Оформлення сторінки документа.

2.1. Кожний документ складається з окремих елементів – реквізитів. Розрізняють постійні й змінні реквізити документа.

Постійні реквізити друкуються під час виготовлення бланка; змінні – фіксуються на бланку в процесі заповнення (див. табл. 3).

Сукупність реквізитів, розміщених у встановленій послі­довності, назива­ється формуляром. Кожний вид документа повинен мати свій формуляр-зразок, тобто певну модель по­будови однотипних документів.

Аркуш паперу з відтвореними на ньому реквізитами, що містять постійну інформацію, називається бланком. Кожна установа, організація, підприємство повинні мати два види бланків: а) для листів; б) для інших документів. Бланки виготовляються двох форматів – А4 (210×297 мм) та А5 (148×210 мм).

Група реквізитів та їх постійних частин, відтворена на бланку документа як єдиний блок, називається штампом. Державні стандарти передбачають кутове і поздовжнє розмі­щення штампа.

Поздовжнє розміщення доцільне тоді, коли назва устано­ви складається з вели­кої кількості слів і не може розміститися на площі, відведеній для кутового штампа.

Бланк з кутовим штампом доцільніший, оскільки право­руч від штампа на вільному місці можна заповнити рекві­зити: "адресат", "гриф обмеження доступу до документа", "гриф затвердження", "резолюцію".

Формуляр-зразок передбачає такі реквізити та їх розмі­щення в управлінській документації (табл. 2).

№ пор.	Реквізити		Правила оформлення
І.	Державний герб		Розташовується посередині бланка або у кутку над серединою рядка з назвою організації.
2.	Емблема організації чи підприємства		Розміщується поряд з назвою організації. Як емблему можна використовувати товарний знак, зареєстрований у встановленому порядку.
3	Зображення державних нагород		Розташовується у верхньому ліво­му кутку або посередині документа.
4,	Код підприєм­ства, устано­ви, організації		Розташовується у верхньому правому кутку.
5.	Код форми документа		Розташовується у верхньому правому кутку під кодом підприємства, організації, установи.
6.	Назва міні­стерства або відомства, якому під­по­рядковується установа		Розташовується у верхньому лівому кутку або посередині рядка.
7	Повна назва установи, ор­ганізації або підприємства - автора до­ку­мента		Розташовується у верхньому лівому кутку або посередині рядка. Може наноситися за допомогою штампа або друкарським способом.
8.	Назва струк­турного під­роз­ділу		Розташовується у верхньому ліво­му кутку. Дозволяється друкува­ти машинописним способом.
9.		Індекс під­при­ємства зв'яз­ку, пош­то­ва й теле­графна ад­ре­са, но­мер те­ле­тай­пу, но­мер те­ле­фо­ну, фак­су, но­мер ра­хун­ка в банку	Розташовується у верхньому лівому кутку, оформляється відповідно до поштових правил: вул. Пирогова, 9, м. Київ-030, т. 221-99-33*. На бланку для листів вказується номер розрахункового рахунка у відділенні банку: розрахунковий рахунок № 11632516 в Укрінбанку м. Києва МФО № 321518[3].
10.		Назва виду документа	Розташовується зліва або посередині рядка. В усіх документах, крім листів, наводиться назва його виду. Залежно від цієї назви встановлюється формуляр, структура тексту, особливості викладу.
11.		Дата	Документ датується днем його підписання або затвердження. На бланках дату підписання докумен­та ставлять у лівій верхній частині разом із індексом на спеціально відведеному для цього місці. Якщо документ складено не на бланку, то дату ставлять під текстом зліва. Вона записується словесно-цифро­вим способом (24 серпня 1996 р.) або цифровим – трьома парами арабських цифр у такій послі­довності: день, місяць, рік – 17.06.96 (тобто 17 червня 1996 року). У докумен­тах матеріально-фінансового характеру дата оформля­єть­ся словесно-цифровим способом.
12.		Індекс	Розташовується у верхній частині сторінки зліва. Цей реквізит дозволяє забезпечити оперативний довідково-інформаційний пошук документа, контроль виконання. Індекс документа включає в себе три пари арабських цифр, де перша пара – індекс структурного під­розділу, друга – номер справи за номенклатурою для підрозділу, третя – порядковий номер за журналом обліку. Наприклад: № 02-10/36, де 02 – шифр структурного підрозділу; 10 – номер справи, документа; 36 – реєстраційний номер документа за журналом обліку вхідних документів та канцелярії.
13.		Посилання на індекс та дату вхідного документа	Розташовується у верхній частині сторінки зліва. Містить дату та індекс, вказані у документі організацією, яка уклала чи видала документ. Наприклад: на № 02-10/135 від 01.03.96, де 02 – індекс структурного підрозділу; 10 – номер справи за номенклатурою; 135 – порядковий номер.
14.		Місце укла­дання чи ви­дання	Розташовується у верхній частині сторінки зліва. Містить назву міста чи населеного пункту, де видається документ.
15.		Гриф обме­жен­ня дос­ту­пу до доку­мен­та	Розташовується з правого боку під кодом форми. Записується з середини рядка: "для службового "користування", "таємно", "цілком таємно".
16.		Адресат	В особових офіційних документах, розташовується праворуч у вер­х­ній частині сторінки. Кожний елемент – назва установи, підрозділу, посада, прізвище та ініціали особи, поштова адреса – пишеться з середини нового рядка: Директорові Інституту ботаніки НАН України докторові природничих наук Петренку О. І. У порядку адресування поштових відправлень по Україні відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 1446 від 22 грудня 1997 р. відбулися зміни. Адреси адресата й адресанта зазначаються у такій послідовності: 1) ім'я, по батькові та прізвище адресата (для організацій – найме­нування підприємства, організації, установи); 2) вулиця, номер будинку, квартири; 3) населений пункт; номер відділення зв'язку; 4) район і область (у разі потреби). На поштових відправленнях, адресованих "До запитання", на абонементну скриньку або до насе­лених пунктів, що не мають назв вулиць і нумерації будинків, ім'я, по батькові та прізвище зазначаються повністю. Адреса відправника В. Ф. Кушніренко вул. Січових стрільців, 20, кв. 47 м. Івано-Франківськ, 16 04016 Адреса одержувача Василю Семеновичу Саленку с. Зелений гай, ВЗ Верховичі, Дублінський район, Рівненська область, 33028
17.		Гриф затвер­дження	Розташовується у верхній правій частині документа. Затвердження – спосіб засвідчення документа після його підписання, який санкціонує поширення дії документа на визначене коло структурних підрозділів, організацій чи службових осіб. Елементи грифу затвердження: – слово "ЗАТВЕРДЖУЮ"; – назва посади; – особистий підпис; – ініціали та прізвище особи, що затвердила документ; – дата затвердження. Наприклад: ЗАТВЕРДЖУЮ Директор школи (підпис) Л.С. Семенова 07.10.02.
18.		Резолюція	Змінний реквізит, який містить інформацію про подальшу роботу з документом. Розміщується у пра­вому верхньому кутку. Якщо це місце зайняте іншим реквізитом, то резолюцію вміщують на будь-якій вільній площі сторінки документа, крім полів. Складається з таких елементів: – прізвище та ініціали виконавця, якому відправлено документ; – вказівка про порядок у характері виконання документа; – термін виконання документа; – особистий підпис керівника; – дата. Як виконавці у резолюції зазначаються службові особи, а не структурні підрозділи. Відповідальною за виконання документа є особа, наведена в резолюції першою. Резолюція має силу розпорядчого документа, бо пише и керівник установи або його заступник (в особливих випадках або в разі відсутності керівника). За змістом резолюції бувають кількох видів: 1. Резолюція-підтвердження. Якщо документ не вимагає ніяких дій з боку заступників та колективу, керівник передає його секретареві, супроводжуючи резолюцією: "До наказу", "До протоколу", "До керів­ництва", "До виконання" тощо, залежно від того, у якому внут­ріш­ньому документі установи враховується його зміст. У такій резо­лю­ції зазначається підпис керівника і дата; термін виконання не вказується, бо мається на увазі найближчий за часом відповідний внутрішній документ установи. 2. Резолюція-розгляд. Якщо доку­мент потребує вжити заходів чи про­понується на розгляд колекти­ву установи, то керівник вказує безпосереднього виконавця; термін виконання; ставить підпис і да­ту. Резолюції цього виду формулю­ються так: "Підготувати від­повідь до...", "Вжити заходів", "Зробити висновки", "Розглянути питання", "Обговорити на засіданні..." тощо. 3. Резолюція-відповідь. У випадку, коли документ надходить до установи з кур'єром, можлива така резолюція, особливо якщо від­повідь негативна. За обсягом ця резолюція більша за попередні, але коротша за лист-відповідь, хоч подібна за змістом до нього: "На жаль, змушені Вам відмовити з причини...", "Не заперечуємо", "Про результати і вжиті заходи повідомимо додатково ", "Слід роз­глянути питання детальніше й доповісти в тижневий термін" тощо. Вона використовується для оперативності ділового листуван­ня. У ній вказується основний текст; дата; підпис; посада відпові­дальної особи, яка розглядала документ і приймала рішення.
19.		Заголовок до тексту	Друкується малими літерами, роз­міщується під назвою виду докумен­та, відображає головну ідею доку­мента і, як правило, починається з прийменника "про"; має бути лако­нічним і точним, з максимальною повнотою розкривати зміст документа.
20.		Відмітка про контроль	Розташовується з лівого боку у верхній частині поля першої сто­рінки документа. її проставляють за формою "К" або "Контроль".
21.		Текст	Складається з таких логічних елементів: – вступу; – доказу; – закінчення. Розташовується по всій ширині сторінки (від поля до поля).
22.		Відмітка про наявність додатка	Розташовується ліворуч у верхній половині сторінки. Є два способи оформлення додатків: 1) якщо документ має додатки, згадувані в тексті, або ті, що пояснюють його зміст, то відмітку про це офор­м­ля­ють так: Додаток: на 2 стор. у 3 прим.; 2) якщо документ має додатки, не зазначені в тексті, то їх потрібно перелічити із зазначенням кіль­кості сторінок у кожному додатку й кількості їх примірників: Додаток: "Проект реконструкції ділянки" на 5 стор. у 2 прим. Якщо додаток залишається у справі, то зазначається: Додаток: на 2 стор. лише адресатові. При великій кількості додатків окремо складається їх список, а в самому документі після тексту зазначається: Додаток: відповідно до списку на 7 стор.
23.		Підпис	Підписують, як правило, перший примірник документа. До складу підпису входять: – зазначення посади (ліворуч); – ініціали й прізвище особи, що підписала документ (праворуч); – підпис (посередині). Підписи кількох службових осіб на документах розташовуються один під одним у послідовності, що від­повідає займаній посаді. Якщо до­кумент підписують кілька осіб, що займають однакову посаду, їх підпи­си розташовуються на одному рівні: Директор                                             Директор сзш № 277,                                                   сзш № 282 (підпис)                                                (підпис) Л.С. Семенова                                     Ю.Ю. Некрасов. Розшифрування підпису в дужки не береться.
24.		Гриф узго­д­ження	Розрізняють дві форми узгодження документів – внутрішнє (з підроз­ділами та службовими особами установи) і зовнішнє (з підвідомчи­ми та непідвідомчими організаці­ями). Гриф узгодження ставиться на зовнішній формі. Цей реквізит складається із: – слова "УЗГОДЖЕНО" або "ПОГОДЖЕНО"; – назви посади службової особи (включаючи назву установи), з якою узгоджується документ; – особистого підпису; – його розшифрування; – дати. Грифи узгодження розташовуються нижче від реквізиту "підпис" або на окремій сторінці. Наприклад:                             УЗГОДЖЕНО:                                                    Директор сзш № 246                                                    (підпис) К. С. Кущаєва                                                    01.09.02
25.		Віза	Внутрішнє узгодження проекту документа — це його візування. Віза складається з: – особистого підпису особи, що візує; – дати. У разі потреби зазначається поса­да особи, що візує, і розшифрову­ється її підпис (зазначаються ініціали і прізвище): Завідувач кафедри (підпис) Б. М. Сайко 28.08.02 Невеликі зауваження (1-2 рядки) розташовуються перед візою: Не бачу підстави Зав бібліотеки (підпис) Б. В. Коваленко При внутрішньому узгодженні візи ставляться на першому примірнику документа, а листи чи інші вихідні документи візуються на примір­нику, який лишається в установі.
26.		Печатка	Печатка прикладається до доку­ментів, що вимагають особливого засвідчення. Печатки є гербові та прості. Гербова печатка прикла­дається до документів, що засвідчу­ють юридичні або фізичні права осіб; до статутів, положень, які вимагають відбитка печатки, та інших. Прості печатки мають різну форму: круглу, квадратну, трикут­ну. Герб на них не зображується. Просту печатку прикладають до документів, що виходять за межі організації, до розмножених примірників розпорядчих документів під час їх розсилання, до довідок з місця роботи тощо.
27		Відмітка про засвідчення копії	У правому верхньому кутку пишеться слово "копія"; під рекві­зитом "підпис" слово "правильно"; дата; посада виконавця; підпис і його розшифрування. При потребі підпис засвідчується печаткою.
28.		Прізвище ви­конавця та номер його телефону	Цей реквізит обов'язковий на вихід­них документах (листах, довідках, висновках). Складається з: – прізвища виконавця; – номера його службового телефону. Вони ставляться в нижньому лівому кутку останньої сторінки документа.
29.		Відмітка про виконання до­кумента й скерування його до спра­ви	Цей реквізит розміщується в лівій або центральній частині нижнього поля першої сторінки документа й містить у собі такі дані: – стислу довідку про виконання; – слова "ДО СПРАВИ" та номер справи, до якої має бути підшитий документ; – дату скерування документа до справи; –підпис керівника структурного підрозділу або виконавця.
ЗО.		Відмітка про перенесення даних на ма­шинний носій	Розміщується після тексту в нижній частині документа. Містить: – запис "Інформація перенесена на машинний носій"; – підпис особи, відповідальної за перенесення даних; – дату перенесення.
31.		Відмітка про надходження	Містить: – скорочену назву організації, що отримала документ; – дату його надходження. Ця відмітка робиться від руки чи за допомогою гумового штемпеля організації (реєстраційного штампа). Відбиток штампа містить: – назву організації; – дату надходження; – індекс документа. Відмітка про надходження розташовується праворуч на нижньому полі документа.

2.2.. Оформлення сторінки

Управлінські документи оформляють на папері формату А4 (297×210 мм) та А5 (148×210 мм). Для зручності з усіх боків сторінки залишають вільні поля: ліве – 35 мм; праве – не менше 8 мм; верхнє – 20 мм; нижнє – 19 мм (для форма­ту А4) та 16 мм (для формату А5).

Тільки перша сторінка документа друкується на бланку, друга й наступні — на чистих аркушах паперу.

Якщо текст документа займає не одну сторінку, то на другу сторінку не можна переносити тільки підпис. На другій сторінці має бути не менше двох рядків тексту. Також не бажано:

1) відривати один рядок тексту чи слово від попереднього абзацу;

2) починати один рядок нового абзацу на сторінці, що закінчується, краще почати новий абзац на наступній сторінці;

3) переносити слово на межі сторінок, слід перенести це слово на нову сторінку.

Нумерація сторінок. У документах, оформлених на двох і більше аркушах паперу, нумерація сторінок починається з другої.

Якщо текст документа друкується з одного боку аркуша, то номери про­ставляються посередині верхнього поля аркуша арабськими цифрами на відстані не менше 10 мм від краю. Слово "сторінка" не пишеться, а також біля цифр не ставляться ніякі позначки.

Якщо текст друкується з обох боків аркуша, то непарні сторінки позна­чаються у правому верхньому кутку, а парні – у лівому верхньому кутку аркуша.

 

⇐ Предыдущая12345Следующая ⇒

Поделиться: