Взаємозв’язок моделей «сукупний попит – сукупна пропозиція» та «кейнсіанського хреста».

Взаємозв’язок моделей «сукупний попит – сукупна пропозиція» та «кейнсіанського хреста».

Сукупний попит – обсяги товарів і послуг, які домогосподарства, підприємства і держава готові придбати при будь-якому можливому рівні цін. Сукупна пропозиція – об’єми національного виробництва товарів і послуг, можливі при кожному певному рівні цін. Кейнсіанський хрест відображає співвідношення запланованих витрат (сукупного попиту) та обсягу виробництва (сукупної пропозиції), де обсяг виробництва (дохід) дорівнює запланованим витратам і відображається на моделі у вигляді прямої лінії під кутом 45º.

42. Бюджетно-податкова (фіскальна) політика, її засоби.

Під фіскальною політикою розуміють сукупність фінансових заходів держави щодо регулювання бюджетних доходів і витрат з метою цілеспрямованого впливу на соціально–економічний розвиток країни. Існують 2 види фіскальної політики: дискреційна та автоматична (політика вмонтованої стабільності).

Функції фіскальної політики:

1) Вплив на соціально–економічний розвиток країни.

2) Перерозподіл НД

3) Нагромадження необхідних ресурсів для фінансування соціальних програм.

Основні інструменти фіскальної політики:

- маніпулювання державними видатками

- ставка оподатковування

Головною метою фіскальної політики є стабілізація економіки, наближення фактичного обсягу НД до безінфляційного. Цій меті підпорядковується і державний бюджет. регулюючи структуру і співвідношення між окремими частинами державного бюджету, фіскальна політика впливає одночасно на економічний розвиток і стан державного бюджету.

У залежності від фази економічного циклу фіскальна політика викликає неоднакові бюджетні наслідки. Так, під час падіння виробництва ефективною (доцільною) слід вважати стимулюючу (експансіоністську) політику, яка має збільшувати державні закупки і знижувати чисті податки, або застосовувати перелічені заходи одночасно. Неминучим наслідком такої політики є виникнення бюджетного дефіциту або його збільшення.

Припустимо, що навпаки, в економіці спостерігається інфляційне зростання, викликане надмірним попитом. За цих умов ефективною (доцільною) слід вважати стримуючу (рестриктивну) політику, яка повинна зменшувати державні закупки і підвищувати чисті податки, або застосовувати зазначені заходи одночасно. Неминучим результатом такої політики буде скорочення бюджетного дефіциту або виникнення бюджету з профіцитом.

Ефективною може бути лише зважена фіскальна політика, згідно з якою держава повинна постійно коригувати свої витрати у рахуванням змін в отриманні доходів, а до державних позичок вдаватися лише за умов, якщо вони здатні в перспективі створювати джерела для їх повернення.

Вплив фіскальної політики на економіку здійснюється через державний бюджет. Між фіскальною політикою і держбюджетом існує пряма і зворотна залежність. З одного боку, державний бюджет визначає можливість фіскальної політики; з іншого боку – фіскальна політика впливає на стан держбюджету. Роль держбюджету у фіскальній політиці визначається не лише його величиною. Важливе значення має також його структура та співвідношення між державними заходами і видатками.

До фіскальної політики відносять тільки такі маніпуляції державним бюджетом, які не змінюють кількості грошей в обігу.

Закон Оукена.

Співвідношення між зміною циклічного безробіття і обсягом виробництва ВНП визначається за допомогою закону Оукена. Закон Оукена формулюється таким чином:

Перевищення фактичного рівня безробіття над природним на 1% призводить до втрат ВНП порівняно з його потенційним обсягом на 2, 5% (2-3%).

Економічні розрахунки згідно із законом Оукена здійснюються за формулою:

Y – Y*

─ ─ ─ ─ ─ ─ = - β * (U – U*),

де Y – фактичний обсяг виробництва ВНП; Y* - потенційний обсяг виробництва ВНП; β – емпіричний коефіцієнт еластичності (чутливості) зміни ВНП до динаміки циклічного безробіття; U – фактичний рівень безробіття, частки одиниці; U*– природний рівень безробіття, частки одиниці.

Види інфляції.

Інфляція – це стійка тенденція до зростання середнього (загального) рівня цін.

Темп інфляції (π ) – це відносна зміна середнього (або загального) рівня цін.

Види інфляції:

Природна інфляція (π *) складає 2-3% на рік та характерна для повної зайнятості ресурсів і потенційного обсягу виробництва ВНП.

Повзуча (повільна) інфляція - < 20% на рік;

галопуюча – 20-100% на рік;

гіперінфляція – 100-1000% на рік;

супергіперінфляція - > 1000% на рік.

Відповідно до причин виникнення розрізняють:

1) інфляція попиту ( виникає внаслідок зростання сукупного попиту за умови, що фактичний обсяг ВНП близький до потенційного, а сукупний попит (AD) зростає швидше за виробничий потенціал економіки, а тому ціни, намагаючись урівноважити попит і пропозицію, зростають).

2) інфляція пропозиції (витрат)( зростання цін пов’язане із зростанням сукупних витрат у періоди високого рівня безробіття і надмірних витрат виробничих ресурсів).

Шляхи подолання інфляції.

Основні шляхи подолання інфляції:

- обмеження емісії грошей

- адміністративні методи обмеження темпів зростання цін (сповільнення зростання зарплати, фіксовані ціни, адміністративне регулювання на валютному ринку)

- приборкання інфляційних очікувань

- стабілізація валютного курсу

- реструктуризація національної економіки

- всебічне стимулювання ринкових відносин як необхідних умов макроекономічної стабілізації та швидкого економічного зростання.

Стагфляція - це ситуація в економіці, коли одночасно відбувається підвищення рівнів інфляції та безробіття на тлі загального спаду виробництва.