Основні споруди і пристрої локомотивного господарства.

Локомотивне господарство — важлива галузь залізничного транспорту, покликана забезпечити на належному технічному рівні експлуатацію, утримання і ремонт локомотивів. Основною виробничою одиницею цього господарства є локомотивне депо, яке споруджується на певних дільничних, сортувальних і пасажирських станціях. За родом тяги розрізняють тепловозні, електровозні, мотор-вагонні, дизельні і змішані депо.

Депо, що мають приписний парк локомотивів для обслуговування вантажних або пасажирських поїздів, локомотивні будівлі та інші технічні засоби для проведення поточного ремонту, технічного обслуговування та екіпірування, називаються основними і зазвичай розташовуються на дільничних або сортувальних станціях.

Оборотні депо розташовуються на межах зон повернення локомотивів, де відбувається зміна локомотивних бригад, а також обслуговування і екіпірування локомотива.

Технічне обслуговування локомотивів та моторвагонного рухомого складу.

Велику роль в утриманні локомотивів у справному стані відіграє система технічного обслуговування і поточного ремонту, для цього існують пункти технічного обслуговування локомотивів (ПТО). Тут проводиться огляд ходових частин локомотива, гальмівного обладнання, електрообладнання, приладів автоматики.

Поточний ремонт (ПР) виконують у спеціалізованих цехах, де проводиться перевірка, ремонт і заміна окремих деталей, вузлів, апаратів, їх регулювання і

випробування, а також часткова модернізація.

Капітальний ремонт (КР) виконується на заводах з ремонту рухомого складу, при цьому проводиться повне відновлення експлуатаційних характеристик, ресурсу агрегатів вузлів для повної заміни і модернізації конструкції. Після поточних і капітальних ремонтів локомотиви піддаються випробуванням на спеціальних стендах і обкатці.

Всі локомотиви, приписані до дороги або до іншої операторської компанії і

перебувають на їх балансі, становлять так званий інвентарний парк, який

поділяється на експлуатаційний і неексплуатаційний. Експлуатаційний парк складається з локомотивів, що знаходяться в роботі, екіпіровці, процесі технічного обслуговування, приймання та здавання, а також в очікуванні роботи. Неексплуатаційний парк складають локомотиви, що перебувають у ремонті і резерві, в процесі пересилання, у холодному стані.

 

Електрифікація залізниці та електропостачання.

Система електропостачання.

Система електропостачання складається з зовнішньої і внутрішньої тягової системи.

Зовнішня включає в себе електростанції, лінії Ел. Передач.

Внутрішня система:

 

Величина напруги в контактній мережі:

Постійний струм: не менше 2,7 кВ, не більше 4 кВ;

Змінний струм: не менше 21 кВ, не більше 29 кВ.

 

Контактна мережа.

Контактна мережа призначена для передачі електричної енергії від тягових підстанцій до електрорухомого складу і повинна забезпечити надійне струмознімання при найбільших швидкостях руху в будь-яких атмосферних умовах.

Конструкція контактної мережі включає в себе різні елементи. Контактний провід (6) має складний поперечний переріз виготовлений з міді і з допомогою струн (7) підвішаний до біметалічного троса (5). Консолі (3) укріплені у верхній частині залізобетонних опор (1) за допомогою тяги (2). До них на ізоляторах (4, 9) підвішаний несучий трос.

Для забезпечення рівномірного зносу накладок струмоприймачів контактний дріт у плані підвішаний зігзагоподібно. Таке розташування контактного проводу здійснюється за допомогою фіксаторів (8), розміщених на кожній опорі, що перешкоджають також розгойдуванню контактної мережі від бічного вітру. Контактний провід між опорами не повинен провисати, для цього застосовують ланцюгові підвіски. Для зменшення стріл провисання контактного проводу при сезонній зміні температури його відтягують до опор, які називаються анкерними, і через систему блоків і ізоляторів до них підвішують вантажні компенсатори.

 

Найбільша довжина ділянки між анкерними опорами на прямих ділянках досягає 800 м.

Залізобетонні опори розташовують один від одного на відстані 65-80 м, а відстань між струнками зазвичай становить 6-12 м. згідно з ПТЕ висота підвіски контактного проводу над рівнем верху головки рейки повинна бути не менше 5750 мм, а на переїздах — не нижче 6000 мм.

На багатоколійних ділянках застосовуються ригельні опори або oпори з гнучкою поперечкою.

Для надійної роботи і зручності обслуговування контактну мережу ділять на окремі ділянки (секції) за допомогою повітряних проміжків і нейтральних вставок (ізолюючих пару), а також секційних і врізних ізоляторів.

Для постачання електроенергією лінійних залізничних споживачів на опорах

контактної мережі постійного струму підвішують спеціальну трифазну лінію

електропередачі напругою 10 кВ.

Електробезпека обслуговуючого персоналу та інших осіб, а також захист від

струмів при короткому замиканні забезпечується заземленням всіх пристроїв, які можуть опинитися під напругою у разі поломок, обриву проводу або порушення ізоляції.

 

⇐ Предыдущая123

Поделиться: