Поняття, ознаки та особливості господарського законодавства

Господарське законодавство складає нормативну основу господарського правопорядку - правил організації, безпосереднього здійснення та управління господарською діяльністю.

Господарське законодавство - це сукупність нормативно-правових актів і правових норм, які регулюють відносини щодо безпосереднього здійснення господарської діяльності та управління (в тому числі організації) такою діяльністю.

Господарському законодавству України притаманна низка характерних ознак:

значна розгалуженість і присутність великої кількості нормативно-правових актів для цього є об'єктивні (динамізм і складність господарського життя і, відповідно, правового регулювання) та суб'єктивні (недостатня увага до упорядкування господарського законодавства та численні експерименти у сфері економіки, кожен з яких потребує спеціального правового забезпечення) причини;

перевага в господарському законодавстві комплексних нормативно-правових актів, що містять норми різних галузей права (господарського, цивільного, фінансового, трудового тощо), які приурочені до одного предмета правового регулювання - страхування (Закон України " Про страхування" ), інвестування (Закон " Про інвестиційну діяльність" ), господарських товариств (Закон України " Про господарські товариства" ) та ін.;

кодифікованість господарського законодавства, єдиним стрижнем якого є прийнятий 16 січня 2003 р. Господарський кодекс України, розроблений відповідно до Концепції судово-правової реформи в Україні, схваленої Постановою Верховної Ради України від 28.04.1992 р. (набув чинності з 01.01.2003 р. одночасно з Цивільним кодексом України); Господарський кодекс визначає основи господарювання, які базуються на різноманітності

суб'єктів господарювання різних форм власності та мають на меті утвердження оптимального суспільного господарського порядку в сфері національної економіки; він складається з 9 розділів: ї - основні засади господарської діяльності; II - суб'єкти господарювання; III - майнова основа господарювання; IV - господарські зобов'язання; V - відповідальність за правопорушення у сфері господарювання; VI - особливості правового регулювання в окремих галузях господарювання; VII - зовнішньоекономічна діяльність; VIII - спеціальні режими господарювання; IX - прикінцеві положення; Господарський кодекс України має на меті забезпечити зростання ділової активності суб'єктів господарювання, розвиток підприємництва і та цій основі підвищення ефективності суспільного виробництва, його соціальну спрямованість відповідно до вимог Конституції України, утвердити суспільний господарський порядок в економічній системі України, сприяти гармонізації її з іншими економічними системами; • наявність у господарському законодавстві значної кількості нормативних актів обмеженої сфери дії - відомчих, регіональних, локальних; відомчі забезпечують специфіку правового регулювання господарських відносин в окремих галузях та сферах економіки, мають відповідати нормативно-правовим актам вищої юридичної сили і, як правило, набувають чинності з дня державної реєстрації в Міністерстві юстиції України, згідно з Указом Президента України від 03.10.1992 р. № 493/92 " Про державну реєстрацію нормативних актів міністерств та інших органів державної виконавчої влади", постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.1992 р. № 731 " Про затвердження Положення про державну реєстрацію нормативних актів міністерств та інших органів державної виконавчої влади", Порядком скасування рішень про державну реєстрацію нормативно-правових актів, затвердженим наказом Мін'юсту України від 29.01.1999 р. № 54/3347. Наявність зазначених рис зумовлена специфікою сфери господарювання, що характеризується високим ступенем складності та багатоманітності відносин, що в ній виникають, а відтак - притаманні законодавству, яке регулює цю сферу, не лише в Україні, а й інших державах.

Поряд з цими рисами вітчизняному господарському законодавству притаманні тимчасові риси, зумовлені трансформаційними процесами у сфері економіки - від планово-розподільчих до переважно ринкових засад господарювання. Такими тимчасовими рисами, що віддзеркалюють перехідний характер господарського законодавства України, є;

1) наявність у господарському законодавстві нормативних актів з різним ступенем адекватності сучасному стану ринкових відносин в Україні:

а) дореформених нормативних актів, у тому числі вже неіснуючої держави -

СРСР (Положення про поставку товарів народного споживання та Положення

про поставку продукції науково-технічного призначення, затв. постановою Ради

Міністрів СРСР від 25.07.1988 р. № 888, та ін.), що містять чимало застарілих

норм та прогалин;

б) нормативних актів, що відповідають Концепції переходу Української РСР

до ринкової економіки (схвалена Верховною Радою Української РСР 01.11.1990

р.) і, відповідно, забезпечили запровадження ринкових відносин (закони України " Про власність", " Про господарські товариства", " Про інвестиційну діяльність та ін.);

в) прийнятих останніми роками актів законодавства з адекватним сучасному стану цих відносин регулюванням (ГК, ЦК, закони " Про інноваційну діяльність", " Про іпотеку", " Про цінні папери та фондовий ринок", " Про холдингові компанії в Україні" та ін.);

2) стрімкість прийняття актів законодавства, що зумовлена об'єктивними чинниками (змінами у сфері господарювання, пов'язаними з запровадженням і розвитком ринкових відносин, а також суб'єктивними причинами (лобіюванням політичними силами прийняття окремих законів без дотримання основних правил юридичної техніки під час їх розробки та прийняття з метою уникнення нових колізій, неадекватного регулювання, порушення балансу приватних і публічних інтересі" тощо).

Господарське законодавство - це сукупність нормативно-правових актів та правових норм, які регулюють господарські відносини (від­носини щодо безпосереднього здійснення господарської діяльності та управління такою діяльністю, в тому числі її організацію)

2. Нормативні акти господарського законодавства: поняття та види
Визначення нормативного акта господарського законодавства грунтується на загальнотеоретичному понятті " нормативний акт".
Нормативний акт господарського законодавства являє собою офіційний письмовий документ компетентного органу держави, який є джерелом норм господарського права, тобто встановлює (змінює) або припиняє норми господарського права.
Норма господарського права - це елемент системи комплексної галузі господарського права. Нормативний акт діє як елемент зовнішньої форми господарського права, елемент комплексної галузі господарського законодавства.
З цього визначення випливають дві основні ознаки нормативного акта господарського законодавства. Перша стосується змісту, за яким нормативний акт є офіційним джерелом правової інформації про чинні норми права у сфері господарської діяльності. Друга ознака стосується форми. Нормативний акт - це юридично-технічна форма встановлення, опублікування і застосування норм господарського права.
Як форма господарське законодавство є основним видом правової інформації, визначення якої дає Закон України " Про інформацію" від 2 жовтня 1992 рА Згідно зі ст. 22 цього Закону господарське законодавство є " сукупністю документованих або публічно оголошених відомостей про право, його систему, джерела, реалізацію, юридичні факти, правовідносини, правопорядок, правопорушення і боротьбу з ними та їх профілактику тощо".
Щоб забезпечити доступ до законодавчих та інших нормативних актів усім громадянам, держава забезпечує видання цих актів масовими накладами у найкоротші строки після набрання ними чинності. Ця норма Закону, на жаль, виконується не належним чином, особливо щодо підзаконних актів господарського законодавства.
Поняття нормативного акта господарського законодавства багатозначне. Воно визначає різноманітні щодо юридичної сили, форми і сфер дій нормативні акти. Тому їх класифікують на види шляхом визначення актів господарського законодавства за двома основними критеріями: юридичною силою актів та змістом норм господарського права, які вони встановлюють.
Згідно з юридичною силою господарське законодавство функціонує як вертикальна ієрархічна система нормативних актів. Структура цієї системи зумовлена структурою органів законодавчої і державної виконавчої влади, які мають законодавчі і нор-мотворчі повноваження щодо регулювання господарської діяльності. В ній можна виділити кілька блоків, головним з яких є господарське законодавство, що грунтується на статтях і нормах Конституції України про власність, про підприємництво, про компетенцію вищих органів державної влади (Верховної Ради,
Президента, Кабінету Міністрів) у нормативному регулюванні господарської діяльності.
Другий блок становлять господарські закони, їх можна класифікувати як:
загальні (Закон України " Про власність"; Цивільний кодекс, який регулює основні види господарських відносин і договорів);
закони про види і правовий статус суб'єктів господарювання (закони України " Про підприємства в Україні", " Про господарські товариства", " Про колективне сільськогосподарське підприємство" тощо);
закони про окремі види господарської діяльності (закони України " Про зв'язок", " Про транспорт", " Про залізничний транспорт", Кодекс торговельного мореплавства, Повітряний кодекс України);
закони про окремі відносини (наприклад, Арбітражний процесуальний кодекс України).
Ще один блок нормативних актів господарського законодавства становлять так звані законодавчі акти:
а) постанови Верховної Ради України з господарських питань, які були прийняті як акти поточного законодавства;
б) декрети Кабінету Міністрів з господарських питань, які приймав Кабінет Міністрів України на підставі тимчасових повноважень, делегованих йому Верховною Радою України.
Великий за обсягом блок господарського законодавства становлять підзаконні нормативні акти:
а) укази Президента України з господарських питань (наприклад, " Про інвестиційні фонди та інвестиційні компанії" від 19 лютого 1994 p., " Про державну комісію з цінних паперів та фондового ринку" від 14 лютого 1997 p.);
б) розпорядження Президента України з окремих господарських питань, які видаються як оперативні господарські акти (наприклад, " Про заходи щодо майна загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР" від 24 травня 1994 p., " Про заходи щодо врегулювання відносин заборгованості підприємств" від 14 травня 1997 p.);
в) постанови та розпорядження Кабінету Міністрів України з господарських питань, які приймаються відповідно до ст. 117 Конституції України;
г) господарські нормативні акти міністерств, державних комітетів та інших центральних органів виконавчої влади. Ці акти приймаються у вигляді положень, інструкцій, правил тощо, затверджуваних наказами відповідних міністрів. До цієї групи відомчого законодавства належать також акти, прийняті господарськими об'єднаннями (асоціаціями, корпораціями, концернами тощо), та локальні нормативні акти господарюючих суб'єктів;
д) нормативні акти господарського законодавства місцевих рад та місцевих держадміністрацій (нормативні господарські акти територіальної дії).
Важливою як у теоретичному, так і в практичному аспекті є загальна класифікація нормативних актів господарського законодавства на види за змістом тих норм господарського права, які офіційно встановлюють ці акти. Залежно від змісту доктрина господарського права розрізняє чотири види актів:
o акти, норми яких є загальними правилами функціонування господарських правовідносин. Такі норми містяться у кодексах, які кодифікують окремі інститути господарського права. Зокрема, Цивільний кодекс кодифікує норми про договірні господарсько-правові інститути: купівлю-продаж, поставку та інші форми обміну; загальний і будівельний підряди; перевезення вантажів; інститут майнової відповідальності господарюючих суб'єктів і т. ін. Щодо окремих видів правовідносин діють спеціальні кодифіковані акти господарського законодавства. Це, зокрема, транспортні кодекси та статути, загальні правила перевезення вантажів;
o компетенційні акти, які визначають види господарюючих суб'єктів, а також їхні права та обов'язки щодо господарювання, тобто господарську компетенцію;
o нормативні документи, що регулюють технічні параметри виробництва та його результати, зокрема технологічні процеси, якість продукції (робіт, послуг), витрати (норми витрат матеріальних і трудових ресурсів, норми виробітку тощо). Формами нормативних документів є стандартні (державні, галузеві, підприємств, технічні умови), а також державні будівельні норми і правила;
o нормативні акти, що виражають норми-завдання, тобто визначають своїм адресатам конкретні результати, яких мають досягти суб'єкти господарських відносин за належної правомірної поведінки, а не загальні правила поведінки. Юридично-технічною формою актів цього виду є акти планування, програми (технічна форма) і закони та постанови про їх затвердження (юридична форма).

Регуляторні акті

Законом України " Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності" визначено основні правові та організаційні засади реалізації державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності (далі - Закон). Стаття 1 Закону дає чітке визначення терміну «регуляторний акт» - це:

- прийнятий уповноваженим регуляторним органом нормативно - правовий акт, який або окремі положення якого спрямовані на правове регулювання господарських відносин, а також адміністративних відносин між регуляторними органами або іншими органами державної влади та суб'єктами господарювання;

- прийнятий уповноваженим регуляторним органом інший офіційний письмовий документ, який встановлює, змінює чи скасовує норми права, застосовується неодноразово та щодо невизначеного кола осіб і який або окремі положення якого спрямовані на правове регулювання господарських відносин, а також адміністративних відносин між регуляторними органами або іншими органами державної влади та суб'єктами господарювання, незалежно від того, чи вважається цей документ відповідно до закону, що регулює відносини у певній сфері, нормативно-правовим актом.

Отже, виходячи з положень цієї статті, можна зробити висновок, що не всі регуляторні акти, прийняті уповноваженими на те регуляторними органами, є нормативно – правовими актами.

Для визначення причетності проекту акту до регуляторного нормативно-правового акта, що розглядається, є доцільним користуватися тлумаченням понять, встановлених законодавством, що регулює господарські відносини та законодавством, яке надає чітке визначення нормативно – правовому акту.

Ознаки регуляторного акту:

§ має владно-організаційний характер;

§ приймається (видається) уповноваженим на це суб'єктом;

§ встановлює загальні правила безособистісного характеру;

§ розрахований на багаторазове використання для всіх передбаченими ним випадків;

§ йому притаманна стабільність;

§ його юридична сила зберігається незалежно від виконання приписів в часі.

⇐ Предыдущая1234

Поделиться: