Які ілюзії сприйняття ви знаєте?

Що таке сприйняття?

Сприйняття — пізнавальний психічний процес, який полягає у відображенні людиною предметів і явищ, у сукупності всіх їх якостей при безпосередній дії на органи чуття.

За своєю суттю сприймання трактується як складний процес, в ході якого інформація про окремі властивості об’єкта сполучається в сенсорний образ та інтерпретується як інформація породжена об'єктами або подіями оточуючого середовища.

Які ілюзії сприйняття ви знаєте?

Ілюзія - неадекватне сприйняття реально існуючих предметів.
Види ілюзій:
1. Фізичні (пов’язані із законами фізики)
2. Зорові
3. Фізіологічні (робота ЦНС, органів сприйняття та відчуття)
4. Афективні (виникають при переживанні сильних емоцій)
5. Вербальні (викривлення розмови інших людей)
6. Органічні (сприйняття характеристик предмету з порушенням органів чуття)
7. Ілюзії усвідомленості (виділені К. Ясперсом, пов’язані з відчуттям присутності когось, подальший розвиток маячні та фобій)
8. Парейдолічні (із складних узорів розвиваються фантастичні і складні картини)
Зорові ілюзії – це помилки в зоровому сприйнятті, викликані нечіткістю чи неадекватністю процесів неусвідомленої корекції зорового образу, або фізичними причинами.
До зорових ілюзій відносять:
1. Ілюзії сприйняття кольору.
2. Ілюзії сприйняття глибини – випуклість образів та особливості освітлення предмета.
3. Ілюзії сприйняття розміру – при неможливості лінійного виміру розмірів предмету похибка зорового сприйняття його розміру становить 25 %.
4. Портретні ілюзії – очі на картині постійно спостерігають за тим, хто дивиться на портрет.
5. Предмети, що рухаються - ефект Плато, коли малюнок має форму спіралі.
6. Неможливі фігури та об’єкти.
7. «Перевертні» – сприйняття образу залежить від направлення погляду.
8. Стерео-ілюзії.
9. Ілюзія Місяця – сприйняття розмірів небесних світил такими, якими ми можемо їх бачити зі своєї земної позиції.
161. Що називають уявленням? Як уявлення пов ` язані зі сприйняттям?

Уявлення — це відтворення у свідомості суб'єкта чуттєвих образів, що ґрунтується на основі попередньо отриманої інформації, минулих враженнях, відбитки яких зберігаються в пам'яті. В науці виокремлюються уявлення пам'яті — сприйняті у минулому образи предметів, а також уявлення як образи предметів, що не сприймалися суб'єктом, а були сконструйовані ним на основі запасу вражень. Уявлення можуть бути більш чи менш узагальненими, хоча й при цьому ніколи не втрачають чуттєво-наочного характеру. У здатності уявлення, враження, фантазії проявляється активна робота свідомості, зокрема її можливість передбачати майбутнє, створювати ідеальні образи бажаних результатів діяльності. Здорова, не відірвана від реальності фантазія є великою цінністю. Та може бути й " хвора фантазія" — і не лише як індивідуальне, а й як соціальне явище. Нереалістично спрямована здатність людини уявляти неіснуюче веде у тенета містики.

Уявлення — вони надважливими всім психічних процесів, які забезпечують пізнавальну діяльність людини. Процеси сприйняття, мислення, письмовій промови завжди пов'язані з уявленнями, як і і пам'ять, що зберігає інформації і завдяки якому формуються уявлення.

Уявлення мають характеристики. Насамперед, уявлення характеризуються наочністю. Уявлення — цечувственно-наглядние образи дійсності, й у полягає їх близькість до образам сприйняття. Алеперцептивние образи є відбитком тих об'єктів матеріального світу, що в момент, тоді як уявлення — це відтворені і перероблені образи об'єктів, які сприймалися у минулому. Тому уявлення будь-коли мають тих ступеня наочності, властивою образам сприйняття, — вони, зазвичай, значно блідніше.

Короткочасна пам'ять

КП є першим етапом формування енграми. ЇЇ існування у часі обмежено, слід в КП лабільний, нестійкий. Обсяг інформації, який одночасно зберігається в КП обмежений, тому пізніші сліди витісняють попередні. Основною функцією КП є первинне орієнтування в навколишньому середовищі. Функція первинного орієнтування передбачає відображення просторово-часової структури середовища в конкретний момент часу і аналіз ступеню різноманітності параметрів зовнішнього світу. Це орієнтування може слугувати матеріалом для довготривалої пам'яті, з одного боку, і активізувати старі мнемонічні сліди — з іншого.

В якості механізму КП більшість вчених розглядають багаторазову циркуляцію імпульсів (реверберацію) у замкненому ланцюгу нейронів. Разом з тим багато фізіологів і молекулярних біологів вбачають механізми КП в деяких змінах клітинної мембрани.

Довготривала пам'ять

ДП — другий етап формування сліду пам'яті, який переводить його в стійкий стан. Енграма в ДП на відміну від сліду в КП стійка, час її зберігання не обмежений, так само як і обсяг інформації, яка зберігається в ДП. Для ДП характерно довгочасне зберігання матеріалу після багаторазового повторення та відтворення. В якості механізму ДП розглядають стійкі зміни нейронів на клітинному, молекулярному і синаптичному рівнях.

На відміну від КП основна функція ДП — передбачення, тобто направленість на майбутні події з високою вірогідністю і перенесення позитивних реакцій на один і той же стимул з минулого у майбутнє. Ця властивість дозволяє організму здійснювати принцип економії зусиль на основі відбору і довготривалої фіксації суттєвих реакцій і стимулів, що їх викликають. В даному випадку процес відбору і фіксації передбачає властивість ДП «стискати масштаб часу», тобто відтворювати послідовність подій, які розвиваються за макроінтервали часу. Цей вид пам'яті пов'язаний з більш-менш складною і по-різному розгорнутою переробкою матеріалу.

Як розвивається увага?

Нижче наведемо вправи та ігри для розвитку уваги в різному віці.

Молодший дошкільний вік.

1. Гра «Знайди помилку». Попередньо необхідно підготувати малюнки, де є помилки, наприклад, листя на деревах взимку, дівчинка в босоніжках, тощо. Запропонуйте дитині уважно роздивитись малюнок, знайти помилки та пояснити, як має бути насправді. Завдання можна ускладнити, якщо зробити помилки менш помітними, та підключити момент змагання, тобто виконувати завдання з іншими дітьми на час (але такі змагання не підходять для невпевнених та тривожних дітей, момент часу чи конкуренції з іншою дитиною навпаки зашкодить дитині).

2. Гра «Знайди такий самий». Запропонуйте дитині вибрати з 4-6 кульок таку саме (за кольором, розміром, малюнком) як та, що у вас у руках (це може бути кубик, фігурка з конструктора тощо). Щоб дитині було цікаво гратися, можна загадувати предмети по черзі. Спонукайте дитину до вміння співпрацювати із дорослими на рівних. Можна ускладнити гру, збільшивши кількість предметів, відмінності яких мало помітні.

Середній дошкільний вік.

1. Гра «Побудуй малюнок із фігур». Дитині необхідно видати набір геометричних фігур та чистий аркуш паперу. Запропонуйте уважно слухати ваші команди та переміщувати фігури відповідно до цих команд (наприклад, трикутник поклади над кругом, круг – під кругом). У результаті повинна вийти та комбінація, яка задумана вами заздалегідь (снігова баба, ялинка та ін.).

2. Гра «Слухай уважно». Дитина вдвох з дорослим одночасно кажуть два різних речення (речення мають бути великими). Після цього кожен повинен відтворити те, що сказав його співрозмовник. Поступово гру можна ускладнювати, збільшуючи речення і кількість учасників, які будуть промовляти свої речення одночасно.

Старший дошкільний вік

1. Гра «Виконай доручення». Запропонуйте дитині присісти, погладити лівою рукою праву ногу, після цього підвестись та підняти ліву руку. Дитина має виконати ці доручення в тому порядку, що ви назвали. Поступово кількість доручень збільшується (якщо дитина легко виконує попередні).

2. Гра «Чотири стихії». В цю гру можна грати з багатьма учасниками. За командою ведучого гравці виконують певні рухи руками. «Земля» - опускають руки вниз, «вода» - витягують руки вперед, «повітря» - піднімають руки вгору, «вогонь» - роблять колові рухи руками. Ця гра розвиває увагу, пов’язану з координацією слухового та рухового аналізаторів.

Не можливе

Що таке сприйняття?

Сприйняття — пізнавальний психічний процес, який полягає у відображенні людиною предметів і явищ, у сукупності всіх їх якостей при безпосередній дії на органи чуття.

За своєю суттю сприймання трактується як складний процес, в ході якого інформація про окремі властивості об’єкта сполучається в сенсорний образ та інтерпретується як інформація породжена об'єктами або подіями оточуючого середовища.

Які ілюзії сприйняття ви знаєте?

Ілюзія - неадекватне сприйняття реально існуючих предметів.
Види ілюзій:
1. Фізичні (пов’язані із законами фізики)
2. Зорові
3. Фізіологічні (робота ЦНС, органів сприйняття та відчуття)
4. Афективні (виникають при переживанні сильних емоцій)
5. Вербальні (викривлення розмови інших людей)
6. Органічні (сприйняття характеристик предмету з порушенням органів чуття)
7. Ілюзії усвідомленості (виділені К. Ясперсом, пов’язані з відчуттям присутності когось, подальший розвиток маячні та фобій)
8. Парейдолічні (із складних узорів розвиваються фантастичні і складні картини)
Зорові ілюзії – це помилки в зоровому сприйнятті, викликані нечіткістю чи неадекватністю процесів неусвідомленої корекції зорового образу, або фізичними причинами.
До зорових ілюзій відносять:
1. Ілюзії сприйняття кольору.
2. Ілюзії сприйняття глибини – випуклість образів та особливості освітлення предмета.
3. Ілюзії сприйняття розміру – при неможливості лінійного виміру розмірів предмету похибка зорового сприйняття його розміру становить 25 %.
4. Портретні ілюзії – очі на картині постійно спостерігають за тим, хто дивиться на портрет.
5. Предмети, що рухаються - ефект Плато, коли малюнок має форму спіралі.
6. Неможливі фігури та об’єкти.
7. «Перевертні» – сприйняття образу залежить від направлення погляду.
8. Стерео-ілюзії.
9. Ілюзія Місяця – сприйняття розмірів небесних світил такими, якими ми можемо їх бачити зі своєї земної позиції.
161. Що називають уявленням? Як уявлення пов ` язані зі сприйняттям?

Уявлення — це відтворення у свідомості суб'єкта чуттєвих образів, що ґрунтується на основі попередньо отриманої інформації, минулих враженнях, відбитки яких зберігаються в пам'яті. В науці виокремлюються уявлення пам'яті — сприйняті у минулому образи предметів, а також уявлення як образи предметів, що не сприймалися суб'єктом, а були сконструйовані ним на основі запасу вражень. Уявлення можуть бути більш чи менш узагальненими, хоча й при цьому ніколи не втрачають чуттєво-наочного характеру. У здатності уявлення, враження, фантазії проявляється активна робота свідомості, зокрема її можливість передбачати майбутнє, створювати ідеальні образи бажаних результатів діяльності. Здорова, не відірвана від реальності фантазія є великою цінністю. Та може бути й " хвора фантазія" — і не лише як індивідуальне, а й як соціальне явище. Нереалістично спрямована здатність людини уявляти неіснуюче веде у тенета містики.

Уявлення — вони надважливими всім психічних процесів, які забезпечують пізнавальну діяльність людини. Процеси сприйняття, мислення, письмовій промови завжди пов'язані з уявленнями, як і і пам'ять, що зберігає інформації і завдяки якому формуються уявлення.

Уявлення мають характеристики. Насамперед, уявлення характеризуються наочністю. Уявлення — цечувственно-наглядние образи дійсності, й у полягає їх близькість до образам сприйняття. Алеперцептивние образи є відбитком тих об'єктів матеріального світу, що в момент, тоді як уявлення — це відтворені і перероблені образи об'єктів, які сприймалися у минулому. Тому уявлення будь-коли мають тих ступеня наочності, властивою образам сприйняття, — вони, зазвичай, значно блідніше.

1234Следующая ⇒

Поделиться: