Типи звукових змін. Позиційні зміни.

 Оскільки звуки в мовленні вимовляються не ізольова-

но, а в звуковому потоці зв'язного мовлення, то вони мо-

жуть, по-перше, зазнавати на собі впливу загальних умов

вимови (початок і кінець слова, положення під наголосом

і в ненаголошеному складі), і, по-друге, впливати один на

одного (рекурсія одного слова впливає на екскурсію іншо-

го). Зміни, спричинені впливом загальних умов вимови,

називають позиційними, а зміни, зумовлені впливом од-

ного звука на інший, — комбінаторними. Існують деякі

звукові зміни, які можна водночас розглядати і як пози-

ційні, і як комбінаторні.

Позиційні зміни

До позиційних змін належить редукція голосних, оглу-

шення дзвінких приголосних в кінці слова і протеза.

Редукція голосних (від лат. reductio "відсунення, повернення, від-

ведення назад") — ослаблення артикуляції ненаголошених звуків і

зміна їхнього звучання.

Наприклад, у словах кленок і клинок [є] в ненаголо-

шеному складі своїм звучанням наближається до [и], а [и]

до [є], так що ці слова звучать однаково: [клеин6к].

Різниця в звучанні наголошених і ненаголошених скла-

дів у різних мовах не однакова. Скажімо, в російській

мові наголошений склад у півтора раза сильніший від пер-

шого складу перед ненаголошеним і в три рази — від ін-

ших ненаголошених складів. В англійській мові найслаб-

шим є перший склад перед наголошеним (understand

[,And9'stsnd]). В українській і німецькій мовах так само є

відмінність у звучанні наголошених і ненаголошених го-

лосних, але вона не є такою значною, як у російській та

англійській мовах.

Редукція голосних буває кількісною та якісною.

КІЛЬКІСНА РЕДУКЦІЯ — редукція, за якої голосні ненаголо-

шених складів утрачають силу і довготу, але зберігають

характерний для них тембр. Так, якщо порівняти звучан-

ня голосного [у] в словах дуб, дубок, дубовик, то він у дру-

гому слові є слабшим та коротшим, а в третьому — ще

слабшим і коротшим, але його тембр, зумовлений фор-

мою резонатора при високому піднесенні задньої частини

язика і витягненими вперед заокругленими губами, зали-

шається незмінним.

ЯКІСНА РЕДУКЦІЯ — редукція, за якої голосні ненаголоше-

них складів стають не тільки слабшими і коротшими, але

й утрачають деякі ознаки свого тембру, тобто свою якість.

Порівняємо звучання голосного, який позначається бук-

вою о в російських словах воды [вбды], вода [влда], водя-

ной [вьд'з"ноі]. У першому слові це звук заднього ряду,

середнього піднесення, лабіалізований, у другому — зад-

ньо-середнього ряду, середнього піднесення, нелабіалізо-

ваний, а в третьому — середнього ряду, середнього підне-

сення, нелабіалізований, нейтральний, невизначений,

ослаблений. Отже, в другому слові втрачена лабіалізація,

зміщений ряд і, таким чином, відбулася якісна зміна зву-

ка [о] (тут він звучить, як слабке [а]), а в третьому слові

відбулася зміна в ряді, втрачена лабіалізація, сила, довго-

та (голосний звучить, як слабке [ы]). Пор. ще рос. пять

[п'ат'], пятак [п'эитак], пятачок [п'ьтлч'бк], де голосний

[а] у другому слові звучить, як звук середній між [э] і [и],

а в третьому — як знеосіблений [ь]. Англ. сап [кагп] "мог-

ти" у слабкій позиції звучить [кэп].

Якісна редукція є тільки в мовах з динамічним наголо-

сом. При дуже сильній редукції ненаголошені голосні мо-

жуть зовсім зникати: рос. жав(о)ронки, провол(о)ка,

сутол(о)ка, с(ей)час, всё-т(а)ки, (И)ван (И)ван(ов)ич;

англ. І am busy [aim'bizi], it is [its], inconsiderable

[,mkan'sid(s)r3bl] "незначний". В англійській мові кінцеві

зредуковані голосні зовсім зникли: face [feis] "обличчя", game

[geim] "гра", name [neim] "ім'я". Подібне трапилося і в дав-

ньоруській мові, де зредуковані голосні [ъ] і [ь] у слабкій

позиції (не тільки в кінці слова) зникли: видъ —> вид, шьвьць —>

швець, съна —> сна. Відбулася також редукція голосного [и]

в другій особі однини дієслів: пишеши —» пишеш.

Для сучасної української мови якісна редукція не ха-

рактерна. Усі голосні в ненаголошених позиціях зберіга-

ють свої якісні характеристики, тільки [о] перед [у] стає

більш губним [зоузул'а], [коужух], а [є] і [и] в ненаголоше-

ній позиції звучать однаково [еи].

Позиційні зміни приголосних зумовлені їх положен-

ням в кінці слова. У багатьох мовах прикінцеві дзвінкі

приголосні оглушуються. Такий процес спостерігається в

російській, білоруській, польській, німецькій, туркмен-

ській та інших мовах: рос. дед [д'эт], дуб [дуп], друг [друк];

фонетичні процеси 135

білор. горад [гбрат], захад [захат], воз [вос]; польськ. kulig

[kulik] "катання на санках", krqg [kr^k] "хребець", krew

[kref] "кров"; нім. Bund [bunt] "союз", Zug [zuk] "поїзд",

Hand [hant] "рука", Rad [rat] "колесо".

Для української та англійської мов цей процес не ха-

рактерний. Виняток становлять деякі західноукраїнські

говірки, в яких дзвінкі приголосні оглушуються, але це

суперечить нормам літературної мови.

Протеза (ВІД rp. prothesis "додання, приєднання") — поява перед

голосним, що стоїть на початку слова, приголосного для полегшен-

ня вимови.

Наприклад: острый — гострий, у лиця — вулиця. Най-

частіше приєднуються приголосні [г], [в], [j]: Анна — Ган-

на, рос. усеница — гусеница; она — вона, оспа — віспа,

рос. отчина — вотчина "маєток від батька"; азъ — я[іа],

аблуко — яблуко [іаблуко] (див. нім. Apfel), агнець — яг-

ня [jara'a], білор. он — ён [зон], она — яна [з'ана]. Зрідка

протетичним є [л]: ледве (пор. рос. едва).

Ще більше, ніж у літературній мові, явище протези

поширене в українських говірках, особливо подільських,

де можна, почути таке: Гандрій повернувся з Гумані і по-

їхав горати, а Ганна готує йому гобід.

Як протезу можна кваліфікувати німецький Knacklaut

— гортанний проривний звук, який з'являється пе-

ред [а] на початку слів типу Arbeit "робота", однак цей

звук на письмі не позначається.

Оскільки протеза — поява приголосного перед голос-

ним, а не перед будь-яким звуком, то її можна розглядати

і як комбінаторну зміну.

 

 

Пит 31

⇐ Предыдущая6789101112131415Следующая ⇒

Поделиться: