Місце господарського права в системі права України
Господарське законодавство складається з великого масиву взаємопов'язаних нормативно-правових актів різної юридичної сили, що регулюють господарські відносини. У своїй сукупності ці нормативно-правові акти складають систему господарського законодавства.
Система господарського законодавства — це розташування господарсько-правових актів з урахуванням їх зв 'язків і властивостей.
Систематизацію господарського законодавства можна здійснювати за різними критеріями: а) за юридичною силою актів, в яких фіксуються господарсько-правові норми (вертикальна систематизація); б) за предметом правового регулювання: за видами і характером господарської діяльності, галузями і сферами народного господарства (економіки) тощо.
Критерій юридичної сили застосував законодавець у ст. 7 ГК -«Нормативно-правове регулювання господарської діяльності». За юридичною силою нормативних актів система господарсько-пра-вових актів складається з:
• положень Конституції України щодо забезпечення державою соціальної орієнтації економіки України (ст. 13), права грома-
35
дян на підприємницьку діяльність (ст. 42), та приватну власність (ст. 41), щодо основних засад державного регулювання суспільних відносин у сфері вітчизняної економіки (ч. 4 ст. 13, статті 42, 92 та ін.);
законів України, що регулюють господарські відносини, про відне місце серед яких посідають кодифіковані акти: Господарсь кий кодекс України (визначає основні засади господарювання, правовий статус її суб'єктів, правовий режим майна суб'єктів гос подарювання, основні засади зобов'язальних відносин та відпові дальності за правопорушення у сфері господарювання, а також ви значає особливості правового регулювання в окремих галузях та сферах господарювання), положень Цивільного кодексу, що мають застосовуватися на субсидіарних засадах (якщо Господарським кодексом не регулюється певна категорія відносин у сфері госпо дарювання; наприклад, щодо договору факторингу), Кодекс торго вельного мореплавства та ін.; закони: «Про промислово-фінансові групи в Україні» від 21.11.1995 p.; «Про концесії» від 16.07.1999 p.; «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» від 01.06.2000 р.; «Про інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди)» від 15.03.2001 р.; «Про коопе рацію» від 10.07.2003 р. та ін.;
постанов Верховної Ради України, таких, як, наприклад, По станова від 01.11.1990 р. «Про Концепцію переходу Української РСР до ринкової економіки»; Постанова від 12.09.1991 р. «Про по рядок тимчасової дії на території України окремих актів законо давства СРСР»;
указів Президента України: від 11.05.1994 р. «Про холдингові компанії, що створюються в процесі корпоратизації та приватиза ції», від 12.03.1996 р. «Про Загальне Положення про міністерство, інший центральний орган державної виконавчої влади» та ін.;
• актів Уряду України, що поділяються на такі види: Декрети Кабінету Міністрів України, що видавалися протягом
6 місяців - з грудня 1992 р. по травень 1993 р. в силу делегування Верховною Радою повноважень Уряду щодо видання нормативних актів, за юридичною силою рівнозначних законам (декрети: від 15.12.1992 р. «Про управління майном, що є у загальнодержавній власності», від 17.03.1993 р. «Про довірчі товариства» та ін.);
Постанови Кабінету Міністрів України (в т. ч. Постанова KM від 28.12.1992 р. № 731 «Про затвердження Положення про державну реєстрацію нормативних актів міністерств та інших органів державної виконавчої влади»).
відомчих нормативних актів, що видаються компетентними міністерствами та відомствами щодо регулювання діяльності пев ної галузі народного господарства, певної категорії суб'єктів або певної сфери економіки (наприклад, Положення про порядок дер жавної реєстрації торгово-промислових палат, затверджене нака зом Міністерства юстиції від 08.06.1998 р. № 35/5; Положення про порядок відчуження основних фондів, що є у державній влас ності, затверджене наказом Фонду державного майна України від 30.07.1999 р. № 1477; накази Міністерства фінансів України від 31.03.1999 р. № 87 та від 29.11.1999 р. № 290 «Про затвердження положень (стандартів) бухгалтерського обліку»);
регіональних нормативних актів, що приймаються органами місцевого самоврядування відповідно до делегованих державою повноважень та встановленого порядку (регіональні правила забу дови населених пунктів та територій області, затвердження яких входить до компетенції обласної ради народних депутатів відповід-
о ст. 11 Закону України від 16.11.1992 р. «Про основи містобудування»; регіональні будівельні норми та правила; порядок приймання в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів капітального будівництва (крім державного замовлення);
• локальних нормативних актів, що приймаються (укладаються) безпосередньо суб'єктами господарювання або їх засновниками (уста новчі та внутрішні правові документи суб'єктів господарювання).
Джерелом господарського права можуть бути і міжнародні договори України (універсальні, міжнародних організацій, двосторонні), ратифіковані Верховною Радою України або укладені за її згодою.
Своєрідним джерелом права є звичаї ділового обігу, в т. ч. міжнародні торговельні звичаї (згідно зі ст. 2 Закону України «Про режим іноземного інвестування», оцінка окремих видів іноземних інвестицій може здійснюватися за міжнародними торго-і звичаями; ст. 7 Цивільного кодексу України закріплює принцип застосування звичаїв ділового обороту, що стосується сфери підприємництва, тобто комерційної господарської діяльності).
Господарський кодекс України в ст. 38 визначає основні засади застосування правил професійної етики у конкуренції, що можуть використовуватися при укладенні договорів, розробці установчих та інших документів суб'єктів господарювання.
