Реформування та розвиток фінансового сектору

Основні проблеми, які передбачається розв’язати

Протягом 2016 року системні ризики українського фінансового сектору зменшилися, проте рівень відображених негативно класифікованих кредитів залишається на найвищих історичних значеннях.

Проблемним також є питання захисту прав кредиторів. Подальше зволікання з внесенням відповідних змін до законодавства та з реформуванням судової системи призводитиме до значних втрат для економіки через недоотримані інвестиції, обсяги виробництва, доходи населення та бюджету.

Низький рівень регулювання ринків небанківських фінансових послуг перешкоджає відновленню довіри суспільства до компаній ринку. Чинна система регулювання та нагляду за небанківськими фінансовими установами має також значні вади порівняно з міжнародними стандартами. Завершення процесу передачі функцій з регулювання та нагляду за діяльністю небанківських фінансових установ від Нацкомфінпослуг до Національного банку та НКЦПФР має сприяти зміцненню регулювання ринків небанківських фінансових послуг на користь вітчизняних споживачів.

Посиленої уваги також потребує розвиток фінансової інфраструктури, оскільки в Україні порівняно з іншими державами існують певні проблеми з розвитком безготівкових розрахунків, фінансових технологій тощо.

Існуючий механізм управління державними банками потребує удосконалення, оскільки характеризується низьким рівнем відповідальності за результат їх діяльності та недосконалим процесом прийняття рішень. Крім того, у зв’язку із збільшенням частки активів банків державного сектору економіки потребує перегляду Стратегія розвитку державних банків.

Основні кількісні показники, якими характеризується ситуація

Перехід публічного акціонерного товариства комерційний банк “ПРИВАТБАНК” в державну власність наприкінці грудня 2016 року суттєво змінив структуру банківського сектору: частка державних банків у чистих активах збільшилася до 51,3 відсотка (з 28,1 відсотка на початку
2016 року). Загалом кількість банків за підсумками 2016 року скоротилась до 99 порівняно з 119 в 2015 році, а обсяг їх капіталу виріс з 93 670 до 123 687 млн. гривень. Разом з тим за результатами діагностики 40 банків оцінка рівня проблемних кредитів (NPL) зросла із заявлених банками 19 відсотків до 43 відсотків. Але виявлений рівень у 40 банках усе ж менший, ніж у найбільших 20 банках (53 відсотки).

Станом на 30 вересня 2016 р. ліцензії на право провадження страхової діяльності мали 323 страхові компанії, включаючи 43 компанії із страхування життя (“лайфові”) та 280 “нелайфових” страхових компаній. Рівень активів, що не відповідають встановленим критеріям для представлення коштів страхових резервів, станом на 30 вересня 2016 р. становить 20,8 млрд. гривень, або 38 відсотків загального розміру активів, а рівень проникнення, що розраховується як відношення суми страхових премій до валового внутрішнього продукту, становить 1,5 відсотка.

Рівень розвитку фінансової інфраструктури та безготівкових платежів залишається на недостатньому рівні, але показує позитивну динаміку. Так, обсяг безготівкових платежів в 2015 році збільшився майже на 130 млрд. гривень. (50,8 відсотка) і становив 385 млрд. гривень (31,2 відсотка від загальної суми операцій за платіжними картками). При цьому, зростання обсягів готівки в 2016 році становило 31,7 млрд. гривень.

Мета, якої передбачається досягнути

Основною метою реформи фінансового сектору України до 2020 року є створення фінансової системи, що здатна забезпечувати сталий економічний розвиток за рахунок ефективного перерозподілу фінансових ресурсів в економіці на основі розбудови повноцінного ринкового конкурентоспроможного середовища згідно із стандартами ЄС. Для цього передбачається розвиток в трьох основних напрямах, а саме:

1) забезпечення стабільності та динамічного розвитку фінансового сектору на основі удосконалення вимог щодо капіталу, ліквідності та інших показників фінансових установ, розвитку безготівкових розрахунків, інфраструктури фінансового ринку, державних банків; запровадження ефективного механізму захисту прав кредиторів тощо;

2) розбудова інституційної спроможності регуляторів фінансового сектору шляхом координації функцій фінансових регуляторів, упровадження стандарту XBRL, створення умов для використання та розвитку новітніх
ІТ-технологій;

3) удосконалення захисту прав споживачів фінансових послуг через розроблення та впровадження комплексної програми підвищення фінансової обізнаності.

Цільові кількісні показники, яких передбачається досягнути
до кінця 2017 року і в середньостроковій перспективі

Реформа фінансового сектору передбачає досягнення як кількісних, так і якісних показників. До якісних показників належать експертне підтвердження впровадження міжнародних стандартів звітності та аудиту у фінансовому секторі, а також єдиних міжнародних стандартів електронного документообігу. Найважливішими кількісними показниками є:

зниження темпів інфляції до 5 відсотків на рік із допустимим відхиленням ±1 процентний пункт;

підвищення частки безготівкових операцій у загальному обсязі операцій із використанням платіжних карток щонайменше до 55 відсотків;

досягнення рівня готівки в економіці не вище 9,5 відсотка;

скорочення рівня номінальних ставок за новими кредитами у національній валюті до 12 відсотків;

зниження показника співвідношення кредитів до депозитів у банківський до 110 відсотків;

отримання оцінки експертів щодо успішності роботи регуляторів не нижче 70 відсотків;

входження в перші 50 країн за рівнем розвитку фінансового ринку за Індексом глобальної конкурентоспроможності.

Відповідність пріоритету Програмі діяльності Кабінету
Міністрів України, іншим стратегічним документам,
міжнародним зобов’язанням

Пріоритет відповідає:

Стратегії сталого розвитку “Україна – 2020”, схваленій Указом Президента України від 12 січня 2015 р. № 5;

Угоді про асоціацію;

Меморандуму з МВФ.

Результати роботи за попередній період

За результатами першого етапу реформи було очищено сегмент великих банків, на які припадає майже 90 відсотків активів банківського сектору. Станом на червень 2016 р. активи виведених банків становили 416 млрд. гривень та клієнтам банків було виплачено 73,5 млрд. гривень з 81,8 млрд. гривень загальної суми гарантованих депозитів. Незважаючи на виведення банків з ринку, зростання загального капіталу склало 39 млрд. гривень (18 відсотків).

З кінця 2015 року Національний банк активно працює над одним з пріоритетних напрямів реформи — розвитком безготівкового обігу. Як свідчать статистичні дані, популярність безготівкових платежів в Україні зростає, а кількість готівки в обігу зменшено з 18,1 відсотка у 2014 році до 14,6 відсотка у 2015 році.

Значну увагу в процесі реформування Національний банк приділяє сприянню використання новітніх ІТ-технологій учасниками банківського сектору, зокрема забезпечення переходу на електронний документообіг та запровадження цільової моделі дистанційної ідентифікації клієнтів BankID.

Розроблено Засади стратегічного реформування державного банківського сектору.

Суть підходу, який пропонується реалізувати
в середньостроковій перспективі

Реформування фінансового сектору України відбуватиметься у три етапи.

I. Очищення фінансового сектору — кардинальне розв’язання проблеми “баластів” минулого, виведення із ринку недобросовісних гравців, розкриття власників учасників фінансового сектору.

II. Перезавантаження фінансового сектору — забезпечення прозорості та рівноправності в ланцюжку “акціонер-менеджмент-клієнт”, скасування усіх зумовлених кризою адміністративних обмежень, підвищення капіталізації учасників фінансового сектору, посилення захисту прав позичальників, кредиторів та інвесторів.

III. Створення передумов для довгострокового сталого розвитку фінансового сектору – забезпечення стійкості та надійності фінансового сектору в довгостроковій перспективі, наближення стандартів регулювання платоспроможності та ліквідності банків до рекомендацій Базельського комітету, розвиток системи недержавного пенсійного забезпечення, стимулювання ринку страхових та інших фінансових послуг і розвитку інфраструктури та інструментів фінансового сектору, створення додаткових гарантій фінансової надійності в разі економічної рецесії, підвищення надійності системно важливих банків, підвищення інституційної спроможності регуляторів.

4. Створення системи моніторингу та контролю
державної допомоги суб’єктам господарювання

Основні проблеми, які передбачається розв’язати

В Україні часто державна допомога суб’єктам господарювання надається на цілі, які є забороненими у ЄС, наприклад: державна допомога вугледобувним підприємствам надається з метою підтримки збиткових шахт, будівництво нових та переоснащення старих. В ЄС допустимі витрати для державної допомоги вугледобувним підприємствам мають бути обмежені виключно витратами, пов’язаними із закриттям та ліквідацією шахт.

Надання державної допомоги суб’єктам господарювання повинне бути обмежене у часі, натомість в Україні здійснюються заходи, які містять ознаки державної допомоги, майже протягом усього часу незалежності України. Має застосовуватися принцип конкурентного нейтралітету на основі прозорих критеріїв відбору отримувачів державної допомоги. Крім того, слід відмовитись від практики надання допомоги переважно державним підприємствам.

Надання за рахунок бюджетних коштів державної підтримки на відновлення платоспроможності банківських установ за відсутності належного техніко-економічного обґрунтування та розрахунків не дасть змоги досягти запланованої мети — фінансового оздоровлення зазначених установ.

Згідно з Договором про заснування Енергетичного Співтовариства Україною взято зобов’язання щодо недопустимості державної допомоги, яка спотворює або може спотворити конкуренцію, зокрема шляхом закріплення зазначеного положення на законодавчому рівні.

У квітні 2014 р. Секретаріатом ЕС ініційовано процедуру врегулювання спору стосовно невиконання Україною відповідних положень Договору про заснування Енергетичного Співтовариства (а саме: статті 6, пункту “с” частин першої та другої статті 18).

Разом з тим, якщо до кінця 2017 року Україна зробить дієві кроки у напрямі забезпечення виконання зазначених зобов’язань, наприклад розпочне розроблення переліку програм державної допомоги у сфері енергетики або роботу з розроблення вторинного законодавства, подальшу процедуру врегулювання спору може бути призупинено. Наслідком невиконання Україною умов Договору про заснування Енергетичного Співтовариства в частині забезпечення контролю за державною допомогою може бути порушено справу проти України про невиконання умов зазначеного Договору, яку буде передано на розгляд Ради Міністрів ЕС.

Відповідні детальні зобов’язання щодо створення ефективної системи моніторингу та контролю державної допомоги суб’єктам господарювання виникли також в результаті підписання Угоди про асоціацію, зокрема:

протягом трьох років з дати набрання чинності Угодою Україна має розробити акти законодавства про державну допомогу суб’єктам господарювання та утворити незалежний у своїй діяльності орган, який матиме повноваження, необхідні для застосування у повному обсязі статті 262 цієї Угоди. Будь-яка нова допомога, яка надається в Україні, має відповідати положенням статей 262 та 264 цієї Угоди протягом одного року з дати утворення такого органу;

протягом п’яти років з дати набрання чинності зазначеною Угодою Україна має створити повний реєстр програм державної допомоги суб’єктам господарювання, яка надавалася до утворення уповноваженого органу у сфері державної допомоги суб’єктам господарювання, та має привести такі програми у відповідність з критеріями, визначеними у статтях 262 та
264 цієї Угоди, протягом строку не більше ніж сім років з дати набрання чинності цією Угодою;

протягом п’яти років з дати набрання чинності цією Угодою будь-яка державна допомога, надана Україною, має оцінюватись за правилами, ідентичними правилам ЄС.

Основні кількісні показники, якими характеризується ситуація

За оцінками експертів проектів технічної допомоги ЄС, у 2012 році обсяг державної підтримки суб’єктів господарювання в Україні становив близько 9 відсотків валового внутрішнього продукту, тоді як у державах – членах ЄС – до 1 – 2 відсотків.

У 2015 році видатки держави на дотації, пільги та інші форми державної допомоги досягли 90 млрд. гривень. У 2016 році видатки Державного бюджету України на ті самі цілі збільшились і досягли
101 млрд. гривень. Ці видатки переважно були спрямовані у нерентабельні сектори економіки (видобуток вугілля, торфодобувна галузь, виробництво металу). Тенденція зберігається: у бюджеті на 2017 рік ці видатки закладено на рівні майже 170 млрд. гривень.

Мета, якої передбачається досягнути

Створення ефективної системи моніторингу та контролю державної допомоги суб’єктам господарювання.

До кінця 2017 року — вся нова державна допомога має надаватися за правилами на недискримінаційній основі та з дотриманням вимог Закону України “Про державну допомогу суб’єктам господарювання”.

До 2020 року — розпочато процес приведення існуючої державної допомоги суб’єктам господарювання у відповідність з вимогами Закону України “Про державну допомогу суб’єктам господарювання”; проведено оцінку загального стану надання в Україні державної допомоги; виконання Україною міжнародних зобов’язань, взятих відповідно до Договору про заснування Енергетичного Співтовариства та Угоди про асоціацію.

Цільові кількісні показники, яких передбачається досягнути
до кінця 2017 року і в середньостроковій перспективі

До кінця 2017 року співвідношення обсягу наданої державної допомоги та валового внутрішнього продукту істотно не зміниться.

До кінця 2020 року очікується зменшення зазначеного співвідношення.

Відповідність пріоритету Програмі діяльності Кабінету
Міністрів України, іншим стратегічним документам,
міжнародним зобов’язанням

Пріоритет відповідає:

Договору про заснування Енергетичного Співтовариства;

Угоді про асоціацію.

Результати роботи за попередній період

Прийнято:

Закон України “Про державну допомогу суб’єктам господарювання”, який встановлює правові засади проведення моніторингу державної допомоги суб’єктам господарювання, здійснення контролю за допустимістю такої допомоги для конкуренції (набирає чинності 2 серпня 2017 року);

Закон України від 14 травня 2015 р. № 416-VIII “Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо рішень Уповноваженого органу з питань державної допомоги”, положення якого спрямовані на запобігання виділенню коштів з державного бюджету на державну допомогу суб’єктам господарювання, яка може призвести до спотворення конкуренції на товарних ринках.

З метою забезпечення реалізації положень Закону України “Про державну допомогу суб’єктам господарювання” Антимонопольним комітетом затверджено:

Порядок проведення моніторингу державної допомоги суб’єктам господарювання;

Порядок, форми та вимоги щодо подання Антимонопольному комітету України інформації про чинну державну допомогу суб’єктам господарювання;

Порядок ведення та доступу до реєстру державної допомоги суб’єктам господарювання (розпорядження Антимонопольного комітету від 28 грудня 2015 р. № 43);

Порядок подання та оформлення повідомлень про нову державну допомогу та про внесення змін до умов чинної державної допомоги (розпорядження Антимонопольного комітету від 4 березня 2016 р. № 2);

Порядок розгляду справ про державну допомогу суб’єктам господарювання (розпорядження Антимонопольного комітету від 12 квітня 2016 р. № 8).

Триває робота над підготовкою проектів актів Кабінету Міністрів України щодо визначення критеріїв оцінки допустимості державної допомоги суб’єктам господарювання, а також порядку повернення незаконної державної допомоги, недопустимої для конкуренції.

Суть підходу, який пропонується реалізувати
в середньостроковій перспективі

Законодавче та інституційне забезпечення реформи у наданні державної допомоги суб’єктам господарювання — до 2 серпня 2017 р.; система моніторингу та контролю державної допомоги має бути сформованою та готовою до функціонування.

Державна допомога, яка не сумісна з конкуренцією, не може бути надана.

Впровадження попереднього контролю за сумісністю нових програм та заходів державної допомоги з конкуренцією.

Приведення існуючої державної допомоги у відповідність з вимогами Закону.

Повернення в повному обсязі (з відсотками) незаконної державної допомоги.

⇐ Предыдущая9101112131415161718Следующая ⇒

Поделиться: