Місто як джерело небезпеки

Як побудоване місто? Колись люди зібрались разом, щоб вижити. Це, як відомо, їм вдалося. На зміну першим поселенням прийшли міста. Вони росли разом із людством і врешті стали найпоширенішим місцем проживання.Нині мешканці розвинутих країн світу в основному міські жителі* Однак разом із зручністю вони створили і чимало труднощів для себе. Як пише у своїй книзі "Виживання в місті" відомий мандрівник Я. Палкевич: "часто перебування в місті більш небезпечне, аніж у диких безлюдних місцях. Місто — скупчення контрастів. Поряд із цивілізованим життям можуть існувати і на пів варварські явища". Тож як поводитись у цих "кам'яних джунглях"?У відповідь на це запитання Я. Палкевич радить:

— по-перше, передбачити небезпеку;

— по-друге, по можливості уникнути її;

— по-третє, якщо необхідно — діяти.

Однак, як і кожна формула, ця формула самозахисту може доповнюватися кожен раз новою конкретною ситуацією — як математична формула доповнюється конкретними цифрами. Небезпечні випадки завжди неповторні, вони немов випробовують людину — чи діятиме вона правильно?

Отже, щоб у кожному конкретному випадку діяти правильно, треба знати, яка небезпека підстерігає і чому вона виникає.

Вулиці. Один з найнебезпечніших об'єктів сучасного міста, де людину можуть очікувати різноманітні неприємності. Кожен рік в Україні гине під колесами автомашин понад 30 тисяч осіб. Майже в усіх випадках це відбувається через неуважність і порушення "Правил дорожнього руху".

Тому, добре знаючи дорогу від дому до місця праці, потрібно зважати на місця, що потребують підвищеної уваги. Наприклад, перехід через вулицю, небезпечні перехрестя, вузькі вулиці та ін.Велике скупчення людей. У невеликих поселеннях (селах) усі мешканці знають одне одного. Тут злочинцю не сховатися, його рано чи пізно знайдуть. А ось у місті у злочинця більше можливостей сховатися. Крім того, у місті існує ще такий фактор, як відчуженість людей одне від одного. Незнайома людина тут — це чужий. У місті, де багато людей і всі кудись поспішають, важче отримати допомогу, аніж у селі.Мешканці міста стають джерелом небезпеки один для одного в екстремальних умовах (наприклад, при виникненні пожежі у приміщеннях магазину, кінотеатру тощо). Найнадійніший засіб захисту в таких обставинах — не втрачати здорового глузду і знати, де є безпечні виходи з приміщення. Бути уважним у незнайомому місці — варто взяти за правило.

Як поводити себе в натовпі, щоб не постраждати

Натовп — це особливий біологічний організм. Він діє за своїми законами і не завжди зважає на інтереси окремих осіб, у тому числі не зважає і на чиєсь життя.

Досвід свідчить, що досить часто натовп стає не безпечнішим від стихійного лиха або аварії, які його створили.

Почуття страху, що охоплює групу людей, миттєво передається іншим і переростає у некерований процес — паніку. У людей різко підвищується емоційність сприйняття того, що діється навкруги, знижується відповідальність за свої вчинки. Людина не може розумно оцінити свою поведінку й обставини, що склалися. У такій атмосфері досить лише одній людині висловити, виявити бажання втекти з небезпечного району, як людська маса починає сліпо копіювати її дії. Тому люди найчастіше гинуть не від самої небезпеки, а від страху і паніки, що виникають у натовпі. Про це треба завжди пам'ятати і передбачати можливу небезпеку. Історія пам'ятає чимало прикладів, коли масове скупчення людей призводить до масових жертв. Так, наприклад, у 2006 році в Індії більш ніж 300 осіб загинуло і понад 400 осіб отримали поранення у тисняві під час релігійного свята в індуїстському храмі Мандар Деві. У цьому ж році в Багдаді під час ходи паломників мостом сталася тиснява, в якій загинуло понад 1000 осіб.

Безпека під час користування ліфтом, Руйнування помешкання внаслідок землетрусу, вибуху, іноді через недоліки будівництва, Основи пожежної безпеки, Безпека життєдіяльності людини - Лапін В.М. Бібліотека українських підручників

Безпека під час користування ліфтом

Якщо ви застрягли у ліфті, не намагайтеся вибратися самостійно чи за допомогою нефахівців. Самостійно покинути кабіну ліфта можна лише у разі прямої загрози життю людини.

Ніколи не можна курити у ліфті, особливо якщо в кабіні знаходяться легкозаймисті речовини (бензин, ацетон, газ, фарба тощо).

Категорично забороняється користуватися ліфтом під час виникнення пожежі, у такій ситуації не тільки раптово може вимкнутися електропостачання, але і сама шахта ліфта працює як витяжка, що може спричинити отруєння продуктами згоряння.

Щоб захистити себе від нападу в ліфті, не заходьте туди із підозрілими незнайомими людьми. Якщо таке трапилося, натисніть кнопку не свого, а найближчого поверху. Тим самим ви значно скоротите час перебування з незнайомцем і не дозволите довідатися, на якому поверсі ваша квартира. Під час руху стійте обличчям до свого супутника.Якщо на вас напали, то потрібно забути про страх і діяти рішуче, використовуючи всі можливі прийоми та підручні засоби (парасольку, сумку).Руйнування помешкання внаслідок землетрусу, вибуху, іноді через недоліки будівництваПередусім, потрібно терміново покинути помешкання, не користуючись при цьому ліфтом, не торкаючись електропроводів і не запалюючи вогню. Візьміть із собою необхідні речі та документи. Якщо небезпека застала вас у приміщенні, бережіться обвалу штукатурки, арматури, шаф, полиць, тримайтесь подалі від вікон, дзеркал, світильників, печей. Стійте біля внутрішньої стінки одвірка. Перебуваючи на вулиці, біжіть на площу, пустир — подалі від будинків і споруд, стовпів та ліній електромереж.

Основи пожежної безпеки

Пожежа — це стихійне розповсюдження вогню, який вийшов з-під контролю людей і призводить до матеріальної шкоди, а іноді й до загибелі людей.

Причини виникнення пожеж:

— необережне поводження з вогнем (куріння у недозволених місцях), газом, бензином, несправність електрообладнання тощо;

— аварії, катастрофи на підприємствах (недотримання правил пожежної безпеки);

— природні явища (удар блискавки, само-загоряння торфу та ін.).

Найчастіше пожежі з фатальними наслідками виникають при порушенні правил безпеки і від необережного поводження з вогнем (несправність електрообладнання, необережність при курінні, перебування у нетверезому стані тощо)

Причиною пожеж може бути розряд блискавки. Блискавка — електричний розряд між статично зарядженою хмарою та землею. Сила струму блискавки досягає 200 кА, напруга 150 мВ. Час розряду блискавки до 1 с, а температура — 5000—10 000 °С. Особливо небезпечним є прямий удар блискавки, при якому можливе руйнування об'єкта. Окрім прямого удару (первинний прояв блискавки), виникає вторинний прояв у вигляді електростатичної і магнітної індукції, а також занесення високих потенціалів у будинки. Для захисту від удару блискавки застосовують блискавковідводи.

Щодоби в Україні реєструють 150 пожеж, із них 120 — у помешканнях громадян. У середньому гине 8 осіб, 4 — отримують травми. Держава має матеріальні збитки на 3 млн. грн.

Упродовж 2005 року зареєстровано 49 943 пожежі, внаслідок яких загинуло 4179 осіб, а прямі збитки становили 129000901 грн.

Вогонь — надзвичайно небезпечний фактор пожежі. Під час пожежі температура полум'я може сягати 1200—1400 °С, і у людей, що перебувають у зоні пожежі, випромінювання полум'я може викликати опіки та больові відчуття.Основні небезпечні фактори пожежі: токсичні продукти згоряння; вогонь; підвищена температура середовища; дим, недостатність кисню.Вторинні небезпечні фактори пожежі: руйнування будівельних конструкцій; вибухи, витікання небезпечних речовин, що відбуваються внаслідок пожежі; паніка.Токсичні продукти згоряння становлять найбільшу загрозу для життя людини, особливо при пожежі в будівлях (синтетичні матеріали — головне джерело токсичних продуктів згоряння). Найчастіше при пожежах відзначається високий вміст у повітрі оксиду вуглецю. Підвищена температури середовища полягає в тому, що вдихання розігрітого повітря (температура понад 100 °С) разом із продуктами згоряння може призвести до ураження органів дихання, задухи, втрати свідомості та смерті за лічені хвилини. В умовах пожежі підвищення температури середовища до 600 °С уже є життєво небезпечним для людини.Дим складається з великої кількості найдрібніших часточок речовин, які згоріли повністю та накопичилися в повітрі. Він викликає інтенсивне подразнення органів дихання та слизових оболонок (сильний кашель, сльозотечу). Крім того, у задимленому приміщенні внаслідок погіршення видимості сповільнюється евакуація людей, а часом її і зовсім неможливо здійснити.Недостатність кисню спричинена тим, що у процесі горіння відбувається хімічна реакція оксидації горючих речовин та матеріалів. Треба пам'ятати, що пониження вмісту кисню у повітрі лише на 3 % значно погіршує рухомі функції. А коли вміст кисню в повітрі знижується до 14 % (норма — 21 %) — втрачається координація рухів, з'являється слабкість, запаморочення, загальмовується свідомість.Руйнування будівельних конструкцій відбувається внаслідок втрати ними несучої здатності під впливом високих температур і вибухів. При цьому люди можуть отримати значні механічні травми, опинитися під уламками завалених споруд.Вибухи, витікання небезпечних речовин можуть бути спричинені їх нагріванням під час пожежі, розгерметизацією ємностей чи трубопроводів з небезпечними рідинами та газами. Вибухи збільшують площу горіння і призводять до утворення нових вогнищ. Люди, що перебувають поблизу, підпадають під дію вибухової хвилі, дістають ураження уламками.Паніка здебільшого спричиняється швидкими змінами психічного стану людини, переважно депресивного характеру, в умовах екстремальної ситуації. Більшість людей потрапляють у складні та неординарні умови вперше і не мають відповідної психічної стійкості та достатньої підготовки. Коли дія факторів пожежі перевищує межу психофізіологічних можливостей людини, то вона може піддатися паніці. При цьому людина втрачає розсудливість, її дії стають неконтрольованими та неадекватними тій ситуації, що виникла. Це явище може призвести до масової загибелі людей.Головна небезпека, від якої гинуть люди у разі пожежі, — дим і гаряче повітря, тому в задимленому приміщенні дихати треба тільки через мокру щільну тканину, а також пересуватися повзучи, тому що знизу менше диму. Виходячи останнім з приміщення, де виникла пожежа, потрібно зачинити щільно двері, щоб полум'я не отримувало кисню. Якщо дим у під'їзді (коридорі), треба, передусім, з'ясувати, що трапилося, а потім якнайшвидше залишити приміщення через головні та запасні виходи. З другого-третього поверхів можна спуститися на зв'язаних простирадлах або кабелях, якщо є небезпека для життя.Згідно з даними дослідження, проведеного у Великій Британії, при пожежі знати 42,5 % людей гинуть від опіків, 46,8 % — від отруєння або задихаються димом.Наскільки небезпечними є продукти згорання, свідчить факт пожежі в одному з універмагів Токіо, яка спалахнула на третьому поверсі, а на сьомому поверсі цієї ж будівлі загинуло 118 осіб: 96 отруїлися, а решта, намагаючись врятуватися, вистрибували з вікон.У разі виявлення пожежі (ознак горіння), кожний громадянин зобов'язаний:

— негайно повідомити про це пожежну охорону за телефоном 01. При цьому потрібно назвати адресу об'єкта, вказати кількість поверхів будівлі, місце виникнення пожежі, описати ситуацію, наявність людей, а також сказати своє прізвище;

 

— вжити (за можливістю) заходів щодо евакуації людей, гасіння (локалізації) пожежі та збереження матеріальних цінностей;

— якщо пожежа виникне на підприємстві, повідомити про неї працедавця чи відповідну компетентну посадову особу та (або) чергового по об'єкту;

— у разі необхідності викликати інші аварійно-рятувальні служби (медичну, газорятувальну).

Небезпечні ситуації під час користування громадським транспортом

Щоб уникнути небезпечних ситуацій, варто дотримуватись правильної поведінки у громадському транспорті.

На зупинці, коли під'їжджає автобус, тролейбус або трамвай, не варто поспішати і виходити на дорогу, де рухається транспорт. Можна спіткнутися і впасти, а під'їжджаючий транспорт миттєво не зупиниться. Він обов'язково проїде за інерцією ще кілька метрів. Що станеться далі, легко спрогнозувати.

Виходячи з громадського транспорту, щоб перейти на другий бік вулиці, треба обійти автобус, тролейбус ззаду, а трамвай — спереду, щоб бачити зустрічні рейки.

Що робити, якщо виникла пожежа у транспорті

Негайно повідомити про це водія (він слідкує за дорогою).

Відчинити двері кнопкою аварійного відчинення дверей. Якщо це не вдалося, а салон наповнюється димом, потрібно розбити бокові вікна чи відкрити їх як аварійні виходи згідно з інструкцією (за допомогою спеціально вмонтованого шнура).

По можливості гасити вогонь за допомогою вогнегасника, який повинен бути у салоні.

Дуже небезпечна в цій ситуації паніка біля дверей, краще вибиратися через вікна. Треба захистити рот і ніс хусткою, шарфом, рукавом.

Аварія автомобіля

Безпечною вважається швидкість до 90 км/год. При ній водій встигає загальмувати, вивернути кермо у будь-якій ситуації. Це повинні пам'ятати і водій, і пасажири. Останнім, щоб уберегти своє здоров'я і життя, потрібно стримувати водіїв — любителів швидкої їзди, нагадуючи їм про небезпеку.

Найважливіше у будь-якій аварії — це перешкодити переміщенню свого тіла вперед і захистити голову. Пасажир повинен закрити голову руками і завалитися набік, напружити всі м'язи і не розслаблятися до цілковитої зупинки машини. Найнебезпечніше місце для пасажира — переднє сидіння. Необхідно користуватися ременем безпеки. Без ременів безпеки зіткнення автомобіля при швидкості 50 км/год. з нерухомою перешкодою можна порівняти зі стрибком обличчям униз з четвертого поверху. Після удару, в першу чергу, потрібно зорієнтуватися, де ти перебуваєш (в якому місці автомобіля). Усвідомивши ситуацію, рухатися до виходу через двері чи вікно. Машину потрібно покинути якомога швидше, тому що є небезпека її загорання (особливо, якщо вона перекинулася). Якщо двері відразу не відчинилися (заклинили), треба відчинити чи розбити вікна.

Основні причини дорожньо-транспортних пригод:

а) з вини водія:

— порушення правил дорожнього руху;

— перевищення швидкості;

— перебування за кермом у стані алкогольного сп'яніння (втома, перевтома);

— несправність транспортного засобу;

— недостатня професійна підготовка, малий досвід управління транспортним засобом;

— погіршення особистих психофізіологічних якостей (зору, швидкості реакції).

б) з вини пішохода:

— перехід проїжджої частини у місцях, не передбачених для цього, або на заборонений сигнал світлофора;

— перехід вулиці безпосередньо біля транспорту, що стоїть або наближається;

— перехід вулиці в місцях, де вона погано простежується з обох боків;

— раптовий вихід на проїжджу частину із-за транспорту, що стоїть;

— розваги на проїжджій частині або поблизу неї;

— неуважність під час переходу вулиці.

Окрім того, до причин дорожньо-транспортних небезпек можна додати:

— збільшення кількості автотранспорту на шляхах України;

— незадовільний стан дорожнього покриття тощо.

Аварія потяга

Аварії на залізничному транспорті трапляються не так часто. За рік в Україні внаслідок аварій на всіх залізничних дорогах гине в середньому від 20 до 30 осіб. Залізничний транспорт вважається найбезпечнішим, він у 10 разів безпечніший за автомобільний.

З огляду на безпеку найкращі місця у центральних вагонах потяга, бо у разі зіткнення потерпають крайні вагони — на їх руйнування припадає основна сила інерції. Трапляється, що і сам пасажир може стати причиною екстремальної ситуації.

Кілька правил безпеки:

— не відкривайте під час руху потяга зовнішні двері, не стійте на підніжці;

— не висувайтесь з вікон;

— стійко розташовуйте багаж на верхніх полицях;

— не возіть із собою вибухові і легкозаймисті речовини;

— не зривайте без необхідності стоп-кран. Пам'ятайте, що навіть при пожежі поїзд не можна зупиняти на мосту, у тунелі та інших місцях, де ускладнюється евакуація;

— відчуваючи запах горілої гуми чи при появі диму, терміново повідомте про це провідника.

Можливість врятуватися при аварії залежить від дій самого пасажира.

Як вибиратися з вагона, залежить від обставин. Головне — не метушитися і не боятися. Звичайний шлях евакуації — це через два виходи в бік, де немає рейок зустрічного руху. Можна використовувати вікна — аварійні виходи. Найчастіше це вікна 3-го та 6-го купе. При задимленні або пожежі перш, ніж вийти в коридор, треба захистити органи дихання щільною тканиною, головним убором.

Аварія літака

Найчастіше трапляються аварії під час зльоту та під час посадки літака. Повідомити про них заздалегідь немає часу та можливості. Ось чому потрібно вжити попередніх заходів особистої безпеки.

По-перше, старанно підігнати ремені безпеки. Вони мусять бути щільно закріплені біля стегон.

По-друге, при аварії треба прийняти безпечну фіксовану позу, зігнутися і щільно зчепити руки під колінами, ногами впертися у підлогу. У момент удару варто максимально напружитись і підготуватися до значних перевантажень.

У разі розгерметизації літака у салоні швидко падає повітряний тиск. У цій ситуації потрібно негайно одягнути кисневу маску та допомогти зробити це іншим пасажирам. Прищипнути ремні безпеки і підготуватися до різкого зниження або "твердої" посадки.

Якщо сталася пожежа? Найчастіше після аварійної посадки вона починається ззовні літака. Але за 2—3 хв., може спалахнути у салоні. Тому, перш за все, необхідно захиститися від диму та отруйних газів (токсинів, які утворюються внаслідок горіння декору салону, матеріалу крісел тощо). Для цього необхідно прикласти до рота, носа вологу серветку чи носовичок. Захист від температури забезпечується щільним одягом та головним убором. Після зупинки літака треба негайно покинути його через найближчий вихід (рис. 2.6 і рис. 2.7).

Опинившись за бортом, допоможіть іншим, хто намагається вийти. Після цього не залишайтесь поблизу аварійного літака. Безпечною за правилами авіації вважається відстань від 100 м.Поради щодо захисту особистої власності (пограбування квартир, викрадення автомобілів, кишенькові крадіжки)

Крадіжки — один із способів забезпечення паразитичного способу життя злочинних елементів у будь-якому суспільстві. Потерпілі громадяни при цьому зазнають великої матеріальної шкоди. Що ж викрадають із квартир злодії? Декілька років тому — дорогий одяг, гроші, коштовні вироби з кришталю та порцеляни, ві-део- та радіоапаратуру тощо. Сьогодні забирають усе, навіть продукти харчування. Але, в першу чергу, злодія цікавлять особи, які мають значну суму іноземної валюти, імпортні речі. Як правило, квартирні злодії діють невеликими групами, в основному у складі 2—3 осіб. Час скоєння квартирних крадіжок — переважно перша половина дня, коли більшість громадян перебуває на роботі, учні та студенти — у навчальних закладах.Квартирні крадіжки можуть бути скоєні: шляхом підбирання ключів, проникненням через вікно, виламуванням дверей, обманюванням господарів тощо.Як зберегти своє майно від злочинних посягань

 

Звичайно, готових рецептів на всі випадки життя дати неможливо, але до основних порад бажано прислухатись:

— важливо, щоб у відсутність, а навіть у присутності мешканців квартири всі вікна і двері були надійно зачиненими. Причому двері повинні бути обладнані надійними замками та засувами;

— для посилення міцності дверей добре використовувати металеві листи, або ставити подвійні вхідні двері;

— варто вмонтувати кілька замків, наприклад — унизу, посередині, вгорі. Але міцність дверей та надійність замків залежить від укріплення рами дверей;

— не потрібно забувати і про вмонтування у двері спеціального оглядового отвору (зорового вічка). Це допоможе захистити житло від непроханих гостей;

— найнадійнішим охоронцем квартири є спеціально вмонтована сигналізація, яка виведена на пульт централізованої охорони найближчого відділення міліції.

Однак, варто пам'ятати, що для крадія замків не існує. Тому треба завжди дбати про те, щоб за квартирою був постійний нагляд з боку сусідів та знайомих. Це особливо стосується тих випадків, коли господарі полишають помешкання на тривалий час. Нерідко квартирні крадіжки здійснюються з вини самих мешканців. Йдеться про сам факт проникнення в житло. Скажімо, щоб здійснити пограбування квартири, злочинці, обманюючи господарів, називають себе працівниками ЖЕКу, газової служби тощо.

Варто пам'ятати, що чужих у помешкання пускати не можна. Для охорони непогано мати пса. Пам'ятайте, для проникнення у квартиру і вирадення цінних речей досвідченим злодіям достатньо 20—30 хв. Рідко коли крадії перебувають у квартирі довше. Хоча трапляються курйозні випадки, наприклад, коли злодію забаглося прийняти гарячу ванну після того, як усі бажані речі були підготовлені до виносу.

Що робити, якщо крадіжку намагаються здійснити, коли ви дома, або вона вже трапилась

— якщо самі вдома, то не потрібно відчиняти двері невідомим людям;

— якщо злочинці намагаються відчинити двері в квартиру, а вони міцні та надійно зачинені, спершу потрібно подзвонити у відділення міліції або дати знати про це сусідам. Якщо ж є сумніви, що захист надійний, то спочатку потрібно закріпити двері будь-яким важким предметом;

— якщо двері до помешкання відкриті, коли ви прийшли, то в квартиру заходити не можна. Треба звернутися до сусідів, викликати міліцію і спостерігати за квартирою до їх приїзду. Якщо в квартирі хтось є, потрібно зачинити двері на ключ і залишити його в замку. Якщо в обкраденій квартирі нікого немає, все залишити на місцях, не рухаючи, до прибуття міліції;

— не залишайте ключі від квартири в "надійному місці", не тримайте їх у кишені пальта. Якщо ключі загубились — негайно поміняйте замок.

У житті людей часто трапляються випадки крадіжок особистих речей на робочому місці, у місцях побутового і культурного обслуговування, в гостях, у місцях відпочинку тощо. Радимо всі цінні речі тримати завжди при собі. Перебуваючи на заняттях спортом, у місцях відпочинку, потрібно брати із собою малоцінні, навіть поношені речі, а документи, гроші і ключі здавати на зберігання. Аналогічних порад потрібно дотримуватись тим, хто проживає у гуртожитках, готелях та ін.

Певні проблеми створюють так звані кишенькові злодії, крадучи гроші та інші цінні речі. У більшості випадків цей злочин відбувається там, де збирається багато людей: переповнений громадський транспорт, ринки, черги тощо.

Основна порада: не носіть із собою велику суму грошей. Однак життєві ситуації різноманітні. Тож треба запам'ятати деякі правила:

— не тримайте велику суму грошей в одному місці;

— пам'ятайте і тримайте під контролем ті місця, де зберігаєте гроші;

— якщо гроші у сумочці, то її треба притиснути до грудей і пильнувати, щоб її ніхто не вирвав з рук;

— гаманець треба класти у пакет чи господарську сумку на саме дно, зверху покласти різні речі, особливо такі, які створюють шум (шелестять);

— у разі викрадення ключів і документів треба негайно змінити замок у квартирі;

— У будь-якому разі кожна людина повинна бути пильною та обережною.

Перераховані поради — загального характеру. У кожному конкретному випадку варто діяти з огляду на ситуацію.

Велика небезпека крадіжки існує щодо автомобіля, мотоцикла, велосипеда. їх викрадення дуже поширене навіть у розвинутих цивілізованих країнах. Наприклад, у Німеччині за один рік викрадають майже 60 тисяч автомобілів.

Запобігти викраденню автотранспортних засобів можна таким чином:

— кожен автомобіль має бути обладнаний надійним електронним охоронним пристроєм — сигналізацією;

— якщо можливо, то варто мати надійне пристосування, яке зашкодить викрасти автомобіль, — замок на педалі і кермі;

— оскільки всі замки в автомобілях стандартні, то доцільно їх переробити під індивідуальний ключ;

— залишаючи автомобіль на тривалий час, треба ставити його на видному місці, причому впритул до будівель, дерев, тобто в такому положенні, яке б ускладнювало процес виїзду.

Шляхи, форми та методи самозахисту

Форми самозахисту — крайня необхідність. їх можна застосовувати лише тоді, якщо небезпека від дій нападаючого не могла бути усунута іншими засобами.

Форми самозахисту можуть бути:

— застосування фізичної сили (найпоширеніша форма), тобто рукопашний бій;

— застосування спеціальних засобів (газовий пістолет, газовий аерозольний балончик тощо);

— застосування спеціально тренованої собаки.

Розглянемо деякі способи і прийоми самозахисту. Несподіваний напад завжди починається з близької відстані. У першу чергу необхідно негайно звільнитися від нападника, а потім не підпускати його близько до себе та намагатись не підпадати під його удари. Однією з реакцій того, хто захищається, є нанесення ударів ногами, оскільки вони втричі сильніші від рук. Ногами можна наносити удари, перебуваючи на порівняно великій дистанції (2—3 кроки) від нападника. Особі, яка захищається, невідомі фізичні можливості злочинця, тому сильні удари будуть у цій ситуації найефективнішим прийомом самозахисту.Але у поєдинку на короткій дистанції перевага надається ударам руками, головою, а також колінами. Переважно кулачний бій закінчується обхватом один одного. Тут виграє той, хто краще володіє прийомами боротьби. Така боротьба часто продовжується і на землі. У такому випадку вирішальну роль у досягненні перемоги відіграє вміле використання бойових прийомів самбо. Треба зазначити, що прийоми самбо мають перевагу навіть перед озброєним злочинцем, оскільки вони є невидимою зброєю. Вибір силового прийому залежить від обставин, ступеня небезпеки й агресивності осіб, до яких він застосовується. Так, відбиваючи напад, треба діяти відповідно до небезпеки, яку представляє нападник. Якщо нападає одна людина без зброї, то мусять бути застосовані лише прийоми. Більш рішучих заходів варто вживати, коли нападник фізично дуже сильний або озброєний, можливо, не один. Тут наслідки застосування прийому можуть бути різні. У разі групового нападу треба використовувати прийоми та удари, які б знешкодили першого нападника (зачинщика), а потім діяти залежно від ситуації.Потрібно звернути увагу на те, що застосування фізичної сили до злочинця вимагає певної сили, швидкості, спритності та координації рухів. Важливим є уникати необґрунтованого ризику для свого життя чи здоров'я. Варто замислитися над тим, чинити фізичний опір чи ні.Тактика захисту від злочинця не містить готових штампів та рецептів на всі випадки. Доцільно діяти залежно від ситуації, але у будь-якому випадку потрібно бути націленим на перемогу, діяти безпомилково, впевнено. Тут на допомогу приходить уміння володіти своїм психічним станом, спроможність застосувати психологічний пресинг на злочинця, пригнітити його волю.Правила придбання та користування спеціальними засобами самооборони.Згідно з "Положенням про порядок продажу, придбання, реєстрації, обліку та застосування спеціальних засобів самооборони, заряджених речовин сльозоточивої та дратівливої дії", затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 706 від 07.09.1993 року, дозвіл на придбання і зберігання газових пістолетів та патронів до них видають Органи внутрішніх справ громадянам, які досягли 18-річного віку. Обов'язковим є установленої форми висновок (довідка) медичного закладу про те, що стан здоров'я дозволяє володіти (користуватися) спеціальними засобами самооборони, а також, що людина ознайомлена з порядком зберігання зброї та її застосування. Такий дозвіл видають за місцем проживання.Щоб отримати дозвіл, потрібно: подати до органів внутрішніх справ заповнену картку-заяву, дві фотокартки розміром 3x4, висновок мед-закладу. Орган внутрішніх справ у місячний термін розглядає подані документи і видає дозвіл на придбання газового пістолета або мотивовано відмовляє в цьому. Придбаний газовий пістолет упродовж 10-ти днів з дня придбання подається до органів внутрішніх справ для реєстрації та оформлення дозволу на його збереження у дерев'яних або металевих ящиках за місцем роботи або проживання. Сторонні особи не повинні мати доступу до зброї.В яких випадках власник може застосовувати газовий пістолет, заряджений речовинами сльозоточивої та подразнюючої дії?

1. Для захисту від злочинних посягань на життя і здоров'я, житло та майно особисте чи інших громадян.

2. Для захисту від нападу на приміщення організації, установи та суб'єкта підприємницької діяльності за місцем праці.

3. Для затримання особи, яка скоїла злочин і чинить опір чи втікає. Перед застосуванням газового пістолета громадянин, якщо є можливість, зобов'язаний попередити нападника про свій намір застосувати зброю.

Якщо внаслідок застосування зброї нападникові заподіяно тілесні ушкодження або він помер, громадянин, що застосував зброю, зобов'язаний негайно викликати медичну допомогу та сповістити про це органи внутрішніх справ. Забороняється застосовувати спеціальні засоби самооборони у разі значного скупчення людей, якщо від цього можуть постраждати сторонні особи.

Аналогічні вимоги існують і щодо порядку продажу, придбання, реєстрації, обліку і застосування вогнепальної (мисливської) зброї. Що стосується газового аерозольного балончика, то для його придбання не потрібно ніякого дозволу.Отруйні речовини, які використовуються в газовій зброї, викликають тимчасове ураження людини. Радіус дії, зазвичай, 1,6—3 м. Кількість рідини розраховано на 5—8 с дії. Отруйна речовина діє на людину впродовж 10—20 хв.

З 1995 року розпорядженням Кабінету Міністрів України дозволяється виготовляти і продавати газові балончики тільки з двома речовинами: МПК і капсаїцином. Балончиками з газом СS дозволяється користуватися тільки міліції.

Засобом самозахисту є також пневматична зброя, на придбання якої не потрібно дозволу. Але для зброї, яка має калібр більше 4,5 мм і швидкість польоту кулі понад 100 м/с, необхідно взяти дозвіл в органах внутрішніх справ. Цей засіб самооборони має як переваги, так і недоліки. Наприклад, з відстані 10 метрів куля пневматичного пістолета здатна ввійти в м'язові тканини людини на 2 мм, що є достатнім для того, щоб зупинити злочинця. На траєкторію польоту кулі, випущеної із пневматичного пістолета, не впливає зустрічний вітер. Однак, ця зброя досить громіздка і, головне, не існує законодавчих документів, які регламентують її використання як засобу самооборони.

Якщо заблукав у лісі

Перш за все, якщо ви це зрозуміли, потрібно зупинитися, заспокоїтися і продумати свої дії. Загалом план дій повинен бути таким:

— згадати останню прикмету і намагатися віднайти до неї дорогу. Встановити загублений напрямок руху (по сонцю);

— якщо це не вдалося, треба згадати знайомі орієнтири: річку, просіку, дорогу. Прислухатися. Вийти до людей допоможуть звуки або запахи — працює трактор, гавкає собака, чути запах диму (рухатися треба проти вітру);

— при відсутності знайомих орієнтирів — рухатися за течією води. Струмок виведе до річки, річка — до людей;

— залізти на саме високе дерево, звідки, можливо, побачити труби, антени, дим;

— лісова дорога приведе до житла; сліди машин, як правило, приведуть до населеного пункту.

Обов'язковим є правило — перш, ніж увійти в ліс, визначити сторони горизонту. Рухаючись, уявно проведіть пряму лінію від одного видимого орієнтиру (велика сосна) до другого (галявина лісу). Без орієнтирів людина в лісі починає кружляти, так як права нога робить крок більший, ніж ліва.

Прикмети для орієнтування без карти

Тінь від високого предмета в полудень показує на північ. Таким чином, людина, що стоїть у полудень спиною до сонця, буде дивитися на північ. Мурашник, як правило, розміщений пологою стороною на південь. Мох на деревах, каміннях росте з північної сторони. Кола на пеньку дерева, що вказують на рік, розміщені нерівномірно: з південної сторони вони ширші. Просіки в лісових масивах, як правило, прокладаються в напрямку "північ-південь" або "захід-схід".

На рис. 2.8 зображено орієнтування щодо сторін горизонту за годинником.

Рис. 2.8. Орієнтування щодо сторін горизонту за годинником

Для походу в ліс потрібно мати аварійний запас: ніж, сірники, сіль, деякі ліки.

Варіант побудови тимчасового житла в лісі (рис. 2.9).

Рис. 2.9. Побудова тимчасового житла в лісі

Добування і приготування їжі

Людина може прожити без їжі довго — місяці. На першому плані повинні бути вода і тепло. Голодуючи, потрібно, якщо можливо, більше пити, зокрема теплу воду, берегти тепло, менше рухатись. Виходити з голодування потрібно дуже обережно. Якщо після голодування одразу багато їсти, людина може загинути. Невеликий запас продуктів харчування треба розподілити на порції і водночас використовувати все, що дає місцева природа. На теренах України — 2000 їстівних рослин. Бажано знати рослинний світ.

Основні правила:

— не можна їсти кісточки і насіння плодів;

— не їсти рослини, які виділяють молочний сік;

— намагатися їсти тільки знайомі рослини, ягоди і гриби.

За їжу можуть слугувати шар кори молодої берези або сосни — нарізані як локшина. їстівними є листя кульбаби, кропиви, лободи, квас цю

.Є кілька способів приготування їжі (м'яса).

1. Приготування м'яса під вогнем: викопати ямку 30—40 см глибиною, вимостити її дно кропивою, свіжим листям чи мокрою тканиною. Потім покласти м'ясо, закрити травою, листям, зверху засипати шаром піску, глини 1—2 см, розпалити вогонь. Через 40 хв. м'ясо можна вживати.

2. Смаження м'яса чи птиці на "шампурах": шампурами служать прутики з дерев.

Щодо води, то її перед вживанням потрібно кип'ятити до 10 хв. Якщо в перманганат калію (марганцівка), зробити ледь рожевий колір води і пити лише за 10—15 хв. З метою дезинфекції також можна використовувати йод. Дві чайні ложки розчину йоду на відро води з додаванням 2—3 дрібок солі. Можна пити лише за 20 хв.

Добування вогню

Добувати вогонь без сірників непросто, але є кілька способів добування вогню за допомогою підручних засобів.

Якщо є стальний дріт, то швидко перетягуючи дріт вправо-вліво під дерев'яним бруском, створюючи тертя і нагріваючи, можна запалити вогонь.

Вогонь можна добути з допомогою кременю і кресала. За кремінь використовують твердий камінь, за кресало — сокиру або іншу сталь, що є під рукою. Ударом кресала (сокири) по кременю (каменю) потрібно висікти іскру і підпалити заздалегідь підготовлену розтопку для вогнища.

Правила власної безпеки під час купання

Не завжди люди пам'ятають про збереження життя під час купання чи перебування у воді. Щорічно в річках, озерах, морях України через порушення правил поведінки на воді гине понад 5 тисяч людей.

Загроза втопитись найчастіше існує в період сезону купання. Основна причина — це недотримання правил власної безпеки на воді. Окрім цього, треба остерігатись різних хуліганських дій та грубих жартів на воді. Небезпечним є входження в холодну воду, оскільки можуть виникнути так звані корчі ніг.Велику небезпеку становить перебування у воді в стані алкогольного сп'яніння. Недарма говорять, що "п'яному море по коліна".

Купаючись, варто пам'ятати:

— ніколи не пірнайте в незнайомому місці; спочатку обстежте водойму і переконайтесь, що під водою немає каміння, залізяк, гострих кілків або ж мілин;

— уникайте води із швидкою течією;

— ніколи не плавайте наодинці, особливо якщо не впевнені в своїх силах;

— не заходьте у воду у нетверезому стані;

— не купайтесь у необлаштованих, неперевірених місцях.

Трагедією століття вважається загибель 1,5 тисячі людей на кораблі "Титанік", основною причиною якої стала неуважність.

Перегрівання організму

Симптомами перегрівання є головний біль, запаморочення, втома, нудота. Пізніше викає шум у вухах, задуха, прискорене серцебиття.

Що робити у разі перегрівання

1. Постраждалого необхідно покласти, піднявши вище голову, у тінь або у прохолодному приміщенні.

2. Охолодити організм, приклавши холодні компреси на голову, шию, груди.

3. Якщо людина не знепритомніла, її треба напоїти холодною, трохи підсоленою водою.

4. У разі втрати свідомості та порушення дихання необхідно негайно робити штучне дихання і непрямий масаж серця.

Щоб не допустити перегрівання організму, треба дотримуватись правил прийому сонячно-повітряних ванн, що особливо важливо для людей, які мають захворювання серцево-судинної системи.

 

 

Блискавка

Статистика свідчить, що ризик небезпеки ураження блискавкою порівняно малий. Але для того, щоб не допустити і цієї частки ризику під час грози на відкритій місцевості, потрібно вжити необхідні заходи:

— не ховатися під високі дерева, особливо такі, що стоять окремо;

— знаходячись на відкритому просторі, не можна бігти;

— якщо їдете в машині — потрібно зупинитися, зачинити вікна і не виходити з неї;

— небезпечно знаходитися у воді, а також поряд із металевими предметами, оскільки вони притягують енергію від блискавки.

При ударі блискавкою виникають явні та неявні симптоми ураження. Утворюються опіки тканин організму людини, втрачається свідомість та зупиняється дихання і серце. Наявне легке ураження, запаморочення, шум у вухах, слабість, непритомність.

Надаючи першу допомогу постраждалому, необхідно негайно зробити штучне дихання і непрямий масаж серця, опікову поверхню закрити пов'язкою з антисептиком. Постраждалого — як можна швидше доставити у лікарню.

Існує думка, що у разі ураження блискавкою потрібно закопати постраждалого у землю. У жодному випадку цього робити не можна, бо стан постраждалого, навпаки, значно погіршується

Перша медична допомога

Поріз. Шкіру навколо рани змащують йодом і накладають стерильну пов'язку. Якщо рана брудна, її потрібно промити перекисом водню.

Перелом. Переломи бувають відкритими і закритими. При відкритому переломі, перш за все, потрібно зупинити кров, краї рани змастити йодом, накласти стерильну пов'язку, а потім шину. При закритому переломі — накласти шину.

Опік. Одразу ж необхідно охолодити обпечене місце під струменем води. Не можна торкатися до опіків руками та проколювати пухирі. Якщо пухир тріснув, це місце не можна обробляти йодом, спиртом та ін. Треба накласти стерильну пов'язку на місце опіку, щоб захистити його від зараження.

 

 

ПЕРШІ ЗБОРИ. ЗНАЙОМСТВО З БАТЬКАМИ УЧНІВ-ПЕРШОКЛАСНИКІВ

Педагоги зустрічаються з батьками першокласників перед початком навчального року. Доречніше за все проводити таку зустріч-збори наприкінці серпня. Учитель використовує перші збори для того, щоби познайомитися з батьками, налаштувати родину на необхідність спілкування зі школою, педагогами, створити оптимістичний настрой на навчальну діяльність, зняти страх родини перед школою.

Задачі зборів:

1. Познайомити батьків із педагогами, школою, адміністрацією, службами школи й один з одним.

2. Допомогти родині підготуватись до навчання дитини в першому класі.

Запитання для обговорення:

Де батькам можна одержати консультацію з питань виховання дитини?

За якими законами повинно йти виховання в родині?

Що цікавого є в окремо взятій родині - традиції та звичаї (обмін досвідом)?

План проведення зборів (орієнтовний)

I. Знайомство з директором школи та шкільною адміністрацією.

II. Представлення педагога, який буде працювати з класом.

III. Екскурсія шкільною будівлею.

IV. Міні-лекція «Закони виховання в родині. Якими їм бути?».

V. Анкетування батьків із теми зборів.

VI. Самопредставлення - візитна картка родини.

VII. Батьківський тренінг «Дитина у дзеркалі батьків».

Хід зборів-зустрічі

Збори проводяться в тому класі, де будуть проходити заняття дітей. Клас святково оформлений (можна розмістити на стенді побажання, творчі роботи учнів, які закінчили початкову школу). На дошці фотографії випускників, які учились у педагога, який набирає клас.

I. Вступне слово директора школи (як варіант). Шановні татусі й мами, дідусі та бабусі, усі дорослі, які прийшли на першу зустріч зі школою, поріг якої переступлять у вересні ваші малята!

Сьогодні ми оголошуємо вас і себе членами однієї великої команди корабля за назвою «Школа». Наше плавання починається сьогодні, а закінчується через дванадцять років. Стільки ми будемо разом, а поки наш корабель буде плисти океаном знань, ми будемо переживати шторми та бурі, смутки та радості. Хочеться, щоб це плавання було цікавим, радісним і значущим у житті кожної дитини та кожної родини.

Як навчитись переборювати труднощі, як навчити падати, набиваючи якнайменше шишок, де одержати консультацію, що вичерпує відповідь на нерозв'язне запитання - про все це можна довідатись у кабінеті заступника директора з початкової школи.

II. Виступ заступника директора з початкової школи

Виступ повинен містити інформацію про традиції та звичаї початкової школи, про вимоги до учнів. Необхідно познайомити батьків зі статутом школи, вручити кожній родині візитну картку школи, указати дні консультацій заступника директора з початкової школи, представити вчителів початкових класів, які будуть працювати з конкретним класом.

III. Самопрезентація вчителя

Учитель проводить самопрепрезентації (як варіант):

Розповідь про себе, про вибір професії педагога.

Розповідь про своїх учнів-випускників, про плани на майбутнє в роботі з новим класом.

IV. Самопрезентація родин

Дуже цікаво проходить на батьківських зборах-зустрічі самопрезентації родин. Це свого роду візитна картка родини. Бажано записати на магнітофон виступи батьків, які розповідають про себе на зборах. Така робота дозволить відразу визначити особливості родин, ступінь їхньої відкритості, систему сімейних цінностей і взаємин. Класному керівнику буде важливо проаналізувати міні-розповіді про родину.

План самопрезентації родини

1. Прізвище, ім'я, по батькові батьків.

2. Вік батьків, день народження родини.

3. Інтереси, захоплення родини.

4. Традиції та звичаї родини.

5. Девіз родини.

Можна записати девізи родин на листі ватману, що кріпиться на дошці у класі. Цей матеріал можна буде успішно використовувати в роботі з учнями.

V. Екскурсія шкільною будівлею

Після самопрезентації батьків, педагогів і встановлення теплої атмосфери проводиться екскурсія по школі. Дуже важливо показати батькам кабінет психологічної служби, познайомити з розкладом його роботи, запропонувати записати телефон довіри психологічної служби.

VI. Поради батькам

Наприкінці зустрічі кожна родина одержує наказ у вигляді сувою, в якому записані закони виховання дитини в родині. Батькам дається можливість прочитати закони та поставити запитання вчителеві.

VII. Анкетування батьків

Проводиться наприкінці зборів із позначеної теми.

Можна зробити загальну фотографію на пам'ять про перший «шкільний» день батьків.

ДРУГІ ЗБОРИ. ПРОБЛЕМА АДАПТАЦІЇ ПЕРШОКЛАСНИКІВ У ШКОЛІ

Форма проведення: «круглий стіл».

Задачі зборів:

1. Познайомити батьківський колектив із можливими проблемами адаптації дітей у перший рік навчання.

2. Розробити рекомендації для створення системи комфортних взаємин із першокласником.

Питання для обговорення:

Фізіологічні труднощі адаптації першокласників у школі.

Психологічні труднощі адаптації першокласників у школі.

Система взаємин дітей у класі.

Хід зборів

I. Обговорення першого шкільного дня дитини

Батьки діляться враженнями один з одним і вчителями: з яким настроєм дитина прийшла додому, як її поздоровляли члени родини, які подарунки вона одержала.

II. Батьківський практикум-гра «Кошик почуттів»

Це може виглядати приблизно так.

Слово педагога. Шановні мами й татусі! У мене в руках кошик, на дні якого знаходяться найрізноманітніші почуття, позитивні й негативні, котрі може відчути людина. Після того як ваша дитина переступила шкільний поріг, у вашій душі, у вашому серці міцно оселились почуття й емоції, що заповнили все ваше існування. Опустіть руку в кошик і візьміть «почуття», що найбільше переповняє вас уже тривалий період часу, назвіть його.Батьки називають почуття, що їх переповняють, які вони болісно переживають.Таке завдання дозволяє акцентувати увагу на важливості події, виявити проблеми та труднощі, що виникають у родинах, та обговорити ці проблеми в ході розгляду теми зборів.

Фізіологічні умови адаптації дитини до школи

Обговорення питання

Ознайомлення педагога та лікаря з проблемами здоров'я дитини. Зміна режиму дня дитини в порівнянні з дитячим садком. Необхідність чергування ігор з навчальною діяльністю дитини. Спостереження батьків за правильною позою під час виконання домашніх занять (попередження короткозорості, викривлення хребта). Організація правильного харчування дитини. Турбота батьків про загартовування дитини, максимальний розвиток рухової активності (створення вдома спортивного куточка). Виховання в дітях самостійності та відповідальності як головних якостей збереження власного здоров'я.

Психологічні труднощі адаптації дитини до школи

Під час обговорення даної проблеми необхідно звернути увагу на такі важливі умови психологічної комфортності в житті першокласника:

створення сприятливої психологічної атмосфери для дитини з боку всіх членів родини;

роль самооцінки дитини в адаптації до школи (чим нижче самооцінка, тим більше труднощів у дитини у школі);

формування інтересу до школи, прожитого шкільного дня;

обов'язкове знайомство з дітьми її класу та можливість їхнього спілкування після школи;

неприпустимість фізичних заходів впливу, залякування, критики на адресу дитини, особливо у присутності третіх осіб (бабусь, дідусів, однолітків);

виключення таких засобів покарання, як позбавлення задоволень, фізичні та психічні покарання;

урахування темпераменту в період адаптації до шкільного навчання;

надання дитині самостійності в навчальній роботі й організація контролю її навчальної діяльності;

не тільки заохочення дитини за навчальні успіхи, а й моральне стимулювання її досягнень;

розвиток самоконтролю та самооцінки, самодостатності дитини.

Взаємини однокласників

Відомий педагог і психолог Симон Соловейчик, ім'я якого значуще для цілого покоління учнів, батьків і вчителів, опублікував правила, що можуть допомогти батькам підготувати дитину до спілкування з однокласниками у школі. Батькам необхідно пояснити ці правила дитині та з їх допомогою готувати дитину до дорослого життя.

Не віднімай чужого, але і своє не віддавай.

Попрохали - дай, намагаються відняти - намагайся захиститись.

Не бийся без причини.

Кличуть грати - іди, не кличуть - спитай дозволу грати разом, це не соромно.

Грай чесно, не підводь своїх товаришів.

Не дражни нікого, не канюч, не випрошуй нічого. Два рази ні в кого нічого не проси.

Через оцінки не плач, будь гордим. З учителем через оцінки не сперечайся і на вчителя за оцінки не ображайся. Намагайся все робити вчасно і думай про добрі результати, вони обов'язково в тебе будуть.

Не ябедничай і не наговорюй ні на кого.

Намагайся бути акуратним.

Частіше кажи: давай дружити, давай грати, давай разом підемо додому.

Пам'ятай: ти не краще за всіх, ти не гірше всіх! Ти - неповторний для самого себе, батьків, учителів, друзів!Дуже добре, якщо батьки помістять звід цих правил у кімнаті чи в робочому куточку своєї дитини на видному місці. Бажано наприкінці тижня звернути увагу дитини на те, які правила їй удається виконати, а які - ні і чому. Можна спробувати придумати разом з дитиною свої правила.

ТРЕТІ ЗБОРИ. ТЕЛЕВІЗОР У ЖИТТІ РОДИНИ ТА ПЕРШОКЛАСНИКА

Задачі зборів:

1. Визначити разом з батьками достоїнства й недоліки наявності телевізора в житті дитини.

2. Визначити найменування та кількість передач для перегляду дітьми.

Питання для обговорення:

Роль телебачення в житті дитини.

Вплив телепередач на формування характеру та пізнавальної сфери дитини.

Запитання для дискусії:

Чи вважаєте ви, що телевізор повинен бути в числі головних предметів побуту?

Які телепередачі, на ваш погляд, формують особистість дитини?

Як, на ваш погляд, необхідно організувати перегляд телевізора дитиною? Припустіть можливі варіанти.

Хід зборів

I. Вступне слово вчителя (варіант). Телевізор у житті дитини - це добре чи погано? Скільки часу і які передачі повинні дивитись діти? Чи треба виключати телевізор, якщо ми вважаємо, що передача дитині буде нецікава? Ці й інші запитання сьогодні вимагають відповіді.

Трохи статистики:

Дві третини наших дітей у віці від 6 до 12-ти років дивляться телевізор щодня.

Час щоденного перегляду телепередач дитиною складає в середньому більше двох годин.

50 % дітей дивляться телепередачі поспіль, без усякого вибору та виключень.

25 % дітей у віці від 6 до 10-ти років дивляться ті самі телепередачі від 5 до 40 разів поспіль.

38 % дітей у віці від 6 до 12-ти років при визначенні рейтингу використання вільного часу на перше місце поставили телевізор, виключивши при цьому заняття спортом, прогулянки на свіжому повітрі та спілкування з родиною.

Але, можливо, ви подумаєте, що ця статистика не стосується наших дітей? Дарма. Ось результати опитування у класі, проведеного приблизно за такими запитаннями:

Скільки разів на тиждень ти дивишся телевізор?

Ти дивишся телевізор один чи зі своєю родиною?

Ти любиш дивитись усе поспіль чи віддаєш перевагу якійсь окремій передачі?

Якби ти опинився на незаселеному острові, які би предмети ти замовив доброму чарівнику, щоби твоє життя було цікавим і ненудним?

II. Обговорення результатів аналізу відповідей дітей на запропоновані запитання

III. Дискусія

Далі можлива дискусія з питань:

Що ж робити і чи потрібно щось робити? Можливо, варто заборонити перегляд телепередач чи обмежити дитини визначеними програмами?

Що дає дитині телевізор? Є чи в перегляді телепередач, особливо для першокласників, щось позитивне?

Проводяться обговорення проблеми й обмін думками.

Думки учнів 10-літнього віку про перегляд телепередач

 

 

Перегляд телевізора дає можливість:

розслабитися, забути щоденні проблеми, відійти від страхів і переживань;

знаходити відповіді на запитання, на які не відповідають дорослі через зайнятість;

зрозуміти за допомогою телевізора, що таке «добре» і що таке «погано»;

дізнаватись про різні явища в різних галузях знань;

розвивати уяву, фантазію, емоційну сферу.

Коментар учителя, обговорення

До даних батьківських зборів можна підготувати виставку малюнків дітей «Я дивлюсь телевізор».

IV. Рекомендації батькам:

1) Разом із дітьми визначати телепередачі для перегляду дорослими та дітьми на наступний тиждень.

2) Обговорювати улюблені телепередачі дорослих і дітей після перегляду.

3) Вислуховувати думки дітей із приводу дорослих передач і висловлювати свої думки з приводу дитячих.

4) Телевізор не повинен бути значущою частиною в житті батьків, тоді це стане позитивним прикладом для дитини.

5) Необхідно зрозуміти, що дитина, яка щодня дивиться сцени насильства, убивств, звикає до них і навіть може відчувати від таких епізодів задоволення. Необхідно виключити їх із перегляду малятами.

V. Домашнє завдання батькам: визначте для себе відповіді на такі запитання.

Скільки часу проводить ваша дитина біля телевізора?

Чи ставить запитання після перегляду передач, чи хоче обговорити з вами передачу?

Яким передачам віддає перевагу?

В якій передачі хотіла би сама взяти участь?

Як зробити, щоб діти не чули від батьків: «Знову уроки ввечері робиш?», «Чим ти займався, знову біля телевізора сидів?» і т. д.

Батькам на замітку

Необхідно пам'ятати про те, що вплив телебачення на психіку дітей різко відрізняється від подібного впливу на дорослих. Наприклад, першокласники, за результатами досліджень, не можуть чітко визначити, де правда, а де неправда. Вони сліпо довіряють усьому тому, що відбувається на екрані. Ними легко керувати, маніпулювати їхніми емоціями та почуттями Лише з 11-ти років діти починають усвідомлено сприймати те, що пропонує телебачення.

ЧЕТВЕРТІ ЗБОРИ. ЕМОЦІЇ ПОЗИТИВНІ ТА НЕГАТИВНІ

Форма проведення: сімейна рада.

Задачі зборів:

1. Ознайомитися із самооцінкою учнів класу.

2. Визначити причини переваги негативних чи позитивних емоцій в учнів.

Хід зборів

I. Вступне слово педагога (варіант). Шановні мами й татка! У нас сьогодні батьківські збори, які ми проводимо у формі сімейної ради. Сімейна рада збирається тоді, коли справа не терпить зволікань і вимагає всебічного аналізу. Перш ніж ми перейдемо до ради за оголошеною проблемою, послухайте, будь ласка, магнітофонний запис відповідей дітей на запитання: який я? (Наприклад, я - добрий, красивий, розумний і т. д.).

Після прослуховування запису батьки повинні відповісти на запитання про мотиви вибору дитиною прикметників, що позначають позитивні та негативні якості. Відбувається обмін думками.

Сьогодні ми поговоримо про людські емоції. Мені хотілося звернути вашу увагу на ті емоції, що стимулюють розвиток неврозів, руйнують здоров'я дитини. Це емоції руйнування - гнів, злість, агресія та емоції страждання - біль, страх, образа. Спостерігаючи за дітьми, доводиться констатувати, що емоції страждання, руйнування їм ближче, ніж емоції радості й добра.

II. Батьківський тренінг

Питання

Наведіть приклади ситуацій із вашого життя, з життя родини або ситуацій, що спостерігаються, пов'язані з негативними та позитивними емоціями.

Чи можете ви сказати, що у відповідях дітей на магнітофонній стрічці ви почули відзвуки негативних емоцій? (На думку психологів, позитивні емоції з'являються в людини тоді, коли її люблять, розуміють, визнають, приймають, а негативні - при незадоволенні потреб.) Як формувати позитивні емоції? Із чого починати?

Перед вами лежать аркушики паперу. Запишіть на них висловлювання, заборонені у спілкуванні з дитиною у вашій родині, а також висловлювання, що рекомендуються й бажані.

Висновок. При спілкуванні з дітьми не слід уживати такі, наприклад, висловлювання:

Я тисячу разів казав тобі, що...

Скільки разів треба повторювати...

Про що ти тільки думаєш...

Невже тобі важко запам'ятати, що...

Ти стаєш...

Ти такий же, як...

Відчепись, ніколи мені...

Чому Олена (Настя, Ліля і т. д.) така, а ти - ні...

При спілкуванні з дітьми бажане вживання таких висловлювань:

Ти в мене найрозумніший (красивий і т. д.).

Як добре, що в мене є ти.

Ти в мене молодець.

Я тебе дуже люблю.

Як ти добре це зробив, навчи й мене.

Дякую тобі, я тобі дуже вдячна.

Якби не ти, я б ніколи з цим не справився.

Постарайтесь використовувати перераховані бажані висловлювання якнайчастіше.

III. Рекомендації батькам:

1) Безумовно приймайте свою дитину.

2) Активно слухайте її переживання, думки.

3) Якнайчастіше спілкуйтеся з нею, займайтеся, читайте, грайте, пишіть один одному листи та записки.

4) Не втручайтесь у її заняття, що їй по плечу.

5) Допомагайте, коли просить.

6) Підтримуйте та відзначайте її успіхи.

7) Розповідайте про свої проблеми, діліться своїми почуттями.

8) Вирішуйте конфлікти мирно.

9) Використовуйте у спілкуванні фрази, що викликають позитивні емоції.

10) Обіймайте та цілуйте один одного не менше чотирьох разів на день.

IV. Домашнє завдання батькам: напишіть листа своїй дитині, який їй варто розкрити у випускному класі школи.

Анкета для батьків

1. Чи стимулюєте ви прояв позитивних емоцій у своєї дитини? Як ви це робите?

2. Чи виявляє ваша дитина негативні емоції? Чому, на ваш погляд, вони виникають?

3. Як ви розвиваєте позитивні емоції своєї дитини? Наведіть приклади.

Анкетування проводиться протягом ходу зборів, педагог виділяє для цього 10-15 хвилин. Листки з відповідями батьки віддають педагогу, який використовує їх у подальшій роботі з батьками й учнями.

П'ЯТІ ЗБОРИ. ПІДСУМКИ НАВЧАЛЬНОГО РОКУ - «ПЕРЕГОРТАЮЧИ СТОРІНКИ...»

Форма проведення: усний журнал.

Усний журнал - це аркуші ватману, складені у вигляді великої книги, перевитої стрічкою. Кожний аркуш - сторінка життя класу за рік.

На цих зборах хочеться зупинитись особливо. Тут підбивається підсумок роботи батьків, чого вони навчаються за рік. Зустріч повинна бути урочистою, цікавою, незвичайною. Збори проводяться разом з учнями.

Хід зборів

I. Огляд сторінок усного журналу

Сторінка перша. «Наше життя на уроках» (фрагменти уроків).

Сторінка друга. «Наші перерви» (фізкультпауза, ігри тощо).

Сторінка третя. «Наше життя після уроків» (найбільш яскраві моменти заходів, проведених у класі за рік).

Сторінка четверта. «Наша творчість» (огляд творчості учнів: читання віршів, пісень, гурткова діяльність).

Сторінка п'ята. «Ми і наші батьки» (нагородження батьків за роботу у класі).

Медаль - дитяча долонька, розмальована й розписана дітьми.

Сторінка шоста. «Наші плани на літо» (кожний учень одержує на літо завдання, яке він повинен виконати для всього класу).

II. Підсумки роботи батьків учнів за рік

З повідомленням виступає класний керівник, представник від батьківського комітету.

Наприкінці зборів учні разом з батьками та вчителями фотографуються. Вручаються фотографії, зроблені раніше на інших зборах і заходах класу.

2-й клас

ПЕРШІ ЗБОРИ. ФІЗИЧНИЙ РОЗВИТОК У ШКОЛІ ТА ВДОМА

Задачі зборів:

1. Обговорити з батьками новий етап у фізичному та психічному розвитку дітей.

2. Підвищити з боку батьків контроль фізичної підготовки.

 

Питання для обговорення:

Значення фізичної культури для повноцінного розвитку особистості.

Урок фізкультури та його вимоги до учня.

План проведення зборів

I. Анкетування батьків (на початку зборів проводить педагог).

II. Повідомлення даних про вплив фізичної культури на розвиток особистості (можливе залучення викладача фізичної культури та медичних працівників).

III. Оперативний аналіз результатів анкетування (дається наприкінці зборів).

Анкета для батьків

1. Чи подобаються вашій дитині уроки фізичної культури?

2. Чи розпитуєте ви свою дитину вдома про заняття фізичною культурою?

3. Яким би ви хотіли бачити урок фізичної культури?

До зборів можна підготувати виставку малюнків «Я на уроці фізичної культури».

ДРУГІ ЗБОРИ. АГРЕСИВНІ ДІТИ: ПРИЧИНИ ТА НАСЛІДКИ

Задачі зборів:

1. Визначити рівень агресії учнів класу, використовуючи спостереження вчителя й результати анкетування батьків.

2. Допомогти батькам зрозуміти причини агресії в дітей і знайти способи її подолання.

Питання для обговорення:

Причини дитячої агресії.

Батьківська влада, її види та шляхи впливу на дитину.

Шляхи подолання дитячої агресивності. Рекомендації з подолання дитячої агресії.

План проведення зборів

I. Анкетування батьків.

II. Повідомлення результатів аналізу причин дитячої агресії (виступ педагога, рекомендації батькам).

III. Оперативний аналіз відповідей батьків.

IV. Обмін думками за темою зборів.

Анкета для батьків

1. Чи буває ваша дитина агресивною?

2. В яких ситуаціях вона виявляє агресію?

3. Проти кого вона виявляє агресію?

4. Що ви робите в родині, щоби перебороти агресивність дитини?

 

 

ТРЕТІ ЗБОРИ. ПОКАРАННЯ Й ЗАОХОЧЕННЯ В РОДИНІ

Задачі зборів:

1. Визначити оптимальні позиції батьків із теми зборів.

2. Розглянути запропоновані педагогічні ситуації на практиці.

Питання для обговорення:

Види покарань і заохочень у сімейному вихованні.

Значення покарання й заохочення в родині (аналіз педагогічних ситуацій і результатів анкетування).

План проведення зборів

I. Виступ класного керівника за результатами анкетування.

II. Обмін досвідом батьків.

Використовуючи матеріали спеціальної літератури та результати анкетування батьків із теми зборів, проведених заздалегідь, учитель організує активний батьківський обмін досвідом і дає рекомендації на основі свого педагогічного досвіду.

Анкета для батьків

1. Які заходи покарання й заохочення використовуються в родині?

2. За що ви караєте й заохочуєте дитину?

3. Як реагує дитина на заохочення та покарання?

ЧЕТВЕРТІ ЗБОРИ. ПІДСУМКИ НАВЧАЛЬНОГО РОКУ

Проводяться традиційно.

3-й клас

СПІЛКУВАННЯ В РОЗВИТКУ ОСОБИСТІСНИХ ЯКОСТЕЙ ДИТИНИ

Задачі зборів:

1. Визначити значення спілкування для дітей і дорослих.

2. Розглянути проблеми, виявлені в результаті анкетування дітей, і провести обговорення з теми зборів.

Питання для обговорення:

Спілкування і його роль у житті людини.

Спілкування дитини в родині. Результати цього процесу для дорослих і дітей.

План проведення зборів

I. Виступ учителя, підготовлений за даними спеціальної літератури.

II. Оперативне анкетування й аналіз відповідей батьків та учнів, якщо і вони відповідали на аналогічні запитання.

Анкета для батьків

1. Скільки часу в день ви відводите на спілкування з дитиною?

2. Чи відомо вам від самої дитини про її навчальні успіхи, про шкільних друзів і друзів поза школою, як звуть її сусіда чи сусідку по парті?

3. Які проблеми є у вашої дитини?

 

 

ДРУГІ ЗБОРИ. ТРУДОВА УЧАСТЬ ДИТИНИ В ЖИТТІ РОДИНИ.

Задачі зборів:

1. Ознайомлення батьків із формами трудової участі дитини в житті родини.

2. Визначити роль родини у вихованні працьовитості дитини.

Питання для обговорення:

Праця та її значення в житті дитини.

Інтелектуальна праця та працездатність.

Роль родини в розвитку працездатності та працьовитості дитини.

План проведення зборів

I. Розбір ситуацій (виступ педагога).

Використовуючи результати анкетування батьків, проведеного до зборів, учитель зупиняється на конкретних педагогічних ситуаціях.

II. Ознайомлення з виставкою.

Батьки знайомляться з підготовленою учнями до зборів фотовиставкою «Праця в нашій родині».

III. Рекомендації батькам.

Педагог дає рекомендації з фізіологічних аспектів дитячої праці, а також поради з розвитку працездатності й виховання працьовитості.

Анкета для батьків

1. Чи любить ваша дитина трудитись?

2. Що вона любить робити?

3. Чи вміє вона робити роботу самостійно чи тільки з вашою допомогою?

4. Як довго може трудитись ваша дитина?

5. Робота виконується захоплено чи неохоче?

 

 

ТРЕТІ ЗБОРИ. УЯВА ТА ЇЇ РОЛЬ У ЖИТТІ ДИТИНИ

Задачі зборів:

1. Підкреслити важливість уяви в загальному й естетичному розвитку дитини.

2. Допомогти батькам розвивати творчі починання у своїх дітей.

Питання для обговорення:

Роль уяви в житті людини.

Роль уяви в розвитку естетичної культури дитини. Зустріч батьків з учителем музики, педагогами музичної школи, учителем малювання та фахівцями, які працюють у галузі інших видів мистецтв.

План проведення зборів

I. Анкетування батьків.

II. Виступ класного керівника з проблеми.

Педагог розглядає проблеми уяви в житті дитини, повідомляє дані аналізу анкет, заповнених батьками до зборів. Результати анкетування педагог використовує в подальшій роботі у класі.

III. Виступи представників творчих професій.

Консультації з ними бажано організувати для батьків після зборів.

Анкета для батьків

1. Чи вміє ваша дитина фантазувати та мріяти?

2. Чи любить ваша дитина перевтілюватись?

3. Чи стимулюється в родині бажання дитини виявляти фантазію, вигадку (створення віршів, поздоровлень до свята, ведення щоденників, прикрашання будинку тощо)?

ЧЕТВЕРТІ ЗБОРИ. МУЗИЧНЕ СВЯТО «МИ І НАШІ ТАЛАНТИ»

Подібні збори проводяться традиційно.

4-й клас

ПЕРШІ ЗБОРИ. ФІЗІОЛОГІЧНЕ ДОРОСЛІШАННЯ І ЙОГО ВПЛИВ

Задачі зборів:

1. Ознайомити батьків із проблемами фізіологічного дорослішання дітей.

2. Намітити шляхи впливу на особистісні якості роботи.

Питання для обговорення:

Фізіологічне дорослішання і його вплив на поведінкові реакції дитини.

Педагогічні ситуації за темою зборів.

План проведення зборів

I. Анкетування батьків.

II. Педагог знайомить батьків із загальними проблемами фізіологічного дорослішання.

III. Виступи шкільного лікаря та психолога.

IV. Повідомлення вчителя за результатами аналізу анкет, які батьки заповнили в ході зборів.

Анкета для батьків

1. Що змінилось у вашій дитині останнім часом?

2. Як вона стала поводитися вдома?

3. Чи виявляє вона свою самостійність? (Як і в чому?)

4. Чи боїтесь ви майбутньої розмови з дитиною з питань статі?

ДРУГІ ЗБОРИ. НАВЧАЛЬНІ ЗДІБНОСТІ ДИТИНИ

Збори проходять разом з учнями.

Форма проведення: пізнавальні «олімпійські» ігри для визначення кращого (у письмі, рахунку, читанні, декламації, співі тощо).

Задачі зборів: головна задача ігор - дати можливість кожній дитині виявити свої здібності, свою унікальність і неповторність.

Питання для обговорення:

Здібності, їх види та значення в житті людини.

Здібності учнів нашого класу та їх реалізація в навчальній діяльності.

План проведення зборів (ігор)

I. Вступне слово класного керівника.

II. «Олімпійські» змагання.

Зробивши невеликий вступ про здібності людини та їх розвиток, педагог організує «олімпійські» змагання з урахуванням конкретних здібностей дітей. До суддівської колегії входять члени адміністрації, учителі-предметники та батьки, вони нагороджують «олімпійців».

ТРЕТІ ЗБОРИ. МОВНІ НАВИЧКИ ТА ЇХ ЗНАЧЕННЯ В НАВЧАННІ ШКОЛЯРІВ

Задачі зборів:

1. Оцінити мовні навички й уміння учнів.

2. Дати рекомендації батькам за результатами аналізу підсумків навчання за чотири роки.

Питання для обговорення:

Актуальність проблеми. Вплив мовних навичок на розумову працю школярів.

Роль батьків у розвитку мовних навичок. Особливості розмовної мови в домашній обстановці.

План проведення зборів

Вступне слово вчителя за результатами аналізу мовних умінь учнів (твору, буриме і т. д.).

Виступи вчителів-фахівців за результатами аналізу психолого-педагогічного консиліуму (за підсумками чотирьох років навчання) та формулювання рекомендацій з розвитку мовних умінь дітей у родині.

Знайомство з класним керівником і вчителями, які будуть навчати дітей у 5-му класі.

ЧЕТВЕРТІ ЗБОРИ. ПІДСУМКИ ЧОТИРЬОХ РОКІВ НАВЧАННЯ

Підготовча робота до зборів:

За тиждень до зборів необхідно провести анкетування учнів і батьків.

Проаналізовані результати анкетування використовуються класним керівником при підготовці підсумкових зборів, що проводяться за участю учнів.Збори повинні бути святом і запам'ятатись і дітям, і батькам.

 

Питання для обговорення:

Підбиття підсумків чотирирічного навчання.

Особливості (психологічні та фізіологічні) майбутньої адаптації випускників початкової школи до навчання в середній школі.

Анкета для учнів

1. Чи сподобалось тобі вчитись у твоєму класі?

2. Які предмети тобі подобались більше всього і чому?

3. Чи хочеться тобі вчитись далі?

4. Що запам'яталось більше всього?

5. Якими ти уявляєш учителів у 5-му класі?

6. Яким ти хочеш стати, навчаючись далі?

7. Яким ти уявляєш свого класного керівника?

8. Яким він повинен бути, щоб тобі хотілося з ним спілкуватись?

9. Що б ти хотів побажати майбутнім першокласникам?

10. Що б ти хотів побажати своїй першій учительці?

Анкета для батьків

1. Якими ви бачите майбутніх учителів свого сина чи дочки?

2. Якими професійними якостями вони повинні володіти?

3. Які якості ви хочете розвинути у своїй дитині за допомогою вчителів, які будуть працювати у 5-му класі?

4. Які якості ви хотіли б змінити у своїй дитині за допомогою вчителів, які будуть з нею працювати?

5. У чому могла би виявити себе ваша дитина крім навчальної роботи?

6. Чого ви очікуєте від класного керівника, який буде працювати з вашою дитиною?

7. Яку допомогу ви можете надати класу, щоб життя вашої дитини в цьому класі було цікавим?

5-й клас

ПЕРШІ ЗБОРИ. ТРУДНОЩІ АДАПТАЦІЇ ДИТИНИ ДО НАВЧАННЯ У 5-МУ КЛАСІ

Форма проведення: «круглий стіл».

Запрошуються педагоги, які працюють у класі, керівники гуртків, у яких займаються або будуть займатись діти, бібліотекар, лікар чи медсестра.

Задачі педагогів:

1. Познайомитися з батьками та послухати короткі характеристики, які вони дадуть своїм дітям.

2. Розповісти про вимоги до навчання зі свого предмета.

Задача лікаря: ознайомити з результатами проведеного медичного огляду, дати рекомендації з урахуванням отриманих даних, відзначити фізіологічні особливості, пов'язані з віковими змінами дітей.

Задача бібліотекаря: коротко розповісти про можливості бібліотеки, познайомити з бібліотечним фондом, порекомендувати інші бібліотеки (з великим фондом, доступно розташовані й т. п.).

Задача керівника позашкільних установ: ознайомити з умовами прийому дітей до різних гуртків і напрямами їх роботи.

 

Питання для обговорення:

Роль родини та її значення в адаптації школярів у зв'язку з новою якістю навчання й віковими особливостями.

Закони шкільного життя в навчанні й вихованні школяра.

ДРУГІ ЗБОРИ. РОЛЬ СПІЛКУВАННЯ В ЖИТТІ ШКОЛЯРА

Форма проведення: дискусія.

Задачі зборів:

1. Звернути увагу батьків на форми, стиль спілкування школярів - достоїнства й недоліки.

2. Показати вплив навколишнього середовища в родині, колективі, вплив телевізійних передач і т. д.

Питання для обговорення:

Значення спілкування дитини в родині.

Проблеми спілкування в дитячому колективі.

Задачі школи та колективу класу в подоланні проблем у спілкуванні.

План проведення зборів

I. Анкетування учнів.

II. Розбір педагогічних ситуацій.

У ході зборів аналізуються різні педагогічні ситуації та проводиться анкетування учнів. Із питань, наведених в анкеті, можливі й індивідуальні бесіди класного керівника.

Результати анкетування використовуються класним керівником під час обговорення теми зборів.

Анкета для учнів

1. Чи подобається тобі розповідати своїм батькам про прожитий день?

2. Чи завжди твої батьки вислуховують тебе до кінця?

3. З ким ти скоріше поділишся своїм секретом: з мамою, татом, іншим чи подругою?

4. Які ласкаві слова кажуть тобі батьки та в яких випадках?

5. Чи вважає родина святом твій день народження?

6. Які свята у своїй родині ти любиш?

7. Якби ти був чарівником, що ти хотів би змінити у своїй родині?

ТРЕТІ ЗБОРИ. КУЛЬТУРНІ ЦІННОСТІ РОДИНИ

Форма проведення: обмін думками з теми зборів.

Задачі зборів:

1. Показати батькам значення культурних цінностей у вихованні дітей.

2. Формувати культуру традицій, уміння бачити прекрасне в повсякденному житті.

Питання для обговорення:

Книга та її значення в розвитку пізнавальних і моральних якостей особистості.

Культурні традиції родини.

Вплив культурних цінностей родини на пізнавальний розвиток дитини.

План проведення зборів

I. Розповіді батьків про традиції родини у формуванні культурних цінностей: читання книг, газет і журналів; відвідування театрів і музеїв; знайомство з природою, туристичні походи і т. д.

II. Лекція класного керівника про вплив культурних традицій родини на пізнавальну активність дитини (пов'язати її з думками, висловленими у процесі обговорення теми збори).

ЧЕТВЕРТІ ЗБОРИ. «ВОТ И СТАЛИ МЫ НА ГОД ВЗРОСЛЕЙ»

Форма проведення: творчий огляд.

План проведення зборів

I. Конкурс на кращий текст гімну класу.

II. Сюрпризи на тему «У майбутньому році бажаю тобі...».

III. Завдання на літо всім учням: «Де б ти не був, пам'ятай про друзів».

IV. Представлення класної газети «Вузлик на пам'ять».

V. Нагородження батьків за активне співробітництво з класом.

6-й клас

ПЕРШІ ЗБОРИ. РОЛЬ КНИГИ В РОЗВИТКУ ЯКОСТЕЙ ЛЮДИНИ

Форма проведення: «круглий стіл».

Задачі зборів:

1. Показати батькам значення книги, літератури у вихованні дітей.

2. Розвивати в батьків інтерес до формування в дітей бажання читати.

3. Познайомити батьків з результатами спостереження за розвитком читацьких здібностей учнів.

Питання для обговорення:

Що являє собою підручник?

Яку роль відіграє книга у вашій родині?

Які традиції вашій родині?

Як ваші діти ставляться до підручника й до книги взагалі? Чи люблять читати книги?

Збори проходять за участю дітей.

План проведення зборів

I. Анкетування батьків (можливе й анкетування дітей з аналогічних питань). Результати анкетування класний керівник використовує для подальшої роботи з батьками й учнями.

II. Виступ бібліотекаря школи з аналізом читацьких умінь, запитів учнів. Нагородження найбільш читаючих дітей.

II. Виступ учителів-предметників з повідомленнями для дітей та їхніх батьків про те, що собою представляє підручник і які основні вимоги до уроку.

IV. Виступ батьків і дітей з проблеми:

книга в нашій родині;

традиції нашої родини;

ставлення учнів до читання (результат техніки читання в 6-му класі).

V. Відкриття «Книги рекордів» класу. Виявлення найактивнішого читача

.Анкета для батьків

1. Чи любить ваша дитина читати? Яким книгам вона віддає перевагу?

2. Як прочитується книга: швидко чи ні?

3. Які книги люблять у вашій родині?

4. Чи ваша дитина вважає книгу хорошим подарунком?

ДРУГІ ЗБОРИ. ФІЗИЧНИЙ РОЗВИТОК ШКОЛЯРА ТА ЙОГО ВДОСКОНАЛЕННЯ

Задачі зборів:

1. Познайомити батьків з результатами обстежень фізичного розвитку дітей.

2. Формувати культуру фізичного виховання дітей.

Питання для обговорення:

Фізіологічні проблеми дорослішання дітей (виступ лікаря).

Задачі фізвиховання, вимоги до уроку, проблеми класу. Шляхи їх рішення, спортивні гуртки та секції (виступ учителя фізичної культури).

Проблеми фізичного розвитку учнів, шляхи рішення проблеми у класі (виступ класного керівника).

План проведення зборів

I. Анкетування учнів.

II. Повідомлення результатів обстеження фізичного розвитку дітей. Проводиться шкільним лікарем, медичною сестрою, учителем фізкультури.

III. Виступ класного керівника.

Анкета для учнів

1. Чи любиш ти уроки фізичної культури?

2. Чим тобі подобається займатись на уроці?

3. Що би ти хотів виправити в собі за допомогою цих уроків?

4. Що би ти хотів побажати учителю фізичної культури?

Цікавим буде порівняння результатів анкетування батьків та учнів, проведеного за цією тематикою раніше.

ТРЕТІ ЗБОРИ. РЕЗУЛЬТАТИВНІСТЬ УРОКУ. ВІД ЧОГО ВОНА ЗАЛЕЖИТЬ?

Задачі зборів:

1. Познайомити батьків з результатами аналізу навчальної діяльності учнів класу.

2. Показати батькам досягнення та проаналізувати причини навчальних невдач школярів.

Питання для обговорення:

Аналіз уроків з різних предметів, на яких був присутній і класний керівник, проблема активності учнів на уроці.

План проведення зборів

I. Виступ класного керівника про проблему активності учнів на уроці.

II. Рекомендації батькам.

Працюємо з батьками (тематика батьківських зборів, рекомендації, поради)

 

Батьківська громадськість – важливий союзник школи у вихованні учнів.

Класний керівник, шкільний психолог і батьки учнів повинні чітко уявляти основні напрямки своєї співпраці:

·  розвиток гуманного виховного середовища класу, яке створює можливості для задоволення потреб дитини у пізнанні, спілкуванні і забезпечує вільне самовираження в різноманітній діяльності;

·  контроль за дотриманням прав і свободи дитини у школі та в сім’ї, виключення будь-якого – морального, фізичного – насилля над дитиною;

·  створення можливостей для розумного і культурно-ціннісного дозвілля дітей;

·  контроль за дотриманням належних умов щодо зміцнення здоров’я дітей, за посиленням здоров’єзберігаючих заходів у школі;

·  створення і розвиток постійних зв’язків класу із соціальним середовищем.

 Стратегічні напрямки своєї педагогічної турботи класний керівник може реалізувати завдяки згуртуванню батьківського колективу для досягнення загальних виховних цілей. Допоможуть у цьому батьківські збори, проведення яких відбувається у формі неформальних зустрічей, бесід за «круглим столом», спілкування, обміну досвідом. З усіма батьками на зборах достатньо зустрітись двічі на семестр, а проблеми, що виникають в процесі роботи, необхідно вирішувати індивідуально.

 

Можна залучати батьків до проведення різних заходів, свят, походів, екскурсій, зустрічей. Доцільною і корисною є також організація вечорів запитань і відповідей, днів відкритих дверей, консультацій для батьків, читацьких конференцій, практичних занять.

Тематика класних батьківських зборів має бути різноманітною і торкатися усіх важливих питань виховання й навчання дітей з першого по випускний клас.

Орієнтовні теми проведення класних батьківських зборів

1 клас

1. Шестирічна дитина. Яка вона? (консультація вчителя, психолога)

2. Як допомогти дитині у навчанні.

3. Народна педагогіка, народна казка у формуванні морально-етичних цінностей у дітей.

2 клас

1. Психологічні аспекти виховання і заохочення до навчання дітей молодшого шкільного віку.

2. Щоб не згасло родинне вогнище.*

3. Українські народні традиції в сімейному вихованні. Ознайомлення дітей з родиною та родоводом.

3 клас

1. Умови успішного виховання в сім’ї: єдність вимог дорослих до дітей, атмосфера злагоди і довіри.

2. Виховання самостійності, відповідальності.

3. Народні морально-етичні цінності та їх врахування в сучасному сімейному вихованні.

4 клас

1. Спільна діяльність батьків і дітей як спосіб формування морально-етичних цінностей молодших школярів.

2. Гра в житті дитини. Світ сімейних захоплень.

3. Родинне свято «Сім’я –ключ до щастя»

 

5 клас

1.  Психолого-педагогічні особливості виховання молодших підлітків.

2. Розвиток творчих здібностей дитини у процесі спільної діяльності.

3. Союз сім’ї та школи.*

6 клас

1. Сфери і специфіка спілкування підлітків.

2. Патріотичне виховання дітей у сім’ї, зв'язок поколінь, знайомство з культурою, звичаями і традиціями родини та рідного краю.

3. Формування здорового способу життя молодших підлітків.

7 клас

1. Старший підлітковий вік і його особливості.

2. Педагогіка почуттів і культура їх вираження. Формування культури поведінки дітей.

3. Духовний світ особистості. Морально-етичні цінності особистості та їх врахування в сучасному сімейному вихованні.

8 клас

1. Виховання характеру і формування моральних якостей особистості.

2.  Профорієнтація і допрофільна підготовка старших підлітків; шляхи самовизначення і вибору професії.

3. Щаслива сім’я. Яка вона? (збори-диспут)*

9 клас

1. Роль сім’ї у визначенні життєвого шляху старшокласників.

2. Про шкідливі звички і роль батьків в подальшому розвитку стійкої потреби дітей щодо здорового способу життя.

3. Проблеми виховання юнаків і дівчат. Педагогіка почуттів, етика сімейних стосунків.

10 клас

1. Взаєморозуміння і взаємоповага. Як уникати конфліктів з власними дітьми?

2. Сім’я, етика сімейних стосунків. Педагогіка В.Сухомлинського, М.Стельмаховича у вихованні родинних позицій.

3. Роль батька у вихованні дитини.*

11 клас

1. Виховний потенціал сім’ї .

2. Виховання відповідальності у старшокласників.

3.     Сім’я, освіта, вибір життєвого шляху. Державна підсумкова атестація і незалежне зовнішнє оцінювання знань.

 

ПОРАДИ ВЧИТЕЛЯМ ТА БАТЬКАМ

Поради вчителям

Батьківські збори – як військовий парад. Кожен раз вимагається наново демонструвати свої можливості. Краще, щоб наочно. А головне батьківське питання завжди те саме: що відбувається з моєю дитиною в школі?

Дякуйте батькам за все підряд. Багато разів за одне й теж саме. Обов'язково у присутності всіх. Дякуйте учням за їх надзвичайних батьків. Дякуйте бабусям і дідусям за те, що зустрічають дітей зі школи, допомагають організовувати шкільні свята. Окремо дякуйте татам – за виняткову увагу до потреб школи, за найменший крок назустріч дитині й учителю.

Звичайно, вияв вдячності може бути будь-яким. Але особливо запам'ятовуються листи з подякою.

Записи в щоденнику улюбленого дитяти – найболючіша тема для багатьох батьків. Як правило, записи невиразно інформують про те, чого дитина не виконала в школі. А якщо змінити тактику і почати писати позитивні, схвальні відгуки дякувати дитині офіційно (письмово), регулярно закріплюючи похвалу? Так, це потребує вашого часу, але воно цього варте!

Основне завдання школи, якщо вона справді хоче розірвати ганебне коло протистояння з батьками з приводу прав і обов'язків за виховання і навчання дітей, – переконати батьків у своєму щирому бажанні розділити цю відповідальність порівну.

Батьки не повинні боятися школи (пригадайте відсутність оптимізму на обличчях батьків, коли ви їм повідомляєте про чергові батьківські збори). Батьки не повинні почуватися у школі гостями, яких запрошують тільки на великі свята, або підсобними робітниками для миття вікон чи фарбування парт, або безрозмірними гаманцями, з яких треба "витрушувати" необхідну суму в разі потреби.

Ніколи не "викликайте" батьків до школи. Завжди запрошуйте їх поговорити. І неодмінно наперед. Не практикуйте ситуації "Щоб завтра батьки були у школі!". Адже розмова під гарячу руку призводить до протилежного результату. До того часу, поки зустріч учителя і батьків буде для дитини покаранням, розраховувати на повноцінну співпрацю передчасно...

Вивчайте батьків (та інших членів сім'ї) за їх інтересами, сферою професійної діяльності, методами виховання, але не як маму Світлани чи тата Михасика, а просто як досвідчених дорослих людей, з якими вам доводиться вирішувати спільні проблеми. Можливо, ви зустрінетеся з дивовижними людьми, і вони стануть відомими завдяки вашій щирій зацікавленості.

Учіться у батьків, адже вчитель – це не обов'язково та людина, яка знає більше, а та, яка знає інше.

На жаль, на сьогодні батьківські збори – найпоширеніша форма взаємодії вчителя та родини учня. А де ж поділися лекції, семінари, педагогічні практикуми, дискусії, тренінги, конференції, психолого-педагогічні консультації? Що це – лінощі, дефіцит часу чи професійна невідповідність багатьох учителів? Виходить, кількість батьків, присутніх на зборах, – єдиний показник їх активності, довіри до школи, готовності взяти участь в житті класу. Але й тут дотримання простих правил може суттєво стимулювати процес залучення батьків до школи.

Ніколи не дорікайте батькам, які не відвідують батьківські збори, адже це не сприяє їх бажанню зустрічатися з вами частіше. Завжди щиро (без іронії) радійте їх появі у вашому класі.

Обов'язково звертайтесь до батьків по імені та по батькові, а не кажіть "мама Михайлика". Інакше може скластися враження, що батьки мають значення для вас тільки в такій ролі.

Привселюдно на зборах намагайтеся говорити про загальні проблеми, а не про проблеми конкретної дитини. А хвалити – персонально і обов'язково всіх. Знайдіть кілька теплих слів для кожної дитини. Діти змінюються, дорослішають, освоюють новий простір, і, як правило, набагато успішніше, ніж ми собі уявляємо на перший погляд.

Ви досягнете особливого ефекту, якщо вдасться проаналізувати, чого саме досягли школярі з часу вашої останньої зустрічі з батьками, а що їм не вдалося, залишилося недосяжним. Вияв проблеми має бути конструктивним: ось проблема; заради її вирішення було б непогано зробити це і це; я постараюся зі свого боку, а ви спробуйте зі свого...

Якщо батькам пропонується реальна і конкретна модель застосування батьківських ресурсів, то віддача завжди збільшується. Крок за кроком цілеспрямовані дії сприяють позитивним результатам. Зростає зацікавленість батьків. Вони починають звертатися до вас за порадами, а ви отримуєте можливість відслідковувати розвиток дитини у сім'ї.

Намагайтеся не критикувати дії колег, дотримуйтеся професійної етики, навіть якщо у вас інша думка з цього приводу.

У разі необхідності, просіть батьків про надання допомоги, докладно пояснюючи, чому саме ви не можете без них обійтися; попросіть висунути інші варіанти розв'язання проблеми і з бажанням їх обговорюйте.

 

Запрошуючи батьків до школи, запитайте себе: "Що я хочу отримати в результаті?" Якщо ви хочете зустрітися з мамою чи татом тільки для того, щоб висловити своє обурення, засудити дії дитини чи батьківські методи виховання, то цей шлях неефективний. Спробуйте знайти й запропонувати конструктивне рішення, і це принесе полегшення перш за все вам.

Під час обговорення в присутності дитини пам'ятайте: наскільки б вона не була винна, батьки завжди (принаймні на людях) повинні бути адвокатами своїх дітей. Нечесно і несправедливо нападати обом на одного!

Не покладайтеся на чутки. Говоріть тільки про достовірно відомі речі, не заохочуйте наклепи.

Намагайтеся не використовувати загальні фрази "погано себе поводить", "не хоче вчитися" тощо. Висловлюйтеся чітко: "не виконав два домашніх завдання з математики", "відмовився відповідати на уроці хімії" і т.д. У такому випадку батькам буде легше проконтролювати подальшу навчальну діяльність дитини.

Пропонуючи різноманітні способи вирішення проблеми, не провокуйте батьків на насилля після так званого "розбору". Цим ви лише настроїте дитину проти себе, і, як результат, діти будуть уникати повідомляти батькам дати чергових зборів.

Завершуючи зустріч, запитайте себе, чи виправдалися ваші очікування щодо неї? З якими почуттями батьки йдуть додому? Як подивиться на мене учень завтра?

Поради батькам

У батьків із школою стосунки нерідко бувають складні... За десять років багато з них так і не можуть переступити через страх відвідування батьківських зборів, "індивідуальних консультацій", на які періодично запрошують вчителі. Але будь-хто з батьків розуміє: роз'єднаність із школою викликає непривабливі наслідки для обох сторін, не кажучи про дитину, яка, як і в давні часи, залишається яблуком розбрату двох соціальних інститутів – сім'ї та школи.

Школа не завжди може задовольнити всі запити батьків. Зрозуміло також, що наявні у школі умови вимагають кращого, а рівень оплати праці, що існує зараз у системі освіти, не дозволяє батькам наполягати на багатьох своїх вимогах. І все ж таки... Якщо глянути на ситуацію по-іншому, то що ж зрештою залежить від нас, батьків? Як ми будуємо наші взаємостосунки зі школою? Не є таємницею те, що школа – це величезний "полігон" для конфліктів, які часом провокуються нами, батьками. Змінити устрій шкільної системи нам не під силу, але, можливо, можна змінити щось у собі?..

Не вимагайте від школи більше, ніж вона може дати. Школа – це частина життя дитини. У першокласників – більша, у випускників – менша. Потурбуйтеся про те, щоб ваша дитина жила цікавим життям і поза школою, тоді можливі шкільні поразки і невдачі не будуть настільки руйнівними для її особистості.

Учителі, як і всі інші люди, різні. Не узагальнюйте і не переносьте своє невдоволення на весь колектив школи. Напевне, серед педагогів знайдуться ті, з ким ви можете знайти спільну мову та розуміння.

При виникненні неприємної ситуації, пов'язаної з вашою дитиною, пам'ятайте, будь ласка, що ви – єдина людина, здатна надати їй моральну підтримку при загальному "розборі". Ваше завдання в школі – прояснити становище, а от усі "заходи" краще застосовувати вдома після ретельного спільного обговорення із сином чи донькою.

Приходячи до школи, обов'язково просіть вести діалог на основі конкретних фактів, а не на основі особистих вражень учителів. Враження бувають інколи дуже суб'єктивними, і не варто опиратися лише на них. Намагайтеся зібрати різноманітну інформацію про життя дитини і проаналізуйте її самостійно.

Спробуйте також зрозуміти не тільки особливості поведінки вашої дитини в класі (школі), але й загальну атмосферу навчального закладу. Будь-які вчинки дітей пов'язані із соціальним контекстом, в якому вони розвиваються. Не кваптеся робити поспішні висновки, не зрозумівши справжньої причини саме такої поведінки дитини.

Не приймайте вчительську правоту на віру. Звичайно, не слід обговорювати з дитиною тільки негативні якості (вчинки) учителів. Спробуйте в кожному явищі знайти ту краплю корисного, яка неодмінно присутня в ньому. Вчіть цьому дитину.

Намагайтеся регулярно приходити на батьківські збори. По можливості просіть класного керівника повідомити порядок денний та тривалість зборів.

На самих зборах піднімайте питання загального характеру, важливі для всіх. Усі проблеми, пов'язані саме з вашою дитиною, доцільно розглянути в індивідуальній розмові з учителем. Однак, краще для такої розмови вибрати спеціальний час, оскільки після загальних зборів повноцінна розмова може не відбутися, певні нюанси залишаться нез'ясованими.

Подумайте, чим саме ви можете допомогти школі чи конкретному вчителеві. Не завжди ця допомога повинна проявлятися у матеріальній підтримці. Може статися, що ви володієте якоюсь корисною для школи інформацією чи можете надати консультації, пов'язані з вашою професійною діяльністю або здатні допомогти школі у тиражуванні навчальних матеріалів, забезпеченні комп'ютерними програмами тощо.

Ваша активна участь у житті школи сприятиме позитивному впливові не тільки на вашу дитину, але й на весь освітній простір, в якому вона знаходиться.І останнє. Для того, щоб навчити дитину дотримуватися соціальних норм, батьки повинні не тільки розповідати про них людині, котра дорослішає, але й демонструвати це на практиці. Подумайте, будь ласка, якими бачить дитина ваші ділові та особисті стосунки з учителями? Чи згодні ви, щоб ваші син чи донька будували свої взаємостосунки з людьми, користуючись саме вашим прикладом? Якщо так – вас можна тільки привітати. Якщо ні – ви маєте час, щоби щось змінити.

 

 ТЕМАТИКА ВИСТУПІВ ШКІЛЬНОГО ПСИХОЛОГА

НА ЗАНЯТТЯХ ПЕДАГОГІЧНОГО ВСЕОБУЧУ

ДЛЯ БАТЬКІВ

У роботі засідань університету батьківських знань обов'язково бере участь шкільний психолог. У своїх виступах він повинен пропагувати серед батьків знання про індивідуально-психологічні особливості дітей різних вікових груп з метою раціональної організації сімейного виховання; сприяти запобіганню типовим помилкам у вихованні школярів, налагодженню продуктивної взаємодії старшого та підростаючого поколінь; висвітлювати питання психологічних аспектів ранньої профілактики шкідливих звичок, зокрема вживання алкоголю та наркотиків, запобігання бездоглядності та жорстокого ставлення до дітей у сім'ї.

Знайомство із системою знань, що висвітлюють основні прояви психіки дитини та показують зміни, які характеризують її розвиток, допоможе батькам більш успішно проявити себе в якості "природних психологів" у процесі виховання дітей, а також швидше і легше досягати тих цілей, які вони, батьки, ставлять перед собою.

Нижче ми подаємо орієнтовну тематику виступів психологів на засіданнях університету батьківських знань.

Молодший шкільний вік

1. Психологічна готовність та адаптація дитини до школи. Складові шкільної готовності. Шляхи корекції неготовності до школи. Адаптованість до школи. Прояви дезадаптації. Допомога батьків у швидкій адаптації першокласника.

2. Психологічні умови успішного навчання молодшого школяра. Організація навчальної роботи молодшого школяра. Як допомогти дитині у приготуванні уроків. Уміння вчитися, його складові. Роль батьків у формуванні навчальних вмінь. Труднощі у навчанні та їх подолання. Класи інтенсивної педагогічної корекції та їх роль в оптимізації навчання.

3. Розвиток емоційної сфери молодшого школяра. Прояви порушень емоційно-вольової сфери дітей. Допомога батьків у подоланні тривожності, агресивності, страхів, інших емоційних порушень у дітей. Невротичні прояви та їх запобігання. Чи може бути гра ліками від тілесних і душевних хвороб. Як використовувати гру, коли дитина хворіє.

4. Побудова психологічного контакту між школярем і батьками. Типові помилки у вихованні та шляхи їх подолання. Стилі сімейного виховання. Природність у вихованні дитини. Як карати і як хвалити. Безумовне прийняття дитини як запорука її психічного благополуччя.

5. Готовність до навчання в середній школи. Основні новоутворення молодшого шкільного віку (довільність, рефлексія, теоретичне мислення). Навчальні навички як передумова успішного навчання майбутнього п'ятикласника. Емоційні проблеми, пов'язані з закінченням молодшої школи.

Підлітковий вік

1. Перехід від початкового навчання до середньої школи. Адаптація п'ятикласників до умов навчання у середній школі. Особливості навчальної діяльності учня в середній школі Правила роботи з навчальним текстом. Самостійна робота учнів та допомога батьків. Налагодження продуктивної взаємодії з учителями.

2. Вікові особливості молодших підлітків. Підвищена втомлюваність та її вплив на поведінку підлітків. Потреба в достойному статусі у колективі – провідний мотив поведінки підлітка.

3. Психологічні особливості старших підлітків. Новий етап у фізіологічній перебудові організму, якісні перетворення в характері, самоствердження підлітка. Роль спілкування у формуванні особистостей підлітка.

4. Запобігання важковиховуваності в підлітковому віці. Поведінкові реакції, властиві підліткам. Неврози та акцентуації характеру. Важковиховувані діти чи "важкі" батьки. Патологічні новоутворення особистості(ефект неадекватності, порушення мотиваційної сфери та образу "Я"). Роль сім'ї у подоланні важковиховуваності.

5. Особливості психосексуального розвитку підлітка. Психофізіологічні зміни в організмі підлітка. Формування психосексуальної ідентичності. Статеве виховання в сім'ї. Підготовка до сімейного життя.

6. Сімейне виховання в підлітковому віці. Авторитет батьків. Типові помилки сімейного виховання. Як передати почуття відповідальності підлітку. Чому важливий контакт із підлітками. Типові конфліктні ситуації та шляхи їх вирішення.

7. Чому їм важко вчитися? Шкільна дезадаптація в підлітковому віці. Розумовий розвиток і успішність. Мотивація навчання. Навчальні вміння і навички. Вибір навчального закладу для оптимального навчання. Таланти ваших дітей.

8. Обдаровані діти. Ранні вияви обдарованості й таланту. Загальна розумова обдарованість та пізнавальні нахили. Однобічна пізнавальна спрямованість. Розвиток і стимулювання творчих інтересів та здібностей у сім'ї. Підготовка підлітка до вибору професії.

Юнацький вік

1. Вік та індивідуальність. Процеси фізичного дозрівання в юності. Самосвідомість, відкриття "Я". Психологічна зрілість. Самоідентичність та епоха мораторію. Формування часової перспективи та здатності до планування майбутнього в юнацькому віці.

2. Ми їм потрібні. Юнацький вік і взаємостосунки з дорослими. Статус в сім'ї та стосунки з батьками. Конфлікти, їх причини і способи подолання.

3. Товариство однолітків. Товариськість і уособлення. Юнацька субкультура. Значення спілкування в юнацькому віці. Дружба та міжособистісна прихильність. Шкідливі звички та можливості їх подолання.

4. Психосексуальний розвиток в юнацькому віці. Статеве дозрівання і юнацька сексуальність. Психосексуальна ідентифікація та засвоєння статевої ролі. Залицяння і любов. Підготовка до шлюбу й статева освіта.

Для всіх вікових категорій

1. Профілактика бездоглядності. Якщо батько п'є. Занедбані діти. Жорстокість і насилля в сім'ї. Права дитини.

2. Психологічні передумови виникнення шкідливих звичок (куріння, наркоманія, алкоголізм) та їх запобігання. Фактори ризику. Первинна, вторинна та третинна алкоголізація. Роль сім'ї у ранній профілактиці вживання аддиктивних[1] речовин. Якщо біда вже сталася. Розпізнавання етапів вживання наркотичних засобів у дітей. Роль сім'ї у подоланні залежностей.

 

Сценарії батьківських зборів

ЩОБ НЕ ЗГАСЛО РОДИННЕ ВОГНИЩЕ

Сценарій батьківських зборів

Зараз усім зрозуміло, що духовне обличчя нашого молодого сучасника значною мірою обумовлене багатьма позитивними і негативними явищами сьогоднішнього суспільства. Але не можна скинути з терезів таке надзвичайно важливе середовище, як сім'я. То ж ви здогадались, напевно, що сьогодні мова йтиме про деякі проблеми родинного виховання.

Чи бувають виховні рецепти на всі випадки життя? Адже кожна дитина – неповторна. Звичайно ж, ні. І все ж спробуємо обговорити деякі проблеми родинного виховання та шляхи їхнього вирішення.

Загальновідомо, що атмосфера для нормального виховання дітей визначається насамперед нормальними взаєминами їхніх батьків (чоловіка і дружини).То ж спробуємо за допомогою тесту визначити свій сімейний мікроклімат.

(Психологічний тест для батьків "Ваш сімейний мікроклімат ".)

"Вік ізвікувати – не пальцем перекивати", – каже народна мудрість.

Кожна одружена людина знає, що як би вдало не склалось її життя, розрив між мрією і дійсністю завжди існує. У кожній сім'ї є свої труднощі, дрібні сутички і серйозні конфлікти – життя неможливе без них.

Чи трапляються у Вас конфліктні ситуації?

А як Ви з них виходите?

Хто поступається?

Чи буває так, що Ви помиляєтесь?

Ви визнаєте перед дітьми свої помилки?

(Батьки висловлюються.)

СИТУАЦІЯ 1. Ви повертаєтеся з роботи після важкого робочого дня, втомлені, роздратовані, заходите у вітальню, а там розкидані по підлозі іграшки. Необережний крок – і Ви падаєте. Що далі? Найчастіше іграшки миттю летять у куток, ви кричите, дитина плаче. Хіба для нас не є типовою така ситуація? Нікого з нас вона не шокує. Подумаєш, за годину усе забудеться.

А якою була б ваша реакція? Прошу взяти участь у розмові всіх присутніх. Як би варто було висловити своє невдоволення дитині?

(Батьки висловлюються.)Я з певним наміром сказала декілька хвилин тому фразу: "За годину усе забудеться". Виявляється, що зовсім не забудеться. Одна дочка сказала матері "Матусю, я пам'ятаю всі батькові образи". То ж запитання "Чи потрібно визначити перед дітьми свої помилки?" не є риторичним.Американські психологи радять визначити, що для нас важливіше. Чи буде це мати якесь значення, скажімо, через тиждень? Чи варто починати скандал через недоїдену вермішель, розкидані іграшки, забруднені в пісочку штанці, поламану машинку?Безперечно, що уміння зрозуміти, простити, не пам'ятаючи зла, нанесеного близькою людиною, є золотою рисою в людському характері. Це допомагає сім'ї бути щасливою. Існує думка, що в щасливих батьків щасливі діти

Чи справді це так?

Невже ваші діти ніколи не спричиняли вам прикрощів?

(Батьки висловлюються.)

Чи не жалкуєте сьогодні, що вчинили саме так? А якби така ситуація трапилась сьогодні, що б ви робили?

(Батьки висловлюються.)

Спілкуватись і працювати з дітьми, які виховуються в щасливих сім'ях, дуже приємно, проте нам, педагогам, досить часто доводиться мати справу з "важкими" підлітками. Звідки беруться важкі діти? Безперечно, що корінь зла слід шукати в сім'ї. Наведемо деякі статистичні дані з життя нашого району (села, міста).

(Учитель наводить дані)

Скільки потрібно делікатності, мужності, розуму, щоб правильно повестися в складній ситуації!

Скажімо, ваша дитина приходить зі школи і скаржиться, що вчителька неправильно виставила оцінку. Як реагувати?

Хтось із батьків скаже: "Учитель завжди правий". Інший: '"Я порозмовляю з вчителькою і виясню, за що вона поставила тобі "2", Не плач!"

Або ще один варіант: "Яка несправедлива твоя вчителька. Я піду до школи. Ніхто тебе не скривдить більше".

Звичайно, можна навести чимало інших відповідей. Але як би відповіли ви?

А що думають з цього приводу наші гості?

А якщо вчитель неправий?

(Батьки та запрошені висловлюються.)

Буває ж і таке, коли "2" виставляється в пориві гніву і є не лише результатом не виконаного вчасно домашнього завдання, а й втіленням усього поганого, що скоїлося в учителя протягом дня.

Чи доцільно вчителю (чи батькові) вибачатись?

Чи не постраждає вчительський авторитет?

Як вважають педагоги?

А учні?

(Психолог наводить дані з анкети, проведеної напередодні з учнями. Батьки діляться думками.)

Особливо часто між членами сім'ї виникають непорозуміння, коли діти досягають підліткового віку. Складний, суперечливий процес переходу від дитинства до юності, коли змінюються уподобання, ламаються стереотипи, нерідко супроводжується конфліктами та нервовими зривами, і для дитини вихід – орієнтація на дорослих. А чи завжди ми, дорослі, чинимо правильно? Чи завжди є прикладом для своїх дітей?

 (Батьки висловлюються.)

У тому, про що ми говорили, немає, ніби, нічого екстраординарного. Ми не відкрили сьогодні якихось особливих нових методів виховання. Та й чи варто? Вони здавна існують в народі, передаються з покоління в покоління.

Чи є мудріший вчитель, ніж народ? Це вічне джерело педагогічної мудрості.

Довести це запрошуємо спеціаліста з питань народної педагогіки.

(Виступ гостя.)

На згадку про сьогоднішню розмову ми даруємо вам пам'ятку "З чарівної скриньки батьківського досвіду", яка є коротким узагальненням нашої бесіди. А ще дякуємо вам за участь у зборах. Бажаємо всім здоров'я, щастя, взаєморозуміння у ваших сім'ях.

(Оголошується тема і час проведення наступних батьківських зборів.)

збори «Союз сім’ї та школи»

Мета:

1) інформувати батьків про концептуальні підходи до організації виховного процесу в школі і в класі;

2) спільно з батьками визначити основні правила (принципи) побудови взаємодії з учнями.

Учасники: класний керівник, батьки учнів класу.

Підготовка

І. Готуються бланки тесту «Чи в достатній мірі Ви контактні з дітьми?» для визначення рівня контактності батьків у спілкуванні з дітьми.

Тест «Чи достатньо Ви контактні з дітьми»?

1. Як Ви вважаєте, чи є у Вашій сім’ї взаєморозуміння?

2. Чи радяться з Вами діти з особистих питань, чи спілкуються душа в душу?

3. Чи цікавляться діти Вашою роботою?

4. Чи знаєте Ви друзів Ваших дітей?

5. Чи бувають вони у Вас вдома?

6. Чи беруть участь у господарських справах Ваші діти разом з Вами?

7. Чи перевіряєте Ви, як діти виконують уроки?

8. Чи є у Вас спільні з дітьми захоплення і заняття?

9. Чи беруть діти участь у підготовці до свят?

10. Чи віддаєте Ви перевагу проведенню відпустки разом з дітьми?

Обробка результатів тесту

Стверджувальна відповідь оцінюється двома балами. Відповідь, виражена словами «іноді», «часом» – одним балом, «ніколи» – «0».

А тепер підрахуйте:

Якщо Ви набрали 20 балів, Ваші стосунки з дітьми можна вважати благополучними.

Від 10 до 20 балів – задовільними, проте недостатньо багатогранними. Подумайте, в чому саме вони мають бути доповненими, більш поглибленими.

Якщо менше 10 балів – Ваші контакти з дітьми перебувають у недостатній мірі. Варто подумати, як їх поліпшити.

ІІ. Перед проведенням зборів, заздалегідь, дітям пропонується «намалювати» свою біографію (кольорову). « слова, і фрагменти малюнків виконуються кольоровими олівцями або фломастерами.

Схема автобіографії

1. Моє прізвище __________________________

2. Моє ім’я _______________________________

3. Мені _________ років

4. Мій улюблений колір ____________________

5. У променях сонечка розташуй свою сім’ю:

6. Якби у тебе залишилась остання пелюстка від квітки-семицвітки, то вона була б ______________ кольору, а останнє бажання загадав, щоб

 

 

 

_________________________________________________________________

 

7. Мої улюблені слова:

8. Моє улюблене місце вдома:

9. Мені не подобаються слова

Оформлення, обладнання та інвентар

1. У центрі дошки – плакат зі словами Е. Канта: «Діти мають виховуватись не для сучасного, а для майбутнього, можливо, кращого стану роду людського».

2. Оформлюється схема «Модель випускника», на якій представлена мета, завдання, зміст виховного процесу в школі, а також форми роботи і взаємодії учнів, учителів і батьків.

3. На партах перед батьками розкладені схеми, які являють собою поетапну модель вивчення процесу самовдосконалення особистості.

4. Музичний супровід – спокійна лірична музика.

Хід (проведення) зборів

І. Експрес-діагностика «Чи в достатній мірі Ви контактні з дітьми?»

… Для того, щоб виховувати, безсумнівно, необхідно дуже добре знати особливості дитини, вміти користуватись різними педагогічними прийомами; та ще важливіше вміти спілкуватися з дітьми, досягати взаєморозуміння у спілкуванні з ними.

(Проводиться тестування батьків, після якого вони відразу ж можуть визначити рівень своєї контактності у спілкуванні з дітьми).

ІІ. Знайомство батьків з автобіографіями їхніх дітей.

Класний керівник повідомляє батькам про те, що їхні діти «намалювали» свої біографії, та пропонує їм передбачити, яким є найзаповітніше бажання їхньої дитини. Потім роздає батькам ці автобіографії, і вони порівнюють свої передбачення з відповіддю дитини. (Звучить тиха музика, батьки продовжують знайомитися з автобіографіями дітей).

ІІІ. Рольова гра «Навпаки».

Мета гри полягає в тому, щоб дати батькам можливість відчути, наскільки у спілкуванні з дитиною ми забуваємо, що вона – теж особистість. Сутність гри полягає в тому, що роль дитини виконує хтось із батьків, а роль суворого батька, в якого у спілкуванні переважає авторитарний стиль, бере на себе вчитель. Після гри батьки висловлюють думку, що таке спілкування поглиблює розбіжність між дитиною і дорослим, сприяє накопиченню суперечностей і проблем. Батьки роблять висновок про те, що необхідно змінювати форми і стиль спілкування, щоб досягти позитивного результату.

Представлення класним керівником виховної системи класу і моделі випускника педагогічного ліцею.

Дійсні причини недоліків людини та її невдач зосереджені не в тих обставинах, які її оточують, а в ній самій. І головне завдання позбавлення недоліків – перебудова самого себе, власне самовдосконалення. Саме ця ідея покладена в основу виховної системи класу. Завдання учителя, батьків – допомогти дитині усвідомити себе, повірити в самого себе і в свої можливості та здібності, сприяти саморозвитку дитини.

ІV. Обговорення принципів спілкування.

Безперечно, наступна робота відповідальна і складна, досягти позитивних результатів можна лише при взаємодії сім’ї та школи, співпраці батьків і самих дітей, а тому необхідно розробити принципи взаємодії дорослих і учнів-п’ятикласників.

 

В процесі дискусії розробляються такі принципи:

1. Взаємоповага і довір’я.

2. Розумна система покарань і позитивне стимулювання – шлях до успіху.

3. Позбавитись правила: погана оцінка – поганий учень. Вірити у творчі сили дитини.

4. «Діти мають робити те, що хочуть, а хотіти вони повинні саме того, чого бажає педагог» (Ж.-Ж. Руссо).

V. На основі виступу класного керівника і думок батьків формулюється рішення батьківських зборів про побудову такої виховної системи класу, яка ґрунтується на ідеї самовдосконалення і саморозвитку школяра.

 

 «ЩАСЛИВА СІМ'Я. ЯКА ВОНА?»

(Збори-диспут)

План

1. Обговорення дискусійних питань.

2. Обговорення педагогічних ситуацій.

Питання обговорення:

1. Чи був правий Л. Толстой, коли стверджував, що всі щасливі сім'ї схожі, а нещасливі – нещасні по-своєму? За якими ознаками визначаєте, щаслива ця сім'я чи ні?

2. Який стиль родинних стосунків вважаєте ідеальним?

3. Що, на ваш погляд, найголовніше в сімейному житті?

4. Яке місце в сім'ї займають діти?

5. Чи можна за зовнішнім виглядом дитини встановити, з якої вона сім'ї?

б. Труднощі, які переборює сім'я за період свого існування,

згуртовують чи роз'єднують сім'ю. Свою точку зору аргументуйте прикладами з власного життя.

Обговорення педагогічних ситуацій.

Ось дві розповіді жінок про своїх чоловіків: "Зовні наша сім'я благополучна. Чоловік не п'є, не курить, зарплату всю – додому. Діти вчаться добре. Але немає в сім'ї духовного ладу, спільних інтересів, немає нічого, що об'єднувало б нас.

Чоловік нічого не любить, нічого не хоче, окрім телевізора. З дітьми розмовляти не вміє, та й не бажає, читання літератури на теми виховання вважає марним витрачанням часу, каже: "Я все знаю".

Тоді, коли він у напівдрімоті проводить вечір біля телевізора, я перевіряю, чи вивчив англійські слова син-шестикласник, стежу за тим, як дочка-першокласниця виводить криві літери, а сама думаю, що приготувати на завтра на обід, де у кого відірвався ґудзик, що треба випрати. І так щодня. Кажу "майже" тому, що буває: чоловік і на кухню до мене зайде, і до дітей в щоденник загляне, але це рідко. Частіше він замикається в собі, щоб його ніхто ні про що не питав...

Мабуть, я не відправила б вам листа, коли б не діти. Син у нас росте неорганізований, також нічого не любить і не вміє. Йому скоро тринадцять. Раніше любив читати, тепер і закинув. Як і батько, надає перевагу телевізорові.

Та якщо не під силу більше переносити висиджування чоловіка перед телевізором, вибухаю і – черговий скандал. Лаюсь., правда, я, а чоловік скаже кілька слів, сповнених презирства, і відвернеться до стіни.

Усі роки я билась над проблемою виховання дітей сама. З недосвідченості робила багато помилок. А чоловік і пальцем не покивав, щоб допомогти, підтримати, разом щось обміркувати. Він вважає, що всі риси характеру закладеш в генах і нічого не виправиш. Ось такий теоретик, що влаштувався перед телевізором.

Не знаю коли, але син одного разу відчув цю відчуженість батька, а мою – немічність, наш розлад. Син постійно грубий з сестричкою, вона ж у відповідь не мовчить, огризається. Наодинці намагаюсь присоромити Вітю, весь час стараюсь мирити дітей. Але син мене не слухає починає не слухати і дочка. Мені дуже важко, інколи починаю умовляти себе: змирися, скільки жінок самі везуть сімейний віз при чоловікові А як можна змиритися з байдужістю?"

1. Чи можна вважати благополучною сім'ю, в якій вихованням дітей займається один із батьків?

2. Як позначається на формуванні особистості участь у вихованні тільки одного з батьків?

3. Поділіться досвідом спілкування з дітьми у сім'ї.

"Перші роки нашого життя були нелегкими: двоє дітей – Світлана і Олексій, а допомогти нікому. Мати Віктора, яка жила з нами, потребувала догляду. Я тоді не працювала. "Витягував сім'ю Віктор. Приходив з роботи втомлений, але ніколи не бачили ми його сердитим або незадоволеним. І звідки бралися в нього сили займатися дітьми? Вони навперебій розповідали йому про свої справи, про все радились з ним.

Світлана і Олексій не тільки знали, що тато хороший виробничник, вони власними очима бачили його працелюбність: чоловік завжди допомагав мені по дому. Усе робили ми разом. Усе було йому під силу. Ніби він ніколи і не втомлювався. І все добре, що в нього є, він передавав своїм дітям. Вони бачили, який Він справедливий, турботливий. Його мати прожила з нами двадцять вісім років. Недавно її не стало. І ось за всі ці роки ні я, ні діти не чули, щоб батько заговорив зі своєю матір'ю роздратовано. І не дивно, що діти також не грубили бабуні.

Дочка Світлана працює старшим інженером, громадський діяч, добра господиня, її чоловік – Сергій – славний хлопець, допомагає їй в усьому. Любить свою сім'ю, у них двоє дітей. Ми жили всі разом, і зять, мабуть, брав приклад з чоловіка мого. Сергій завжди говорить: "У нас батько – ідеал".

У синові Олексієві я також бачу якості, які передав йому батько. Любить будь-яку працю з самого дитинства. Спокійний, витриманий, робити вміє по дому все, як тато. Непогано грає в шахи – батько навчив, коли йому було ще вісім років. Захоплюється Олексій і музикою, добре грає на баяні. Ще він – фотоаматор. Це все від батька. Дружина Олексія Лариса, також інженер. Живуть вони добре, виховують маленького сина. Поїхали недавно в Київську область, вирішили в колгоспі випробувати себе, перевірити, на що здатні. Дуже задоволені.

Мої діти дуже гордяться своїм батьком, як і раніше батька люблять і вважають першим порадником з будь-якого питання. Побільше б таких батьків, з яких діти брали б приклад, особливо сини".

1. Проаналізуйте описані в цьому листі факти. В чому секрет поваги дружини і дітей до батька?

2. Що таке батьківський авторитет? Які шляхи його утвердження?

3. Критично оцініть, чи користуєтесь ви авторитетом у дітей? Як ви стверджуєте свій авторитет?

ОДИН ДЕНЬ – БЕЗ НОТАЦІЙ

(поради батькам)

1. Будіть дитину спокійно; коли вона прокинеться, мусить побачити вашу усмішку і почути ласкавий голос. Не підганяйте зранку, не смикайте по дрібницях, не дорікайте за помилки і через необачність, навіть якщо "вчора попереджали ".

2. Не квапте, вміння розрахувати час – ваше завдання, і якщо це вам погано вдається, то провини дитини в цьому немає.

3. Не виряджайте дитину до школи без сніданку, їй потрібно багато попрацювати.

4. Не прощайтесь, попереджаючи та наставляючи: "Дивись, не пустуй", "Поводь себе добре", "Щоб сьогодні не було поганих оцінок" т.п Побажайте успіху, знайдіть декілька ласкавих слів. У дитини попереду важкий день.

5. Забудьте фразу "Що ти сьогодні одержав?" Зустрічайте дитину після школи спокійно, не обрушуйте на неї тисячу питань, дайте розслабитись (пригадайте, як ви самі почуваєтесь після важкого робочого дня, багатогодинного спілкування з людьми). Якщо ж дитина занадто збуджена, якщо бажає поділитися чимось, не відмахуйтесь, не відкладайте на потім, вислухайте, це не забере багато часу.

6. Якщо бачите, що дитина засмучена, але мовчить, не допитуйтесь, нехай заспокоїться, тоді і розповість усе сама.

7. Вислухайте зауваження вчителя, не поспішайте влаштовувати допит і постарайтеся, щоб ваша розмова з учителем відбувалася без дитини.

8. Після школи не поспішайте посадити виконувати уроки, необхідно 2-3 години відпочинку (а в першому класі добре було б години півтори поспати ) для відновлення сил. Найоптимальніший час для приготування уроків від 15до 17 год. Заняття вечорами некорисні, завтра прийдеться все починати спочатку.

9. Не примушуйте виконувати всі уроки за раз, після 15-20 хв. занять необхідні 10-15 хвилинні "перерви".

10. У спілкуванні з дитиною намагайтесь уникати умов: "Якщо ти зробиш, то..." Інколи умови стають нездійсненними і не залежать від дитини, і ви можете опинитися в дуже складній ситуації.

11. Під час приготування уроків не сидіть "над душею", дайте можливість працювати самій, але якщо ж потрібна ваша допомога, наберіться терпіння. Спокійний тон, підтримка ("не хвилюйся все вийде", "давай розберемося разом", "я тобі допоможу"), похвала (навіть якщо не дуже виходить) необхідні. Не акцентуйте увагу на оцінках.

12. Знайдіть (постарайтеся знайти) протягом дня хоча б півгодини, коли ви будете належати тільки дитині, не відволікаючись на домашні справи, телевізор, спілкування з іншими членами родини. В цей момент найважливіше справи дитини, радості, невдачі, турботи.

13. Віднайдіть єдину тактику спілкування усіх дорослих у сім'ї з дитиною, свої суперечності з приводу педагогічної тактики вирішуйте без неї. Якщо щось не виходить, порадьтеся з учителем, лікарем, психологом, не вважайте зайвою літературу для батьків, там ви знайдете багато корисного.

14. Будьте уважними до скарг дитини на головний біль, втому, поганий стан. Найчастіше це об'єктивні показники втоми, складності навчання.

15. Запам'ятайте, що навіть "зовсім великі" діти (ми часто говоримо "Ти вже великий" 7 – 8 – річній дитині) дуже люблять казку перед сном, пісеньку і ласкавий дотик. Це все заспокоює їх, допомагає зняти напругу, яка накопичувалась за день, і спокійно заснути. Намагайтесь не згадувати перед сном неприємностей, не з'ясовувати стосунки, не обговорювати контрольну роботу, що буде завтра.

Завтра новий день, і ми повинні зробити все можливе, щоб він був спокійним, добрим і радісним.

Матеріали для батьківських зборів

«Роль батька у вихованні дитини»

Аналіз проблеми

 Батьківський авторитет – це надзвичайно велика впливова сила у вихованні дітей. Біда сучасного суспільства полягає в тому, що ця сила часто зовсім не відчувається.

 Коли мовиться про вплив сім’ї на дитину, то звичайно, перш за все, при цьому мається на увазі вплив матері. До школи, на батьківські збори приходять переважно жінки, листи непрацездатності у поліклініці видають також матерям – такою вже є усталена життєва практика. Проте відмінності між чоловічою і жіночою виховними стратегіями, безумовно, існують. Видатний психолог і філософ Ерік Фромм визначає два типи любові: батьківський і материнський. Любов батька завжди є більш вимогливою і справедливою: дитину люблять за певні чесноти і заслуги. А для материнської любові об’єктивність невластива: дитину люблять за те, що вона є. На думку Фромма, для нормального розвитку будь-якої людини і материнська, і батьківська любов є однаково необхідною, певне відхилення у якийсь бік призводить до викривлення світовідчуття та порушення поведінки. Покоління сучасних дітей формується в атмосфері катастрофічної втрати батьківського авторитету. Відсутність батька, навіть за умов його формальної присутності, - велика біда. Батько, який зволікає, не здатний «звести кінці з кінцями», не може дати дитині позитивний приклад, у нього відсутнє матеріальне підґрунтя для справжнього авторитету. Однак і батько, який надто переймається зароблянням грошей, взагалі забуває про існування сім’ї та дітей. Звичайно, це крайнощі, проте мусимо констатувати, що до них має потяг поведінка сучасних батьків.

Стиль батьківського виховання

Взаємодія батька з дитиною суттєво відрізняється від материнської взаємодії. Матері прагнуть до спокійного спілкування, а батьки схильні до спонтанності, до нових, непередбачуваних утіх.

Батьківський «грально-активний» стиль спілкування є ключовим у процесі виховання у дитини емоційного самоконтролю. І в подальшому це знадобиться для встановлення глибинних соціальних відносин у дорослому житті.

 «Діяльні», сповнені веселощами і фізичною активністю стосунки між батьком і дитиною позитивно впливають на навчання, допомагають дитині повірити в себе, не боятися виявляти ініціативу і творчість. Своєрідною є природа взаємозв'язку між батьком і дитиною. По-перше, цей зв'язок легше руйнується під час розладу між батьками. По-друге, за результатами багатьох досліджень спостерігається безпосередня кореляція між успіхами людей в особистісній та професійній реалізації та ступенем їхньої близькості з батьком в дитинстві. У батьків та матерів також різні підходи до встановлення дисципліни. Матері схильні підкреслювати «соціальну вартість» поганої поведінки, зважаючи при цьому перш за все на стосунки між людьми. Класичною є реакція матері – присоромити дитину, яка в чомусь провинилась. Стиль матері маніпулятивний( « Що ти зробив…. У мене й без того багато роботи, а тут ще й за тобою прибирати…»). Під час визначення меж допустимої поведінки батьківський стиль є більш функціональним. Ось приклади, властиві батьківському підходу: «Не хочеш прибирати за собою – не будеш грати на комп’ютері…» Психологи вважають , що саме таке поєднання обох підходів – маніпулятивного і функціонального – є просто безцінним для розвитку в дитині совісті.

 

 Реабілітація батьківства. Відокремлення чоловіка від сім’ї відбулося внаслідок індустріалізації суспільства. Це сприяло фемінізації домашньої атмосфери та маргіналізації ролі Постіндустріальне суспільство створило найбільш сприятливі умови для повернення батьків у сім’ю. Багато сучасних чоловіків прагнуть брати активну участь у вихованні дітей. Так, уже запроваджено декретні відпустки для тат, а також батькам можуть видаватись «листки непрацездатності» по догляду за хворими дітками. До того ж у наш час вже немало молодих татусів є присутніми при народженні їхніх дітей і при цьому вони турбуються про них нарівні з дружинами. Це лише перший крок.

 

 Творчі конкурси для молодших школярів

1 .Уявіть і мімікою, ходою, звуками відобразити: схвильованого кота, сумного пінгвіна, переляканого кролика, похмурого орла, розлючене порося.

2.Попробуйте відобразити ходу: людини, яка тільки що пообідала; людини, у якої давлять черевики; людини, яка невдало підфутболила цеглину; людину, у якої почався гострий приступ радикуліту, людину, яка випадково опинилася вночі в лісі.

3.Пофантазуйте і відобразіть рухами і мімікою : гарячу праску, будильник, чайник, телефон, кавомолку.

4.Уявіть, що ви – тварини, які люблять музику. А зараз пісню "Сонячне коло" виконайте хором : погавкайте, понявчіть, помукайте, прокукурікайте, прокрякайте тощо.

5.Намалюйте прислів'я:

-    на чужий пиріг рот не розкривай;

-    за двома зайцями побіжиш - ні одного не піймаєш;

-    дарованому коню в зуби не дивляться;

-      одна голова добре, а дві краще;

-    добре слово і кішці приємне.

6.Виконайте пісню "В лесу родилась елочка" так, ніби ви хор солдатів Української Армії, хор дитячого садочку, козачий кубанський хор, хор ветеранів праці, хор духовної семінарії.

7.Прочитайте вірш Т.Г.Шевченка "Тече вода з-під явора", але не так, як ви читаєте виразно, а так, ніби ви оправдовуєтеся перед товаришем, виражаєте образу на бабусю, вихваляєтесь перед дітьми, розсердилися на старшого брата, злякались собаки.

8.Пострибайте, але не так, як ви це робите за звичаєм, а як горобчик, зайчик, кенгуру, жабка, коник-стрибунець.

9. Спробуйте створити "шумовий оркестр", в якому всі інструменти з якогось одного матеріалу: із скла, із дерева, із заліза, із каміння, із цегли, із пластмаси.

 

10.Намалюйте красиву медаль, яку можна було б вручить друзям за особливі заслуги, наприклад: за шоколадолюбов; за найкращу калюжопроходимість, за швидкісне шнуркозав'язування; за безпечне перилоз’їжджання, за плюшкоглотання.

 

11.Виконайте пісню "_______________" так, ніби ви африканські аборигени, індійські йоги, гіряни Кавказу, оленеводи Чукотки, індійці племені апачі.12.Ви знаєте, що під час танцю використовуються різні предмети: кульки, м'ячі, стрічки, шаблі. А ви придумайте танець: зі шваброю; з стільцем; з чайником; з валізою; з подушкою13.Придумайте 20 нових використань старого, нікому не потрібного предмета : пустої консервної банки, рваної шкарпетки, лопнутої повітряної кульки, порожнього стержня від ручки, згорілої лампочки.14.Придумайте і всі разом відобразіть композицію із серії "Ландшафти Землі": "Лісотундра", "Тайга", "Пустеля", "Степ", "Джунглі"15.Виліпіть із пластиліну незвичайних тварин, які називаються: кубохвостіус, швабро-лапіус, довгомордіус, зубоочіус, кривопузіус і т.д.16.Всі ви знаєте танець "Маленьких каченят", в якому рухи танцюючих нагадують рухи каченяти, який відкриває дзьобик, махає крильцями і хвостиком. А ви спробуйте на цю ж мелодію придумати танець з рухами других тварин і виконайте його. У вас можуть получитися: танець маленьких кошенят, танець маленьких цуценят, танець маленьких лошат, танець маленьких поросят, танець маленьких мавпенят...17.Звуками і рухами відобразіть: оркестр українських народних інструментів, симфонічний оркестр, військовий духовий оркестр, джазовий оркестр, оркестр популярної музики.18.Продовжити ці два рядки так, щоб отримати смішний віршик з 4 рядків: Йшла собака по роялю, Промовляючи ось так: ....Чи ви чули, на базарі Чудо птаха продавали?...В зоопарку плаче слон,Бо побачив мишку він.....................Дивується народ:Чому сердитий наш Федот?....Цар видав такий наказ:"'Всім боярам в цей же час..................... "

 

 

 

19.Одного разу всі герої казки А.Міллна "Вінні-Пух і всі, всі" захотіли мати головні убори. Намалюйте, який головний убір міг би носити: Вінні-Пух, Ослик 1а, П'ятачок, Кролик, Сова.20.Придумайте нові назви урокам: математики, музики, праці, фізкультури, української мови.21 .Уявіть, що зараз прозвучить мелодія пісні В.Шаінського "Улыбка". Спробуйте придумати під цю мелодію танцювальну композицію: "Я отримав двійку", "Мені купили футбольний м'яч", "Я розбив улюблену мамину вазу", "До мене сьогодні прийдуть гості", ("У мене сьогодні день народження"), "Я загубив ключ від квартири"22.Придумайте новий кінець казкам "Колобок", "Курочка Ряба", "Теремок", "Ріпка", "Вовк і семеро козенят"23. Відобразіть в рухах транспортний засіб: теплохід, тролейбус, вертоліт, карету, дирижабль, потяг і т.д.24.Будь-яку фразу в українській мові можна сказати іншими словами. Попробуйте сказати по-іншому, не повторюючи ні одного слов зберігаючи зміст наступних речень: муха сіла на варення, на столі стоїть склянка, б'є годинник дванадцять раз, горобець влетів в вікно, йшов загін по берегу.25.Намалюйте рослину, якої ніколи не було і придумайте їй назву26.Намалюйте тварину, якої ніколи не було і придумайте їй назву.27.Намалюйте предмет, якого ніколи не існувало і придумайте йому назву.28.Намалюйте інопланетянина.29.Складіть віршик, в якому 4 рядочки і закінчується такими словами : кішка - ложка - трішки - пішки; баран - туман - кажан - обман; біг - сніг - вік - чоловік; чашка - подушка - шишка - мишка30.Уявіть собі, що більшість тварин вирішили стати ввічливими і при зустрічі завжди вітаються. Придумайте і покажіть, як могли б првітатися один з одним: крокодили, жирафи, антилопи, леви, мавпи, поросята і т. д31 .Згадайте, що робить диригент, коли управляє оркестром. А тепер візьміть диригентську паличку, змахніть нею і уявіть, що ваш уявний оркестр зараз виконає: вальс, військовий марш, симфонію, сучасну танцювальну мелодію, російську народну пісню.32Складіть із сірників картинку, яка називається "Приїхали", "Наші ідуть", "Ну і ну", "Так і потрібно", "Хто останній".33.Складіть історію про: собаку, яка жила в холодильнику; ворону, яка любила кататись на велосипеді; щуку, яка грала на гітарі; березу, яка хотіла навчитись плавати; травневого жука, який боявся висоти.34.Згадайте як можна більше назв кінофільмів і з цих назв складіть веселу розповідь. Не забувайте: вам легше буде скласти розповідь, якщо ви всі назви випишете на одному листку35.Складіть маленьку розповідь із 20-30 слів, але так, щоб всі слова починались на одну букву "К", "М", "О", "П".36.Переставте стілець із одного кінця кімнати в інший, без допомоги рук, наче це миска до країв наповнена водою; наче ви йдете по мінному полю; начебто ви Чарлі Чаплін; не торкаючись ногами підлоги.37.Спробуйте на хвилину стати модельєрами (П'єром Карденом) і за нашим проханням намалюйте на папері: робочий костюм Баби-Яги, парадно-вихідний костюм Івана-Дурачка, домашній костюм Змія Горинича, спортивний костюм Чахлика Невмирущого, зимовий костюм Водяного і т.д.38. Уявіть, що відкрився новий спеціалізований магазин. Придумайте хоч 5 видів товару, які могли б у ньому продаватися й чому. А магазин називається: "Усе для двієчників", "Усе для прогульників", "Усе для бруднуль", "Усе для другорічників" і т.д.39.Припустимо, що наша промисловість приступилася до випуску нових малих елементів одягу. Але вся продукція потребує реклами. Тому прорекламуйте наступні речі з творчим підходом: ґудзики трьохдіркову, краватку бісквітну, змійку з дистанційним управлінням, чавунні шпильки, швидкорозчинні шнурки.40.Придумайте текст і малюнок для плаката, який міг би висіть у нашій школі: у гардеробі, над кабінетом директори, на дверях шкільної їдальні, біля столярної майстерні, біля входу в спортивний зал і т.д41.Уявіть, що ви перукар і робите зачіску під назвою: "Атака лівим флангом", "Незжата смуга", "Вибух на макаронній фабриці", "Бахчисарайський фонтан", "Схід сніжної лавини".42.Поставте маленький спектакль за мотивами казки "Курочка Ряба" так, щоб дії в ньому проходили: у первісному суспільстві, в епоху рабовласництва, у феодальному віці, у капіталістичний період, у період соціалізму, у період перебудови.43.Придумайте, а потім покажіть (для цього на декілька секунд затамуйте подих) пам'ятник, який називається: "У суперечці народжується істина", "Любові будь-який вік покірний". "Не май сто гривень, а май сто друзів" і т.д44.Складіть частівку (можна й не одну), яка починалася б словами "Якби я ...", або "Якби нам ..."45.Є такі хвороби, які звичайними таблетками і мікстурами не виліковуються. Тому попробуйте зробити ліки (із чого вони зроблені і як називаються), які можна було б приписати: брехунам, плаксам, ябедам, забіякам і т.д.46.3а мотивами казки Л.Толстого "Три ведмеді" зробіть спектакль, але не простий, а в жанрі комедії, опери, трагедії, балету, фільму жахів.47.Складіть оповідання за початком і кінцем. Не дивуйтесь, що між початком і кінцем. Не дивуйтесь, що між початком і кінцем не існує зв'язку. Якщо ви постараєтесь, він буде. Наприклад:

-    Дятел висунув голову із дупла ... В бухту входив есмінець.

-    Дощ змив всі сліди ... На ліжку лежав молоток.

-     Вогнище давно потухло ...

-     Балкон пофарбували в зелений колір.

- Айсберг височів над морем ...

- Мухи поховалися в щілини.

48.Інсценуйте ситуацію: "Композитор складає музику", "Контролер в громадському транспорті", "Режисер на репетиції новоїп'єси", "Хірург в операційній".

49.Спробуйте заново розповісти деякі казки Ш.Перро, але у вас обов'язково повинен бути присутній новий персонаж: в казці "Червона Шапочка" - світлофор, в казці "Кіт у чоботях" - бормашина, в казці "Золушка" - бульдозер, в казці "Синя борода" - радіоприймач, в казці "Хлопчик-Мізинчик" - пожежна машина.

50.Ви звикли бачити в наших містах таблички в яких щось забороняється ("Не чіпай -уб'є", "Стороннім вхід заборонено" та ін.). А тепер уявіть місто, в якому все дозволяється і придумайте для нього 10 табличок із спонукальним текстом, що дозволяє, і відповідними малюнками.

5 1 .Уявіть, що ви - клоуни, які в цирку після кожного серйозного номеру виходять на манеж і смішать глядачів пародіями на тих, хто тільки що виступав. Якщо уявили, покажіть, як би клоуни стали канатоходцями, жонглерами, фокусниками, силовими акробатами, дресирувальниками.52.Дресирувальники за звичаєм працюють з тваринами (левами, собаками, слонами, морськими котиками). А ви зробіть номер, в якому були б неживі предмети і назвіть його так: "Приборкання ... диких портфелів, спортивних черевиків, неслухняних барабанів, необ'їжджених табуреток, озвірілих носових хусти53.Складіть букет для знаменитої людини, але такий щоб відповідав назві: "Удар, іще удар" - для спортсмена, "П'ять хвилин, політ нормальний" - для космонавта, "Четвертий мікрофон виключено" - для політичного діяча, "Аплодисменти, аплодисменти!" - для артиста, "Урок закінчено" - для вчителя.54.Створіть пам'ятник літературному герою і виступіть із промовою при відкритті : "Першому рятувальнику – дідусю Мазаю", "Першому представнику Червоного Хреста в Африці - Айболитю", "Першому організатору спортивних змагань з нечистою Силою - Балді", "Першому повітроплавцю на повітряній кулі - Вінні-Пуху".

55.Ода - це вірші, які вихваляють когось (щось), або висловлюють захват чимось. Напишіть оду, присвячену вчорашньому пиріжку з м'ясом, зламаному зубу від гребінки, радіатору центрального опалення, ліхтарному стовпу.

56.Існують різні комплекси зарядки. Спробуйте скласти ще один, в якому всі вправи були б схожі на рухи живих істот і неживих механічних предметів, які живуть: в повітрі, в воді, на суші, в космосі, під землею.

 

Вікторина «Вінок Кобзареві»

(3 – 4 клас)

Мета: глибше ознайомити дітей з життям та творчістю українського народного поета Т.Г.Шевченка; розвивати уміння відчувати і передавати мелодику шевченківського слова; виховувати любов до історії свого народу, його мови; сприяти національному вихованню учнів, формувати почуття гордості за Україну.

Обладнання: портрет Т.Г.Шевченка, книжкова виставка (збірки поезій для дітей), декорації до інсценізованих уривків творів, місця для роботи команд.

Хід вікторини

 

Учитель. Щовесни, коли тануть сніги,

 

І на рясті просяє веселка,

 

Повні сил і живої снаги

 

Ми вшановуєм пам’ять Шевченка.

 

В історії назавжди залишаються імена, які з гордістю вимовляє, пам'ятає і шанує людство. У перші березневі дні ми знову згадуємо великого сина нашого народу – Тараса Шевченка.

Увесь свій могутній талант він присвятив служінню народові. «Історія мого життя – писав поет, - становить частину історії моєї Батьківщини». 195 років минуло з дня народження поета, проте і нині живе під сонцем України Кобзареве слово, слово великої, непогасної любові до свого народу, своєї землі.

 

 Учень. Благословен той день і час,

 

Коли прослалась килимами

 

Земля, яку сходив Тарас

 

Малими босими ногами.

 

Земля, яку скропив Тарас

 

Дрібними росами-сльозами.

 

Учень. Ми чуємо тебе, Кобзарю, крізь століття,

 

І голос твій нам душу окриля.

Встає в новій красі, забувши лихоліття,

 

Твоя, Тарасе, звільнена земля.

 

Учень. Провіснику врлі, великий Тарасе,

 

Справдились думи пророчі твої,

 

Приймай же данину любові і шани

 

Від дітей української землі.

 

 

 

Учень. Кобзарем ми його звемо,

 

Так від роду і до роду,

 

Кожен вірш свій і поему

 

Він присвячував народу.

 

Учень. І ми вдячно всі шануймо

 

Славного Тараса,

 

В сім’ї вольній не забудьмо,

 

Бо він гордість наша.

 

Учень. Приходять літні і малі,

 

Діди, бабусі, школярі,

 

Приходять вчені і поети,Приходять зблизька і далека.

Учень. Вони стрічають сонця схід

 

Отут під кроною каштанів,

 

Вони співають «Заповіт»

 

Схиливши голову в пошані.

 

Учитель. Нині, як і щороку, ми проводимо шкільне Шевченківське свято, аби не просто вшанувати пам'ять поета, але й відчути, як через його твори проходить любов до України, народу, рідної мови. Присвячуємо пам'яті Тараса Шевченка і літературну вікторину «Вінок Кобзареві», де учні позмагаються на кращого знавця життя і творчості поета.

Представлення команд

Учні виконують пісню «Зоре моя вечірняя»

І. Конкурс «Розминка».

Командам по черзі ставляться запитання. Кожна правильна відповідь - 1 бал.

1 команда

 

1 . Найвідоміша збірка поета. («Кобзар»)

 

2. Де навчався Т. Шевченко? (Петербурзька академія мистецтв)

 

3. Скільки років поет був у засланні? (10 років)

 

4. Народився Тарас Шевченко у селі... (Моринці)

 

5. Як звати батька Тараса? (Григорій)

 

6. Скільки дітей було у родині Шевченків? (шестеро)

 

7. Коли вперше було видано «Кобзар»? (1840 р.)

 

8. Що означає ім'я «Тарас»? (бунтар)

 

9. Скільки років було Тарасові, коли його викупили з кріпацтва? (24 р.)

 

10. Як називається гора, де похований Т. Шевченко? (Чернеча гора)

 

2 команда

 

1. Хазяїном Т. Шевченка був пан... (Енгельгардт)

 

2. Хто був найстаршим із дітей Шевченків? (сестра Катерина)

 

3. Рік викупу Т. Шевченка з кріпацтва. (1838 р.)

 

4. Рік народження поета. (1814 р.)

 

5. 3а фахом Тарас Шевчнко був... (художник)

 

6. Як звали матір Тараса? (Катерина)

 

7. Ким був Тарас у пана Енгельгардта? (Козачком)

 

8. Як звали подругу дитячих літ Тараса? (Оксана)

 

9. Чий портрет був намальований, щоб викупити Шевченка з кріпацтва? (Василя Жуковського)

 

10. У якому році поета не стало? (10 березня 1861 року у Петербурзі)

 

II. Конкурс «Домашнє завдання»

 

Вдома команди готували кросворди, присвячені Тарасу Шевченку (6 слів). Вони обмінюються ними і розв'язують. Кожна правильна відповідь - 1 бал. Інсценізація уривка з твору Антона Лотоцького «Малий Тарас чумакує»

 

III. Конкурс «Переплутанка»Із складів скласти рядки поезій Т. Шевченка. Кожна правильна відповідь - 3 бали.

1 команда

І ми, жартуючи, погнали

Чужі ягнята до води.

 

 

 

2 команда

 

По діброві вітер виє,

 

Гуляє по полю.

 

Виступи читців - декламаторів поезій Тараса Шевченка

 

IV. Конкурс «Ланцюжок»

 

Кожна команда отримує картки з датами, які треба розставити у хронологічній послідовності і пояснити. Кожна правильна відповідь - 1 бал.

 

1 команда

 

1814 р. (народився Т. Шевченко)

 

1838 р. (викуп з кріпацтва)

 

1845 р. (написав «Заповіт»)

 

1861 р. (помер поет)

 

 

 

2 команда

 

1822 р. (віддали в науку до дяка)

 

1831 р. (приїзд до Петербурга)

 

1840 р. (перше видання «Кобзаря»)

 

1843 р. (приїзд в Україну)

 

 Інсценізація уривка з твору Оксани Іваненко « Тарас у наймах»

 

V. Конкурс капітанів команд

 

За одну хвилину написати якнайбільше назв творів Т. Шевченка. Кожна правильна відповідь - 1 бал.

 

Учні виконують пісню «Садок вишневий коло хати»

 

VI Підбиття підсумків. Слово журі. Нагородження переможців.

 

Виступи читців - декламаторів поезій Тараса Шевченка

 

 Учитель. Т. Шевченко все своє життя, весь свій могутній талант присвятив українському народові: своїм сучасникам і нам, нащадкам. Будьмо вдячні йому і за «Заповіт», і за «Гайдамаків», і за «Катерину». Читаймо Шевченкові твори, вивчаймо їх, шануймо те, що залишив нам у спадок Великий Кобзар.

 

 Учень. Поклін тобі, Тарасе,

 

Великий наш Пророче,

 

Для тебе вірно б’ється

 

Те серденько дитяче.

 

 Учень. Ось тут перед тобою

 

Ми, українські діти,

 

Святочно прирікаєм

 

Сповняти заповіти.

 

 Учень. На службу Україні,

 

На чесне діло гоже,В ім’я святої правди – Благослови нас, Боже!

 

Тест

 

1. Во время спора я часто повышаю голос.

 2. Если меня кто-то раздражает, я могу сказать ему все, что о нем думаю.

 3. Если мне необходимо будет прибегнуть к физической силе для защиты своих прав, я, не раздумывая, сделаю это.

 4. Когда я встречаю неприятного мне человека, я могу позволить себе незаметно ущипнуть или толкнуть его.

 5. Увлекшись спором с другим человеком, я могу стукнуть кулаком по столу, чтобы привлечь к себе внимание или доказать свою правоту.

 6. Я постоянно чувствую, что другие не уважают мои права.

 7. Вспоминая прошлое, порой мне бывает обидно за себя.

 8. Хотя я и не подаю вида, иногда меня гложет зависть.

 9. Если я не одобряю поведение своих знакомых, то я прямо говорю им об этом.

 10. В сильном гневе я употребляю крепкие выражения, сквернословлю.

 11. Если кто-нибудь поднимет на меня руку, я постараюсь ударить его первым.

 12. Я бываю настолько взбешен, что швыряю разные предметы.

 13. У меня часто возникает потребность переставить в квартире мебель или полностью сменить ее.

 14. В общении с людьми я часто чувствую себя «пороховой бочкой», которая постоянно готова взорваться.

 15. Порой у меня появляется желание зло пошутить над другим человеком.

 16. Когда я сердит, то обычно мрачнею.

 17. В разговоре с человеком я стараюсь его внимательно выслушать, не перебивая.

 18. В молодости у меня часто «чесались кулаки» и я всегда был готов пустить их в ход.

 19. Если я знаю, что человек намеренно меня толкнул, то дело может дойти до драки.

 20. Творческий беспорядок на моем рабочем столе позволяет мне эффективно работать.

 21. Я помню, что бывал настолько сердитым, что хватал все, что попадало под руку, и ломал.

 22. Иногда люди раздражают меня только одним своим присутствием.

 23. Я часто удивляюсь, какие скрытые причины заставляют другого человека делать мне что-нибудь хорошее.

 24. Если мне нанесут обиду, у меня пропадет желание разговаривать с кем бы то ни было.

 25. Иногда я намеренно говорю гадости о человеке, которого не люблю.

 26. Когда я взбешен, я кричу самое злобное ругательство.

 27. В детстве я избегал драться.

 28. Я знаю, по какой причине и когда можно кого-нибудь ударить.

 29. Когда я взбешен, то могу хлопнуть дверью.

 30. Мне кажется, что окружающие люди меня не любят.

 31. Я постоянно делюсь с другими своими чувствами и переживаниями.

 32. Очень часто своими словами и действиями я сам себе приношу вред.

 33. Когда люди орут на меня, я отвечаю тем же.

 34. Если кто-нибудь ударит меня первым, я в ответ ударю его.

 35. Меня раздражает, когда предметы лежат не на своем месте.

 36. Если мне не удается починить сломавшийся или порвавшийся предмет, то я в гневе ломаю или рву его окончательно.

 37. Другие люди мне всегда кажутся преуспевающими.

 38. Когда я думаю об очень неприятном мне человеке, я могу прийти в возбуждение от желания причинить ему зло.

 39. Иногда мне кажется, что судьба сыграла со мной злую шутку.

 40. Если кто-нибудь обращается со мной не так, как следует, я очень расстраиваюсь по этому поводу.

 

Обработка и интерпретация результатов теста

Агрессивное поведение по форме проявления подразделяется на 5 шкал.

Вербальная агрессия (ВА) – человек вербально выражает свое агрессивное отношение к другому человеку, использует словесные оскрбления.Физическая агрессия (ФА) – человек выражает свою агрессию по отношению к другому человеку с применением физической силы.Предметная агрессия (ПА) – человек срывает свою агрессию на окружающих его предметах.

Эмоциональная агрессия (ЭА) – у человека возникает эмоциональное отчуждение при общении с другим человеком, сопровождаемое подозрительностью, враждебностью, неприязнью или недоброжелательностью по отношению к нему.

Самоагрессия (СА) – человек не находится в мире и согласии с собой; у него отсутствуют или ослаблены механизмы психологической защиты; он оказывается беззащитным в агрессивной среде.

Ключ для обработки теста:

Тип агрессии     номер утверждения

 ВА                     Да: 1,2,9,10,25,26,33  Нет: 17

 ФА                    Да: 3,4,11,18,19,28,34 Нет: 27

 ПА                    Да: 5,12,13,21,29,35,36 Нет: 20

 ЭА                    Да: 6,14,15,22,30,37,38 Нет: 23

 СА                    Да: 7,8,16,24,32,39,40  Нет: 31

 

 Математическая обработка. Вначале суммируются баллы по каждой из пяти шкал. Если сумма баллов выше 5, это означает высокую степень агрессивности и низкую степень адаптивности по шкале. Сумма баллов от 3 до 4 соответствует средней степени агрессии и адаптированности. Сумма баллов от 0 до 2 означает низкую степень агрессивности и высокую степень адаптированности по данному типу поведения. Затем суммируются баллы по всем шкалам.  Если сумма превышает 25 баллов, это означает высокую степень агрессивности человека, его низкие адаптационные возможности.  Сумма баллов от 11 до 24 соответствует среднему уровню агрессивности и адаптированности. Сумма баллов от 0 до 10 означает низкую степень агрессивности и высокую степень адаптированного поведенияВ результате проведенных исследований валидность теста проверена на 483 испытуемых. Внутришкальные коэффициенты корреляции превышают 0,35 и значимы на 5%-ном уровне.

 

Тест Чи агресивні ви?

Завдяки самоаналізу можна виявити свої слабкі й сильні

сторони. Виберіть і позначте одну з трьох відповідей.

 1. Як реагуєте, коли вас образять?

 А. Відразу переходите в контратаку.

 Б. Це вас не турбує, тому ви не реагуєте.

 В. Хоч вам це й небайдуже, ви уникаєте реакцій у відповідь.

 2. Як ви поводитеся, коли потрапляєте в автомобільну пробку?

А. Починаєте сваритися на адресу інших шоферів, і від цього вам стає легше.

 Б. У вас це викликає роздратування.

 В. Впадаєте у відчай, у вас з'являється бажання покинути машину й рушити пішки.

 3. Чи бувають сварки у вашій родині?

 А. Вони завжди жахливі, з криками, на високих тонах, з гриманням дверима та жорстокими звинуваченнями. Б. Рідко, а якщо й бувають, то без скандалів.

 

В. Вони вносять зміни у ваші стосунки на тривалий час.

 

4. Коли в дружній компанії виникає суперечка, то ви на

 

 лежите до тих, хто...

 

А. Висловлює свою думку, наводить аргументи й старається довести свою думку до всіх, навіть якщо для цього доводиться підвищувати тон.

 

Б. Уникає суперечок завжди, коли є змога це зробити.

 

В. Хотів би висловити свою думку, але соромиться й мовчиить, хоч і не згоден з остаточним результатом.

 

5. Якби вам довелось визначити свій характер, то що б ви

 

 сказали про себе?

 

А. Я принципова й вимоглива натура. Б. Я спокійна й приємна людина. В. Я товариська людина.

 

6. Як ви поводитеся, коли дуже сердиті?

 

А. Здатні на все, дасте волю своїй фізичній і словесній агресивності.

 

Б. Ви дуже рідко буваєте в повному гніві й завжди прагнете зберігати спокій.

 

В. Ви належите до тих, хто тільки кип'ятиться, але нічого не робить.

 

7. Як ви реагуєте, коли хтось помилився, а це позначається

 

 на вас?

 

А. Намагаєтеся вилаяти його за помилки й говорите, що помилки він повинен виправляти сам.

 

Б. Обговорюєте те, що сталося, з винуватцем, визначаєте причини й шукаєте спосіб виправити становище.

 

В. Мовчки стараєтесь виправити помилки.

 Результати:

 Якщо переважають оцінки А:

 У вас велика схильність до словесної й фізичної агресивності. Такі люди кидаються предметами, коли перебувають у гніві, б'ють кулаками по столу, навіть готові перейти врукопаш. Або перестають контролювати свою мову. Вам не варто пишатися, якщо ви належите до таких людей.

 Переважають оцінки Б:

 Вам не властива агресивність. Навіть якщо ви сердитесь, умієте стримувати себе. Одне зауваження: така поведінка — також крайність. Навколишні люди можуть вважати це ознакою м'якотілості, слабкохарактерності та неспроможності постояти за себе.

Переважають оцінки В:

 У вас є певний заряд агресивності, який ви намагаєтеся контролювати, але іноді, коли якнайменше цього хочете, ваша агресивність приводить до вибуху.

 Будьте уважні: ваша агресивність може вихлюпнутися на тих, хто цього зовсім не заслуговує.

 

 

Учбові конфлікти

Важко уникнути суперечностей між індивідуальностями, тому часто виникають конфліктні ситуації між викладачем та студентом, їх ще називають учбові конфлікти. А якщо конфліктна ситуація вже виникла, то яку лінію поведінки слід обрати, щоб не загострювати стосунків?Конфлікт виникає не одразу, початок його ми можемо відчути в якомусь інцидентові, непорозумінні. Ще немає відкритого протистояння, відчуваються лише невдоволення, нестриманість студентів. Але на це слід реагувати, бо студенти вже усвідомили цю ситуацію як конфлікт, що заважає їм задовольняти власні потреби. Якщо викладач вчасно зміни не усвідомить в ставленні студента, ситуація може набути деструктивного характеру. Що насамперед слід робити?Усвідомивши, що порушено баланс в інтересах педагога і студентів, слід проаналізувати випадок, не доводячи його до загострення, до виникнення конфліктної ситуації, коли відбувається зіткнення думок. Виявляються ініціатори, які висловлюють думку частини невдоволених. Викладач ще в змозі використати обставини для набуття студентами позитивного досвіду. Увага, здатність бачити "жало конфлікту", усвідомлення сутності причин і прагнення усунути суперечності, зблизивши інтереси, — тактика викладача.Необачність у конфліктній ситуації може призвести до накопичення пристрастей, некерованої поведінки, відкритого протистояння і бажання розірвати стосунки. Тоді спалахує конфлікт, за яким — тяжка і велика праця з відновлення ділових стосунків.Кожний конфлікт у педагогічній практиці — гостра ситуація, яка, однак, завдяки підвищеній емоційності може сприяти усвідомленню моральних законів. Отже, важливо подивитися на конфлікт як на спонтанно виниклі або спеціально створювані суперечності у стосунках між викладачем та студентами, які за умови конструктивного розв´язання приводять до позитивних змін у стосунках його учасників, їхнього розвитку і розвитку всього колективу. Викладач не повинен боятися конфлікту, якщо він виникає, слід опановувати технологію поведінки у конфліктній ситуації.Конфлікт виникає не одразу, початком його буває інцидент, непорозуміння, коли ще немає відкритого протистояння, наявні лише невдоволення, нестриманість студентів. Але це не можна обходити увагою, бо нерідко студенти трактують таку ситуацію як конфлікт. Якщо викладач не усвідомить цього і вчасно не внесе коректив у ситуацію, вона може набути деструктивного характеру. Належно продумані, делікатні превентивні дії знімають напругу, відкривають простір для позитивних емоцій. Часто ефективним буває компроміс, взаємний аналіз ситуаціїРеальний механізм налагодження нормальних відносин полягає в запобіганні конфліктним ситуаціям завдяки правильній психологічній тактиці у спілкуванні зі студентами, навіть "зарядженими" на протистояння.Погашенню, усуненню конфліктів сприяє переключення уваги з проблем, які спровокували його ділові чи інші питання щодо яких відсутній різнобій поглядів.Навіть за найнапруженішої ситуації викладач мав би пам´ятати мудрість: "Перш ніж грюкати дверима, подумай, як зайдеш знову до аудиторії!"Для ефективного подолання конфліктної ситуації викладачеві необхідно обрати поведінку, враховуючи власний стиль, стиль інших, втягнутих до конфлікту людей. Психолого-педагогічна наука виокремлює п´ять стилів поведінки в конфліктній ситуації.1. Конкуренція або суперництво, прагнення стати центром ситуації. За цієї позиції погляди, потреби інших учасників ситуації не сприймаються як значущі. Кожен обстоює свою думку, поведінку як єдино правильну, ігноруючи міркування інших. Це активний, майже агресивний наступ, намагання вирішити конфлікт, ігноруючи інтереси інших осіб. Виявляється в діях, задоволенні своїх інтересів на шкоду іншим учасникам конфлікту.Уникнення. Пов´язаний з намаганням відсунути конфліктну ситуацію якомога далі, сподіваючись, що все вирішиться само собою. Часто при цьому послуговуються тезою, що "поганий мир кращий за добру сварку". Така стратегія не завжди свідчить про намір ухилитися від вирішення проблеми. Вона може бути й конструктивною реакцією на конфліктну ситуацію, коли вирішення її доцільніше відкласти на пізніше. Проте захоплення стратегією уникнення може призвести до втрати особистісних позицій у колективі.З .Пристосування* Йдеться про взаємне пристосування партнерів, за якого людина діє, не відстоюючи своїх інтересів.А.Співробітництво. Головне для нього — прагнення разом підійти до ефективного вирішення ситуації, конфлікту з урахуванням інтересів, потреб обох сторін, пошук взаємовигідних умов і шляхів досягнення порозуміння. Ця стратегія є найефективнішою для налагодження добрих стосунків, але потребує більше часу, ніж інші. Крім того, обидві сторони повинні вміти пояснити свої бажання, висловити свої потреби, вислухати одне одного, виробити альтернативні варіанти дій.5. Компроміс. Виявляється в намаганні не загострювати ситуації в конфлікті, взаємно поступаючись інтересами. Він схожий на співробітництво, але його досягнення відбувається на поверхневому рівні стосунків. Партнери не враховують глибинних потреб, інтересів, а задовольняються зовнішньою стороною поведінки.Педагог повинен вміти успішно використовувати кожен зі стилів вирішення конфліктної ситуації, враховуючи конкретні обставини: вміти поступатися, йти на розумний компроміс, встановлювати партнерські стосунки й водночас обстоювати власну позицію, розширюючи арсенал стилів, а не діяти за єдиним стандартом.Розглянемо стратегії вирішення конфлікту діяльності, конфлікту поведінки, вчинку, конфлікту взаємин.

Конфлікти діяльності. Ймовірні варіанти педагогічної тактики:

 відстрочення виконання педагогічної вимоги, коли педагог не наполягає на негайному виконанні його розпорядження і висловлює впевненість у тому, що студент і сам зрозуміє його необхідність. Замість погроз і образ застосовують віру в розсудливість студента;

компроміс виявляється або в послабленні вимоги, дозволі на її часткове виконання, або невиконанні її за певних умов;

поступка. Зумовлюється тим, що викладач ніби погоджується з аргументами студента або розуміє його почуття і скасовує своє рішення, не висуваючи ніяких умов, висловлюючи віру в його поведінку в майбутньому.

 Конфлікти поведінки, вчинку. Вирішують складніше, бо в них втягуються здебільшого "важкі" студенти. Найважливішим при цьому є уникнення стереотипів, перебільшень, негативних узагальнень. Студенти сприймають негативні зауваження як вияв недоброзичливості з боку викладачів та відповідають грубощами, пустощами, підтримуючи тим самим стан конфлікту.

 Студенти з важкими рисами характеру (збудливістю, образливістю, надмірним потягом до самоствердження, потребують збільшеної уваги до себе. Тому демонстрація викладачем миролюбних намірів є ефективним засобом погашення конфлікту.

Конфлікти взаємин — найважчі щодо їх усунення через вияв упередженості, ворожнечі. Ці почуття заважають і студентові, і педагогові бути привітними та приязними, без чого важко поліпшити стосунки. Виправлення їх є найважчим випробуванням професіоналізму педагога, оскільки він повинен стати вище від почуттів образи, неприязні та показати студентові культуру, шляхетність у стосунках. Переломним моментом при цьому може стати розмова зі студентом, у якій викладач відверто визнає свої помилки чи упередженість до нього, вибачається, пропонує забути образи.

Далі потрібно зміцнити нові стосунки посиленням співробітництва та дружнього спілкування через:

 "Я-звернення", в якому викладач використовує форму не вимоги або зауваження ("Не розмовляйте!", "Припиняйте витівки!"), а у м´якій манері висловлює власні враження та побажання, пов´язані з небажаною поведінкою студента ("Мені б не хотілося, щоб ви розмовляли", "Ваша поведінка мене непокоїть"). Хоча, на перший погляд, може здаватися, що між зауваженням і "Я-зверненням" немає відмінності, проте вона досить істотна Враження викладача є начебто його власною справою, яка безпосередньо не стосується вихованця, що сприяє позитивному сприйняттю ним слів викладача. Застосовується певна маніпуляція, обхідний маневр, що є в подібних випадках педагогічно доцільним і корисним.

 "Ми-підхід"— прийом, за допомогою якого викладач представляє проблему студента як спільну, начебто підключається до неї. Замість "Не розмовляйте" він говорить: "Давайте спробуємо не розмовляти", замість "Вам треба замислитися над своєю поведінкою"— "Нам треба поміркувати, як можна поводити себе краще". Це створює в студента враження спільності, а не розмежування з викладачем.

 Чотириступенева формула прохання, її складові: я бачу..., я відчуваю..., я потребую..., я хотів би... "Я бачу, що ви недостатньо старанно готуєтесь; я відчуваю тривогу за ваші результати;

 мені потрібна більша впевненість у тому, що у вас все буде гаразд; я хотів би попросити вас приділяти навчанню більше уваги". Така форма створює більш переконливе обґрунтування вимоги викладача, ніж традиційне зауваження або вказівка.

 Проблема спілкування з´являється у педагогів найчастіше в "гострих" випадках, коли студент та викладач або обидва незадоволені чи роздратовані, як, наприклад, після кількох зауважень, зроблених студентові за порушення дисципліни. В таких ситуаціях слід дотримуватись правил:

- необхідно вдало вибрати час для розмови. Розмова "по гарячих слідах" приречена на невдачу, тому що роздратованість — поганий союзник. Викладачеві потрібно набратися терпіння і знайти час для розмови (гострота пройде, вихованець заспокоїться). Крім того, за цей час він сам зрозуміє помилковість власної поведінки; — обрати вдале місце для розмови. Розмова зі студентом на очах у групи викликає у нього бажання продемонструвати сміливість і незалежність. Невдалою для щирої розмови є присутність інших викладачів, які розпочинають висловлювати власні коментарі і претензії до студента.

Методи вирішення конфліктів

 За конфліктної ситуації викладач може спрямувати свою активність на краще розуміння свого співрозмовника, регуляцію особистого психологічного стану для погашення конфлікту. В першому випадку вирішити конфліктну ситуацію можна, відновивши взаєморозуміння. Проблема відновлення взаєморозуміння не є простою, її вирішенню сприяє володіння й використання кількох методів.

 Метод інтроспекції. Полягає у вмінні поставити себе на місце іншого, уявити Його думки, почуття, зробити висновки про мотиви та зовнішні подразники його поведінки. Цей метод досить ефективний, але межує із загрозою прийняти власні думки та почуття за думки і почуття іншої людини, неправильно відтворити образ опонента. Ставлячи себе на місце іншого, потрібно порівнювати дії та поведінку людини з уявленнями про неї.

 Метод емпатії. Заснований на техніці проникнення у переживання іншої людини. Ефективно послуговуються ним емоційні, здатні до інтуїтивного мислення особи, котрі, довіряючи своєму інтуїтивному відчуттю, завчасно зупиняють інтелектуальні інтерпретації.

 Метод логічного аналізу. Зорієнтований на людей з раціональним мисленням. Щоб зрозуміти співрозмовника, така людина відтворює систему інтелектуальних уявлень про нього, ситуашю, в якій він перебуває. В іншому випадку викладач, зберігаючи внутрішній спокій та стабільність, намагається уникнути конфлікту.

 

Виховна година на тему: «СНІД»

 

 Мета: дати учням елементарні знання про СНІД, основні шляхи зараження цією хворобою та заходи щодо її профілактики.

Обладнання: роздавальний матеріал (анкета «Перевір свої знання про СНІД»); плакат із відповідями на запитання анкети

Хід заняття

Тестування.

Учитель роздає аркуші з роздрукованою анкетою і просить учнів відповісти на її запитання. Через деякий час учитель вивішує на дошці плакат, за яким учні перевіряють свої відповіді, й обговорює з ними результати анкетування.

Тест «Перевір свої знання про СНІД»

1. Що таке СНІД? Що ви знаєте про цю хворобу?

 2. Чи спричинює вірус імунодефіциту людини (ВІЛ)

 СНІД?

 3. Чи уражає ВІЛ імунну систему організму?

 4. Чи відрізняються за зовнішнім виглядом ВІЛ-інфікований та хворий на СНІД від здорової людини?

 5. Чи передається СНІД через поцілунок?

 6. Чи передається СНІД через нестерильний медичний інс­трументарій?

 7. Чи допоможе використання презерватива під час стате­вих контактів уберегтися від СНІДу?

 8. Чи можна виявити вірус відразу після інфікування?

 9. Чи проводить держава політику:

 

     а) на виявлення хворих на СНІД та ВІЛ-інфікованих;

 

       б) на ізолювання їх від суспільства?

10. Чи має медицина ліки від СНІДу, вакцину, що пере­шкоджала б інфікуванню?

 

 Відповіді:

 

 1 — власні думки; 2 — так; 3 — так; 4 — ні; 5 — ні; б — так; 7 — так; 8 — ні; 9 «а» — так; 9 «б» — ні; 10 — ні.

 

 

 

Розповідь вчителя.

 У генеалогії цієї страшної хвороби багато загадкового. Науковці й досі не дійшли згоди про походження лиховісного ВІЛ — вірусу імунодефіциту людини. Висуваються різні гіпотези, зокрема і фантастичні, мовляв, вірус занесли на Землю інопланетяни. Є й більш обґрунтовані версії.Почнемо з того, що існує два види вірусу. Вони ідентичні за структурою, але різняться за генетичним апаратом. Найбільшого поширення дістав ВІЛ-1. ВІЛ-2 виявлений відомим французьким вірусологом й імунологом Люком Монтаньє лише кілька років тому в африканців, що лікувалися від СНІДу у Франції і Португалії. За своїми ознаками він наближається до вірусів, виявлених на території Гвінеї, Гвінеї-Бісау, Сенегалу та інших країн континенту, але попри це вчений не вважає, що вірус походить з Африки — на його думку, для цього бракує вагомих аргументів. До того ж, якби це було так, розмірковує вчений, та спершу вірус перекинувся б до найближчої за географією Європи, але не до СІЛА, як це сталося насправді. Югославський лікар та історик медицини Мірко Гр-мек вважає, що привід до епідемії СНІДу — це порушення рівноваги між поширеними хворобами і тяжкими інфекційними захворюваннями, яких майже повністю позбулися завдяки успіхам медицини. За Грмеком, епідеміям нових, незнаних досі хвороб, передують їх поодинокі прояви впродовж десятиліть, навіть століть. Уся біда в тому, що медики просто не встигли своєчасно звернути на них увагу, вивчити й осмислити через ту ж таки їх обрідність у медичній практиці. До того ж новий вірус здатен досить довго нічим себе не виявляти в організмі людини, очікуючи більш сприятливих для себе умов. А ось іще одна версія, теж не позбавлена наукового сенсу. Професор радіології з Пітсбургського університету Е. Шернглас та його колеги з Бременського університету, дослідження яких висвітлювалися у британській науковій пресі, вважають, що однією з головних причин появи вірусу СНІД у США та Африці є викиди в атмосферу радіоактивних елементів під час випробувань ядерної зброї. Сталося мутаційне перетворення одного з рідкісних у природі вірусів під дією радіоактивного випромінювання Стронцію-90, який у величезних кількостях викидався в атмосферу в 50—60-ті роки XX століття. Учені також спромоглися встановити, що переважна кількість Стронцію-90 випала на території Північної Америки і Центральної Африки. Як відомо, населення саме цих районів земної кулі найбільше постраждало від смертоносного вірусу. Цей елемент нагромаджується в організмі людини переважно у червоному мозку й уражує його клітини, які відіграють роль у діяльності імунної системи.Цей вірус дуже дрібний, набагато менший за бактерії, проте неймовірно підступний. Розмножується, тільки потрапивши в клітини білих кров'яних тілець людини — основних вартових її імунної системи. Вірус руйнує їх із середини. Наслідки цього жахливі: людина стає беззахисною перед будь-якою інфекцією. Практичне значення в передачі СНІДу мають тільки ті речовини, в яких збудник міститься в достатній кількості: кров, сперма, піхвові виділення, жіноче молоко.

 Основні шляхи зараження ВІЛ-інфекцією:

 статевий;

під час переливання донорської крові, зараженої вірусом імунодефіциту;

 при використанні нестерильного медичного інструментарію (шприців, системи для переливання крові та ін.);

 від ВІЛ-інфікованої або хворої на СНІД матері дитині до, під час або після пологів.

 Інкубаційний період від моменту зараження ВІЛ до перших проявів інфекції може бути як коротким — чотири-п'ять тижнів, так і дуже довгим — декілька років. За цей період збудник СНІДу руйнує лімфоцити, що неминуче призводить до глибоких змін усієї імунної системи хворої людини. Особливо небезпечним є те, що вірус уражає клітини цнс.

 Що повинно викликати занепокоєність у зміні стану здоров'я:

 збільшення лімфатичних вузлів практично одночасно у кількох місцях: на шиї, у ліктьових згинах, під руками, у паху;

втрата ваги, що прогресує (режим харчування не змінений);

 часті гнійні й запальні ураження слизової оболонки рота, шкіри, статевих органів;

підвищення температури тіла, що тримається більше як місяць без будь-якої причини.

Хто може бути найімовірнішим вірусоносієм? Це так звані групи ризику. До них належать: гомосексуалісти (бісексуали), наркомани, що вводять наркотики внутріш­ньовенно, повії, особи, які часто змінюють статевих партнерів. Групою ризику є також новонароджені, матері яких ВІЛ-інфіковані або хворі на СНІД.

 Але було б великою помилкою думати, що СНІД вибирає собі жертви тільки серед груп ризику. Ризик інфікування на ВІЛ із більшою чи меншою ймовірністю загрожує кожній людині. Вірус-убивця розповзається планетою з невловимою швидкістю. Епідемія страшна не тільки смертями, а й тим, що призводить до тяжкої соціальної та економічної деградації суспільства.

 Щодня у світі СНІДом заражується до 5 тисяч осіб. Перед цією хворобою виявилися беззахисними дорослі й діти, багаті й бідні, чоловіки і жінки, білі й чорні, люди різного віросповідання.

 

 

 Що треба робити:

здійснювати санітарно-профілактичні заходи боротьби зі СНІДом;

 вести жорсткий контроль донорської та плацентарної крові, її препаратів та інших біологічних рідин;

 у лікарнях вести контроль за стерилізацією ріжучих, колючих та інших інструментів;

 пам'ятати, що основний шлях зараження — статевий;

 пам'ятати, що вберегти нас від СНІДу може тільки власна обачність;

 дотримуватись закону України «Про запобігання захворюванню на СНІД та соціальний захист населення»;

 дбати про соціальний захист, виявляти милосердя та співчуття до ВІЛ-інфікованих осіб та хворих на СНІД;

 створювати служби профілактики ВІЛ-інфекції, служби здоров'я, анонімне обстеження.

Як загасити пожежу під назвою СНІД? Непроста це справа, і все-таки...

 Учені Колумбійського пресвітеріанського медичного центру в Нью-Йорку знайшли спосіб відтворювати ген так званої молекули СО4, завдяки якій вірус потрапляє в клітини білокрівців. Отже, з'явилася можливість відтворити й саму цю молекулу, щоб докладніше вивчати її структуру. Як відомо, вірус атакує клітину білокрівця тільки в одній точці — точці кріплення молекули СО4 до клітини. З'явилася ідея створити її синтетичний імітатор — свого роду мішень для вірусу. Згодом експериментами підтвердилося, що мішень діє успішно, примушуючи ВІЛ розпорошувати свої сили вхолосту, а справжні точки білокрівців лишаються неушкодженими. Каліфорнійська компанія «Генентехінк» виготовила препарат, що діє за цим принципом. Він поки що експериментальний. Крім нього є вже промисловий зразок нових ліків проти СНІДу — СО4 — їх апробація триває у кількох клініках США.Але на цьому пошуки не припинилися: фірма працює над створенням нового покоління цього препарату — гібрида СО4 з антитілом людини, який допомагатиме імунній системі геть знищувати уражені вірусом клітини. Правда, в організмі хворого утворюють антитіла проти ВІЛ і природним шляхом, але вони не здатні впоратися самостійно з таким завданням. Переваги нового засобу в тому, що він затримується в організмі довше й обіцяє більший ефект. Але основним лікарським препаратом проти СНІДу все ще залишається азидотимідин. І хоча він дає значні побічні ефекти, проте перешкоджає відтворенню лиховісного вірусу. На жаль, ефективність препарату знижується вже через півроку. Винайдено ще один, похідний від азидотимідину і менш токсичний препарат.

 

 

 

 

⇐ Предыдущая12345

Поделиться: