Короткі теоретичні відомості та загальні довідкові дані щодо забезпечення метеорологічних і гігієнічних умов на робочих місцях

Нормальне теплове самопочуття людини під час виконання будь-якої роботи може буди досягнуто за певної комбінації таких параметрів повітря: температури, швидкості руху та відносної вологості. Значення цих параметрів, які забезпечують найкраще самопочуття та найвищу працездатність людини, уважають оптимальними нормами мікроклімату. Відхилення зазначених параметрів повітряного середовища від оптимальних норм створює несприятливі метеорологічні умови, що призводить до погіршення самопочуття, передчасної втоми людини та зниження її працездатності.

Температура повітря впливає на інтенсивність тепловіддачі, оскільки її різниця є рушійною силою цього процесу.

Чим більша ця різниця, тим інтенсивніше тіло людини віддає тепло в навколишнє середовище.

Швидкість переміщення повітря (рух) також значно впливає на віддачу тепла організмом у навколишнє середовище. З підвищенням швидкості руху повітря як чинника, що посилює охолоджувальну здатність, тепловіддача організму зростає.

На процес теплообміну суттєво впливає вологість повітря, її підвищення (понад 85 %) ускладнює процес терморегуляції організму, тому що високий парціальний тиск водяної пари в повітрі знижує інтенсивність процесу випаровування вологи з поверхні шкіри, а це може спричинити підвищення температури тіла та погіршення самопочуття (головний біль, утрата свідомості, тепловий удар).

Шкідливо впливає на людину також і надмірна сухість повітря (відносна вологість нижча за 30 %).

У діючих правилах наводяться оптимальні норми температури, відносної вологості та швидкості руху повітря в робочій зоні виробничих приміщень, а також допустимі норми мікроклімату для виробничих приміщень з надмірним виділенням явного тепла.

Нормовані параметри мікроклімату (табл.3.1): температура, відносна вологість і швидкість руху повітря в приміщенні встановлюються з урахуванням наявних там теплонадлишків залежно від періоду року та категорії робіт за енерговитратами.

 

Таблиця 3.1 – Оптимальні допустимі норми температури, відносної вологості та швидкості руху повітря у робочій зоні виробничих приміщень

Період року	Категорія робіт		Температура, °С				Відносна вологість, %		Швидкість руху, м/с
		оптимальна		допустима			оптимальна	допустима на робочих місцях постійних і непостійних, не більше ніж	Оптимальна не більненіж
			верхня межа		нижня межа					допустима на робочих місцях постійних і непостійних, не більше ніж
			на робочих місцях
			постійних	непостійних	постійних	непостійних
Холодний	Легка — Іа	22—24	25	26	21	18	40—60	75	од	0,1
	Легка — Іб Середньої .	21—23	24	25	20	17	40—60	75	од	0,2
	важкості — ІІа Середньої	18—20	23	24	17	15	40—60	75	0,2	0,3
	важкості — ІІб	17—19	21	23	15	13	40—60	75	0,2	0,4
	Важка — III	16—18	19	20	13	12	40—60	75	0,3	0,5
Теплий	Легка — Іа	23—25	28	ЗО	22	20	40—60	55 (при 28°С)	ОД	ОД—0,2
	Легка—Іб Середньої	22—24	28	30	21	19	40—60.	60 (при 27°С)	0,2	ОД—0,3
	важкості — ІІа Середньої	21—23	27	29	18	17	40—60	65 (при 26°С)	0,3	0,2—0,4
	важкості — ІІб	20—22	27	29	16	15	40—60	70 (при 25 °С)	0,3	0,2—0,5
	Важка — III	18—20	26	28	15	13	40—60	75 (при 24°С)	0,4	0,2—0,6

 

Усі роботи, що виконує людина, залежно від енерговитрат на її виконання поділяють на три категорії:

1. Легкі фізичні роботи поділяють на категорії:

а) роботи виконують сидячи, енерговитрати до 120 ккал/год або 139 Вт;

б) роботи, які виконують сидячи, стоячи або пов’язані з ходінням, але не потребують систематичного фізичного напруження або підняття та перенесення вантажів. Енерговитрати 121 – 150 ккал/год або 140 – 174 Вт.

2. Фізичні роботи середньої важкості поділяють на категорії:

а) пов’язані з постійним ходінням, роботи, що виконують сидячи або стоячи, але не потребують перенесення вантажів. Енерговитрати – від 151 до 200 ккал/год або 175 – 232 Вт.

б) пов’язані з ходінням і перенесенням невеликих вантажів (до 10 кг). Енерговитрати 201 – 250 ккал/год або 233 – 250 Вт.

3. Важкі фізичні роботи, які пов’язані з систематичним напруженням, постійним переміщенням значних вантажів (понад 10 кг). Енерговитрати – понад 250 ккал/год або 290 Вт.

    У виробничих умовах потрібно вміти визначити параметри мікроклімату і порівнювати їх з нормами [1].

    Температуру вимірюють звичайними ртутними або спиртовими термометрами, термопарами або термоанемометрами.

    Швидкість руху повітря в приміщеннях вимірюють анемометрами чашковими, індукційними та крильчатими, а також термоанемометрами та кататермометрами.

    Відносну вологість повітря (відношення фактичного вмісту маси водяної пари, яка міститься в 1кг повітря, до максимально можливої при даній температурі) визначають психрометром Августа, аспіраційним психрометром Асмана, гігрометром або гігрографом.

Створення оптимальних метеорологічних умов у виробничих приміщеннях є складним завданням, розв’язати яке можна за рахунок застосування таких заходів і засобів:

– удосконалення технологічних процесів та обладнання;

– раціональне розміщення технологічного обладнання;

– автоматизація та дистанційне управління технологічними процесами;

– раціональна вентиляція, опалення та кондиціонування повітря;

– раціоналізація режимів праці та відпочинку;

– застосування теплоізоляції обладнання та захисних екранів;

– використання засобів індивідуального захисту.

Для створення нормальних умов праці необхідно забезпечити не тільки комфортні метеорологічні умови, але і необхідну чистоту повітря. Унаслідок виробничої діяльності в повітряне середовище приміщень можуть надходити різноманітні шкідливі речовини, які використовуються в технологічних процесах. Шкідливими прийнято вважати речовини, які під час контакту з організмом людини у випадку порушення вимог безпеки можуть викликати виробничі травми, професійні захворювання або відхилення у стані здоров’я, що виявляють сучасними методами як у процесі роботи, так і у віддалений термін життя нинішніх і наступних поколінь (ГОСТ 12.1.007-76).

Необхідно враховувати, що у виробничих умовах працівники, як правило, піддаються одночасному впливу декількох шкідливих речовин, у тому числі пилу (комбінована дія). У більшості випадків дія шкідливих речовин сумується (адитивна дія). Однак можливо, коли дія однієї речовини підсилюється дією іншої (потенціююча дія), або можливий ефект комбінованої дії, менше очікуваної (антагоністична дія).

Істотне значення мають також індивідуальні особливості організму людини. У зв’язку із цим для працівників, що працюють у шкідливих умовах, проводять обов’язкові попередні та періодичні медичні огляди.

Шкідливі речовини, що потрапили до організму людини, призводять до порушення здоров’я тільки в тому випадку, коли їхня кількість у повітрі перевищує  граничну для кожної речовини величину. Під гранично допустимою концентрацією (ГДК) шкідливих речовин у повітрі робочої зони розуміють таку максимальну концентрацію, що під час щоденної (крім вихідних днів) роботи протягом 8 годин або іншої тривалості (але не більше 41 години на тиждень) протягом усього виробничого стажу не викликають професійних захворювань або відхилень у стані здоров’я, що виявляють сучасними методами досліджень ,у процесі роботи або у віддалений термін сьогодення та наступних поколінь.

За ступенем впливу на організм шкідливі речовини поділяють на чотири класи небезпеки (ГОСТ 12.1.007-76):

1-й – надзвичайно небезпечні (свинець, ртуть, озон);

2-й – особливо небезпечні (кислоти сірчана та соляна, хлор, фенол, їдкі луги);

3-й – помірно небезпечні (толуол, ксилол, спирт метиловий);

4-й – малонебезпечні (аміак, бензин, ацетон, гас).

Гранично допустима концентрація деяких шкідливих речовин у повітрі робочої зони наведена в табл. 3.2.

 

Таблиця 3.2 – Гранично допустимі концентрації деяких шкідливих речовин у повітрі робочої зони (ГОСТ 12.1.005-88)

№ пор.	Назва речовини		ГДК, мг/м3	Клас небезпеки	Агрегатний стан
1	Азоту оксиди		5	2	П
2	Аміак		20	4	П
3	Ангідрид сірчистий		10	3	П
4	Ангідрид сірки		1	2	А
5	Ацетон		200	4	П
6	Бензин-розчинник		300	4	П
7	Бензин-паливний		100	4	П
8	Гас		300	4	П
9	Кислота сірчана		1	2	А
10	Луги їдкі		0,5	2	А
11	Озон		0,1	1	П
12	Ртуть металічна		0,01	1	П
13	Сулема		0,1	1	А
14	Свинець та його неорганічні сполуки		0,01	1	А
15	Окис вуглецю		20	4	П
16	Хлор		1	2	А
17	Пари машинного масла	200		3	А

 

Примітка: П – пари, А – аерозоль.

Нарощення хімічного виробництва призводить до кількісного зростання промислових відходів, які становлять небезпеку для довкілля та людей.

При вмісті в повітрі робочої зони одночасно декількох речовин односпрямованої дії якісний склад повітря буде відповідати встановленим нормативам за умови:

 

(3.1)

де , ,…,  – концентрації відповідних шкідливих речовин у повітрі, мг/ ;

, ,…,  – гранично допустимі концентрації відповідних шкідливих речовин мг/ .

Існує багато різних способів і заходів, призначених для підтримання чистоти повітря виробничих приміщень відповідно до вимог санітарних норм. Усі вони зводяться до конкретних заходів:

1. Запобігання проникненню шкідливих речовин у повітря робочої зони за рахунок герметизації обладнання, ущільнення з’єднань, люків і отворів, удосконалення технологічного процесу.

2. Знешкодження шкідливих речовин, що потрапляють у повітря робочої зони, за рахунок вентиляції, аспірації або очищення та нормалізації повітря за допомогою кондиціонерів.

3. Застосування індивідуальних засобів захисту людини.

Герметизація та ущільнення є основними заходами щодо вдосконалення існуючих технологічних процесів, у яких використовуються або утворюються шкідливі речовини. Застосування автоматизації дає змогу вивести людину із забрудненого приміщення до приміщення з чистим повітрям. Удосконалення технологічних процесів дозволяє замінювати шкідливі речовини нешкідливими, відмовлятися від застосування пилоутворюючих процесів, змінювати тверде пальне на рідке або газове, установлювати газо-, пилоуловлювачі в технологічний цикл та ін.

За недосконалості технології, коли уникнути проникнення шкідливих речовин у повітря не вдається, застосовують їх інтенсивне видалення за допомогою вентиляційних (газ, пара, аерозолі) або аспіраційних систем (тверді аерозолі). Установлення кондиціонерів повітря в приміщеннях, де є особливі вимоги до його якості, створює нормальні мікрокліматичні умови для працюючих.

У приміщеннях, де не можна створити нормальні, відповідні до норм мікроклімату умови, застосовують засоби індивідуального захисту (ЗІЗ).

Згідно з ГОСТ 12.4.011-87 «ССБТ. Средства защиты работающих. Классификация» всі ЗІЗ, залежно від призначення, поділяються на такі класи: ізолюючі костюми, засоби захисту органів дихання, одяг спеціальний захисний, засоби захисту ніг, засоби захисту рук, засоби захисту голови, засоби захисту обличчя, засоби захисту очей, засоби захисту слухових органів, засоби захисту від падіння з висоти й інші запобіжні засоби, захисні дерматологічні засоби, засоби захисту комплексні.

Велике значення для забезпечення необхідних метеорологічних і гігієнічних умов на робочих місцях має вентиляція приміщень і будівель.

Під вентиляцією розуміють систему заходів і пристроїв, призначених для забезпечення на постійних робочих місцях, у робочій і обслуговуваній зонах приміщень метеорологічних умов і чистоти повітряного середовища, що відповідають гігієнічним і технічним вимогам. Основне завдання вентиляції – видалити з приміщення забруднене або нагріте повітря та подати свіже.

Вентиляція класифікується за такими ознаками:

 – способом переміщення повітря: природна, штучна (механічна) і суміщена (природна та штучна одночасно);

– напрямком потоку повітря: припливна, витяжна, припливно-витяжна;

– місцем дії: загальнообмінна, місцева, комбінована.

 

⇐ Предыдущая12345678910Следующая ⇒

Поделиться: