Сучасна політика оплати праці
Оплата праці — це будь-який заробіток, обчислений, як правило, у грошовому виразі, що його за трудовим договором власник або вповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану роботу або надані послуги.
Оплата праці складається з основної заробітної плати й додаткової оплати праці. Розміри оплати найманого працівника залежать від результатів його праці з урахуванням наслідків господарської діяльності підприємства.
Основна заробітна тата працівника залежить від результатів і його праці й визначається тарифними ставками, відрядними розцінками, посадовими окладами, а також надбавками й доплатами в розмірах, не вищих за встановлені чинним законодавством. Рівень додаткової оплати праці здебільшого залежить від кінцевих результатів діяльності підприємства. Зазвичай до додаткової оплати праці відносять премії, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, а також надбавки й доплати, не передбачені чинним законодавством або встановлені понад розміри, дозволені Дійовість оплати праці визначається тим, наскільки повно вона виконує свої основні функції — відтворювальну, стимулюючу, регулюючу й соціальну
Реалізація відтворювальної функції заробітної плати передбачає встановлення норм оплати праці на такому рівні, який забезпечує нормальне відтворення робочої сили відповідної кваліфікації та водночас дає змогу застосовувати обґрунтовані норми праці, що гарантують власнику отримання необхідного результату господарської діяльності.
Функція стимулювання зводиться до того, що можливий рівень оплати праці має спонукати кожного працівника до найефективніших дій на своєму робочому місці. Регулююча функція оплати праці реалізує загальновживаний принцип диференціації рівня заробітку за фахом і кваліфікацією відповідної категорії персоналу, важливістю та складністю трудових завдань. Соціальну функцію заробітної плати спрямовано на забезпечення однакової оплати за однакову роботу; вона має поєднувати державне й договірне її регулювання, а також реалізовувати принцип соціальної справедливості щодо одержання власного доходу.
Сучасна політика
Повна та ефективна реалізація цих головних функцій оплати праці можлива за умови формування й послідовного здійснення науково обґрунтованої и політики як на макрорівні (держава, галузь, регіон), так і на мікрорівні (підприємство, організація, їхні підрозділи).
Державна політика оплати праці практично реалізується через механізм її регулювання. Останній є складовою частиною загального механізму реалізації соціально-економічної політики держави.
Механізм державного регулювання:
1. ОПЛАТИ ПРАЦІ через встановлення:
мінімальної заробітної платиØ
інших державних норм і гарантій щодо оплати праці (за роботу вØ надурочний час, святкові та вихідні дні та за час виконання державних обов'язків тощо)
умов визначення частини доходу, що спрямовується на оплату праціØ
міжгалузевих співвідношень в оплаті праціØ
умов і розмірів оплати праці в бюджетних організаціях та установахØ
максимальних розмірів посадових окладів керівників державних підприємствØ
рівня оподаткування підприємств і доходів працівниківØ
2. СОЦІАЛЬНОГО ЗАХИСТУ з допомогою:
бюджетного фінансування народної освіти, культури, закладів охорониØ здоров'я і фізичної культури (на базовому рівні надання послуг)
участі у формуванні фондів соціального страхування (пенсійного, медичної допомоги, допомоги на випадок безробіття тощо)Ø
обмеженого дотування цін на товари (послуги), що перебувають під державним контролемØ
запровадження допомоги сім'ям з низькими доходамиØ
застосування різних форм компенсації підвищення цін (для найбільш вразливих верств населення) та обмеженої індексаціїØ
забезпечення функціонування дійової системи працевлаштування та допомоги безробітнимØ
Використання конкретних важелів механізму державного регулювання оплати праці залежить від впливу різноманітних чинників.
