Форми участі держав у МЕВ.

МЕВ-особлива форма суп-виробничих зв’язків між окремими державами, між держ та МО та між МО-ми. Сучасні МЕВ є системою економічних зв’язків, які хар-ся: 1. виходом за межі національних господарств 2. взаємодією юр і фіз осіб, держав і міжнар організацій 3. визначеністю форм 4. різними рівнями глибини існування, функціонування, здійснення. Виділяють такі форми МЕВ: міжн вал від-ни; фін- кред; виробниче співроб-во; науково-технічне співроб; трудові від-ни; міжн торгівля товарами та послугами; міжн трансп від-ни.

Формами МЕВ є:1. між нар торгівля товар, посл, продукт інтелект вл-ті. 2. між нар рух капіталу у вигл прямих і портф-х інвестиц, кредитів, офіц допомоги розвитку 3. між нар трудова міграція.

Зона преференційної торгівлі – початкова стадія регіонального інтегращиного процесу. Країни такого угруповання лібералізують товельні відносини між собою, усуваючи перепони в торгівлі деякими (але не всіма) товарами та послугами. На цій стадії ще не відпрацьовано єдиний механізм оподаткування при перетині то варом кордону, діють різні митні правила тощо. Квоти для імпопту товарів з країн-партнерів можуть бути розширені, але не ліквідуються цілком. Полегшуються умови для руху факторів ви робництва. (СНД)

У вільному торговельному просторі всі бар’єри на шляху торгівлі усунені. В ньому не допускаються ніякі дискримінаційні податки, квоти, тарифи, інші торговельні бар’єри. Простір інколи ство­рюється для певного класу товарів і послуг. Кожна країна – член вільного торговельного про­стору – вільна встановлювати будь-які тарифи або інші обмеження на торгівлю з країнами, які не входять до цього об’єднання. Найвідомішим вільним торговельним простором є Європейсь­ка асоціація вільної торгівлі (ЄАВТ), Північно-Американська асоціація вільної торгівлі між США, Канадою та Мексикою — НАФ­ТА (1994 р.), яка еволюціонує в бік спільного ринку. Митний союз усуває бар’єри в торгівлі товарами серед країн-учасниць, передбачає спільну торговельну політику стосовно до країн, що не входять до митного союзу. Звичайно це проявляється при прийнятті зовнішнього тарифу (мита), за допомогою якого імпорт з країн, що не входять у митний союз, обкладається однаковим ми­том при продажу товарів будь-якій країні – учасниці митного со­юзу. Доходи від тарифів потім розподіляються між учасниками митного союзу згідно з певними встановленими пропорціями. “Спільний ринок” ЄЕС – яскравий, але не єдиний приклад економічної ефективності митного союзу. На всіх континентах існують регіональні союзи у формі митних союзів: ЄАВТ, “МЕРКОСУР”, Андський пакт, Митний союз Центральної Африки, Асоціація країн Південно-Східної Азії. Спільний ринок не має торговельних бар’єрів і характеризується спільною зовнішньоторговельною політикою. Крім того, у спільному ринку мобільними є чинники виробництва між країна-ми-учасницями. Обмеження на імміграцію, еміграцію та перели­вання капіталу через кордони усунені. Чинник мобільності дозво­ляє більш ефективно використовувати працю, капітал і техно­логіюю Але підвищення продуктивності праці країн – учасниць спільного ринку в цілому є завжди передбачає однакову вигоду для всіх країн, які входять до нього. Через цю обставину виникають труднощі у створенні спільного ринку в різних частинах земної кулі. Прикладом успішної політики спільного ринку може слугувати ЄЕС. Ек союз вимагає не лише інтеграції у сфері зовнішньоторговельної і виробничої діяльності, але й інтеграції ек політики. Країни – учасниці ек союзу на доповнення до вільного переміщення товарів, послуг, чинників виробництва повинні гармонізувати грошово-кредитну політику, оподаткування та державні витрати. Крім того, учасники економічного союзу повинні викорис-товувати спільну валюту. Фактично останнє може бути реалізоване створенням систем фіксованих валютних курсів. Формування ек союзу вимагає від держав відмови від значної частини їх нац суверенітету. Серед найвідоміших регіональних об’єднань слід назвати ЄС, НАФТА, МЕРКОСУР, ЄАВТ та СНД.

⇐ Предыдущая27282930313233343536Следующая ⇒

Поделиться: