоління. Матеріальні цінності становлять матеріальну культуру суспільства. Досягнення суспільства в галузі освіти, науки, мистецтва, літератури, в організації державного та суспільного життя, також різні вірування, світобачення тощо, є його духовною культурою.

ЛАНДШАФТ (нім.) — загальний вид місцевості.

ЛОГІКА (від гр. «проза»; наука про умовивід) — наука про закони, форми та прийоми людського мислення.

ЛОГОТИП (від гр. «слово + відбиток») — коротке текстове позначення, що складається з одного слова або поєднання кількох слів і править за символічне позначення фірми, її продукту тощо.

МАКЕТ (від фр. «модель, ескіз») — матеріальне просторове відтворення виробу, що проектуєть­ся. Макет виконується на проміжних стадіях проектування або є частиною завершеного проекту. У поліграфічних виданнях він є головним проектним документом (макет книги, часопису тощо).

МАРКЕТИНГ (від англ. «торгівля, продаж, базарювання») — вид людської діяльності, котра спря­мована на вдоволення нужді потреб за допомогою обміну.

МАСОВА КУЛЬТУРА — поняття, що характеризує особливості продукування культурних цінностей в індустріальному суспільстві. Це є різновид культури, котра орієнтує розповсюджувані нею (зазвичай за допомогою засобів масової інформації) духовні та матеріальні цінності на середній рівень розвитку масових споживачів. Вираз з'явився в США не пізніше 1939 р.

МАТЕРІАЛЬНА КУЛЬТУРА — поняття, що виникло як наслідок поділу культури на матеріальну та духовну. Такий плділ є умовним, оскільки в реальному житті вони взаємопов'язані та взаємно просякають одна в одну. Дизайнери часто оперують поняттям матеріальної культури через те, що їх діяльність спрямована здебільшого на творення матеріальних предметів.

МЕНЕДЖМЕНТ (від англ. «керувати») — вид людської діяльності, котра спрямована на організацію управління групами людей з метою результативного виконання певної роботи.

МЕНТАЛІТЕТ, МЕНТАЛЬНІСТЬ (від лат. «розумовий, духовний») — спосіб мислення, склад розуму, світосприйняття особистості або суспільної групи, а також притаманна їм духовність та її соціаль­ні й біологічні зумовленості. Менталітет формується в залежності від традицій культури, соціаль­них обставин та всього середовища проживання. Людина й сама, у свою чергу, їх формує, виступає як породжуюча свідомість, як виток культурно-історичної динаміки.

МЕТОД (від гр. «шлях дослідження, спосіб пізнання») — система способів для досягнення певної мети, виконання певної дії.

МЕТОДИКА ДИЗАЙНУ — викладення основоположних методів вирішення завдань дизайну щодо всіляких видів об'єктів.

МИСЛЕННЯ ТВОРЧЕ — у сфері проектування під творчим мисленням розуміють процеси вирішен­ня складних проектних завдань, а також набуття нових знань, котрі неможливо вивести безпосе­редньо зі знань, що вже існують.

МОДА (від лат. «міра, правило») — нетривала єдність й масове поширення тих чи інших зовніш­ніх проявів культури — смаків, поведінки, стилістичних ознак, критеріїв їх оцінки тощо. Головною ознакою моди (на відміну від стилю) є її мінливість.

МОДЕЛЮВАННЯ (від фр. «ліпити, формувати») — метод роботи, що ґрунтується на заміні 1 конкретного об'єкта роботи (оригіналу) іншим, подібним до нього (моделлю).

МОДЕМ (модулятор - демодулятор) — передавальний та приймальний пристрій перетворення сигналів, що дозволяє комп'ютерам обмінюватися даними через телефонну лінію. Перетворює дані з цифрового (дискретного) вигляду, в якому вони зберігаються й обробляються в комп'ютері, на аналоговий (безперериваний) сигнал для передавання телефонними чи радіоканалами зв'язку. Здійснює також зворотне перетворення сигналу. Модем є необхідним для підключення комп'ютера до Інтернет.

МОДЕРНІЗАЦІЯ (від фр. поновлення») — у дизайні під модернізацією розуміють зміну структури виробу та (або) його зовнішнього вигляду з огляду на зміни сучасних норм. При модернізації може змінюватися один чи кілька параметрів виробу (конструкція, форма, матеріал тощо).

МОДЕРНІЗМ (фр. «новітній, сучасний») — художньо-естетична система, що склалася і діяла в XX столітті. Об'єднувала багато відносно самостійних напрямків та течій (експресіонізм, кубізм, кон­структивізм, імажинізм, сюрреалізм, абстракціонізм, поп-арт). Становлення модернізму як закон­ної художньо-естетичної системи було підготовано такою його стадією як мангардизм- До основ­них ідейних настанов належали такі, що випливали з сутностей індустріального суспільства.

МОДИФІКАЦІЯ (від лат. «встановлюю міру») — у дизайні під модифікацією розуміють перетво­рення виробу, що викликане виробничою або кон'юнктурною необхідністю. При цьому структура виробу принципово не змінюється, а відбуваються лише часткові заміни певних деталей.

МОРФОЛОГІЯ (від гр. «форма + вчення») — вчення про форму, формоутворення, будова форми.

МУЛЬТИПЛІКАЦІЯ (від лат. «множення») — окремий випадок алімації, вид кінознімання, об'єк­тами якого є серії графічних зображень або об'ємних фігур. Кожне зображення чи положення фігури відповідає певній фазі руху, внаслідок чого при показі на екрані створюється ілюзія руху.

НАЧЕРК — короткочасна замальовка.

НЮАНС (фр. «відтінок») — відтінок, ледве помітна різниця у формі, кольорі, розмірі тощо.

ОБ'ЄКТ (від лат. «предмет») — матеріальний предмет або інша реальність (середовище, процес, явище, ідея), на якій зосереджено увагу дизайнера (суб'єкта) з метою пізнання чи перетворення.

ОБРАЗ ПРОЕКТНИЙ — у дизайні під проектним образом розуміють ідеальні уявлення про объект проектування, художню модель, що створена уявою дизайнера.

ОРНАМЕНТ (від лат «оздоба, прикраса») — візерунок, побудований на ритмічно впорядкованих елементах.

ОРТОДОКСІЯ (від гр. «мислю вірно») — неухильне дотримання певного вчення, поглядів, тверда однаковість поглядів.

ПАТЕНТ (від лат. «відкритий, очевидний») — документ, що засвідчує авторство. Він дає винятко­ве право на використання предмета авторства протягом певного терміну.

ПАТЕНТНА СЛУЖБА (у дизайні) — система обслуговування дизайнерської діяльності щодо захисту авторського права відповідно до патентного законодавства.

ПЛАКАТ (від нім. та фр. «об'ява, афіша») — графічний твір, виконаний на великому аркуші зі стислим пояснювальним текстом, що переслідує інформаційну, рекламну, агітаційну, навчальну або іншу мету.

ПОСПНДУСТРІАЛЬНЕ СУСПІЛЬСТВО —термін, що використовується у різних галузях гуманітарного значення та позначає майбутнє людства. Прибічники цієї концепції вважають, що під впливом високого рівня культури людство вступить у стадію постіндустріального суспільства, яким управлятиме високоосвічена, культурна еліта. Термін було запропоновано американським соціологом Д.Беллом.

ПРЕДМЕТ — 1) будь-яка матеріальна річ, виріб, матеріальний продукт праці; 2) галузь досліджен­ня або перетворення, що виділено в о& еш (наприклад, структура об'єкта, його зовнішній вигляд, економічні характеристики, технологічні особливості тощо). У процесі проектування об'єкта увага дизайнера у певний момент зосереджується на тому чи іншому предметі.

ПРЕДМЕТНЕ СЕРЕДОВИЩЕ — сукупність виробів та їх комплексів, що оточують людину та використовуються нею для організації життя.

ПРЕДМЕТНИЙ КОМПЛЕКС — у дизайні під предметним комплексом розуміють сукупність матері­альних предметів, що пов'язані загальним задумом, призначенням, тобто становлять єдине ціле.

ПРЕДМЕТНО-ПРОСТОРОВЕ СЕРЕДОВИЩЕ — безпосереднє оточення людини. Сукупність природних і штучних просторів та їх наповнення речами, що знаходяться у постійній взаємодії з людиною. Це ландшафт — спільний витвір природи й людини. Це місто, село, вулиці, споруди, інтер'єри, комплекси їх обладнання.

ПРОБЛЕМА (від гр. «завдання, утруднення») — складне теоретичне або практичне питання. що потребує вивчення й вирішення.

ПРОЕКТ (від лат. «кинутий вперед») — у дизайні під проектом розуміють проміжний чи кінцевий опис об'єкта проектування. Цей опис фіксується у відповідній дизайнерській документації (графіка, макет, пояснювальна записка). Дизайнерська документація є необхідною для складання технічної документації, виробництва та подальшої експлуатації продукції.

ПРОМИСЛОВИЙ ДИЗАЙН — художньо-проектна діяльність, об'єктом якої є вироби машинобуду­вання, прилади й апарати, предмети широкого вжитку, інші промислові вироби.

ПРОПЕДЕВТИКА (від гр. «попередньо навчаю») — підготовчий, вступний навчальний курс.

ПРОПОРЦІЯ (від лат «співвідношення») — співвідношення частин цілого між собою та з цілим. У дизайні використовується як один із засобів художньої виразності.

ПРОТОТИП (від гр. «прообраз») =— у дизайні під прототипом розуміють зразок промислового виробу схожої функції, який слугує вихідною точкою для аналізу та вироблення проектної ідеї.

РИНОК — сукупність покупців товару (тих, що вже існують, і потенційних).

РИТМ (від гр. «розміреність, узгодженість») — чергування впорядкованих елементів (звукових, мовних, зображальних). Відчуття ритму спостерігається за наявності не менш як 3-5 повторювань. У дизайні використовується як один із засобів художньої виразності.

САЙТ (англ. «ділянка, місцезнаходження») — сукупність інформації, що розміщено на сервері. З технічної точки зору сайти класифікують за типом сервера. Абсолютна більшість сайтів є WWW-сайтами, тому термін «сайт» переважно використовується саме у цьому значенні.

СЕМАНТИКА (від гр. «означальний») — галузь знань, що вивчає відношення виразів мови (візуальної чи словесної) до позначуваних ними понять.

СЕМІОТИКА (від гр. «знак») — наука про різні системи знаків, які використовують для переда­вання інформації.

СЕНСОРНИЙ (від лат. «відчуття») — відчуваючий, чутливий.

СЕРВЕР (від англ. «служити») — комп'ютер, що обслуговує інші комп'ютери мережі (клієнтів). Виконує також деякі керуючі функції.

СЕРВЕР ІНТЕРНЕТ — вузол Інтернет, який надає послуги іншим'комп'ютерам Інтернет. Сервери Інтернет класифікуються за видом послуг, які надаються ними. Один і той самий комп'ютер за умови встановлення на ньому необхідних програм може одночасно виконувати функції різних серверів. Послуги Інтернет зазвичай асоціюються з типом протоколу Інтернет, за яким працює той чи інший сервер.

СИЛУЕТ (фр.) — обрис об'єкта, площинне однотонне зображення його. Від прізвища французь­кого державного діяча XVIII століття Е. де Силуета, на якого було у такий спосіб намальовано карикатуру..

СИМЕТРІЯ (від гр. «відповідність») — розміщення точок або частин предмета в просторі, коли одна половина є ніби дзеркальним відображенням другої. Розрізняють симетрії центральну (відносно точки), осьову {відносно прямої) та площинну (відносно площини). Використовується як один із засобів художньої виразності. Протилежне - асиметрія.

СИНКРЕТИЗМ (від гр. «об'єднання») — нерозчленованість, злитність якогось явища.

СИНТЕЗ (від гр. «з'єднання, складання») — метод вивчення предмета у цілісності, єдності й вза­ємозв'язку його частин. Синтез у дизайні — це впорядкування, складання разом проектних відомостей, що відібрано внаслідок дизайнерського аналізу та зведення їх до єдиного цілого.

СИСТЕМА (від гр. «утворення, складення») — множина взаємопов'язаних елементів, що станов­лять певне цілісне утворення.

СИСТЕМНИЙ ОБ'ЄКТ — у дизайні під системним об'єктом розуміють не лише сукупність иатеріальних предметів, а й усю соціально-культурну ситуацію, що проблематизується. Ця ситуація на кожному етапі дизайнерської розробки моделюється цілісно, системно завдяки багатоаспектному розгляданню проблеми.

СИСТЕМНИЙ ПІДХІД — у дизайні під системним підходом розуміють розглядання складного, розгалуженого об'єкта проектування як системи взаємопов'язаних елементів, а саме: матеріаль­них предметів, процесів, явищ, ідей.

СМАК ЕСТЕТИЧНИЙ — компонент структури особистості, одна з форм її ставлення до навколиш­ньої дійсності. Він відображає уподобання людини і має яскраве емоційне забарвлення. Критерії суджень естетичного смаку (подобається — не подобається) можуть не усвідомлюватися.

СТАНДАРТ (англ.) — норма, зразок, мірило. Еталон, прийнятий для порівняння з ним інших подібних об'єктів, явищ. 

СТИЛЬ (від лат «паличка для письма») — у давнину від особливостей форми певного типу палички залежали й особливості та своєрідність зовнішнього вигляду тексту, який нею написано. Згодом цей термін став визначати своєрідність, особливості, стійкі ознаки якогось явища або предмета.

СТРУКТУРА (від лат. «побудова») — внутрішня будова чогось, певний взаємозв'язок частин цілого.

ТВОРЧЕ ЗАВДАННЯ — це завдання, вирішення якого не може бути досягнуто одними лише логічними виведеннями з наявних засновків.

ТВОРЧІСТЬ — процес людської діяльності, що створює якісно нові матеріальні й духовні цінності.

ТЕКСТУРА (від лат. «тканина, зв'язок, будова») — природний малюнок на поверхні перерізу дере­вини, каменю, полікристалічного тіла тощо.

ТЕКТОНІКА (від гр. «майструю, будую») — у дизайні під тектонікою розуміють видиме віддзерка­лювання у зовнішній формі предмета роботи конструкції та організації матеріалу. Взагалі тектоніка — наука, що вивчає будову і рухи земної кори, які є наслідком тих процесів, що відбу­валися у середині земної кулі.

ТЕХНІЧНА ЕСТЕТИКА — у східнослов'янських мовах за радянської доби цей термін визначав дисципліну, яка створює наукові основи дизайну, тобто є наукою «при дизайні». У західно­слов'янських, а також більшості європейських мов цей термін не має дослівного перекладу. Саме поняття визначається здебільшого як «теорія дизайну».

ТЕХНОЛОГІЯ (від гр. «майстерність + вчення») — сукупність способів переробки матеріалів, виготовлення виробів і процеси, що супроводять ці види робіт.

ТЕХНОПАРК — назва «наукового парку» — організації, котра запроваджує перспективні техно­логії, доводячи їх до товарного вигляду, до дослідних зразків.

ТЕОЛОГІЯ (гр. «бог + слово») — богослов'я.

ТОВАР — усе, що може задовольнити нужду чи потребу та приноситься на ринок для того, щоб люди його купили. Це можуть бути фізичні об'єкти, послуги, ідеї тощо.

ТРАНСФОРМАЦІЯ (від лат. «зміна, перетворення») — у дизайні під трансформацією розуміють зміну структури й форми дизайнерського об'єкта.

УНІВЕРСУМ (лат.) — філософський термін, що ним позначають «світ як ціле» або множину всіх світів.

УПРАВЛІНСЬКА КУЛЬТУРА — під цим терміном розуміють всю сферу управлінських дій, що від­повідають поточним, перспективним та глобальним задачам розвитку суспільства. Політична, правова, адміністративна, організаційна, менеджерська культури є видами управлінської культу­ри. Розвинене суспільство передбачає певний рівень управлінської культури кожного громадя­нина, що необхідно для розуміння ним явища управління соціальними процесами, а також для прийняття управлінських рішень у разі надання громадянинові управлінських функцій.

УТИЛІТАРНИЙ (від лат. «користь, вигода») — розрахований на практичне використання або вигоду, практичний.

ФАКТУРА (від лат. «оброблення, побудова») — особливості побудови поверхні будь-якого предмета. Поверхня може бути гладкою, шорсткою, погорбованою тощо. Використовується як один із засобів художньої виразності.

ФІРМОВИЙ СТИЛЬ — візуальна ідентифікація, стильова єдність елементів фірми — від середо­вища до продукції.

ФОРМА (від лат. «зовнішність, устрій») — у дизайні під формою розуміють: 1) зовнішній вигляд, об'ємно-просторову організацію матеріального предмета; 2) зовнішнє вираження будь-якого внутрішного змісту.

ФОРМОУТВОРЕННЯ — категорія художньої діяльності, дизайнерської й технічної творчості, що виражає процес становлення та творення форми.

ФРОНТАЛЬНІСТЬ (від фр. «лобовий») — розміщення предмета лицьовою частиною до глядачів. ФУНКЦІОНАЛІЗМ (від лат. «той, що стосується функції») — широкий соціально-естетичний рух в архітектурі та прикладному мистецтві, що остаточно склався у 20-ті роки XX ст. і поширився у країнах Європи й Америки. Гаслом функціоналістів було «Форма йде за функцією». Йдеї функціоналізму були сприйняті та розвинені дизайном, де вони домінували у середині XX ст.

ФУНКЦІОНАЛЬНІСТЬ — відповідність промислового виробу своєму призначенню, тобто здатність його виконувати певну функцію у процесі життєдіяльності людини.

ФУНКЦІЯ (від лат. «виконання, звершення») — у дизайні під функцією розуміють роботу, яку виконує чи призначений виконувати промисловий виріб. Крім того, розуміють ще його змістову, ціннісну, знакову роль (наприклад, дороге, красиве, нове авто свідчить, що його володар має гроші тощо).

ЦИВІЛІЗАЦІЯ (від лат. «цивільний») — багатозначне поняття, вживається у культурології, політо­логії та інших галузях знань. По-перше, як синонім культури, як її сходинка, що іде після варвар­ства. По-друге, як особливий тип органічної цілісності, що є або симптомом занепаду культури, або високого рівня її розвитку. WWW (англ. World Wide Web) — всесвітнє розгалужене павутиння.

WEB (англ. «павутиння») — сукупність Web-серверів та інформаційних ресурсів Інтернет, фактично ототожнюється з терміном «Інтернет», префікс низки термінів Інтернет.

WEB-ДИЗАЙН — дизайн WWW-сайта, художнє проектування його текстового та графічного наповнення. З образотворчої точки зору має багато спільного з графічним дизайном.

WEB -СТОРІНКА — окремий документ або декілька документів, частина інформації, яку розміщено на сайті в Інтернет. Web-сторінку можна переглядати за допомогою браузера.

 

⇐ Предыдущая26272829303132333435

Поделиться: