Постіндустріальний світовий розвиток і особливості формування сучасних стратегій.

З останньої чверті XX ст. в структурі економіки розвинутих країн відбуваються зрушення, які свідчать про перехід цієї групи до вищої, постіндустріальної стадії економічного розвитку ( ера послуг і інформації). За наявності потужної, суперсучасної пром-ті в цих країнах стрімко зростає роль сфери послуг, яка дає більше половини ВВП і охоплює переважаючу частину зайнятих у госп-ві. ( частина ВВП в 80%, Японія - 63, Німеччина - 68, Франція- 71%). До сфери послуг відносять не тільки побутові послуги, а й транспорт, будівництво, торгівлю, кредит, освіту, охорону здоров'я, культуру та ін. Але головна увага при­діляється інформаційним послугам та кредитно-фінансовій сфе­рі.

      Постіндустріальний тип економіки базується на економному використанні ресурсів, на задоволенні нематеріальних потреб людей. Вже у середині 90-х років значна частина ВВП розвинутих країн припадала на продукцію інформаційних галузей — телекомунікації, комп'ютерні центри, програмне забезпечення. В еко­номіці США 3/4 доданої вартості, створеної в промисловості, ста­новив інформаційний фактор.

      В умовах постіндустріальної економіки виробництво і споживання знань стає найбільшим пріоритетом національних економічних стратегій. Там, де країни виробили і послідовно реалізують стратегічні програми інформації і саєнтифікації (наукового насичення) економіки, темпи економічного прогресу є вражаючими.

      Сучасні високотехнологічні виробничі системи продиктували докорінні зміни відносин між найманим працівником та власниками капіталу. Без високої і зростаючої кваліфікації працівника, без його творчої інтелектуальної праці, без його безпосередньої зацікавленості у високих результатах функціонування сучасних виробничих систем, стає неможливим. Особливе значення мають глибині трансформації і зрушення у відносинах власності, т.як. нині йдеться про демократизацію розподілу суспільної власності через малий бізнесу і через акціонування середніх і великих компаній крім того зростає питома вага таких інститутів як страхові фонди, банки в загальних розмірах власності. Іде процес глобальної де персоніфікації приватної власності.

      Постіндустріальна трансформація економіки, її інтенсифікація має великі глобальні як позитивні, так і негативні наслідки довготривалого характеру. Вони неминуче призведуть до нових якісних змін у взаємовідносинах суспільства і природи. Ще гострішою стає проблема виживання людства.   Зростає роль держави в розвитку особливої сфери діяльності суспільства – природо охорони, яка вимагає величезних матеріальних витрат. 

          

 

84. Проблеми вибору стратегії економічного розвитку в світлі цивілізаційних викликів: синтез і цивілізаційна ідентичність. ( =141)

Сучасний період розвитку цивілізацій позначений розгор­танням глобалізаційних процесів. Включаючи цивілізації у за­гальний світовий розвиток, він одночасно, оскільки реалізується у формі активної експансії Західнохристиянської цивілізації, за­гальмовує їх самостійний рух. Це нормальна ситуація, коли менш розвинені, занепадні цивілізації отримують імпульс щодо зміни вектору свого розвитку, стимулюються виправлення притаман­них їм вад, заміна застарілих норм на більш адекватні сучас­ності. Сприймаючи новий виклик, вони мають мобілізуватися, поєднати власні життєздатні елементи культурного набутку з до­сягненнями найбільш прогресивної цивілізації. В міру цього змінюються і їх стратегії.

Взаємодія цивілізацій відбувається зараз у двох площинах. По-перше, це зіткнення цивілізацій, техногенних та традицій­них, що найбільш яскраво проявляється в протиріччях між Зах­іднохристиянською та Ісламською цивілізаціями, які іноді вили­ваються навіть в озброєнні конфлікти на кшталт іракського, ліванського, кувейтського конфлікту тощо. По-друге, це зростання взає­мопроникнення цивілізацій, актуалізація західних цінностей в східних цивілізаціях, та інтерес до східних досягнень в тій же культурній сфері серед носіїв західнохристиянської куль­тури.

Взагалі головними цінностями провідної цивілізації сучас­ності виступають:

3) домінанта ринкового господарства;

4) пріоритетність раціонального знання, формування на базі нього науки, ідей, інститутів і технологій;

3)    принцип законності та захисту прав людини.

Сучасний етап міжцивілізаційної взаємодії відбувається в умовах глобалізації, становлення «світового села». Вона позна­чена швидкою інтенсифікацією міжцивілізаційних відносин шля­хом зростання потоків товарів, послуг, капіталів, інформації, міграції робочої сили тощо, та потужним впливом провідної ци­вілізації на ідентичність інших цивілізацій.

Здобувши безперечну перевагу в технологічному плані Західнохристиянська цивілізація, розпочала незбройний наступ на менш розвинені цивілізації, використовуючи в якості інструментів поневолення економічні важелі, підвищуючи культурну приваб­ливість західних цінностей. Коригуючи розвиток слабких цивіл­ізацій, вона забезпечує свою стратегію домінування на економічному напрямі, отримуючи технологічну ренту, необхідні ресурси та переводячи в малорозвинені країни екологічно небезпечні виробництва. На фінансовому напрямі зростання зовнішніх боргів посилює за­лежність бідних країн від країн провідної цивілізації. Контроль за інформаційними потоками забезпечує формування прихиль­ної до дій Заходу суспільної думки.

Ок­ремі країни роблять відчайдушні спроби наблизитись до захід­них стандартів, не позбавившись при цьому своєї цивілізаційної ідентичності. На цей шлях встали Японія, Китай, Індія тощо. Інші країни спробували наблизити свої базові культурні цінності, чи протидіяти просуванню західних цінностей.

Разом із тим, підживлюючись досягненнями Заходу, зане-падні цивілізації отримують новий імпульс розвитку, хоч і в фар­ватері провідної, шо виражається згодом у реалізації наздоганяючи стратегій.

Однак розвиток сучасної цивілізації несе і певні негативи, які також мають враховуватись в економічних стратегіях. Це:

- соціальне розшарування, поділ на високопрофесійних фахівців та низькокваліфікованих виконавців;

- зростання роль елітарності;

- послаблення ролі демократичних інститутів;

- відчуження окремих осіб від сприйняття дійсності, її віртуалізація;

- зниження рівня моральних якостей в суспільстві тощо.

 

⇐ Предыдущая13141516171819202122Следующая ⇒

Поделиться: