Конституційні гарантії місцевого самоврядування в Україні

Місцеве самоврядування в Україні забезпечується низ­кою гарантій, які являють собою конституційно-правові засоби забезпечення організації і діяльності місцевого само­врядування. Гарантії — найважливіша умова повного й ефективного здійснення органами місцевого самоврядування визначених законом їх завдань, функцій і повноважень.

Основоположні гаранти місцевого самоврядування ви­кладено у Конституції України, інші — у Законі України " Про місцеве самоврядування в Україні".

Згідно зі ст. 145 Конституції України права місцевого са­моврядування захищаються в судовому порядку. Захист прав місцевого самоврядування в ряді випадків передбача­ється і галузевим законодавством. Зокрема, в суді розгляда­ються справи про адміністративні правопорушення, відпові­дальність за які настає в разі невиконання рішень органів самоврядування.

Органи місцевого самоврядування можуть також зверта­тися до суду з вимогами про визнання незаконними актів місцевих органів виконавчої влади, інших органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, які об­межують права територіальних громад, повноваження орга­нів та посадових осіб місцевого самоврядування (ст. 71 За­кону).

В судовому порядку вирішуються майнові спори між ор­ганами місцевого самоврядування (це прерогатива арбітраж­них судів).

Органи місцевого самоврядування мають право оскаржи­ти до суду відмову органу державної влади (в даному разі Міністерства юстиції або виконавчого комітету вищестоящої ради) зареєструвати положення (устав) про місцеве само­врядування.

Рішення органів місцевого самоврядування відповідно до ст. 144 Конституції України з мотивів їх невідповідності Кон­ституції чи законам України зупиняються у встановленому порядку, з одночасним зверненням до суду.

Гарантіям місцевого самоврядування в Україні присвяче­но і розділ 6 Закону " Про місцеве самоврядування в Україні" (статті 71—80). Так, у ст. 71 Закону визначається, що тери­торіальні громади, органи та посадові особи місцевого само­врядування самостійно реалізують надані їм повноваження. Разом з тим органи виконавчої влади та їх посадові особи не мають права втручатися в законну діяльність місцевого самоврядування, а також вирішувати питання, які віднесені

-530-

законом до повноважень органів та посадових осіб місцевого самоврядування.

У разі розгляду місцевою державною адміністрацією пи­тань, що зачіпають інтереси місцевого самоврядування, вона повинна повідомити про це відповідні органи та посадових осіб місцевого самоврядування.

Важливою гарантією місцевого самоврядування в Україні є підзвітність і підконтрольність місцевих адміністрацій ра­йонним і обласним радам у виконанні програми соціально-економічного і культурного розвитку, районних, обласних бюджетів, а також у частині повноважень, делегованих їм відповідними районними, обласними радами, та у виконанні рішень рад з цих питань (ст. 118 Конституції, ч. 1 ст. 72 За­кону).

Гарантією місцевого самоврядування є й право районних та обласних рад виявляти недовіру голові відповідної місце­вої адміністрації (ст. 118 Конституції, частин 2 і 3 ст. 72 За­кону).

Нарешті, гарантією місцевого самоврядування в Україні є обов'язковість актів і законних вимог органів та посадових осіб місцевого самоврядування.

Зокрема, акти ради, сільського, селищного, міського го­лови, голови районної в місті ради, виконавчих комітетів зга­даних рад, прийняті в межах наданих їм повноважень, є обов'язковими для виконання всіма розташованими на відпо­відній території органами виконавчої влади, об'єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями, по­садовими особами, а також громадянами, які постійно або тимчасово проживають на відповідній території.

У свою чергу місцеві органи виконавчої влади, підприєм­ства, установи та організації, а також громадяни несуть встановлену Законом відповідальність перед органами місце­вого самоврядування за заподіяну самоврядуванню шкоду їх діями або бездіяльністю, а також у результаті невиконання рішень органів та посадових осіб місцевого самоврядування, прийнятих у межах, наданих їм повноважень.

На вимогу відповідних органів та осіб місцевого самовря­дування керівники розташованих або зареєстрованих на від­повідній території підприємств, установ та організацій неза­лежно від форм власності зобов'язані прибути на засідання

-531-

цих органів для подання інформації з питань, віднесених до відання ради та її органів, відповіді на запити депутатів.

Закон України " Про місцеве самоврядування в Україні" передбачає, що органи та посадові особи місцевого самовря­дування несуть відповідальність за свою діяльність перед:

— територіальною громадою;

— державою;

— юридичними і фізичними особами (ст. 74 Закону).

Підстави, види і порядок відповідальності органів та по­садових осіб місцевого самоврядування визначаються Кон­ституцією та законами України.

Органи та посадові особи місцевого самоврядування під­звітні, підконтрольні перед відповідними територіальними громадами.

Територіальна громада у будь-який час може достроково припинити повноваження органів та посадових осіб місцево­го самоврядування, якщо вони: порушують Конституцію або закони України; обмежують права і свободи громадян; не за­безпечують наданих їм законом повноважень.

Закон України " Про місцеве самоврядування в Україні" визначає порядок і підстави дострокового припинення повно­важень:

— рад (ст. 78);

— сільського, селищного, міського голови, голови район­ної у місті, районної, обласної ради (ст. 79).

Закон передбачає і підстави дострокового припинення повноважень органів самоорганізації населення.

Згідно зі ст. 80 Закону повноваження цих органів припи­няються у разі:

1) невиконання рішень сільської, селищної, міської, ра­йонної у місті ради, її виконавчого комітету, загальних збо­рів громадян або невиконання своїх повноважень;

2) їх саморозпуску.

Рішення про дострокове припинення повноважень орга­ну самоорганізації населення приймається загальними збо­рами громадян, що утворили даний орган, або відповідною радою¹.

¹ Докладніше див.: Муніципальне право України //За ред. В. Ф. По-горілка і О. Ф. Фрицького. — К.: Юрінком Інтер, 2001.

-532-

Зміст

Від автора.......................................... З

Глава І

⇐ Предыдущая42434445464748495051

Поделиться: