Поняття Конституції як Основного Закону, її функції, принципи, юридичні властивості. Реалізація та тлумачення Конституції України.

 

Ключова термінологія теми: конституція, незалежність, оприлюднення, самовизначення, сецесія, державні символи, засоби прийняття та зміни конституції, структура конституції, юридичні властивості конституції, юридична форма конституції, гнучка та жорстка конституія, реалізація конституції, правові засоби охорони конституції, тлумачення конституції, колізії в конституційному праві.

 

Вивчаючи цю тему, особливу увагу треба приділити поняттю конституція, класифікаціям конституцій, юридичним властивостям конституцій і способам прийняття сучасних конституцій.

Конституція (від лат. “constitutio”) – Основний Закон держави, який має найвищу юридичну силу і закріплює основи суспільного та державного ладу, правового статусу особи, порядок організації та компетенцію органів державної влади та місцевого самоврядування.

Найбільш поширеними є два значення терміна " конституція ". Перше значення - це юридична конституція - визначена система правових норм, яка має вищу юридичну силу і регулює найважливіші суспільні відносини Другим поширеним значенням терміна " конституція" є фактична конституція. Фактична конституція - це реально існуючий на практиці такий порядок здійснення державної влади, який може суттєво відрізнятися від порядку, предписаному в юридичній конституції.

Треба звернути увагу на те, що метою будь-якої класифікації - є поглиблення і розширення знань та уявлень про конституцію, видів яких у всьому світі досить багато. Класифікація допомагає орієнтуватись у багатоманітності конституцій, виявляти характерні риси, структуру, форму та інші їх характеристики.

Конституції розрізняють:

За терміном дії – тимчасові та постійні.

За способом прийняття: народні - прийняття передбачає участь у цьому процесі населення держави або обраних ним представників (прийнята парламентом; прийнята спеціально створеним органом; прийнята шляхом всенародного голосування; октройовані (даровані) – прийняття конституції одиничним (одностороннім) актом виконавчої влади в умовах абсолютної монархії, коли метрополія дарує конституцію колонії, проголошує її незалежною або військова чи революційна рада приймає конституцію; д оговірні – конституції, які приймаються як результат договору між парламентом і монархом.

За формою конституції поділяються на писан і (усі конституційні норми містяться в єдиному нормативно-правовому акті) та неписані (це різні, не зібрані воєдино нормативно-правові акти та конституційні звичаї).

За способом змін, внесення поправок і доповнень конституції поділяються на жорсткі (для внесення змін і доповнень встановлена складна процедура) та гнучкі (зміни та доповнення вносяться як до звичайних законів).

За змістом і характером конституції: за політичним режимом (демократичні та авторитарні); за формою правління (монархічні та республіканські); за формою політико-територіального устрою (унітарні та федеративні).

Важливо знати юридичні властивості Конституції - це такі ознаки, які є характерними лише конституції і відрізняють її від інших нормативно-правових актів. Основними юридичними властивостями сучасних конституцій є: установчий, програмний та ідеологічний характери, найвища юридична сила, підвищена стабільність, юридична база поточного законодавства, специфічний предмет правового регулювання, особливий порядок розробки і прийняття, високий рівень захисту з боку держави.

Головним функціональним призначенням Конституції України є регулювання суспільних відносин. Тому без втілення конституційних приписів в упорядкованість суспільних відносин, у поведінку конкретних суб’єктів втрачається сенс існування Конституції, а сама вона перетворюється на декларацію, яка не має ніякої соціальної цінності ні для суспільства, ні для держави, ні для конкретної людини.

Реалізація конституції України – це втілення нормативності конституційних приписів у впорядкованість суспільних відносин, на регулювання яких вони спрямовані. Реалізація конституційних приписів є необхідною передумовою стабільності конституційного ладу, забезпечення прав і свобод людини й громадянина, оптимального функціонування усього державного механізму.

Реалізація конституційних приписів відбувається за допомогою механізму,  який складається з трьох елементів: нормативний блок (сукупність прийомів і способів, за допомогою яких конституційно-правові норми впливають на суспільні відносини: зобов’язання, дозвіл, заборона, уповноваження, встановлення; правові форми, в яких виявляється результат впливу конституційних норм на поведінку суб’єктів правовідносин: виконання, застосування; використання, дотримання);  інституційний блок (система органів державної влади та органів місцевого самоврядування, на які покладається обов’язок забезпечувати умови, необхідні для реалізації конституційних приписів, а також охорона їх від порушень; правові та організаційні форми діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування, на які покладається обов’язок забезпечення реалізації конституційних приписів, а також охорона їх від порушень); результативний блок (відповідність реально існуючих суспільних відносин конкретним нормативним приписам Конституції України, функціонування усіх державних і суспільних інститутів у режимі конституційної законності та правопорядку).

Важливо пам’ятати, що Конституція України є особливим об’єктом охорони з боку держави і суспільства. Особливу увагу слід привернути правовим засобам охорони Конституції України – це сукупність правових і організаційних засобів та заходів, спрямованих на забезпечення непорушності конституційних приписів щодо: засад конституційного ладу; основних прав, свобод, обов’язків людини і громадянина, гарантій та механізмів їх реалізації; принципів верховенства права та Конституції України; режиму конституційної законності (наприклад, найвища юридична сила Конституції в національній системі права, діяльність Президента

 

України, який визнається гарантом додержання Конституції України, встановлення конституційно-правової, кримінальної та іншої юридичної відповідальності за посягання на закріплені Конституцією України цінності, особлива процедура внесення змін до Конституції України, інші правові засоби охорони Основного Закону України).

Необхідно звернути увагу на колізії в конституційному праві – це розбіжності чи протиріччя між різними конституційно-правовими нормами чи між різними нормативно-правовими актами, що регулюють одні й тіж самі суспільні відносини. Необхідно з’ясувати причини їх виникнення (недосконалість юридичної техніки, яка призводить до недосконалості законодавства, відсутність згоди різних політичних сил щодо шляхів розвитку держави і суспільства), способи розв’язання  (офіційне тлумачення конституційно-правових норм Конституційним Судом України; визнання Конституційним Судом України нормативно-правового акта неконституційним; прийняття нового акта, скасування старого, внесення змін і доповнень до чинного; систематизація конституційного законодавства) та вплив на конституційно-правове регулювання (ускладнюється конституційно-правове регулювання; знижується ефективність конституційно-правового регулювання; зумовлюється необхідність розв’язання колізій в конституційно-правовому регулюванні). Окремо треба зупинитися на діяльності Конституційного Суду України у розв’язанні конституційно-правових колізій.

Тлумачення Конституції України – це з’ясування змісту конституційних норм, виявлення спрямованості закладеної в них волі законодавця, а також власне діяльність уповноважених органів, посадових осіб та громадян, метою якої є встановлення змісту конституційних норм, закладеного законодавцем у процесі їх формулювання та прийняття.

Існують наступні види тлумачення Конституції: офіційне – здійснюється спеціально уповноваженим на це органом державної влади, Конституційним Судом України, з дотриманням законодавчо встановленої процедури та неофіційне – здійснюється іншими суб’єктами: судове – здійснюється судом (суддею) в процесі розгляду та вирішення конкретної справи; адміністративне – здійснюється органом державної влади чи органом місцевого самоврядування, їх посадовими особами в ході прийняття та виконання управлінського рішення; доктринальне – здійснюється вченими в процесі наукової діяльності; повсякденне – здійснюється кожною людиною, яка звертається до Конституції України.

Юридичною підставою тлумачення Конституції України є Конституція України (ст.147, 150), Регламент Конституційного Суду України, затверджений рішенням Конституційного Суду України від 5.03.97 р., та Закон України «Про Конституційний Суд України» від 16.10.96 р.

 

⇐ Предыдущая12345678910Следующая ⇒

Поделиться: