Порядок вимірювання биття деталі індикатором годинникового типу

1.Перевірити роботу індикатора плавним натисненням на наконечник стержня 1. При цьому стрілки індикатора повинні отримати плавний обертовий рух.

2.Закріпити деталь у центрах, індикатор - в універсальній стійці, при чому наконечник стержня 1 вводиться в контакт з деталлю так, щоб був деякий попередній натяг величиною 1...2мм.

3.Поворотом обідка підвести нульову поділку шкали 9 до кінця стрілки 6.

4.Повертаючи деталь, зафіксувати найбільші відхилення стрілки 9 в обидві сторони від нульового положення.

Порядок виконання роботи

1. Вивчити конструкцію індикатора годинникового типу.

2. Визначити метрологічні показники приладу.

3. Виміряти лінійні розміри деталі і результати записати у таблицю 3.

4. Закріпити деталь у центрах, індикатор – у стійці.

5. Виміряти радіальне та торцеве биття і результати записати у таблицю 3.

6. Накреслити ескіз деталі і нанести розміри.

 

         Таблиця 3

Результати вимірювань та обчислень

 

№ з/п	Параметр	Од. виміру	Перша ступінь	Друга ступінь
1	Діаметр	мм
2	Довжина	мм
3	Радіальне биття	мм
4	Торцеве биття	мм

 

КОНТРОЛЬНІ ЗАПИТАННЯ:

1. Що таке радіальне та торцеве биття?

2. Призначення, будова та принцип дії індикатора годинникового типу.

3. Порядок визначення радіального та торцевого биття.

 

 

Лабораторна робота № 4

 

ВИМІРЮВАННЯ КУТІВ ЗА ДОПОМОГОЮ КУТОМІРІВ

 

    МЕТА РОБОТИ: Ознайомлення з призначенням, будовою метрологічними

характеристиками кутомірів та отримання практичних навичок по вимірюванню кутів.

ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ РОБОТИ:

                                 1.Кутомір ноніусний типу УМ.

                                   2.Набір деталей.

    ЛІТЕРАТУРА: 1. А. И. Иванов. «Технические измерения». М., «Колос»

                        1970, с.168...175.

                     2. А. С. Васильев. “Основы метрологии и технические

          измерения”. М., “Машиностроение”, 1988, с. 58...60

    Для безпосереднього вимірювання кутових розмірів використовуються механічні та оптичні кутомірні прилади.

    Кутоміри ноніусні /по ГОСТу 5378 – 66/ типу УН застосовують для вимірювання зовнішніх та внутрішніх кутів, типу УМ – для контролю зовнішніх кутів. Менш розповсюджені оптичні кутоміри УО.

    Кутомір типу УН /рис. 9/ складається з основи 1 з градусною шкалою, на якій кріпиться лінійка 2. По основі 2 переміщується сектор 4 з ноніусом 9 і стопорним гвинтом 3. До сектора 4 знімним кронштейном 8 кріпиться кутник 5, до якого аналогічним кронштейном 7 приєднується знімна лінійка 6. У такому вигляді кутомір дозволяє вимірювати кути від 0 до 50⁰ . Для контролю кутів в діапазоні 50...140⁰ кутик 5 знімається і замість нього в кронштейн 8 вставляється лінійка 6. При вимірюванні кутів від 140 до 230⁰ в кронштейн 8 кріпиться кутник 5 із знятим кронштейном 7 та без лінійки 6. Вимірювання кутів в діапазоні 230...320⁰ виконується без лінійки 6 і кутника 5. Таким чином, границі вимірювання кутоміром дорівнює 0...320⁰.

 

Рис. 9. Кутомір Семенова /тип УН/

    1 – основа; 2 – лінійка; 3 – стопорний гвинт; 4 – сектор; 5 – кутник; 6 – знімна

    лінійка; 7-8 – кронштейн; 9 – ноніус

 

Кутомір типу УМ /рис. 10/ складається з основи 4 із закріпленою на ньому лінійкою 3. Рухома лінійка 1 обертається на осі разом з ноніусом 6, який має вузол мікропередачі 5. На рухомій лінійці 1 з допомогою кронштейна може кріпитись кутник 2. Кутомір дозволяє вимірювати зовнішні кути від 0 до 180⁰. Контроль кутів в діапазоні 0... 90⁰ виконується при встановленому кутнику 2, а кут понад 90⁰ – без кутника. В останньому випадку до відліку по шкалі кутоміра необхідно добавляти 90⁰ .

1. Кутоміри типів УН і УМ мають величину відліку по ноніусу.

2. Відлік по кутовому ноніусу виконується аналогічно відліку по ноніусу штангенінструментів: число хвилин визначається за штрихом ноніуса, який збігається із штрихом основної шкали.

Рис. 10. Кутомір Кушнікова /тип УМ/

    1 – рухома лінійка; 2 – кутник; 3 – лінійка; 4 – основа; 5 – вузол мікроподачі;

    6 – ноніус.

 

Порядок виконання роботи

1. Вивчити будову кутомірів.

2. Визначити номінальні кути деталі.

3. Виміряти дійсні величини кутів контрольованої деталі. Результати записати у таблицю 4.

4. Визначити відхилення дійсних значень кутів від номінальних.

5. Виконати ескіз деталі та нанести значення дійсних кутів.

6. Побудувати графік накопичення похибок на кутові величини даної деталі.

 

                                                                                Таблиця 4

⇐ Предыдущая123456Следующая ⇒

Поделиться: