Територіальний устрій України. Сучасний етап конституційного будівництва в Україні характери­зується інтенсивним. 24.1. Поняття територіального устрою України

24.1. Поняття територіального устрою України

Сучасний етап конституційного будівництва в Україні характери­зується інтенсивним пошуком принципово нових рішень на шляху корінної перебудови усіх сторін життя держави і суспільства. Однією з актуальних та надскладних проблем, які постали після набуття неза­лежності Українською державою, є вдосконалення територіальної організації влади та територіального устрою, адже територіальний устрій є одним з найважливіших інститутів державного ладу. Цей інститут характеризує юридичні якості та властивості такого основ­ного складового елементу держави, як її територія. Територіальний устрій є організацією території держави. Територія є неодмінною умовою розвитку всього державного життя. Вона уможливлює саме існування держави.

Як правило, під територією (лат. territorium — область, територія, від terra — земля) розуміють різні простори земної кулі з її сухопутною та водною поверхнями, надрами та повітряними просторами, а також космічний простір та небесні тіла, які знаходяться у ньому. Термін «територія» використовується для визначення різних категорій зем­ного та позаземного простору, відмежованих від інших відповідних просторів певними поверхнями (кордонами), які мають той чи інший юридичний статус і відповідний правовий режим.

590

Уся територія поділяється на три групи: державна територія; тери­торія з міжнародним режимом; територія із змішаним режимом.

Державною є така територія, на яку поширюється влада держави і яка знаходиться під її суверенітетом. Тобто це територія, яка нале­жить певній державі, — простір, зафіксований державним кордоном, у межах якого держава здійснює своє територіальне верховенство. Належність та верховенство є двома основними ознаками державної території. Деякі винятки можливі у разі воєнної окупації та міжнарод­но-правової оренди території.

Територіями з міжнародним режимом є земні простори, які знахо­дяться за межами державної території, які не належать нікому, перебу­вають у спільному користуванні усіх держав відповідно до міжнародно­го права. Це насамперед відкрите море, повітряний простір над ним та глибоководне морське дно за межами континентального шельфу.

До територій із змішаним режимом відносять континентальний шельф та виключну морську (економічну) зону. Ці райони не знахо­дяться під суверенітетом держав та не входять до складу державних територій, але кожна прибережна держава має суверенні права на розвідку та розробку природних ресурсів континентального шельфу та виключної морської (економічної) зони, які прилягають до неї, а також на охорону природного середовища цих районів. Обсяг цих прав визначається міжнародним правом, зокрема Конвенцією про континентальний шельф 1958 р. та Конвенцією ООН з морського права 1982 р. У межах цих прав кожна держава видає свої закони та правила, які регулюють відповідні види діяльності. У інших випадках на континентальному шельфі та виключній (морській) економічній зоні діють принципи і норми міжнародного морського права.

Космічний простір знаходиться за межами земних територій, його правовий режим визначається принципами та нормами міжнародно­го космічного права. Він не підлягає національному привласненню та відкритий для дослідження та використання усіма державами на основі рівності.

Предметом конституційно-правового регулювання є територія держави. Вона включає власне територію, тобто сушу або сухопутну територію, акваторію або водні простори (внутрішні морські води і територіальне море), повітряну територію (простір над сухопутною і водною територіями, умовно до космічного простору), а також підземну територію (простір під сухопутною і водною територіями до технічно доступної глибини). Державна територія України (603, 7 тис.

591

 

 

Розділ 24

⇐ Предыдущая61626364656667686970Следующая ⇒

Поделиться: