Від чого залежить ступінь стійкості уваги?

Стійкість уваги виявляється у тривалості її зосередженості на об'єкті. Вона характеризується часом, протягом якого діяльність людини зберігає свою цілеспрямованість, а тому є необхідною внутрішньою умовою виконання завдання до кінця. Властивість ця залежить від сили нервових процесів, характеру діяльності, ставлення до справи, усталених звичок, уміння працювати.

Стійкість уваги посилюється, коли зміст діяльності викликає зацікавленість, коли ми щось робимо з об'єктом уваги, постійно виявляємо в ньому нові особливості. Стійкість уваги є і умовою, і наслідком цілеспрямованої діяльності людини. Увага до об'єкта викликає необхідність дії, а дія ще більше зосереджує увагу на об'єкті, що, в свою чергу, є неодмінною умовою мобілізації розумових сил для подолання труднощів. Помірні труднощі, які долаються у процесі роботи, посилюють стійкість уваги.

Властивістю, протилежною стійкості, є відволікання уваги об'єктами, що не стосуються діяльності. Чим менш стійка увага, тим частіше й легше відволікається юна побічними стимулами, внаслідок чого знижується ефективність пізнавальної чи продуктивної діяльності. Мимовільно відволікають увагу різкі та сильні зовнішні подразники, раптові й динамічні зміни реагентів, емоційно діючі фактори. Боротьба з відволіканням увага вимагає тренувань у виконанні завдань у не зовсім сприятливих умовах.

Зі стійкістю пов'язане також явище, що має назву коливання уваги. Воно виявляється в тому, що зосередженість та стійкість уваги періодично стають більш або менш інтенсивними. У звичайних умовах вони малопомітні, але у сприйманні ледве помітних подразників ці коливання уваги відбуваються дуже часто, через кожні кілька секунд (2-5, максимум 12 с). Спостереження свідчать, що коливання уваги через 15-20 хв. здебільшого приводять до мимовільного відволікання її від об'єкта.

Коливання уваги спочатку були виявлені в сенсорних формах. Якщо прислухатися до ледве чутного цокання годинника, то виявляється, що звуки періодично послаблюються і зовсім зникають. При цьому створюється враження, що джерело звучання то наближається, то віддаляється. Якщо протягом кількох хвилин дивитись на рисунок (рис. 30), то легко помітити, що менший квадрат немовби або висунутий вперед, або відходить на задній план. Ці зміни спостерігаються стрибкоподібно через невеликі проміжки часу (рис. 31). У природних умовах коливання уваги простежуються, наприклад, коли ми намагаємося сприймати об'єкти вдалині, зокрема літак на небосхилі, човен на обрії в морі, людину в

степу; вони то з'являються на короткий час, то знову поринають у марево неба, моря чи рівнини степу. В умовах різноманітної й змістовної розумової чи практичної діяльності періоди коливань стають рідшими, але зберігаються. За напруженої навчальної діяльності можливі пропуски увагою окремих елементів лекції або тексту книжки. Іноді вони частішають і знижують ефективність навчання.

Причини коливання уваги слід шукати передусім у необхідності відновлення працездатності виснажених кіркових центрів та гальмування внаслідок динаміки процесів іррадіації й концентрації негативної індукції. При цьому варто враховувати, що на межі можливостей незначні зміни потенціалу нервової клітини відбиваються на стійкості уваги; цей потенціал швидко відновлюється, як і вичерпується до певної межі, що й відбивається на коливаннях уваги. Окрім того, на характер коливання уваги впливають особливості нервової системи людини, умов, змісту, напруження і тривалості діяльності. Знаючи ці властивості уваги, треба передбачати зміни та перерви в діяльності, уникати дублювання й автоматизації виробничих процесів, коли це може мати негативні наслідки.

1 64. Що таке пам ` ять? Які способи запам ` ятовування ви знаєте?

Па́ м'ять — психічний процес, який полягає в закріпленні, збереженні та наступному відтворенні минулого досвіду, дає можливість його повторного застосування в життєдіяльності людини.

В даний час розроблено безліч прийомів і методів запам'ятовування інформації. Так, Д. Лапп пропонує наступні способи запам'ятовування і відтворення інформації:
1. Усвідомлення. Слід свідомо залучати якомога більше почуттів у процес запам'ятовування інформації. При затриманні уявного погляду на найбільш значних елементах інформації та різних підказках слід краще запам'ятовування. Золоте правило обробки інформації: вибирати, концентруватися і аналізувати.
2. Асоціація образів. Вдаючись до образної асоціації в багатьох різних контекстах, можна значно збільшити кількість інформації, що підлягає вилученню з пам'яті. Можна вибирати різні образи у відповідності зі своїми інтересами і потребами.
3. Використання в повсякденному житті принципу паузи дасть час оцінити обстановку і подумати. Пауза знижує ймовірність поспішних дій або висловлювань, змушуючи зосереджувати увагу на потрібному предметі. Крім того, вона допомагає протистояти відволікаючим моментам і стороннім перешкод.
4. Приватні коментарі сприяє емоційному й інтелектуальному залученню в процес запису інформації і допомагають залишити яскравий слід в пам'яті. При коментуванні необхідних для запам'ятовування речей про них пам'ятається значно більше.
5. Організація матеріалу в категорії. І під час запису, і під час добування інформації слід використовувати категорії, які полегшують пошук специфічних спогадів. Наприклад, предмет можна класифікувати за кількома основними ознаками (матеріал, розмір, колір, місцезнаходження, цінність). Якщо занести підлягає зберіганню інформацію у певну категорію, згодом буде легше отримати потрібний матеріал з пам'яті, звертаючись до зазначеної категорії.
6. Розслаблення дозволяє придушити занепокоєння, яке перешкоджає концентрації уваги і блокує механізми пам'яті. Тоді інформація записується більш точно і витягується з пам'яті без зусиль. При неможливості згадати що-небудь слід заспокоїтися, зробити кілька глибоких вдихів і видихів, озирнутися на всі боки і дати собі час спровокувати згадування.
7. Перегляд і часте використання матеріалу забезпечують швидке згадування. Переглядаючи інформацію, ви берете активну участь у трьох основнихпроцесах пам'яті: записи, зберіганні та вилученні. Набагато краще пам'ятаються ті відомості й цитати, до яких вдаються регулярно. Чим частіше використовується інформацією, тим легше витягувати її з пам'яті.

1 65. Чим відрізняється короткочасна і довготривала пам ` ять?

Короткочасна пам'ять

КП є першим етапом формування енграми. ЇЇ існування у часі обмежено, слід в КП лабільний, нестійкий. Обсяг інформації, який одночасно зберігається в КП обмежений, тому пізніші сліди витісняють попередні. Основною функцією КП є первинне орієнтування в навколишньому середовищі. Функція первинного орієнтування передбачає відображення просторово-часової структури середовища в конкретний момент часу і аналіз ступеню різноманітності параметрів зовнішнього світу. Це орієнтування може слугувати матеріалом для довготривалої пам'яті, з одного боку, і активізувати старі мнемонічні сліди — з іншого.

В якості механізму КП більшість вчених розглядають багаторазову циркуляцію імпульсів (реверберацію) у замкненому ланцюгу нейронів. Разом з тим багато фізіологів і молекулярних біологів вбачають механізми КП в деяких змінах клітинної мембрани.

Довготривала пам'ять

ДП — другий етап формування сліду пам'яті, який переводить його в стійкий стан. Енграма в ДП на відміну від сліду в КП стійка, час її зберігання не обмежений, так само як і обсяг інформації, яка зберігається в ДП. Для ДП характерно довгочасне зберігання матеріалу після багаторазового повторення та відтворення. В якості механізму ДП розглядають стійкі зміни нейронів на клітинному, молекулярному і синаптичному рівнях.

На відміну від КП основна функція ДП — передбачення, тобто направленість на майбутні події з високою вірогідністю і перенесення позитивних реакцій на один і той же стимул з минулого у майбутнє. Ця властивість дозволяє організму здійснювати принцип економії зусиль на основі відбору і довготривалої фіксації суттєвих реакцій і стимулів, що їх викликають. В даному випадку процес відбору і фіксації передбачає властивість ДП «стискати масштаб часу», тобто відтворювати послідовність подій, які розвиваються за макроінтервали часу. Цей вид пам'яті пов'язаний з більш-менш складною і по-різному розгорнутою переробкою матеріалу.

⇐ Предыдущая1234Следующая ⇒

Поделиться: