Органи правосуддя в Україні. Правопорядок, є важливою передумовою позитивних перетворень. Правопорядок, є важливою передумовою позитивних перетворень

 

правопорядок, є важливою передумовою позитивних перетворень, які мають здійснюватись в економічній і політичній системі України. Чим вища роль і авторитет органів правосуддя, чим більшою самостійністю і незалежністю користується суд щодо органів влади і управління, тим вищим у державі є рівень законності й демократії.

Вирішальним кроком у визначенні засад правосуддя як особливої функції державної влади, основ організації судових органів в Україні, їх системи, основних принципів судочинства, положень щодо статусу суддів, демократичних підвалин суддівства, участі народу в його здійсненні стало прийняття у 1996 р. Конституції України. В Основно­му Законі визначено, що правосуддя в Україні здійснюється виключно судами, їх юрисдикція поширюється на всі правовідносини, які виникають у державі, а судові рішення обов'язкові до виконання на всій території України. Ці та інші конституційні установлення стали основою для по­дальшої розробки і здійснення судово-правової реформи в Україні. Вони знаходять своє втілення і деталізацію у законодавстві, що має важливе значення для розвитку та зміцнення української державності, демо­кратичних і правових засад нашого суспільства.

Суд — це не просто один із елементів механізму, що регулює склад­ний комплекс соціальних відносин у суспільстві із законодавчою і виконавчою владою. Справжнє підпорядкування правотворчості і правозастосування нагальним потребам людини можливе лише шля­хом реформування судоустрою і судочинства, включаючи вже існуючі галузі судочинства і судову юрисдикцію в нових сферах суспільного життя. Саме судова влада та її основа — правосуддя спроможні ефек­тивно гарантувати законні інтереси і права громадян, забезпечити діяльність держави необхідною легітимністю, надати їй відповідну правову основу, без якої вона рано чи пізно перетвориться на політичне свавілля і насильство над людиною і суспільством.

Нині в Україні є достатньо підстав для створення справді демокра­тичного, незалежного, справедливого і неупередженого правосуддя, для посилення судової влади, від стану якої багато в чому залежить си­ла держави. Зі слабкою судовою владою, недосконалим правосуддям наше суспільство не зможе поліпшити стан справ в економіці, подола­ти злочинність, протистояти розкраданню державного майна тощо.

Реформи, спрямовані на удосконалення правосуддя, підвищення статусу суддів, мають сприяти подоланню багатьох негативних тен­денцій, притаманних цій системі і, перш за все подоланню відчужен­ня, що склалося між особою та державноправними структурами

різних ланок і рівнів, а також таких ганебних явищ, як беззаконня і корупція. Реорганізація системи правосуддя, її органів може створи­ти передумови для подолання цього відчуження, перетворити суд у справжній гарант індивідуальної свободи від посягань на неї різних суб'єктів. Перехід до ринкових відносин має супроводжуватися ре­формуванням як майнових прав учасників господарських відносин у державі, так і процедури судового захисту цих прав.

Тривалий час у свідомості людей закріплювалося уявлення про суд як про репресивний орган, покликаний здійснювати санкції пока­рання. Образ «суду-поліцейського», «суду-ката» й досі живе у свідо­мості людей, тоді як у правовій державі суду належить суттєво інша роль. Він захищає громадян від свавілля бюрократизму і беззаконня, здійснює контроль над державним управлінням, особливо в ситуації конфлікту між державою і особою, а також контроль за законністю методів боротьби із злочинністю. Суд має перевіряти: чи розкрито злочин, чи обґрунтовано обвинувачення, чи не було порушень під час досудового слідства, чи не постраждали при цьому інтереси громадян і суспільства загалом.

Існує хибна думка, що на органи правосуддя покладено завдання викорінювати злочинність, тоді як це мусить бути справою всього суспільства. В кращому випадку суди можуть лише дещо стримувати злочинність силою репресії, вони можуть засуджувати більше зло­чинців, якщо на їх розгляд буде передано більше кримінальних справ, адже осудження злочинців і призначення покарання неможливі без суду. Суди, контролюючи роботу правоохоронних органів, оцінюючи їх висновки ще і таким чином беруть участь у стримуванні злочин­ності. Однак самими такими методами злочинність не викорінити. її зростання останніми роками пояснюється соціально-економічними, ідеологічними та деякими іншими причинами, що мають глибинний характер і не можуть бути усунуті кийками та суворими вироками. Причинами злочинності є: падіння моральних цінностей у суспільст­ві, втрата ідеалів, дух наживи, корупція, кризові явища в економіці, низький рівень життя людей, загострення національних і релігійних суперечностей тощо. Без усунення цих причин ніякі «рішучі заходи» не дадуть результатів. Надмірне ж їх застосування може поставити під сумнів саму побудову правової держави в нашій країні¹.

¹ Петрухин И. Л. Правовое государство и правосудне // Советское государство и право. — 1991. — № 1. — С. 19-29.

 

500

501

Розділ 22

⇐ Предыдущая59606162636465666768Следующая ⇒

Поделиться: