Міністерство освіти і науки України. Рівненський державний гуманітарний університет

Міністерство освіти і науки України

Рівненський державний гуманітарний університет

 

 

Правила оформлення і порядок захисту

курсових, кваліфікаційних, дипломних

та студентських наукових робіт

(вимоги та методичні рекомендації)

 

Рівне – 2002

Друкується за рішенням Науково-методичної ради Рівненського державного гуманітарного університету (протокол № від           2003 р.).

 

 

Правила оформлення і порядок захисту студентських (наукових) робіт (вимоги та методичні рекомендації) / автори-укладачі: Б.Б. Круліковський , М.І. Шахрайчук. – Рівне, РДГУ, 2003. 18 с.

 

Автори-укладачі: Круліковський Б.Б., кандидат технічних наук, доцент кафедри інформатики і прикладної математики РДГУ.

Шахрайчук М.Й., кандидат фізико-математичних наук, доцент кафедри інформатики і прикладної математики, декан факультету математики та інформатики РДГУ.

 

 

Рецензенти:    Кузьменко А.П., канд. фіз.-мат. наук, доцент, зав. кафедри прикладної математики Міжнародного університету "РЕГІ" імені академіка Степана Дем‘янчука;

Тищук В.І., канд. пед. наук, професор, зав.кафедри методики викладання фізики та хімії РДГУ.

 

 

Відповідальний за випуск доктор техн. наук, проф. Сяський А.О., проректор з наукової роботи.

 

 

Дійсні вимоги та методичні рекомендації розроблені з врахуванням вимог Державного стандарту України ДСТУ 30038-95 «Документація, звіти у сфері науки і техніки. Структура і правила оформлення». Правила оформлення і порядок захисту (надалі «Правила») розповсюджуються на всі види студентських наукових робіт: курсові, випускні бакалаврські, дипломні та магістерські.

 

 

Примітки:

1. Перелік підрозділів і організацій, які можуть давати рецензію на бакалаврську, дипломну і магістерську роботу визначає Вчена рада факультету.

2. До ДЕК можуть подаватись й інші матеріали, які характеризують наукову і практичну цінність виконаної бакалаврської або магістерської роботи:

       -друковані статті за темою роботи;

       -документи, що вказують на практичне застосування роботи;

       -макети, зразки матеріалів, виробів тощо.

       Захист курсових робіт проводиться на кафедрі перед комісією, призначеною завідувачем кафедри. Для захисту курсової роботи студентові надається 10 хвилин. За цей час він повинен в короткій доповіді викласти основні результати наукових досліджень і розробок, що проводились під час виконання роботи.

       Звітними документами про захист курсової роботи студентами є:

- виконана курсова робота;

- письмова рецензія на курсову роботу;

Захист бакалаврських, дипломних або магістерських робіт проводиться на відкритому засіданні ДЕК при обов'язковій присутності голови комісії або його заступника.

- Для захисту випускної кваліфікаційної роботи студентові надається 20 хвилин. Цей час він повинен використати для короткої доповіді за результатами наукових досліджень, що проводились на протязі учбового року, демонстрації на комп'ютері створених програм. В доповіді треба відмітити актуальність тематики та новизну результатів, наукову та практичну цінність виконаної роботи. Автори спільних розробок складного програмного продукту повинні виділити особистий внесок в результати роботи.

- Дискети з програмами, створеними випускниками, додаються до всіх робіт в разі потреби.

- Звітними документами про захист випускних кваліфікаційних робіт студентами-випускниками є:

- виконана випускна кваліфікаційна робота;

- письмовий відгук наукового керівника;

- письмова рецензія на випускну роботу;

- протокол засідання ДЕК.

Загальна оцінка виводиться на закритому засіданні членів ДЕК шляхом обговорення результатів захисту робіт. Всі звітні документи передаються до деканату факультету після захисту робіт.

Написання випускної кваліфікаційної роботи та її захист перед державною екзаменаційною комісією (ДЕК) - один із головних моментів державної атестації випускників. На початку останнього навчального року студент має вибрати тему випускної роботи із списку тем, запропонованих кафедрою, або будь-яку тему із нормативного чи спеціального курсу та узгодити обрану тему з науковим керівником, як правило, викладачем кафедри. На консультації з науковим керівником уточнюється тема випускної роботи, план дослідження, інструментарій, методи, література та ін. Кожний пункт плану дослідження треба відобразити у тексті випускної роботи.

Випускна кваліфікаційна робота має бути написана у певний термін і вчасно подана на кафедру у твердому переплетенні (що фіксується у спеціальній книзі методистом). Поданню передує розгляд випускної роботи на засіданні кафедри, яка встановлює її відповідність виданому завданню і рекомендує роботу до захисту в ДЕК, а також вносить пропозиції щодо кандидатур рецензентів, що оформляється відповідним протоколом. Рецензенти, як правило, представники іншого наукового або навчального закладу, факультету або кафедри. Термін подання випускної роботи на кафедру: за 15 днів до захисту. Ознайомитися з відгуком наукового керівника та рецензією можна особисто за тиждень до захисту.

 

Загальні вимоги

 

Загальні вимоги до вмісту наукових робіт студентів відповідають таким загальноприйнятим вимогам до наукових праць, дисертацій, науково-технічних звітів і т.і.:

- чіткість та логічна послідовність викладення матеріалу;

- переконливість аргументації;

- стислість і точність формулювань, які виключають можливість неоднозначного тлумачення;

- конкретність викладення результатів дослідження;

- обґрунтованість рекомендацій та пропозицій.

       У роботі повинні бути відображеними:

- актуальність тематики та відповідність до сучасного стану науки, техніки і питань виробництва;

- обґрунтування вибраного напрямку досліджень, методів розв'язку задачі та їх порівняльні оцінки;

- аналіз та узагальнення існуючих результатів;

- загальна методика проведення досліджень;

- характер і зміст виконаних теоретичних досліджень та розрахунків,

- методи досліджень;

- обґрунтування необхідності проведення експериментальних досліджень,

- принцип дії розроблених програм, характеристики цих програм, оцінка похибок розрахунків, отримані експериментальні дані;

- оцінка повноти розв'язку поставленої задачі;

- відповідність виконаних досліджень плану;

- оцінка достовірності отриманих результатів, їх порівняння з аналогічними результатами;

- наукова та практична цінність виконаної роботи.

Курсова робота студента, випускна кваліфікаційна робота бакалаврів та магістрів, дипломна робота спеціалістів (нижче в тексті - робота) - це науково-технічний документ, який містить вичерпну систематизовану інформацію за обраною темою (орієнтовно від 20 до 60 аркушів), передбачає виклад матеріалу на основі спеціально підібраної літератури та самостійно проведеного дослідження.

       Роботу необхідно оформлювати відповідно до Державного стандарту України. Таким стандартом є ДСТУ 3008-95 "Документація. Звіти у сфері науки і техніки. Структура і правила оформлення". Необхідно неухильно дотримуватися порядку подання окремих видів текстового матеріалу, таблиць, формул та ілюстрацій.

Структура роботи

 

Кожна робота умовно поділяється на:

- вступну частину;

- основну частину;

- додатки.

Структурна схема роботи наведена на рисунку 1.

 

Вступна частина

Вступна частина містить такі структурні елементи:

- титульний аркуш;

- зміст;

- перелік умовних позначень, символів, одиниць, скорочень і термінів (за необхідності);

Вимоги до структурних елементів вступної частини роботи наведені у розділі 4.

 

Основна частина

Основна частина містить такі структурні елементи:

- вступ;

- суть роботи;

- висновки;

- рекомендації (якщо необхідно);

- перелік посилань.

Вимоги до структурних елементів вступної частини роботи наведені у розділі 5.

 

Додатки

Додатки розміщують після основної частини роботи. Вимоги до додатків – відповідно до розділу 6.

 

Титульний аркуш

Титульний аркуш є першою сторінкою роботи і містить дані, які подають у такій послідовності:

- найменування вищого навчального закладу, факультету, кафедри, де виконана робота;

- грифи затвердження та погодження (якщо необхідно);

- повна назва роботи;

- прізвище, ім'я, по батькові автора та його статус;

- науковий ступінь, вчене звання, прізвище, ім'я, по батькові наукового керівника і (або) консультанта;

- місто та рік.

На титульному аркуші кваліфікаційної роботи обов'язково зазначається "Робота заслухана на засіданні кафедри ... та рекомендована до захисту. Протокол № ..., дата засідання кафедри ...". Приклад оформлення титульного аркуша наведено у додатку А.

Зміст

Зміст подають на другому аркуші безпосередньо після титульного, починаючи з нової сторінки. До змісту включають структурні елементи у такому порядку: перелік умовних позначень, символів, одиниць, скорочень і термінів (за необхідності); вступ; послідовно перелічені найменування всіх розділів, підрозділів і пунктів (якщо вони мають заголовок) суті роботи; висновки; рекомендації (за необхідності), список використаних джерел; назви додатків. Зміст треба друкувати двома колонками, в першій з яких наводять перелік структурних елементів, в другій - номери сторінок, які містять початок цих елементів.

Зміст складають, якщо робота містить не менше, ніж два розділи, або один розділ і додаток за загальної кількості сторінок не менше десяти.

Приклад змісту наведено у додатку Б.

 

3.3 Перелік умовних позначень, символів, одиниць скорочень і термінів.

 

Перелік умовних позначень, символів, одиниць, скорочень і термінів складають за умови повторення таких елементів більше трьох разів у тексті та вміщують безпосередньо після змісту, починаючи з нової сторінки. Інакше - їх розшифровку наводять у тексті при першому згадуванні. Якщо у роботі вжита специфічна термінологія, чи використано маловідомі скорочення, нові символи, позначення і таке інше, то їх перелік може бути поданий у вигляді окремого списку, який розміщують перед вступом. Перелік треба друкувати двома колонками, в першій з яких за абеткою наводять скорочення, в другій - їх детальну розшифровку.

 

Вступ

Вступ розташовують після переліку умовних позначень, символів, одиниць скорочень і термінів (якщо він є), починаючи з нової сторінки.

У вступі коротко викладають:

- оцінку сучасного стану проблеми, відмічаючи практично розв‘язані задачі, прогалини знань а також невирішені питання, що існують у даній галузі;

- сучасні тенденції розв‘язання невирішених проблем;

- актуальність роботи та підставу для її виконання;

- мету роботи і задачі, які необхідно вирішити для досягнення поставленої мети;

Метою роботи може бути отримання нових знань про об‘єкт дослідження, його вдосконалення, надання йому нових властивостей. Об'єкт дослідження - це процес або явище, що породжують проблемну ситуацію і обрані для дослідження. Предмет дослідження міститься в межах об'єкта. Об'єкт і предмет дослідження, як категорії наукового процесу, співвідносяться між собою як загальне і часткове. В об'єкті виділяється та його частина, яка є предметом дослідження. Саме для впливу на параметри чи властивості предмету дослідження і формулюються поставлені в роботі задачі.

Подається перелік використаних методів дослідження для досягнення поставленої в роботі мети. Перераховувати їх треба не відірвано від змісту роботи, а коротко визначаючи, що саме досліджувалось або розроблялось тим чи іншим методом.

       Наводиться короткий опис нових наукових положень (рішень), запропонованих автором, випускником особисто. Необхідно показати відмінність одержаних результатів від відомих раніше, описати ступінь новизни (вперше одержано, удосконалено, дістало подальший розвиток і т.і.).

- галузь застосування;

В роботі, що має теоретичне значення, треба подати відомості про наукове використання результатів досліджень, а в роботі прикладного значення - рекомендації щодо практичного застосування одержаних результатів.

Відзначаючи практичну цінність одержаних результатів, необхідно подати інформацію щодо ступеня їх готовності до використання.

Якщо робота вже використовується, то необхідно дати короткі відомості щодо результатів впровадження досліджень із зазначенням назв організацій, в яких здійснена реалізація, форм реалізації та реквізитів відповідних документів.

- взаємозв‘язок з іншими роботами.

Необхідно також дати коротку характеристику розділів роботи, а також її інтегральні параметри: загальну кількість сторінок, ілюстрацій, таблиць, посилань на літературні джерела.

Результати дослідження, виконаного у співавторстві, подаються кожним із співавторів у вигляді окремої роботи з обов'язковим посиланням на роботи співавторів.

 

Суть роботи

Суть роботи вміщують після вступу, починаючи з нової сторінки. Суть роботи - це викладання відомостей про об‘єкт і предмет дослідження, необхідних і достатніх для розкриття сутності даної роботи (опис теорії, методів, характеристик створеного об'єкта, принципів дії об'єкта, основних принципових рішень, що дають уявлення про його устрій і т. ін.) та її результатів. Викладаючи суть роботи, особливу увагу приділяють новизні у ній, а також питанням сумісності, взаємозамінності, надійності, безпеки, екології, ресурсоощадливості.

Суть роботи викладають, поділяючи матеріал на розділи. Кожний розділ починають з нової сторінки. В розділах основної частини подають:

- загальний опис об‘єкта дослідження та вплив предмета дослідження на властивості об‘єкта;

- огляд літератури за темою і вибір напрямків досліджень;

В огляді літератури окреслюються основні етапи розвитку наукової думки за своєю проблемою. Стисло, висвітлюючи роботи попередників, автор повинен назвати ті питання, що залишились невирішеними і, отже, визначити своє місце у розв'язанні проблеми. Бажано закінчити цей розділ коротким резюме стосовно необхідності проведення досліджень у даній галузі.

- виклад загальної методики і основних методів досліджень;

У другому розділі, як правило, обґрунтовується вибір напрямку досліджень, наводяться методи вирішення сформулюваних у роботі задач і їх порівняльні оцінки, розробляється загальна методика проведення досліджень. В теоретичних роботах розкриваються методи розрахунків, використані гіпотези. В експериментальних - принципи дії та характеристики розробленої апаратури, оцінки похибок вимірювань, ефективність існуючих методик тощо.

- експериментальну частину і методику досліджень;

У наступних розділах з вичерпною повнотою викладаються результати власних досліджень автора з висвітленням того нового, що він вносить у розробку проблеми. Автор повинен давати оцінку повноти вирішення поставлених задач, оцінку достовірності одержаних результатів (характеристик, параметрів), їх порівняння з аналогічними результатами вітчизняних і зарубіжних праць, обґрунтування потреби додаткових досліджень, негативні результати, які обумовлюють необхідність припинення подальших досліджень.

- відомості про проведені теоретичні і (або) експериментальні дослідження;

- аналіз і узагальнення результатів досліджень.

Розділи можуть поділятися на пункти або підрозділи і пункти. Пункти, якщо це необхідно, поділяються на підпункти. Кожен пункт і підпункт повинні містити закінчену з якогось питання інформацію. Повні докази або подробиці дослідження можна розмістити у додатках.

Висновки

Висновки розташовують безпосередньо після викладення суті роботи, починаючи з нової сторінки. У висновках наводять оцінку одержаних результатів дослідження (наукову, практичну, соціальну цінність). Ця частина містить висновки автора стосовно суті проблеми, питань, що розглядались у роботі, можливих галузей використання здобутих результатів роботи.

У висновках необхідно наголосити на якісних та кількісних показниках отриманих результатів, викласти рекомендації щодо їх використання. Текст висновків можна поділяти на пункти.

Рекомендації

Рекомендації вміщують, якщо це потрібно, після висновків, починаючи з нової сторінки. У рекомендаціях визначають доцільність подальшого розвитку роботи, пропозиції щодо ефективного використання результатів дослідження. Текст рекомендацій можна поділяти на пункти.

 

Список використаних джерел

Список починається з нової сторінки і завершує основну частину. Перелік джерел, на які є посилання в основній частині роботи, наводять після рекомендацій, якщо вони є.

Список використаної літератури містить бібліографічні описи використаних джерел, які складають безпосередньо за друкованим твором або виписують з каталогів і бібліографічних покажчиків повністю без пропусків будь-яких елементів, скорочення назв і т.і. Порядкові номери описів у переліку повинні співпадати з номерами посилань у тексті (номерні посилання).

Список використаної літератури складають або в алфавітному порядку або, в тому порядку, за яким вони вперше згадуються у тексті (найбільш зручно для користування). Відомості про використані літературні джерела необхідно давати відповідно до вимог таких стандартів:

ГОСТ 7.1-84 "Библиографическое описание документа. Общие требования и правила составления";

ДСТУ 3582-97 "Інформація та документація. Скорочення слів в українській мові в бібліографічному описі. Загальні вимоги та правила";

ГОСТ 7.12-93 "Библиографическая запись. Сокращение слов на русском языке. Общие требования и правила".

Додаток

Додаток необхідно починати з нової сторінки. У додатках вміщують матеріал, який:

- є необхідним для повноти висвітлення вмісту роботи, але включення його до основної частини може змінити логічне та впорядковане уявлення про роботу;

- не може бути послідовно розміщений в основній частині роботи через великий обсяг або способи відтворення;

- може бути вилучений для широкого кола читачів, але є необхідним для фахівців.

У додаток, при необхідності, можна включити допоміжний матеріал, наприклад:

- проміжні математичні доведення, формули, рівняння та розрахунки;

- таблиці додаткових даних;

- протоколи і акти випробувань, впровадження;

- опис нових програм, які використовувались при проведенні експериментів та розрахунків;

- інструкції та методики практичного використання результатів роботи;

- опис та тексти розроблених програм;

- ілюстрації допоміжного характеру;

- додатковий перелік джерел, на які не було посилань у роботі, але які можуть викликати інтерес.

 

ПРАВИЛА ОФОРМЛЕННЯ РОБОТИ

Загальні правила

Робота може бути рукописною, надрукованою машинописним або комп‘ютерним способом на одній стороні аркуша білого паперу формату А4 (210*297 мм). За необхідності допускається використання аркушів формату А3 (297*420 мм). Вся робота повинна мати один колір шрифту.

За машинописного та комп'ютерного способу оформлення роботу друкують через два міжрядкових інтервали до тридцяти рядків на сторінці за умови рівномірного її заповнення. Під час друку необхідно дотримуватись рівномірної щільності, контрастності й чіткості зображення впродовж усієї роботи. Помилки, описки та графічні неточності можна виправляти підчищенням або зафарбуванням білою фарбою та нанесенням на тому ж місці або між рядками виправленого тексту машинописним способом або від руки. При цьому щільність вписаного тексту має наближуватись до щільності основного тексту. Колір всіх ліній, літер, цифр, знаків, окремих слів та формул, виправлень, які вписуються чорнилом, тушшю, пастою у надрукований текст, повинен співпадати з кольором основного тексту роботи.

Текст роботи друкують, дотримуючись таких розмірів берегів: верхній і нижній - не менше 20 мм, лівий – не менше 30 мм., правий - не менше 15 мм. Кегль шрифту текстового редактора Word - не менше 12 (стандарт - 14).

Абзацний відступ повинен бути однаковим упродовж усього тексту роботи і дорівнювати п'яти знакам.

Відстань між заголовком (за винятком заголовка пункту) і подальшим чи попереднім текстом має бути:

- за машинописного способу - не менше, ніж три інтервали;

- за комп‘ютерного способу - не менше, ніж два рядки.

Не допускається розміщувати назву розділу, підрозділу, а також пункту й підпункту у нижній частині сторінки, якщо після неї розміщено менше двох рядків тексту.

Допускається включення до роботи сторінок, виконаних методом репрографії.

Роздруковані на ЕОМ програмні документи (лістинги програм, роздруківки результатів програмних обчислень) повинні відповідати формату А4 (мають бути розрізаними). Їх включають до загальної нумерації сторінок роботи і розміщують, як правило, в додатках.

Текст основної частини роботи поділяють на розділи, підрозділи, пункти та підпункти. Першу сторінку структурних частин роботи із заголовками "ЗМІСТ", "ПЕРЕЛІК УМОВНИХ ПОЗНАЧЕНЬ, СИМВОЛІВ, ОДИНИЦЬ, СКОРОЧЕНЬ І ТЕРМІНІВ", "ВСТУП", "ВИСНОВКИ", "РЕКОМЕНДАЦІЇ" та "СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ" не нумерують.

Розділи та підрозділи роботи повинні мати заголовки. Пункти та підпункти можуть мати заголовки. Заголовки структурних частин роботи і заголовки розділів слід виконувати посередині рядка, друкувати великими літерами без крапки у кінці, не підкреслюючи.

Заголовки підрозділів, пунктів і підпунктів роботи слід починати з абзацного відступу і друкувати малими літерами (крім першої великої) не підкреслюючи, без крапки у кінці. Перенесення слів у заголовках розділу чи пункту не допускається. Якщо заголовок складається з двох і більше речень, їх розділяють крапкою. Новий розділ та кожну структурну частину треба починати з нової сторінки.

Назви установ, організацій, фірм, програмних засобів, прізвища, та інші власні назви у тексті роботи наводять мовою оригіналу. Допускається транслітерувати власні назви й наводити назви організацій у перекладі на мову роботи, додаючи (при першій згадці) оригінальну назву.

 

Нумерація сторінок роботи

Сторінки роботи слід нумерувати арабськими цифрами без знака №, додержуючись наскрізної нумерації впродовж усього тексту роботи.

Титульний аркуш (перша сторінка роботи) включають до загальної нумерації сторінок роботи, але на ньому номер сторінки не проставляють, на наступних сторінках номер сторінки проставляють у правому верхньому куті сторінки без крапки у кінці.

Такі структурні частини, як зміст, перелік умовних позначень, вступ, висновки, рекомендації, список використаних джерел не мають порядкового номера. Зверніть увагу на те, що всі аркуші, на яких розміщені згадані структурні частини роботи, нумеруються звичайним чином. Не нумеруються лише їх заголовки, тобто не можна друкувати: "1. ВСТУП" або "Розділ 6. ВИСНОВКИ".

 

Переліки

Переліки, за потреби, можуть бути наведені всередині пунктів або підпунктів. Перед переліком ставлять двокрапку. Перед кожною позицією переліку слід ставити малу літеру української абетки з дужкою, або, не нумеруючи - дефіс (-) це, так званий, перший рівень деталізації.

Для подальшої деталізації переліку слід використовувати арабські цифри з дужкою (другий рівень деталізації). Переліки першого рівня деталізації друкують малими літерами з абзацного відступу, другого - з відступом відносно місця розташування переліків першого рівня.

       Приклад

       В організації є:

       а) склад:

             1) матеріалів;

             2) готової продукції;

       б) відділ реалізації.

 

Примітки

Примітки вміщують у роботі за необхідності пояснення змісту тексту, таблиці або ілюстрації. Їх розташовують безпосередньо після тексту, таблиці, ілюстрації, яких вони стосуються. Одну примітку не нумерують. Слово "Примітка" друкують з великої літери з абзацного відступу, не підкреслюють, після слова "Примітка" ставлять крапку і з великої літери у тому ж рядку подають текст примітки, наприклад:

Примітка. Тут можна подати необхідні пояснення.

Декілька приміток нумерують послідовно арабськими цифрами з крапкою. В такому разі після слова "Примітка" ставлять двокрапку і у наступному рядку з абзацу після номера примітки з великої літери подають текст примітки, наприклад:

       Примітка:

       1. Текст першої примітки.

       2. Текст другої примітки.

 

Ілюстрації

Ілюстрації (блок-схеми, схеми, графіки, діаграми, фотознімки, рисунки) разом з їх назвами слід розміщувати у роботі безпосередньо після тексту, де вони згадуються вперше, або на початку наступної сторінки. На всі ілюстрації мають бути посилання у роботі. Ілюстрації, розміщені на окремих сторінках роботи, включають до загальної нумерації сторінок роботи. Рисунок або схему, розміри яких більше формату А4, враховують як одну сторінку і розміщують у кінці роботи після висновків чи рекомендацій (якщо вони є) у тому порядку, в якому вони згадуються у тексті. Рисунки, графіки, схеми, блок-схеми, діаграми, розміщені у роботі, мають відповідати вимогам стандартів "Единой системы программной документации" та «Единой системы конструкторской документации».

Фотознімки розміром менше за формат А4 мають бути наклеєні на аркуші білого паперу формату А4.

Ілюстрації слід нумерувати арабськими цифрами без знаку № порядковою нумерацією у межах розділу, за винятком ілюстрацій, наведених у додатках. Номер ілюстрації складається з номера розділу та порядкового номера ілюстрації у цьому розділі, відокремлених крапкою. Наприклад: «Рисунок 1.2 ..." - другий рисунок першого розділу. Ілюстрації можуть мати назву або пояснювальні дані (текст під малюнком), які розміщують під ілюстрацією, починаючи після слова “Рисунок”, наприклад “Рисунок 3.1 Схема розміщення”. При розміщенні в роботі однієї ілюстрації, її також нумерують.

Якщо ілюстрація не вміщується на одній сторінці, можна переносити її на інші сторінки, вміщуючи назву ілюстрації на першій сторінці, пояснювальні дані – на кожній сторінці, і під ними позначають: “Рисунок…, аркуш…”.

Якщо ілюстрації створені не автором роботи, необхідно вказувати посилання на роботи, звідки наведені ілюстрації, і при поданні їх дотримуватись вимог чинного законодавства про авторські права.

 

Таблиці

Цифровий матеріал, як правило, оформлюється у вигляді таблиці, яку слід розташовувати безпосередньо після тексту, у якому вона згадується вперше, або на початку наступної сторінки. На всі таблиці повинні бути посилання у тексті роботи. Таблиці виконують згідно рисунку 2.

Таблицю розташовують таким чином, щоб було зручно її читати без повороту чи з поворотом за годинниковою стрілкою. Слово "Таблиця" друкують з великої літери з абзацного відступу, після чого вказують порядковий номер і (можливо) назву таблиці.

 

Таблиця______                                                                            .

          номер                         назва таблиці

Заголовки граф Підзаголовки граф Рядки Головка Заголовки граф Пізаголовки граф Рядки

Графи (колонки)

Боковик для заголовків рядків

      

 

Рисунок 1

Таблиці нумерують арабськими цифрами порядковою нумерацією у межах розділу, за винятком таблиць, наведених у додатках. Номер таблиці складають з номера розділу та порядкового номера таблиці, відокремлених крапкою, наприклад: "...Таблиця 1.2..." - друга таблиця першого розділу. Якщо у роботі одна таблиця, вона нумерується згідно з вимогами. Таблиця може мати заголовок, який малими літерами (крім першої великої) вміщується над таблицею після її номера. Назва має бути стислою та відбивати зміст таблиці.

Якщо рядки або графи таблиці виходять за межі формату сторінки, таблицю поділяють на частини, розміщуючи одну частину під одною, або поруч, або переносячи частину таблиці на наступну сторінку, повторюючи в кожній частині таблиці її головку і боковик. При поділі таблиці на частини допускається її головку або боковик заміняти відповідно номерами стовпчиків чи рядків, нумеруючи їх арабськими цифрами у першій частині таблиці. Слово "Таблиця", номер та її назва вказуються один раз зліва над початком таблиці. Над іншими частинами пишуться: "Продовження таблиці" із зазначенням номера таблиці. Заголовки граф таблиці починаються з великої літери, а підзаголовки - з малої, якщо вони складають одне речення з заголовком. Підзаголовки, що мають самостійне значення, пишуться з великої літери. У кінці заголовків і підзаголовків стовпчиків крапки не ставляться.

Слово, що повторюється в якійсь графі, можна заміняти лапками, два та більше слів при першому повторенні заміняють словом "Те ж", а далі - лапками. Якщо цифрові або інші дані в якому-небудь рядку таблиці не подають, то в ньому ставлять прочерк – символ ²- ².

 

Формули та рівняння

Нумерувати слід лише ті формули, на які є посилання у наступному тексті. Формули та рівняння розташовують безпосередньо після тексту, в якому вони згадуються, посередині рядка. Формули та рівняння у роботі (за винятком формул та рівнянь, наведених у додатках) нумеруються порядковою нумерацією арабськими цифрами у межах розділу.

Номер формули або рівняння складається з номера розділу та порядкового номера формули або рівняння в даному розділі, відокремлених крапкою. Номер формули або рівняння вказується у круглих дужках у крайній правій позиції рядка з формулою, наприклад: (3.1) (перша формула третього розділу). Номер, який не вміщується у рядку з формулою, переносять у наступний нижче формули. Номер формули при її розташуванні в декількох рядках розміщують на рівні останнього рядка. Якщо формула знаходиться у рамці, то номер такої формули записують зовні рамки з правого боку навпроти середнього рядка формули. Номер формули-дробу подають на рівні основної горизонтальної риски формули.

Номер групи формул, розміщених на окремих рядках і об'єднаних фігурною дужкою (парантезом), ставиться праворуч від вістря парантеза, яке знаходиться в середині групи формул і звернене в сторону номера.

Формула входить до речення як його рівноправний елемент. Тому після формул і в тексті перед ними розділові знаки ставляться відповідно до загальноприйнятих правил пунктуації.

Двокрапку перед формулою ставлять лише у випадках, передбачених правилами пунктуації: а) у тексті перед формулою є узагальнююче слово; б) цього вимагає побудова тексту, що передує формулі.

Розділовими знаками між формулами, котрі йдуть одна за одною і не відокремлені текстом, можуть бути кома або крапка з комою безпосередньо за формулою до її номера.

Приклад

F₁(x, y) = S₁ i S₁<S_2max,                         (1.1)

F₂(x, y) = S₂ i S₁>S_2max.                         (1.2)

Розділові знаки між формулами при парантезі ставляться всередині парантеза. Після таких громіздких математичних виразів, як визначники і матриці, можна розділові знаки не ставити.

Пояснення значень символів і числових коефіцієнтів, що входять до формули чи рівняння, слід наводити безпосередньо під формулою у тій послідовності, в якій вони наведені у формулі чи рівнянні. Пояснення значення кожного символу та числового коефіцієнта слід давати з нового рядка. Перший рядок пояснення починається з абзацу словом "де" без двокрапки (наприклад, де М₁, М₂ – математичне очікування).

       Переносити формули чи рівняння на наступний рядок допускається тільки на знаках виконуваних операцій, повторюючи знак операції на початку наступного рядка. Коли переносять формули чи рівняння на знакові операції множення, застосовують знак «х».

 

Додатки

Додатки слід оформлювати як продовження роботи на його наступних сторінках, розташовуючи додатки в порядку появи посилань на них у тексті роботи. Кожний такий додаток повинен починатися з нової сторінки. Додатки повинні мати спільну з рештою роботи наскрізну нумерацію сторінок.

Додаток повинен мати заголовок, надрукований угорі малими літерами з першої великої по центру відносно тексту сторінки. Посередині рядка над заголовком малими літерами з першої великої повинно бути надруковане слово "Додаток" і велика літера, що позначає додаток.

Додатки слід позначати послідовно великими літерами української абетки, за винятком літер Ґ, Є, З, І, Ї, Й, О, Ч, Ь, наприклад: "Додаток А", "Додаток Б" і т. д. Текст додатка за необхідності можна розділити на підрозділи, пункти та підпункти, які слід нумерувати арабськими цифрами у межах кожного додатку. У цьому разі перед кожним номером ставиться позначення додатку (літера) і крапка, наприклад: "А.2" (другий розділ додатку А), "Г3.1" (підрозділ 3.1 додатку Г) і т. д. Ілюстрації, таблиці, формули та рівняння, розміщені у тексті додатку, слід нумерувати арабськими цифрами у межах кожного додатка, наприклад: "Рисунок Г.2" - другий рисунок додатку Г; "Таблиця А.2" - друга таблиця додатку А, "формула (А.1.3)" - третя формула в першому розділі додатку А. В посиланнях у тексті додатку на ілюстрації, таблиці, формули, рівняння рекомендується писати: "... на рисунку А.2 ...", "... у таблиці А.1 ...", "... за формулою (А.3)...".

Переліки, примітки у тексті додатку оформлюються і нумеруються як і в основній частині.

Джерела, що цитуються тільки у додатках, повинні розглядатись незалежно від тих, які цитуються в основній частині роботи, і повинні бути перелічені наприкінці кожного додатку в переліку посилань (Список використаної літератури). Форма цитування, правила складання переліку посилань повинні бути аналогічними прийнятим в основній частині роботи.

 

 

Обкладинка Титульний аркуш Зміст Перелік умовних позначень

                                                                       

                                   

Вступна

частина          

                                   

 

 

                                                             Розділ                                                             Підрозділ          Пункт       Підпункт

                                               

 

                       

 

Література Обкладинка

Матеріал                                            

у кінці роботи

 

Рисунок 2. Структурна схема роботи

Додаток Г

Приклад оформлення змісту роботи

 

ЗМІСТ

Перелік умовних позначень, символів, одиниць, скорочень і термінів  3

Вступ                                                                                                              5

1 Огляд праць з оформлення Web-сайтів                                                   7

2 Постановка задачі                                                                                    11

3 Вибір інструментарію                                                                             13

3.1 Вибір програм по створенню комп'ютерної графіки                        14

3.2 Вибір мов реалізації програм                                                              19

4 Інформаційне наповнення                                                                       25

5 Дизайн сайту                                                                                            48

6 Інструкція користувача                                                                           48

Висновки                                                                                                      55

Рекомендації                                                                                                56

Список використаної літератури                                                               57

Додаток А. Головна сторінка                                                                     59

Додаток Б. Інформація для аспірантів                                                      63

 

Міністерство освіти і науки України

1234567Следующая ⇒

Поделиться: