Мікроклімат виробничих приміщень

 

Мікроклімат виробничих приміщень — це умови внутрішнього середовища цих приміщень, що впливають на тепловий обмін працюючих

з оточенням. Як фактор виробничого середовища, мікроклімат впливає на теплообмін організму людини з цим середовищем і, таким чином, визначає тепловий стан організму людини в процесі праці.

Мікрокліматичні умови виробничих приміщень характеризуються такими показниками [9]:

• температура повітря (˚С),

• відносна вологість повітря (%),

• швидкість руху повітря (м/с),

• інтенсивність теплового (інфрачервоного) опромінювання(Вт/м2) від поверхонь обладнання та активних зон технологічних процесів (в ливарному виробництві, при зварюванні і т. ін.).

Відповідно до сучасних уявлень основними видами теплообміну організму людини з навколишнім її середовищем є:

– конвективний якій залежить від температури повітря, його вологості та

рухливості, завдяки якому за нормальних мікрокліматичних умов організм

людини віддає у навколишнє середовище біля 20% надлишкового тепла;

– випарюванням вологи з поверхні тіла, який залежить від відносної вологості та рухливості повітря, завдяки якому у навколишнє середовище відводиться теж біля 20% надлишкового тепла;

– випромінюванням, який залежить від результуючого променевого

теплового потоку що випромінюється тілом людини у виробниче середовище

і оточуючими джерелами теплового випромінювань в напрямку тіла людини,

завдяки якому за нормальних мікрокліматичних умов тіло людини може віддавати у виробниче середовище біля 50% надлишкового тепла;

– кондукцією, який залежить від температури поверхонь, що оточують

людину у умовах виробництва.

За загальними затратами організму на виконання робіт відповідно

нормативу виділяють три категорії робіт відповідно до табл. 5.1.

 

Таблиця 5.1. Категорії робіт за ступенем важкості

 

Характер роботи	Категорія роботи	Загальні енерговитрати організму, Вт (ккал/год)	Характеристика робіт
Легкі роботи	Іа	105–140 (90–120)	Роботи, що виконуються сидячи і не потребують фізичного напруження
	Іб	141–175 (121–150)	Роботи, що виконуються сидячи, стоячи або пов’язані з ходінням, та супроводжуються деяким фізичним напруженням
Роботи середньої важкості	ІІа	176–232 (151–200)	Роботи, пов’язані з ходінням, переміщенням дрібних (до 1 кг) виробів або предметів в положенні стоячи або сидячи, і потребують певного фізичного напруження.
	ІІб	232–290 (201–250)	Роботи, що виконуються стоячи, пов’язані з ходінням, переміщенням невеликих (до 10 кг) вантажів, та супроводжуються помірним фізичним напруженням.
Важкі роботи	ІІІ	291–349 (251–300)	Роботи, пов’язані з постійним переміщенням, перенесенням значних дрібних (понад 10 кг) вантажів, які потребують великих фізичних зусиль.

При санітарно-гігієнічному нормуванні умов виділяють два періоду року: теплий (середньодобова температура зовнішнього середовища вище +10^оС) і холодний (середньодобова температура зовнішнього середовища не перевищує 10^оС).

Оптимальні умови мікроклімату встановлюються для постійних

робочих місць. Показники температури повітря в робочій зоні по висоті та горизонталі на протязі робочої зміни не повинні виходити за межі нормованих величин оптимальної температури для даної категорії робіт. Оптимальні величини температури, відносної вологості та швидкості руху повітря в робочої зони виробничих приміщень приведені в табл. 5.2.

 

Таблиця 5.2. Оптимальні величини температури, відносної вологості

та швидкості руху повітря в робочої зони виробничих приміщень

 

Період року	Категорія робіт	Температура повітря, 0С	Відносна вологість, %	Швидкість руху, м/с
Холодний період року	Легка 1а	22–24	60–40	0,1
	Легка 1б	21–23	60–40	0,1
	Середньої важкості ІІа	19–21	60–40	0,2
	Середньої важкості ІІб	17–19	60–40	0,2
	Важка ІІІ	16–18	60–40	0,3
Теплий період року	Легка 1а	23–25	60–40	0,1
	Легка 1б	22–24	60–40	0,2
	Середньої важкості ІІа	21–23	60–40	0,3
	Середньої важкості ІІб	20–22	60–40	0,3
	Важка ІІІ	18–20	60–40	0,4

Температура внутрішніх поверхонь робочої зони (стіни, підлога,

стеля) технологічного обладнання (екрани і т. ін.) зовнішніх поверхонь технологічного устаткування, огороджуючих конструкцій неповинна виходити більш ніж на 2^оС за межі оптимальних температур повітря для даної категорії робіт вказаних в табл. 3.2 [10].

Величини показників допустимих мікрокліматичних умов встановлюються для постійних і непостійних робочих місць. Допустимі величини температури, відносної вологості та швидкості руху повітря в робочій зоні виробничих приміщень не повинні виходити за межі показників.

Інтенсивність теплового опромінювання працюючих від нагрітих поверхонь технологічного устаткування, освітлювальних приладів, інсоляція від засклених огороджень не повинна перевищувати 35,0 Вт/м2 – при опромінюванні 50% та більше поверхні тіла, 70 Вт/м2 – при величині опромінюваної поверхні від 25 до 50% та 100 Вт/м2 – при опроміненні не більше 25% поверхні тіла працюючого.

При наявності джерел з інтенсивністю 35,0 Вт/м2 і більше температура

повітря на постійних робочих місцях не повинна перевищувати верхніх меж

оптимальних значень для теплого періоду року; на непостійних – верхніх меж допустимих значень для постійних робочих місць.

При наявності відкритих джерел випромінювання (нагрітий метал, скло,

відкрите полум’я) допускається інтенсивність опромінення до 140,0 Вт/м2.

Величина опромінюваної площі не повинна перевищувати 25% поверхні тіла працюючого при обов’язковому використанні індивідуальних засобів захисту

(спецодяг, окуляри, щитки).

У виробничих приміщеннях, в яких не можна встановити допустимі величини мікроклімату через технологічні вимоги до виробничого процесу, технічну недосяжність або економічно обґрунтовану недоцільність передбачаються заходи щодо захисту від можливого перегрівання та охолодження.

⇐ Предыдущая12345Следующая ⇒

Поделиться: