Третейський суд постановляє ухвалу про припинення третейського розгляду в таких випадках:

- спір не підлягає вирішенню в третейських судах України;

- є рішення компетентного суду між тими ж сторонами, з того ж предмета і з тих самих підстав;

- позивач відмовився від позову;

- сторони уклали угоду про припинення третейського розгляду;

- підприємство, установу чи організацію, які є стороною третейського розгляду, ліквідовано;

- третейський суд є некомпетентним щодо переданого на його розгляд спору;

- у разі смерті фізичної особи, яка була стороною у спра­ві, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництво.

Рішення третейського суду приймається після досліджен­ня вcix обставин справи третейським суддею, що одноосібно розглядав справу, або більшістю голосів третейських суддів, які входять до складу третейського суду. Рішення оголошується у засіданні третейського суду.

Третейський суд має право оголосити лише резолютивну частину рішення. Якщо сторони не погодили строк направлення їм рішення, мотивоване рішення має бути направлене сторонам у термін, який не перевищує п'яти днів від дня оголошення резолютивної частини рішення. Кожній стороні направляється по одному примірнику рішення.

У разі відмови сторони одержати рішення третейського суду або її неявки без поважних причин у засідання третейського суду, де воно оголошується, рішення вважається та­ким, що оголошене сторонам, — про це на рішенні робиться відповідна відмітка, а копія такого рішення надсилається стороні.

Рішення третейського суду є остаточним і оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених законом.

Рішення третейського суду може бути оскаржене та ска­соване лише з таких підстав:

1. Справа, з якої прийнято рішення третейського суду, непідвідомча третейському суду згідно зі законом.

2. Рішення третейського суду прийнято у спорі, не перед­баченому третейською угодою, або цим рішенням роз­в'язані питання, які виходять за межі третейської угоди. Якщо рішенням третейського суду розв'язані питання, котрі виходять за межі третейської угоди, то скасовано може бути лише ту частину рішення, котра стосується питань, які виходять за межі третейської угоди.

3. Третейську угоду визнано недійсною компетентним су­дом.

4. Склад третейського суду, котрим прийнято рішення, не відповідав закону.

5. Заяву про скасування рішення третейського суду може бути подано до компетентного суду впродовж трьох мі­сяців від дня прийняття рішення третейським судом.

Скасування компетентним судом рішення третейського суду не позбавляє сторони п рава повторно звернутися до третейського суду.

Якщо рішення третейського суду скасовано повністю або частково внаслідок визнання компетентним судом недійс­ною третейської угоди або через те, що рішення прийнято у спорі, котрий не передбачений третейською угодою, чи цим рішенням розв'язання питання, що виходять за межі третейської угоди, відповідний спір не підлягає подальшо­му розгляду в третейських судах.

Рішення третейського суду виконуються зобов'язаною сто­роною добровільно, в порядку та строки, встановлені рішенням або примусово.

Якщо в рішенні термін його виконання не встановлений, рішення підлягає негайному виконанню.

Виконання рішення третейського суду, якщо воно потре­бує вчинення дій органами державної влади, органами місцевого самоврядування та їх службовими особами, здійснюється за умови видачі компетентним судом виконавчого документа.

Рішення третейського суду, яке не виконано добровіль­но, підлягає примусовому виконанню в порядку, встановле­ному законом України " Про виконавче провадження".

Міжнародні арбітражі.

Найвідомішими центрами з третейського розгляду внутрішньоекономічних спорів є Третейський суд при Київській третейській палаті, Міжрегіональний третейський суд України при Асоціації третейських судів України, Третейський суд при Київській торгово-промисловій палаті.

До міжнародного комерційного арбітражу відповідно до Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж» від 24.02.1994 можуть за угодою сторін передаватися: спори з договірних та інших цивільно-правових відносин, що виникають під час здійснення зовнішньоторговельних та інших видів міжнародних економічних зв’язків, якщо комерційне підприємство хоча б однієї зі сторін знаходиться за кордоном, а також спори підприємств з іноземними інвестиціями і міжнародних об’єднань та організацій, створених на території України, між собою, спори між їх учасниками, а також їх спори з іншими суб’єктами права України.

В Україні постійно діючими арбітражними установами є Міжнародний комерційний арбітражний суд при Торгово-промис­ловій палаті України та Міжнародна морська комісія при Торгово-промисловій палаті України.

Крім того, останнім часом в Україні все більше поширюються альтернативні способи розв’язання конфліктів. До таких способів відносять посередництво (медіація), фасилітацію, міні-суди, приватний арбітраж та ін..

Зрозуміло, що винесення рішення компетентним органом ще не є гарантією свідомого виконання свого обов’язку правопоруш­ником. Саме з метою примусити виконувати свої обов’язки в Україні діє спеціалізований інститут — державна виконавча служ­ба, правовий статус якої визначений відповідним законом від
24 березня 1998 р. Державна виконавча служба входить до системи органів Міністерства юстиції України і здійснює виконання рішень судів та інших органів відповідно до законів України. Отже, у разі відмови порушника від добровільного виконання свого обов’язку, підтвердженого рішенням компетентного органу, суб’єкт господарювання повинен звернутися саме до виконавчої служби.

Органами державної виконавчої служби є:

v Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України;

v відділи державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, обласних, Київського та Севастопольського міських управлінь юстиції;

v районні, міські (міст обласного значення), районні у містах відділи державної виконавчої служби відповідних управлінь юстиції.

Базовим законодавчим актом, який визначає процедуру здійснення виконавчих дій, є Закон України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 р. Його положення деталізують норми Інструкції про проведення виконавчих дій, затвердженої наказом Міністерства юстиції № 74/5 від 15 грудня 1999 р..

Крім цього, особливі процедури визнання і виконання рішень іноземних судів на території України визначаються відповідним законом від 29 листопада 2001 р.

 

 

⇐ Предыдущая1234567

Поделиться: