Бюрократія як наукова категорія

Тип суспільного устрою, влада, а відповідно й демократія, управління, бюрократія перебувають у нерозривному зв’язку. Це є світоглядною основою наукового аналізу природи такого соціального утворення, яким є бюрократія. Отже, неможливо збагнути явище бюрократії та визначити форми й методи подолання або зменшення її активності поза соціально-економічним контекстом суспільства та його політичної системи. Тільки врахування цього дасть змогу усвідомити бюрократію як феномен сучасного суспільства, визначити її роль і місце в соціально-політичній структурі.

Бюрократизм проймає усі сфери суспільного буття людини - політичну систему, державні інститути, бізнес, соціальне та культурне життя. Про це соціальне явище написано багато, проте ця тема невичерпна.

Добитися прогресу в розвитку всіх сфер нашого життя без подолання бюрократизму неможливо. Він є перешкодою на шляху подальшого розширення та поглиблення демократії, розвитку самоврядування, здійснення радикальної реформи економіки й управління, проведення соціальної політики. Бюрократичний, канцелярський стиль роботи, який десятиріччями вростав в усі сфери й рівні управління, нині, в період модернізації суспільства, особливо нетерпимий. Наші численні канцелярії втягують у свою коловерть не тільки чиновний люд, а й законодавців, виробничників, творчих працівників, широкі маси населення.

Неможливо визначити феномен бюрократії, з’ясувати її природу, проаналізувати її позитивні й негативні сторони, виходячи із самої бюрократії. Адже остання є похідною від політичного режиму, соціально-політичного устрою суспільства. Саме вістря боротьби проти всевладдя бюрократії має бути спрямоване проти того політичного режиму, який створює сприятливі для бюрократизації суспільного життя умови. Тому аналіз цього складного феномена, його ролі та функцій треба проводити не абстрактно, а в органічному зв’язку суспільства і політичної системи.

Усі дослідники феномена бюрократії відзначають багатозначність і багатоликість цього терміна1. Слово "бюрократія" французького походження: bureaus - письмовий стіл, cratie - правління, що перекладається як правління з бюро, суфікс "кратія" означає посідання влади. У зазначенні дії слово "бюрократія" не вживається, оскільки є слово "бюрократизм". Вперше термін "бюрократія" застосував француз Вінсент де Гурней (1712 -1759). Він розумів під бюрократією певну форму державної діяльності шляхом використання цивільних службовців, які перебувають на жалуванні.

Термін "бюрократія" використовують для позначення:

1) організації державного управління та

2) управлінської верстви в суспільствах різного типу.

У західній соціології термін "бюрократія" означає формальну модель організації, тобто раціональну форму державної організації та управління суспільством. Бюрократія насамперед ототожнюється з державою, її виконавчими органами, постійним та ізольованим від суспільства чиновницьким апаратом.

У рамках цього основного поняття окремі соціологи дають свою інтерпретацію бюрократії, однак, як правило, виходять з поняття бюрократії як системи управління, раціоналізованої і деперсоналізованої системи, що забезпечує максимум продуктивності та ефективності діяльності установи. Так, Р. Блу і М. Мейєр тлумачать бюрократію як форму соціальної організації, М. Дімок - як загальний процес формалізації, М. Крозер як:

1) правління з бюро;

2) раціоналізацію колективної діяльності;

3) негативне явище.

Це слово вживається для позначення тяганини й неефективності управлінської діяльності, тобто не в науковому, а емпіричному значенні. Термін "бюрократія" використовують для опису та критики різних ситуацій твердого застосування формальних норм чи процедур, вислужування, зайвих зусиль, утаємниченості тощо, безвідносно до фактичної організаційної структури. Т. Джоуел у праці "Право і бюрократія" вживає цей термін як синонім "адміністративного агентства" або "організації" і співвідносить його із системою свідомо скоординованої діяльності з боку двох або більше осіб для досягнення адміністративних цілей. Є й інші теоретичні модифікації, однак вони, як правило, виходять з поняття бюрократії як системи управління, котра раціоналізована і деперсоналізована, що забезпечує максимум продуктивності й ефективності діяльності установи.

Отже, якихось однозначних або всеохоплюючих визначень поняття "бюрократія" в науковій літературі немає. Можна сказати, що скільки праць, пов’язаних з дослідженням цього складного соціального феномена, стільки й різних значень, підтекстів, відтінків виявляється в тлумаченні явища, що позначене терміном "бюрократія". Через це, звичайно, за вживанням слова йде його уточнення і роз’яснення.

Марксистське тлумачення бюрократії виходить з розуміння її як суспільного явища, що має соціально-класовий зміст. Це спеціально призначений адміністративний механізм, що слугує інтересам правлячого класу. В.І. Ленін вважав, що бюрократія - це окрема верства людей, яка за умов антагонічного класового суспільства зосереджує в своїх руках владу, спеціалізується на управлінні й поставлена у привілейоване становище перед народом. На нашу думку, не можна пояснити таке соціальне явище, як бюрократія, лише в термінах марксової-теорії класів, і далі ми це доведемо.

Відтак аналіз наведених, хоч і полярних у своїй світоглядній основі, тлумачень дає змогу визначити бюрократію як спеціально організовану систему державних інститутів і посад, а також, осіб, професійно зайнятих управлінням справами, речами і людьми. Як соціальна група бюрократія персоніфікує державний порядок, уособлює управлінські структури суспільства, характерні риси її прямо залежать від типу політичного режиму. Загальність державного апарату визначає і загальність бюрократії. Поділ праці зумовлює соціально-психологічні наслідки, породжує корпоративні інтереси, які виявляються в корпоративній свідомості, що стало однією із соціально-духовних передумов бюрократії.

Бюрократизм є відображенням в суспільній, груповій, індивідуальній свідомості й поведінці сутнісних рис та особливостей функціонування бюрократії. В найпоширенішому розумінні це поняття вживається для позначення сукупності негативних явищ у діяльності апарату управління, що викликають негативну оцінку, тобто це дисфункція практичної реалізації завдань організаційних структур.

 

⇐ Предыдущая15161718192021222324Следующая ⇒

Поделиться: