Юридичні властивості Конституції України.

Властивості Конституції України - це її специфічні риси, які відрізняють Конституцію від інших нормативно-правових актів, характеризують її сутність та зміст. Зазвичай виділяють юридичні, політичні та ідеологічні властивості Конституції України.

Юридичні властивості виражають правову природу Конституції і визначають її місце в правовій системі держави, в системі національного законодавства. До основних юридичних властивостей Конституції України можна віднести такі:

Нормативність (пряма дія норм). Як Основний Закон держави Конституція України обов'язкова до виконання всіма суб'єктами права і є актом постійної і прямої дії.

 Установчий характер. У Конституції закріплюються найважливіші права, свободи та обов'язки громадян, система, принципи діяльності органів державної влади і місцевого самоврядування.

Програмний характер. Конституція визначає перспективи розвитку держави і суспільства, тенденції та напрями їх розвитку, основні цілі соціального прогресу, містить основні принципи здійснення влади, є орієнтиром розвитку всієї правової системи держави.

Найвища юридична сила (юридичне верховенство). Усі закони та інші нормативно-правові акти повинні відповідати Конституції України. Акт, який не відповідає Конституції, є неконституційним і або скасовується, або приводиться у відповідність до неї. Якщо є потреба інакше, ніж за Конституцією, врегулювати суспільні відносини, слід спочатку змінити чи доповнити Конституцію.

Особлива юридична природа. Конституція має свій особливий предмет правового регулювання, унормовує найважливіші суспільні відносини, а саме: основи правового статусу людини і громадянина, територіальний устрій, виборчу систему, референдуми, систему і принципи діяльності органів державної влади, їх компетенцію тощо.

Підвищена стабільність. Нестабільність Конституції зумовлює необхідність внесення значних змін та доповнень до чинного законодавства, скасування багатьох актів і прийняття нових, що не завжди є доцільним. Конституція — Основний Закон, і вона повинна бути стабільною.

Підвищений ступінь охорони з боку держави. Суть цієї дуже важливої особливості Конституції полягає в тому, що Кон­ституція містить у собі норми, за допомогою яких забезпечується непорушність Основного Закону. В Україні функціонує Конституційний Суд України, який забезпечує відповідність Конституції України інших правових актів, насамперед законів.

Здатність до стимулювання суспільних відносин. Конституція України містить положення, які стимулюють відповідних суб'єктів права до прийняття необхідних нормативних актів, реалізації владних повноважень.

Конституція є основою розвитку галузевого законодавст ва, яке розвивається відповідно до конституційних положень.

Особливий порядок прийняття і зміни Конституції. На відміну від проектів звичайних законів проект Конституції, як правило, оприлюднюється і обговорюється зацікавленими суб'єктами, насамперед громадянами України. Приймати і змінювати Конституцію України мають право Верховна Рада України, а також народ України через всеукраїнський референдум. Парламент України приймає зміни та доповнення до Конституції не менш як двома третинами від конституційно­го складу (ст. 155, 156 Конституції України).

Легітимність. Легітимність Конституції полягає в тому, що вона приймається законно обраним парламентом або всеукраїнським референдумом, тобто шляхом виявлення волі народу. Забезпечується широка участь громадян в розробці і обговоренні проекту Конституції.

Підсумковий характер Конституції. Конституція є вираженням ступеня суспільного розвитку, якого досягла держава, юридичним відображенням об'єктивного ходу історичного розвитку суспільства і держави, правовою формою суспільного прогресу, рівня правової культури соціуму.

Реальність. У Конституції враховані тенденції і закономірності суспільного розвитку, можливі соціальні наслідки тих чи інших конституційних настанов, містяться основоположні гарантії реалізації конституційних норм. Реальність Конституції проявляється насамперед у тому, як її приписи відповідають існуючій практиці.

Правонаступництво. Конституція зумовлює безперервність процесу історичного розвитку Української держави. У преамбулі Конституції України зазначено, що ця Конституція приймається з урахуванням багатовікової історії українського державотворення і на основі здійсненого українською нацією, усім українським народом права на самовизначення.

Таким чином, розглянувши всі вищезазначені юридичні особливості Конституції України можна зробити висновок про те, що це — специфічний нормативний акт у національній правовій системі, який є основою правотворення і державотворення в Україні.

2.3. Функції і принципи Конституції України

Роль конституції в суспільстві проявляється в її функціях, під якими слід розуміти суспільне призначення конституції та способи реалізації її норм. Питання про функції конституції є спірними. Різні вчені виділяють різну їх кількість. У зв'язку з тим, що конституція на відміну від інших законів являє собою унікальний документ універсального характеру, вважаємо, що для конституції характерні такі основні функції.

- юридична функція, пов’язана з тим, що конституція є основним джерелом права, вона має найвищу юридичну силу (формально-юридична конституція), є базою чинного законодавства і визначає всю систему правового регулювання в суспільстві;

- політична функція полягає в тому, що конституція встановлює основи організації публічної влади, визначає основні принципи політичної діяльності, функціонування інститутів політичної системи суспільства;

- ідеологічна функція полягає у виховній ролі конституції, яка встановлює взаємовідносини держави з людиною, інститутами громадянського суспільства на основі їх взаємної відповідальності.

- установча функція полягає в тому, що Конституція встановлює основні політико-правові інститути держави і суспільства, визначає основи правового статусу громадян, систему і структуру законодавчої, виконавчої, судової влади, органів місцевого самоврядування та ін.

- гуманістична функція Конституції України проявляється в тому, що в ній закріплені права і свободи особи як складова частина правової системи держави, проголошуються загальновизнані принципи і норми міжнародного права і міжнародних договорів України, ратифікованих парламентом, проголошується, що людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

- організаційна функція Конституції полягає в тому, що вона стимулює подальший розвиток суспільних відносин, містить у собі положення програмного характеру, є базою розвитку прогресивних політико-правових процесів.

- стабілізуюча функція виявляється в тому, що Конституція виступає стабілізуючим чинником соціально-економічних процесів, визначає стратегію розвитку політико-правової системи держави і суспільства.

- консолідуюча функція Конституції полягає в тому, що будь-яка конституція є результатом суспільної злагоди, оскільки закріплює загальні соціальні інтереси основної більшості населення.

- обмежувальна функція Конституції полягає в тому, що конституційні норми створюють основу і визначають межі діяльності державних органів, стримують узурпацію та монополізацію влади певними структурами державної влади.

-  - зовнішньополітична функція проявляється в тому, що інші держави і народи за змістом Конституції можуть робити висновки про рівень демократизму держави. Конституція — своєрідний «паспорт» держави, її конституційного устрою.

Надзвичайно важливі засади державного будівництва відображені у принципах Конституції, які є визначальними засадами, головними ідеями, що закріплюють закономірності розвитку економічної, політичної та соціальної систем суспільства, правовий статус людини і громадянина і які повинні братися до уваги при створенні поточного галузевого законодавства. Конституційні принципи визначають сутність Конституції, її зміст, а також основи всіх галузей національного права. Принципи мають нормативний характер, вони є обов'язковими для виконання.

Основними принципами Конституції України є: народовладдя; державного суверенітету; пріоритету прав і свобод людини і громадянина; унітаризму; поділу влади; соціальної, демократичної, правової держави; верховенства права, політичного і економічного плюралізму; законності; свободи особи і її розвитку; рівноправності усіх громадян незалежно від національності та інших чинників; оптимальне поєднання форм прямої та представницької демократії.

 

 

Види конституцій

Важливе значення має класифікація конституцій, яка хоч і є умовною, але дає можливість орієнтуватися в їх багатоманітності, допомагає краще їх відрізнити, зіставляти одну з іншою, розуміти особливості їх змісту і структури.

Деякі критерії класифікації ми розглянемо більш детально, а наприкінці визначимо якою є Конституція України 1996 року за певними критеріями.

За зовнішньою формою — писані, неписані, змішані.

Пи сані (кодифіковані і не кодифіковані) конституції являють собою єдиний акт або декілька актів (не кодифікована, наприклад, Конституція Швеції і Фінляндії, які складаються з 4-х конституційних актів), що мають вищу юридичну силу.(Бостон С.К., Сажнєв І.В.)

 Неписані конституції характеризуються тим, що питання конституційного характеру знаходять своє закріплення не в одному, а в кількох нормативних актах, а також урегульовані конституційними звичаями тощо.

За терміном (часом) дії - постійні і тимчасові.

 Більшість конституцій не передбачають певного терміну дії і, в силу цього, є постійними, але це не означає неможливості їх зміни або скасування. Тимчасові конституції приймаються на обмежений строк або до настання певних подій, наприклад, до прийняття нової конституції.

За способом прийняття розрізняють октройовані (даровані «згори») та народні конституції (прийняті представницьким органом або шляхом референдуму).

За порядком зміни, внесення поправок і доповнень (формальними ознаками) конституції поділяють на: жорсткі, які змінюються і доповнюються в особливому порядку, з дотриманням ускладненої (у порівнянні зі звичайною законодавчою) процедури; гнучкі, які змінюються в такому ж порядку, як і звичайні закони.

За формою правління — залежно від порядку заміщення посади (поста глави держави), поділяють на монархічні (наприклад, Конституція Японії 1947 р.) і рес публіканські (наприклад, конституції Франції, 1958 р.; України, 1996 р.).

У залежності від державно-по літичного режиму розрізняють демократичні, авторитарні і тоталітарні конституції.

За формою державного устрою, що встановлюється конституціями, вони поділяються на федеративні (Конституція ФРН, 1949 р.) та унітарні (конституції України, 1996 р.; Гре­ції, 1975 р.).

За відповідністю реальним відносинам у суспільстві — реальні, фіктивні (формальні) та фактичні.

Таким чином, розглянувши питання змісту, форми, функцій та юридичних властивостей конституції можна зробити загальний висновок, що Конституція – це Основний Закон держави, або система правових актів, прецедентів, тощо, що має юридичні властивості і за допомогою якого народ або органи держави, що виступають від його імені, закріплюють права і свободи людини та громадянина, основи громадянського суспільства, які охороняються державою, утверджують основні засади устрою суспільства і держави, визначають суб’єктів влади, а також механізм її організації і здійснення. Стосовно Конституції України, яка була прийнята 28 червня 1996 р., то у відповідності до проаналізованих критеріїв поділу конституцій на види можна зазначити, що в она є реальною, демократичною, унітарною, народною, жор сткою, писаною.

 

 

\

В И С Н О В К И

 

На підставі аналізу теоретичних основ побудови конституцій та історії становлення та розвитку конституційного ладу в світі та в Україні можна зробити такі висновки:

історія становлення конституцій має чотири покоління, які відображають зміст цього акту на різних історичних етапах розвитку суспільства;

стосовно розвитку вітчизняного конституціоналізму можна зробити висновки, що він має дуже глибокі історичні коріння, але тільки після проголошення України незалежною державою почався етап новітньої конституційної реформи, який складався з декількох етапів, і як відомо, 28 червня 1996 року була прийнята Конституція України, не зважаючи на те, що наша Конституція досить молода, на сьогоднішній день конституційна реформа ще триває;

сутність і зміст конституції виявляються у сукупності її властивостей, основними властивостями Конституції України є її верховенство, тобто пріоритет її положень у системі джерел права, стабільність, особливий правовий захист, суб’єктами якого є сама Конституція, Президент України, який є гарантом додержання Конституції, Верховна Рада України, Кабінет Міністрів України, правоохоронні органи і найважливіший спеціальний орган – Конституційний Суд України;

Конституція в загальній системі права займає найважливіше, провідне місце, отже можна дати загальне поняття, , що Конституція – це Основний Закон держави, або система правових актів, прецедентів, тощо, що має юридичні властивості і за допомогою якого народ або органи держави, що виступають від його імені, закріплюють права і свободи людини та громадянина, основи громадянського суспільства, які охороняються державою, утверджують основні засади устрою суспільства і держави, визначають суб’єктів влади, а також механізм її організації і здійснення;

як відомо види певних явищ є складовими відповідної класифікації, Те саме стосується і конституції. Підставою видової диференціації є певні критерії. Різні фахівці наводять різну кількість критеріїв, але можна визначити основні: за часом дії, за порядком внесення змін, за способом прийняття, в залежності від державного режиму, за формою та інші. Конституція України, прийнята 28 червня 1996 року вона є реальною, демократичною, унітарною, народною, жорсткою, писаною;

Конституція України виконує в суспільстві такі важливі функції як політична, юридична, установча, ідеологічна, гуманістична, організаційна, стабілізуюча, консолідуюча, обмежувальна та ін.

Важливим при з’ясуванні вчень про конституцію є розгляд способів та методів тлумачення, таких як граматичний, системний, цільовий, логічний, історико-політичний, а також питань реалізації Конституції України.

 

                                                                                                     

Л І Т Е Р А Т У Р А

1. Конституція України. – К., 1996.

2. Декларація про державний суверенітет України: прийнята Верховною Радою Української РСР 16 липня 1990 року \\ ВВР Української РСР. – 1990. - № 3. Ст. 429.

3. Декларація прав національностей України: прийнята Верховною Радою країни 1 листопада 1991 р.\\ Там же. - № 53. – Ст. 799.

4. Акт проголошення незалежності України: Прийнятий Верховною Радою України 24 серпня 1991 \\ Там же. – 1991 - № 38 – Ст. 502.

5. Закон України від 12.09.1991 р. “Про правонаступництво України” \\ Там же. - № 46. – Ст. 617.

6. Закон України “Про внесення змін до Конституції України” від 8.12. 2004 року № 2222-ІУ.

7. Бостан С.К., Сажнів І.В. Державне право зарубіжних країн: Навчально-методичний посібник. – Запоріжжя: ЗЮІ МВС України, 2001. – 254 с.

8. Георгіца А. 3. Конституційне право зарубіжних країн. —Чернівці, 2001.

9.  Журавський В. Політична система України: особливості, фактори, чинники права // Віче. — 2000. — № 2.

10. Журавський В. Козацький конституціоналізм і його роль в еволюції вітчизняного парламентаризму // Вісник Академії правових наук України. — 2001. — № 2 (25).

11.  Заєць А. ТІ. Формування ідеї правової державності в процесі створення нової Конституції України (1994—1996 рр.) // Вісник Академії правових наук України. — 1998. — № 1 (16).

12.  Конституційне право України: Конспект лекцій /Заред. проф. Ю. М. Тодики. — X., 1997.

13.  Конституційне право України / За ред. проф. В. Ф. Погорілка. — К., 1999.

14. Конституційне право України /За ред. В. Я. Тація, В. Ф. Погорілка, Ю. М. Тодики. — К., 1999.

15. Конституційне право України: Підручник для студентів вищих навчальних закладів\ За ред. академіка АпрН України, доктора юридичних наук Ю.М. Тодики, доктора юридичних і політичних наук, професорва В.С. Журавського. – К.: Видавничий Дім “Ін Юре”, 2002. – 544 с.

16. Конституционное право Украины /Сост.: В. Д. Волков, Р. Ф. Гринюк, И. С. Щебетун. — Донецк, 2000.

17. Конституція незалежної України /За ред. В. Ф. Погорілка, Ю. С. Шемшученка, В. О. Євдокимова. — К., 2000.

18. Конституція України — основа модернізації держави і суспільства. — X., 2001.

19. Коментар до Конституції України. — К., 1996.

20.  Костицький В. Конституція України 1996 року — модель української державності // Право України. — 2001. —№ 8.

21. Кравченко В. В. Конституційне право України. — К., 2002.

22.  Медведчук В. Про теорію і практику конституційного процесу в Україні // Право України. — 1995. — № 8.

23. Основи конституційного права України / За ред. академіка АПрН, проф. В. В. Копейчикова). — К., 1997.

24. Святоцький О., Чушенко В. Питання теорії і практики конституціоналізму в Україні // Право України. — 1998. —№ 2.

25. Скомороха В. Вплив конституційної юстиції на розвиток українського конституціоналізму // Право України. — 2000. — № 12.

26. Статків Б. І. Конституційне право України: Навч. посібник. — Чернігів, 1999.

27. Тацій В., Тодика Ю. Проблеми реалізації Конституції України // Вісник Академії правових наук України. — 2000. —№ 2 (21).

28. Тацій В., Тодика Ю. Проблеми становлення сучасного конституціоналізму в Україні // Право України. — 2001. —№ 8.

29. Тихий В. Офіційне тлумачення Конституції та законів України Конституційним Судом України // Вісник Конституційного Суду України. — 1998. — № 4.

30. Тодика Ю. Н. Конституция Украины: проблеми теории и практики. — X., 2000.

31. Тодика Ю. Н. Толкование Конституции и законов Украины: теория и практика. — X., 2001.

32. Тодика Ю. М. Функції Конституції України та їх загальна характеристика // Вісник Академії правових наукУкраїни. — 1997. — № 1 (8).

33. Фрицький О. Ф. Конституційне право України. — К., 2004.

34.  Цвік М. В. Про заключний етап конституційного процесу в Україні // Вісник Академії правових наук України. —1996. — № 5.

35. Шаповал В. М. Конституційне право зарубіжних країн. — К., 1997.

36. Шаповал В. Конституційні акти України першої половини 90-х років XX ст. (питання кваліфікації) // Право України. — 2000. — № 6.

 

⇐ Предыдущая123456

Поделиться: