Спрощені критерії для впливів другого порядку

6.2.2.1 Критерії гнучкості для окремих елементів

6.2.2.1.1 Як альтернатива 5.7.1.6 ДБН В.6.2-98, впливами другого порядку можна знехтувати, якщо гнучкість (визначена у 6.2.2.2) є меншою певної величини (граничної) .

Величину  рекомендується визначати за залежністю:

Якщо моменти на кінцях  і  дають розтяг з однієї сторони,  необхідно приймати додатнім (тобто  1, 7), в іншому разі – від'ємним (тобто  > 1, 7).

 необхідно приймати 1, 0 (тобто С = 1, 7) у наступних випадках:

- у розкріплених елементах, у яких моменти першого порядку виникають тільки або переважно від неточностей або поперечного навантаження;

- для взагалі нерозкріплених елементів.

6.2.2.1.2 Для випадків двовісного згину критерій гнучкості може перевірятись окремо для кожного напрямку. У залежності від результату цієї перевірки впливи другого порядку: можуть не враховуватись для обох напрямків; повинні враховуватись у одному напрямку; повинні враховуватись у обох напрямках.

6.2.2.2 Гнучкість і приведена довжина окремих елементів

6.2.2.2.1 Гнучкість при поздовжньому згині визначається, як:

6.2.2.2.2 Приклади приведеної довжини для окремих елементів постійного поперечного перерізу наведено на рисунку 6.2.

6.2.2.2.3 Для стиснутих елементів симетричних рам гнучкість (6.2.2.1) повинна перевірятись для розрахункової довжини , визначеної так: розкріплені елементи (рисунок 6.2е):

Примітка. = 0 – теоретична границя абсолютно жорсткого закріплення від повороту, а виражає відсутність закріплення взагалі. Оскільки абсолютно жорстке закріплення рідко зустрічається на практиці, рекомендується мінімальне значення 0, 1 для

Рисунок 6.2 – Приклади різних форм втрати стійкості та відповідних розрахункових довжин окремих елементів

6.2.2.2.4 Якщо передбачається, що прилеглий стиснутий елемент (колона) у вузлі впливає на кут повороту при втраті стійкості, то  при визначенні k необхідно замінити на  де  відповідно представляють стиснутий елемент (колону) вище і нижче вузла.

6.2.2.2.5  При визначенні розрахункової довжини жорсткість закріплених елементів повинна враховувати вплив нелінійної роботи бетону.

6.2.2.2.6  Критерій 6.2.2.1 для всіх інших випадків, окрім 6.2.2.2.2 і 6.2.2.2.3, наприклад, елементів зі змінною вертикальною силою і/або поперечним перерізом, повинні перевірятись за приведеною довжиною, що базується на критичній поздовжній силі (обчисленій, наприклад, числовим методом):

6.2.2.3 Загальні впливи другого порядку у будівлях

6.2.2.3.1 Як альтернатива 5.7.1.6 ДБН В.6.2-98, загальними впливами другого порядку у будівлях можна знехтувати, якщо:

                                             (6.12)

де  – сумарне вертикальне навантаження (на розкриплені елементи і елементи жорсткості);

 – кількість поверхів;

– загальна висота будівлі вище рівня защемлення;

 – розрахункове значення модуля пружності бетону, ;

 – момент інерції перерізу (бетонного без тріщин) елемента(ів) жорсткості;

Вираз (6.12) дійсний, якщо виконуються всі нижченаведені умови:

- можливість втрати стійкості внаслідок закручування не є визначальною, тобто конструкція є достатньо симетричною;

- загальні деформації зсуву незначні (як у системах жорсткості, що в основному складаються із стінових діафрагм без великих прорізів);

- елементи жорсткості жорстко закріплені в основі, тобто повороти дуже незначні;

- жорсткість в'язевих елементів є достатньо постійною по висоті;

- сумарне вертикальне навантаження зростає приблизно на однакову величину на поверх.

6.2.2.3.2 У виразі (6.12)  може замінюватись на  = 0, 62, якщо буде підтверджено, що елементи жорсткості не мають тріщин у граничному стані.

6.3 Робочий проліт

6.3.1 Робочий проліт елемента  повинен обчислюватись так:

величини  і  на кожному з кінців прольоту можуть визначатись за відповідними значеннями  на рисунку 6.3, де  – ширина елемента обпирання.

а – розрізний елемент; б – нерозрізний елемент; в – опори, що розглядаються як защемлення; г – забезпечення обпирання; д – консоль

Рисунок 6.3 – Робочий прогін  для різних умов обпирання

6.3.2  Нерозрізні плити і балки можуть, в основному, розраховуватись за умови, що опори не забезпечують ніякого опору повороту.

6.3.3  Якщо балка або плита монолітна з її опорами, критичний розрахунковий момент на опорі повинен дорівнювати тому, що діє на грані опори. Розрахунковий момент і реакція, що передається на елемент обпирання (наприклад, колону, стіну тощо), повинні, як правило, прийматись як більше із пружного або перерозподіленого значення.

Примітка. Момент на грані опори повинен бути не меншим ніж 0, 65 від моменту, що виникає при жорсткому защемленні.

6.3.4 Якщо балка або плита є нерозрізною, і можна вважати, що опори не забезпечують ніякого опору на поворот (наприклад, поверх стін), то використовується незалежний метод розрахунку, за якого розрахунковий опорний момент, обчислений для прольоту, що дорівнює відстані між центрами опор, може зменшуватись на величину , визначену за виразом:

Примітка. При застосуванні опорних підшипників за слід приймати ширину підшипника.

⇐ Предыдущая19202122232425262728Следующая ⇒

Поделиться: