Основні етапи світового конституційного розвитку, положення конституційної доктрини.

Вважається, що термін " конституція" походить від латинського constitutio — установа, установлення, устрій. Між тим, походження самого терміна " constitutio" точно не встановлено. Можливо, він походить від латинського respublikum constituire, яким починалися акти римських імператорів.

У працях Платона та Аристотеля є багато елементів змісту конституції. Це, наприклад, стосується питань належності влади певним верствам населення, механізму її здійснення; форм державного устрою; форм правління. Аристотель, узагальнивши досвід більшості міст Стародавньої Греції, на цій основі по суті підготував нормативний акт, багато в чому подібний до чинних конституцій.

Елементи конституційності можна також знайти в настановах та указах імператорів Стародавнього Риму, які мали силу джерел права. Нарешті, в деяких феодальних державах існували окремі елементи майбутніх конституцій, які містилися у хартіях, що являли собою компроміс між королівською владою і мешканцями вільних міст, що виявилося у закріпленні у відповідних актах повноважень цих міст.

Ідея створення конституції виникла в Англії у XIII ст. Важливим етапом у передісторії становлення конституції як основного закону держави стали конституційні акти, які було прийнято в Англії у XVII ст.: Хабеас Корпус акт 1679 р. та Білль про права 1688 р., а також конституційні акти, прийняті у період англійської буржуазної революції (1640—1658), зокрема “Форма правління Англії, Шотландії, Ірландії та володіннями, які їм належать. Знаряддя управління” 1653 р. У цих актах встановлювалися основи побудови вищих органів держави, їх компетенція, принципи виборчого права та основи законодавства про релігію.

Проте, незважаючи на зазначені елементи конституціоналізму, ні рабовласницький, ні феодальний лад не знали конституції як кодифікованого основного закону держави. Становлення і розквіт конституціоналізму відбулися в кінці XVIII — на початку XIX ст., що безпосередньо пов'язано з періодом становлення буржуазних держав і законодавчим закріпленням основних принципів буржуазної демократії і законності (представницька форма правління, громадянські права особи тощо). Поява конституцій у цей період пов'язана з тим, що інтереси буржуазії, яка прийшла до влади, були поєднані з вимогами знищення віджилих феодальних відносин, які гальмували суспільний розвиток, однак поставили на порядок денний питання про особливу правову форму закріплення завоювань буржуазії. Такою і була конституція — основний закон держави.

Вважають, що першою конституцією у світі була Конституція США, яку було прийнято у 1787 р. і створення якої пов'язують з “батьками”- засновниками США. Відомо, що цей Основний Закон було підготовлено на підставі таких конституційних актів штатів цієї держави: Декларації прав Віргінії (1776), Білля про права Пенсільванії (1776), Акта щодо віротерпимості Коннектикуту (1784), Конституції Массачусетсу (1780), Конституції Північної Кароліни (1776), Білля про права Нью-Гемпширу (1766), Конституції Меріленду (1776). Відповідні конституційні норми були та­кож прийнято в штатах Нью-Йорк, Південна Кароліна, Нью-Джерсі, Джорджія (1776—1780). Проект Конституції США було розроблено установчими зборами штатів, а потім ратифіковано конституційними конвентами штатів.

Одними з перших в Європі були конституції Франції і Польщі (1791). Основні закони цих держав визначили багато рис, які характеризують конституції світу і донині.

Розквіт конституціоналізму настав у XVIII ст. У 1831 р. було прийнято конституцію Бельгії, в 1848 р. — конституції Німеччини, Швейцарії, Італії, Голландії та Данії. У другій половині XIX ст. прийнято конституції у ряді країн Латинської Америки (Венесуела, Мексика, Чилі), у Новій Зеландії та Канаді.

Таким чином, історичне становлення конституцій має певні періоди.

Перше покоління конституцій належить до періоду перших буржуазних революцій в Англії і Франції (XVII ст.) і пов'язано із закріпленням ідей представників природного права та французьких енциклопедистів (Ж.-Ж. Руссо та ін.). Саме в цей період було прийнято конституції США, Франції, Польщі, причому конституція Польщі 1795 р. вважається найбільш демократичною на той час. Конституції даного етапу позначені тим, що вони закріплювали організацію державної влади відповідно до принципу розподілу влад у двох його варіантах: «жорсткий» поділ влад (американська модель) і «гнучкий» поділ влад (континентальна модель) та визначили взаємо відносини особи з державою згідно з концепцією природних прав людини, що передбачало закріплення в конституції лише громадянських та політичних прав.

Друге покоління конституцій належить до періоду між Першою та Другою світовими війнами та характеризується значною активізацією конституційної правотворчості як у країнах зі сталими конституційними традиціями, що було пов'язане з демократизацією державно-політичних режимів (наприклад, Німеччина), так і в країнах, які або не мали раніше своїх конституцій (наприклад, Ефіопія), або ж утворилися внаслідок розвалу Російської та Австро-Угорської імперій (наприклад, Латвія, Чехословаччина, Естонія). - На жаль, цей період був неоднозначним, поряд із демократизацією державно-політичних режимів, по-перше, спостерігалося прагнення до диктатури (Німеччина, Італія, Іспанія), що безпосередньо позначалося на змісті конституцій, і, по-друге, було прийнято конституції радянського зразка (Росія у 1918 р., Україна у 1919 р., Угорщина у 1919 р., Монголія у 1940 р. тощо), а згодом — конституції СРСР та союзних і автономних республік.

Трете покоління конституцій належить до періоду від закінчення другої світової війни і до середини 50—60-х рр. Характерним для цього періоду є те, що, по-перше, одразу по закінченні війни відбувся розвал колоніальної системи, що закономірно зумовило прийняття конституцій практично всіма країнами світу, і, по-друге, в період 1946—1948 рр. у країнах Західної Європи було прийнято демократичні за своїм змістом конституції (Франція, Італія та ін.), проте закладені в них положення не було реалізовано, що призвело у 50-х рр. до прийняття конституцій на підставі ліберальної моделі (Конституція Франції 1958 р.), і, нарешті, по-третє, було прийнято в колишніх державах з тоталітарним режимом (ФРН, Іспанія, Португалія, Японія) на підставі ліберальної моделі демократичні конституції (60—70-ті рр. минулого століття)

Четверте покоління конституцій належить до періоду кінця 80-х років XX ст. і пов'язаний з ліквідацією тоталітарних і авторитарних режимів у соціалістичних країнах та країнах, що розвиваються. Так, за період 1989-1995 рр. було прийнято близько 100 нових конституцій. За цей час фактично припинила своє існування соціалістична модель конституції. Нові конституції, прийняті в пострадянських країнах близькі до ліберальної (західної) моделі. Суттєво трансформувалися у напрямку до цієї моделі і конституції країн, що розвиваються.

 

⇐ Предыдущая123456Следующая ⇒

Поделиться: