Розгляд судом справ про визнання спадщини відумерлою.

Заява про визнання спадщини відумерлою у випадках, встановлених Цивільним кодексом України, подається до суду органом місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини.

У заяві про визнання спадщини відумерлою повинно бути наведено відомості про час і місце відкриття спадщини, про майно, що становить спадщину, а також докази, які свідчать про належність цього майна спадкодавцю, про відсутність спадкоємців за заповітом і за законом, або про усунення їх від права на спадкування, або про неприйняття ними спадщини, або про відмову від її прийняття.

Суд відмовляє в прийнятті заяви про визнання спадщини відумерлою, якщо орган місцевого самоврядування подасть заяву до закінчення одного року з часу відкриття спадщини.

Справа про визнання спадщини відумерлою розглядається судом з обов'язковою участю заявника та з обов'язковим повідомленням усіх заінтересованих осіб.

Суд, встановивши, що спадкоємці за заповітом і за законом відсутні або спадкоємці усунені від права на спадкування, або спадкоємці не прийняли спадщину чи відмовилися від її прийняття, ухвалює рішення про визнання спадщини відумерлою та про передачу її територіальній громаді за місцем відкриття спадщини.

183.  Розгляд судом справ про обов'язкову госпіталізацію до протитуберкульозного закладу.

Хворі на заразні форми туберкульозу, в тому числі соціальне дезадаптовані, із супутніми захворюваннями на хронічний алкоголізм, наркоманію чи токсикоманію, які ухиляються від лікування і становлять загрозу розповсюдження хвороби серед населення, за рішенням суду підлягають обов'язковій госпіталізації до протитуберкульозних закладів, визначених місцевими органами виконавчої влади (ч. 2 ст. 12 Закону України «Про боротьбу із захворюванням на туберкульоз»).

Для такої категорії справ встановлено альтернативну підсудність. Відповідно до ст. 283 ЦПК України заява про обов'язкову госпіталізацію до протитуберкульозного закладу може подаватися до одного з таких судів:

1) за місцезнаходженням протитуберкульозного закладу, який здійснює медичний (диспансерний) нагляд за цим хворим;

2) за місцем виявлення такого хворого.

Зі змісту ст. 283 ЦПК України та ч. 2 ст. 12 Закону України «Про боротьбу із захворюванням на туберкульоз» випливає, що для подання заяви про обов'язкову госпіталізацію потрібнанаявність двох підстав у сукупності: по-перше, особа хворіє заразною формою туберкульозу, і по-друге, вона ухиляється від лікування.

Заява про обов'язкову госпіталізацію хворого на туберкульоз або про продовження лікування подається до суду протитуберкульозним закладом, який здійснює медичний (диспансерний) нагляд за цим хворим, протягом 24-х годин з часу виявлення в особи загрозливої форми туберкульозу (ч. 2 ст. 284 ЦПК України, ч. 4 ст. 12 Закону України «Про боротьбу із захворюванням на туберкульоз»).

У такій заяві повинні бути зазначені встановлені законом підстави для госпіталізації. До заяви має бути доданий мотивований висновок лікарської комісії про необхідність обов'язкової госпіталізації до протитуберкульозного закладу або про продовження лікування, в якому зазначається строк, протягом якого буде проведено лікування.

Справа про обов'язкову госпіталізацію до протитуберкульозного закладу або про продовження лікування має бути розглянута судом у триденний строк після відкриття провадження по справі.

Закон надає особі, стосовно якої порушено справу, право особистої участі в судовому засіданні. Виняток становить випадок, коли за даними протитуберкульозного закладу така особа становить загрозу розповсюдження хвороби.

При розгляді справи обов'язковою є участь представника протитуберкульозного закладу, за заявою якого відкрито провадження у справі, та представника особи, стосовно якої вирішується питання про госпіталізацію.

Розглянувши справу, суд ухвалює рішення, яким відхиляє або задовольняє заяву. Рішення про задоволення відповідної заяви є підставою для обов'язкової госпіталізації або подальшого лікування особи в протитуберкульозному закладі на встановлений законом строк.

⇐ Предыдущая234567891011Следующая ⇒

Поделиться: