Архитектура Аудит Военная наука Иностранные языки Медицина Металлургия Метрология Образование Политология Производство Психология Стандартизация Технологии |
Комбінаторні зміни звуків
До комбінаторних змін звуків належать акомодація, асиміляція, дисиміляція, діереза, епентеза, метатеза. Акомодація (від лат. accomodatio "пристосування") — зміна одно- го звука під впливом іншого, сусіднього; часткове пристосування су- сідніх звуків. При вимові звуків органи мовлення настроюються на наступний звук і таким чином відбувається накладання екскурсії наступного звука на рекурсію попереднього. Це добре відчутно, коли порівняти вимову голосних у таких па- рах слів, як дар і доза, той і тон. У слові доза відбувається огублення звука [д], а в слові тон — крім огублення [т], звук [о] під впливом звука [н] набуває носового відтінку. Як бачимо, акомодація стосується впливу голосних на приголосні і навпаки. В українській та інших слов'янських мовах голосні звуки змінюють свою артикуляцію під впливом м'яких приголосних. Після м'яких приголосних звуки [а], [о], [у], [є] стають більш передніми, більш закритими і більш на- пруженими. Пор.: саду [саду] і сяду [с'аду], тук [тук] і тюк [т'ук]; рос. сок [сок] і сёк [с'ок], сэр [сэр] і сер [с'эр]. Акомодація може бути двобічною: лягти [л'агтй], бать- ко [бат'ко], няня [н'ан'а]. Таким чином, в українській мо- ві маємо чотири [а] — [а], [а], [а], [а]. В англійській мові акомодації звуків майже немає. Можна лише говорити про більш відкрите [є] перед [1] і більш губне [и:] після [j]: [gel] "гель", [nju:] "НОВИЙ". Од- нак в історії англійської мови явища акомодації були по- ширеними. Так, скажімо, після [w] голосний [а] перейшов в [о], бо губний приголосний [w] огублював голосний [а], що й зумовило цей перехід: what [wot] "що", was [woz] "був", quarrel fkwor(e)l] "сварка", quality [Icwoliti] "якість". Якщо в українській, як і в інших слов'янських та в анг- лійській мовах, приголосні впливають на голосні, то у французькій мові, навпаки, відкритий і закритий харак- тер голосних впливає на артикуляцію приголосних. На акомодації приголосних голосними ґрунтується пе- рехід [ґ], [к], [х] у [ж], [ч], [ш] і [з], [ц], [с] перед голосни- ми переднього ряду в праслов'янській мові {нога — ножь- ка — нозі, рука — ручька — руці, муха — мушька — мусі), а на акомодації голосних приголосними — перехід [є] в [о] після стверділих шиплячих у давньоукраїнській мові (пшено —> пшоно, жена -> жона, четири —> чотири). Отже, акомодація може бути консонантною і вокаліч- ною, прогресивною (попередній звук упливає на наступний) і регресивною (наступний звук упливає на попередній). АСИМІЛЯЦІЯ (ВІД лат. assimilatio "уподібнення") — артикуляційне упо- дібнення одного звука до іншого в мовленнєвому потоці в межах сло- ва або словосполучення. Наприклад, у слові боротьба дзвінкий [б] впливає на попередній глухий [т'] і уподібнює його собі, тобто одзвін- чує його: [бород'ба].Асиміляція характерна для багатьох мов: рос. лодка [лоткъ], травка [трафкъ]; лат. scnbo "пишу" — scriptus "написаний", rego "правило" — rectus "правильний"; англ. voiceU [voist], what's [wots], doefshe [dajji]. В англійсь- кій мові іменникове закінчення множини і дієслівне за- кінчення третьої особи теперішнього часу (Present indefinit) -s після дзвінких приголосних звучить, як [z], а після глухих, як [s]: dogs [dogz] "собаки", birds [ba:dz] "птахи", reads [ri:dz] "читає", cats [kasts] "коти", cups [слрэ] "чаш- ки", works [wa:ks] "працює". Приголосні звуки можуть асимілюватися за дзвінкіс- тю/глухістю (усі вищенаведені приклади), за місцем і спо- собом творення (безжурний [беижурниі], рос. сушить [шыт'] ), за м'якістю/твердістю (цвіт [ц'в'іт], спів [с'п'іу], слід [с'л'ід], гість [г'іс'т']. Тут зубні [з] і [с] аси- мілюються з піднебінними [ж] і [ш], а тверді [ц] і [с] упо- дібнюються з м'якими [в'], [п'], [л'], [т']. Асиміляція від акомодації відрізняється тим, що, по- перше, при асиміляції взаємодіють однорідні звуки (при- голосний і приголосний або голосний і голосний), а, по- друге, асимілюватися можуть не тільки сусідні звуки, але й звуки, які знаходяться на відстані один від одного. Розрізняють декілька різновидів асиміляції: 1) за результатами — повну і неповну (часткову); 2) за спрямуванням — прогресивну і регресивну; 3) за розташуванням звуків, які взаємодіють, — кон- тактну (суміжну) і дистанційну (несуміжну). ПОВНА АСИМІЛЯЦІЯ — асиміляція, за якої звуки уподіб- нюються повністю, тобто стають абсолютно однаковими. Наприклад: знан]а -> [знаії'а], сільгу -> [сіл'у], безжалісний [беиж ал'ісшіі ], рос. отдых [бдых], высший [ВЬІШЬІІ]; нім. Zimber —>Zimmer"кімната"; англ. doefshe [dajji]; татар, урманлар -> урманнар "ліси". НЕПОВНА (ЧАСТКОВА) АСИМІЛЯЦІЯ — асиміляція, за якої зву- ки наближаються за ознаками, але повністю не збігають- ся. Наприклад: просьба [проз'ба], боротьба [бород'ба]. Тут під упливом дзвінких [б] і [д] одзвінчуються [с'] і [т'], але не стають звуками [б] і [д]. ПРОГРЕСИВНА АСИМІЛЯЦІЯ — асиміляція, за якої попередній звук упливає на наступний (стрілка, яка вказує на вплив звудів, спрямована вперед): англ. voicea [voist], нім. Zimber —» Zimmer, татар, имэнлэр —» имэннэр "дуби"; польськ. {ггеЬа.ЩёЪа], trzy [tfy] (буквосполучення rz no138 Фонетика і графіка значає дзвінкий звук, близький до українського [ж]: rzecz "річ" читається як жеч). Прогресивної асиміляції в сучас- ній українській мові немає, хоч колись вона мала місце: знан]а —> знання, бьчела —> бджола, Ганця —-> Гандзя. РЕГРЕСИВНА АСИМІЛЯЦІЯ — асиміляція^ за якої наступний звук впливає на попередній: молотьба [молод'ба], рос. лавка [лафкъ], англ. newspaper ['nju:s,peipa]. КОНТАКТНА (СУМІЖНА) АСИМІЛЯЦІЯ — асиміляція, за якої вза- ємодіють сусідні звуки (всі вищенаведені приклади). ДИСТАНЦІЙНА (НЕСУМІЖНА) АСИМІЛЯЦІЯ — асиміляція звуків на відстані. Наприклад: сочевиця —> чечевиця, желізо —> залізо (пор. рос. железо). Класичним прикладом несуміжної асиміляції голосних є сингармонізм (від гр. syn "разом", harmonia "спів- звучність") — фонетичний процес, який полягає в тому, що всі голосні в слові стають однорідними за артику- ляцією. Якщо в першому складі слова (в деяких мовах — у корені слова) є голосний переднього ряду, то в усіх інших складах можуть бути тільки голосні переднього ряду, а якщо в тій позиції є голосний заднього ряду, то в усіх інших складах також повинен бути лише голосний заднього ряду. Сингармонізм притаманний тюркським, монгольським, тунгусо-маньчжурським, фінно-угорським та корейській мовам. Так, скажімо, в турецькій мові місцевий відмінок імен- ника виражається за допомогою афікса -da, а значення множини — за допомогою афікса -lar: oda "кімната", odada "в кімнаті", odalar "кімнати", odalarda "в кімнатах". Якщо ж у першому складі слова будуть голосні переднього ряду, то афікси відповідно матимуть вигляд de, ler: ev "дім", evde "в домі", evler "доми", evlerde "в домах". Пор. ще татарські: кул "рука" — куллар "руки", корт "черв'як" — кортлар "черв'яки", агач "дерево" — агачлар "дерева", баш "голова" — башлар "голови", але КУЛ "озеро" — кУллэр "озера", теш "зуб" — тешлэр "зуби", имэн "дуб" — имэннэр "дуби". В угорській мові сингармонізм залежить від голосного звука в корені слова: ablah-hoz "до вікна", cipesz-hez "до шевця", huszob-hoz "до порога". ДИСИМІЛЯЦІЯ (ВІД лат. dissimilatio "розподібнення") — розподібнен- ня артикуляції двох однакових або подібних звуків у межах слова, втрата ними спільних фонетичних ознак. Дисиміляція по суті зводиться до заміни в слові одного з двох однакових або подібних звуків менш подібним. Це протилежний асиміляції процес. Наприклад, український займенник хто виник із ко- лишнього кто, де стояли поряд два проривних звуки [к] і [т]. Таке сполучення звуків є важким для вимови, внас- лідок чого проривний [т] впливає на однорідний за цією ознакою [к] і розподібнює його, змінюючи його на фрика- тивний [х]. Сполучення фрикативного [х] із проривним [т] є зручним для вимови. Дисиміляція, як і асиміляція, може бути прогресив- ною (срібро —> срібло; рос. феврарь —> февраль); регресив- ною (рицар -Ї лицар, рос. что —> [што], нім. ВіЬеі "біблія" —> Fibel "буквар"; контактною (легкий [леихкйі], рос. скучно [скушнъ];дистанційною(велблюд -^верблюд,рос. просторічне коридор —> колидор, ісп. arbor —> albor "дер- ево", фр. тарре —> nappe "обрус"). Значно поширеніше, ніж у літературній мові, явище дисиміляції в діалектному і просторічному мовленні: бон- ба, транвай, ланпа, тунба, дохтор, фрухти, секлетар тощо. Наслідком дисиміляції є сучасні форми інфінітива, що закінчуються на -сти: вести <— ведти, мести <— метти. Звуки основи [д] і [т] зберігаються в особових формах діє- слів: веду, мету. Гаплологія (ВІД гр. haploos "однаковий, простий", logos "слово") — випадіння внаслідок дисиміляції одного з двох сусідніх однакових або подібних складів. Наприклад: мінералологія —> мінералогія, трагікоко- медія —> трагікомедія, дикообраз —> дикобраз, пеперець (лат. piper) —> перець, стипепендія (лат. stips "подаяния", pendere "оплатити"^ —> стипендія, рос. знаменоносец —» знамено- сец, близозоркий —> близорукий, кърноносый (давньоруськ. кърнъ "короткий") —> курносый. Результатом гаплології є староукраїнська назва берез- ня — березоль (березіль), яка виникла з березозолъ, що спочатку позначало час, коли спалювали березу на золу, для того щоб нею золити білизну, тобто парити, заливши її спеціально для цього приготовленим розчином золи. Дієрєза (від rp. diairesis "поділ, розділяння") - викидання звука чи складу в слові для зручності вимови. Наприклад: користний —» корисний, обвласть -» об- ласть, згибнути —> згинути, гляднути —> глянути, кид- нути —> кинути, утопнути —> утонути, солнце —» сонце, сердце -» серце, честний —> чесний; рос. обвращение —> об- ращение, обвоз —» обоз, обвязать —> обязать, нуждный -» нужный, поздно —> [пдзнъ]. Утрачені в наведених словах звуки збереглися в пози- ції, коли після них йдуть голосні або коли вони знахо- дяться в кінці слова: користуватися, користь, погибати, глядіти, кидати, утопати, серденько, честь, рос. нг/ж- 5а, опоздать тощо. Епентеза (ВІД rp. epenthesis "вставка") - поява у словах додатко- вого звука. Наприклад: страм із сралг "сором" ("Тепер всяк хам показує натуру, а нам мовчать? Се був би чистий страм". — Леся Українка), строк із срок, верства із вер- ста, павук із паук; білор. павука із наука. Особливо поширене явище епентези в говірках та прос- торічному мовленні: радійо, окіян, константувати; рос. Ларивон, радиво, ндрав тощо. Явище епентези спостерігається також при засвоєнні запозичених слів зі збігом двох голосних: Italia — Іта- лія, лат. cancellaria — канцелярія, італ. cavalleria — ка- валерія та ін. Як бачимо, епентеза — протилежне діерезі явище. Метатеза (ВІД rp. metathesis "перестановка") - взаємна переста- новка звуків або складів у межах слова. Наприклад, слово суворий виникло із суровий, намис- то із монисто, бондар із боднар "той, що робить бодні", ведмідь із медвідь "той, що їсть мед"; рос. потчевать із почтевать, ватрушка із творушка, сыворотка із сыро- ватка, ладонь із долонь (пор. укр. сироватка, долоня); серб, гомила із могила; чеськ. mlha "мла" із mhla; польськ. krowa із korwa, bloto із bolto. Найчастіше метатеза спостерігається в запозичених сло- вах: нім. Teller —> польськ. talerz —> укр. тарілка, нім. Futteral —> футляр, лат. тагтог —» рос. мрамор, лат. flor(is) "квітка" —» укр. і рос. ім'я Фрол. Значно більше, ніж у літературній мові, прикладів ме- татези знаходимо в діалектному, просторічному та дитячо- Фонетичні процеси 1 4 1 му мовленні: вогорити (говорити), увернімаг (універмаг), ніститут (інститут), крутка (куртка), гамазин (мага- зин), рос. дитячі макейка (скамейка), салатка (із ла- сатка "лошадка") тощо. На базі літературного нишпори- ти внаслідок метатези виникло діалектне шнипорити: "Не йдуть [війт, присяжний і хлопи] до хати, а стали коло одного вугла, шпортають, штуркають, шнипо- рять..." (І. Франко). Крім позиційних і комбінаторних, у мові бувають змі- ни, зумовлені звичною для мовців артикуляційною базою. До них належить субституція звуків. Субституція (ВІД лат. substitutio "підстановка") — заміна в запози- чених словах чужого звука своім. Так, німецький фрикативний придиховий [h] заміню- ється українським фрикативним гортанним [г] або фрика- тивним задньоязиковим [х], російським проривним зад- ньоязиковим [г] або фрикативним [х]: Herzog — укр. гер- цог, рос. герцог, Hulze — укр. гільза, рос. гильза, Holbein (прізвище художника) — укр. Гольбейн, рос. Хольбайн (Хольбейн), Hans (ім'я) — укр. Ганс, рос. Ганс і Хане. Подібне маємо і в передачі англійського звука [h]: Hilary — укр. Хіларі, рос. Хилари, Howard — укр. Говард, рос. Го- вард, Humphry — укр. Гамфрі, рос. Хамфри і Гамфри. Колись у слов'янських мовах не було звука [ф]. Коли почали запозичувати іншомовні слова з цим звуком, то його заміняли своїми звуками [п], [т], [х], [кв]: Пилип, катедра, Хома, квасоля. Для багатьох мовців в Україні й нині вимова [ф] ста- новить певні труднощі, тому нерідко можна почути Хве- дір, хверма тощо. Оскільки така вимова часто стає предметом насмішки над мовцями, то деякі з них, які недостатньо обізнані з мовними нормами, помилково замінюють [хв] на [ф] і в словах, де [хв] є нормативним: фороба, фіст, рос. фатать тощо. Такі заміни називають гіперизмами.
Пит 32 Живі та історичні фонетичні процеси. Спонтанні зміни звуків Фонетичні процеси не є стабільними. Вони час від ча- су змінюються, одні припиняють своє існування, інші з'яв- ляються. Так, скажімо, колись у нашій мові діяв процес переходу [ґ], [к], [х] в [ж], [ч], [ш] перед голосними перед- нього ряду (друг — друже, рука — заручення, птах — пта- шина). Нині він не діє, і тому в словах, що з'явилися після призупинення дії цього процесу, задньоязикові вільно по- єднуються з голосними переднього ряду: герб, гени, кеп- тар, кілограм, хекати, хіхікати, Херсон тощо. Нині в українській мові діють інші процеси: відсутність оглушен- ня дзвінких приголосних в кінці слова, твердість кінце- вих губних (голуб, вісім тощо; пор. рос. голубь, восемь, де кінцеві губні є м'якими). Тому потрібно розрізняти живі та історичні фонетичні зміни (в деяких підручниках їх називають відповідно фонетичними і нефонетичними, що некоректно, бо в обох випадках йдеться про зміну звуків, тобто фонетичні процеси). Живі, або актуальні, фонетичні зміни є наслідком ді- ючих у мові фонетичних процесів. Прикладом таких змін є асиміляція і дисиміляція в українській та інших сучас- них мовах, акання в білоруській мові (Касіу Ясъ канюшы- ну, паглядау на дзяучыну), редукція ненаголошених го- лосних і оглушення дзвінких приголосних в кінці слова в російській мові ([мъллко], [дуп], [друк] тощо). Історичні, або традиційні, зміни не пов'язані з діючи- ми в сучасній мові фонетичними процесами. До таких іс- торичних фонетичних змін належить чергування задньо- язикових [ґ], [к], [х] з шиплячими [ж], [ч], [ш] і свистя- чими [з], [с], [ц]. Слов'яни не могли вимовити цих звуків перед [і], [є] та іншими голосними переднього ряду, і вна- слідок пристосування (акомодації) задньоязикові зміню- валися на передньоязикові. Тому виникли ці чергування (нога — ніженька — нозі, мука — мучний — муці, муха — мушка — мусі). Історичними є чергування [о], [є] з [і] в закритому складі (стола — стіл, село — сіл), чергування [о], [є] з нулем звука (сон — сну, день — дня), перехід [є] в [о] після шиплячих (чотири, жонатий) та ін. До V ст. в німецькій мові живим було чергування [а] з [є] (останній звук на письмі передається буквою a: tragen "нести" — trdgt "несе" — Trdger "носій", backen "пекти" — bdckt "пе- че" — Backer "пекар"). У XV ст. в англійській мові довгі голосні стали короткими ([є:] —> [і], [о:] -> [и] тощо, а ко- роткі дифтонгізувалися ([і] —> [аі]). Через те тепер на письмі зберігається стара орфографія, а звучать інші звуки: child [tjaild] "дитина", bind [bamd] "зв'язувати". Прикладом іс- торичних змін звуків є так зване друге пересунення при- голосних у німецькій мові. Глухі проривні [р], [t], [k] після голосних перейшли в щілинні [f], [s], [x], а після приго- лосних та на початку слова — в африкати [pf], [ts], [ch]. Дзвінкі [b], [d], [g] трансформувалися в глухі [р], [t], [k]. Пор. нім. schlafen "спати", laufen "бігти" і готськ. slepan, hlaupan, англ. sleep, leap; нім. essen "їсти", Wasser "вода" і готськ. itan, wato, англ. eat, water; нім. machen "робити" й англ. make; нім. Apfel "яблуко" й англ. apple; нім. zwei "два" і англ. two; нім. Tochter "доня" й англ. daughter; нім. alt "старий" і англ. old. Усі такі чергування зберігаються в сучасних мовах, однак у словах, які виникли після припинення дії цих процесів, такого переходу немає (кепка, гіркий, хімія, хма- рочос, бутерброд, нім. trappen "тупати" — trapt "тупає", Trapper "мисливець"). Часто історичні чергування використовуються у мові для розрізнення граматичних форм. Так, у германських мовах чергування голосних заднього ряду з голосними пе- реднього ряду (умлаут) залежали від позиції цих голосних, тобто були живими. Тепер вони є одним із важливих гра- матичних засобів: розрізняють форми однини і множини: нім. Vater "батько" — Vdter "батьки", Bruder "брат" — Briider "брати"; англ. tooth [tu:9] "зуб" — teeth [ti:9] "зуби", man [тагп]"чоловік, людина" — men [men] "чоловіки, люди". Крім фонетичних змін, причини яких можна поясни- ти, оскільки вони зумовлені позицією звуків у слові або їх сусідством із іншими звуками, трапляються звукові змі- ни, причини яких виявити неможливо, оскільки вони по- зиційно і комбінаторно не зумовлені. Такі зміни назива- ють спонтанними (від лат. spontaneus — "довільний"). На- приклад, звук, який колись позначався буквою Ь (ять) в українській мові перейшов в [і], а в російській — в [є] (лЬсъ —> укр. ліс, рос. лес; дЬдъ —> укр. дід, рос. дед; бЬлый —> укр. білий, рос. белый). Ніхто не знайшов пояснення й такому факту, чому носові голосні [Q] й [ej зникли в усіх слов'янських мовах, але збереглися в польській (meisiqc "місяць", miesiecy "місяців"). До спонтанних відносять також чергування типу носи- ти — нести, рос. бреду — брод, лат. саріо "беру" — сері "взяв", нім. binden "в'язати" — band "зв'язав" — gebunden "зв'язаний", geben "давати" — gibt "дає" — gab "дав". Різні звукові зміни можуть супроводжуватися явища- ми конвергенції і дивергенції. Конвергенція (ВІД лат. convergentio "сходження, наближення") - збіг у процесі фонетичних змін двох звуків у одному. Так, у давньоруській мові носові звуки [<?] й [е_], які на письмі позначалися буквами ж (юс великий) і А (ЮС ма- лий), трансформувалися відповідно в [у] й [а], тобто збіг- лися з іншими звуками, що вже існували в мові. Подібне сталося зі звуками [ъ] і [ь], які в слабкій позиції зникли, а в сильній змінилися відповідно на [о] й [є], тобто збігли- ся з наявними в мові звуками. Як бачимо, внаслідок кон- вергенції кількість звуків у мові скорочується. Протилежним конвергенції є процес дивергенції. Дивергенція (від лат. divergentio "розходження") - розщеплення звука на два різні звуки. Іншими словами, в одній позиції звук може залиши- тися, а в іншій — перейти в інший звук. Так, наприклад, звуки [о] і [є] в українській мові у відкритому складі збе- реглися, а в закритому — перейшли в [і]: вола — віл, семи — сім.
Звукові зміни Звукові закони в мовознавстві, регулярні зміни, що відбуваються в ході розвитку мови в його звуковому складі (ср. зникнення голосних «'» і «ь» в російській мові) або в звуковому складі слів (ср. заміну «е» на «о» в російській мові; наприклад, сучасного «ніс» із старого «ніс»). Розрізняють спонтанні і комбінаторні зміни. Перші мають місце у всіх випадках, в яких зустрічається відповідний звук; наприклад, в російській мові «»во всіх положеннях виявився заміненим голосним «е». Другі відбуваються лише в певних фонетичних положеннях; так, заміна «е» на «о» відбувалася лише в ударному складі, якщо за «е» слідував твердий згідний (ср. «поденний», але «день»). Учення о З. з. якнайповніше розвинено німецькою школою младограмматіков (див. Младограмматізм ). Їх теорія піддалася критиці з боку І. А. Бодуена де Куртене і ін. направленою проти тези про непорушність З. з. і перебільшення їх ролі. З розвитком фонології виникла історична або діахронічеськая фонологія, в якій З. з. розглядаються в аспекті учення про фонемі .
|
Последнее изменение этой страницы: 2019-04-11; Просмотров: 324; Нарушение авторского права страницы