У вихідний день (неділю) проводяться:

- година українознавства – у ранковий час з метою пропаганди духовної, історичної та культурної спадщини українського народу;

- перегляд телепрограм “Наше військо”, яке проводиться під керівництвом відповідальної посадової особи, і після закінчення програма може обговорюватись з військовослужбовцями;

- спортивно-масові заходи, які проводяться за участю офіцерів підрозділу за окремим планом;

- обід особового складу, під час якого в солдатської їдальні транслюються радіопередачі місцевого, або центрального радіо, а також радіогазети та радіожурнали, підготовлені в частині;

- відпочинок особового складу – 1, 5-2 години післяобіднього часу, коли заходи організуються з урахуванням індивідуальних потреб військовослужбовців: клубна робота, заняття в гуртках за інтересах, перегляд телепередач, заняття в спортивних гуртках, спортивні ігри;

- читання книг, журналів, газет, написання листів;

- перегляд художнього кінофільму;

- перегляд та прослуховування “Українських новин”(проводиться організовано з коментарем заступника командира з гуманітарних питань або відповідального офіцера).

У дні релігійних свят командири повинні створити умови для відправлення релігійних потреб віруючими військовослужбовцями.

Великих організаторських зусиль та особливої уваги вимагають підготовка та проведення дозвілля в святкові дні, коли з найбільшою повнотою повинні проявлятись єдність інформаційно-пропагандистського забезпечення та культурно-виховної роботи.

На заключному етапі проведення вихідних, святкових та неробочих днів підводяться підсумки роботи, аналізуються успіхи та невдачі, плануються та проводяться заходи щодо поліпшення організації дозвілля особового складу.

Таким чином, духовне виховання військовослужбовців ЗС України вимагає в сучасних умовах особливої уваги. Культура, її духовні та матеріальні носії мають безпосередній вплив на хід бойової підготовки, взаємовідносини між військовослужбовцями, гуманістичну направленість військової служби. Важливим соціально значущим засобом, що має великий культурологічний потенціал, є культурно-виховна, просвітницька робота як одна з основних складових виховної роботи у військах. Планування і організація культурно-виховної роботи в підрозділі вимагає відповідного системного підходу і постійної уваги з боку командира підрозділу та його заступника з гуманітарних питань.

 

Розділ 13. НАРОДОЗНАВЧА СВІТЛИЦЯ – ЦЕНТР ВИХОВНОЇ РОБОТИ В ПІДРОЗДІЛІ

 

 

Становлення самостійної Української держави викликало необхідність звернути особливу увагу на виховання воїна як громадянина-патріота, який розуміє сутність перебігу процесів, що відбуваються в державі й навколо її, знає історичну спадщину України та її війська, й на основі цього може визначити своє місце в системі державотворення.

Важливе значення для проведення навчально-виховного процесу в підрозділі, в тому числі і в зазначеному напрямі, має діяльність народознавчої світлиці.

Світлиця, в українському побутово-культурному розумінні, – чиста, світла, парадна кімната в будинку. Народознавча – означає знати народ, його культуру, історію, традиції та звичаї, духовні цінності. Отже, відповідно до своєї назви та призначення народознавча світлиця призначена для проведення в ній заходів, що спрямовані на формування в особового складу визначних рис культури українського народу, ознайомлення з його побутом, традиціями, рисами певної місцевості, де розташований підрозділ тощо. У плані військовому – для ознайомлення з військовими традиціями та звичаями, призначенням та використанням даного підрозділу згідно завдань та умов служби.

 

 

⇐ Предыдущая32333435363738394041Следующая ⇒

Поделиться: