Правила побудови та перевірки криміналістичних версій.
Процес побудови і перевірки версій складається із декількох етапів (певною мірою умовних). Відповідно до етапів визначаються прийоми побудови і перевірки версій, які базуються на логічних методах: аналізі, синтезі, дедукції, індукції, аналогії.Діяльність слідчого (експерта, судді) при побудові версій складається з таких етапів:1) отримання вихідної інформації;2) її логічної обробки;3) формулювання версій.
Отримання вихідної інформації.Версія буде достатньо обґрунтованою, коли вона спирається на конкретні фактичні дані. Кількість версій залежить від обсягу та достовірності наявних відомостей. Чим повніше наявні відомості, тим менше версій. Версія як розумовий процес може бути заснована на будь-якій інформації, зокрема, отриманої з таких джерел: протоколів слідчих дій; документів, що містять результати оперативно-розшукової роботи; інших джерел
Логічна обробка наявних данихВключає аналіз отриманої інформації та приведення встановлених фактів в систему (синтез). При логічному аналізі предмет роздумів розчленовується на складові частини або виділяються його ознаки для окремого вивчення як частин цілого. Синтез полягає у поєднанні окремих елементів досліджуваного об'єкта в єдине ціле. послідовно вирішуються наступні основні питання:1) чи є об'єктивними наявні відомості і чи можна їх використовувати для побудови слідчих версій;2) чи наявний взаємозв'язок між виявленими фактами і злочином, що розслідується;3) чи немає серед встановлених фактів таких, які зобов'язують слідчого припинити подальше провадження у справі.
Формування версій.- чітке формування припущень і завершує побудову версії
Максимальна кількість версій, що висуваються під час розслідування щодо тієї або іншої обставини злочину, не обмежена. необхідно дотримуватись певних правил побудови версій .версії мають бути: а) реальними (хоча й є припущенням), базуватися на певних фактах, відповідати реаліям; б) конкретними, сформульованими стверджувально, наприклад, мала місце крадіжка; вчинив злочин такий-то громадянин; в) не суперечити загальновідомим фактам, науковим даним, логічним законам побудови умовиводів; г) бути логічно витриманими (обґрунтованими), внутрішньо не суперечливими; д) висуватися компетентною особою (в даному випадку слідчим), яка має право і зобов'язана їх перевірити. Версії е робочим інструментом слідчого і не фіксуються в процесуальних документах, а відображаються в письмових планах розслідування.
101. Поняття планування розслідування злочинів, вимоги, які до нього пред’являються.
Планування розслідування - складна понятійна конструкція, що являє собою сукупність дій, які виконуються в певній послідовності та спрямовані на вирішення відносно самостійних завдань. Планування є важливою передумовою, організаційною основою розслідування злочинів, засобом, що забезпечує впорядкованість розслідування, дією, що спрямована на забезпечення його успіху.
Планування розслідування тісно пов'язане з побудовою і перевіркою версій. Версія служить підставою планування, логічним обґрунтуванням змісту плану розслідування. Логіка взаємозв'язку знаходить своє вираження у виведенні наслідків (припущень) із версії, які стають підставою для організації слідчих дій та оперативно-розшукових заходів щодо їх перевірки, створюючи таким чином нерозривно пов'язану систему: від версії - до наслідків і до дій, спрямованих на їх перевірку.
При складанні будь-якого плану розслідування необхідно дотримуватися певних загальних положень, які складають принципи планування.Принципи планування - це об'єктивні і закономірні за своєю природою вимоги, які висуваються до слідчої діяльності та виступають відправними положеннями в її практичному здійсненні.1. Принцип індивідуальності.2. Принцип динамічності.3. Принцип реальності4. Принцип конкретності.
Планування розслідування виконує безліч функцій. Серед них можна виділити основні:1) визначення правильних шляхів розкриття злочину на основі кримінально-правової кваліфікації;2) забезпечення об'єктивності, повноти і всебічності розслідування;3) своєчасне застосування науково-технічних і тактичних прийомів криміналістики з урахуванням особливостей кожної справи;4) забезпечення найбільш ефективного поєднання оперативно-розшукових заходів та слідчих дій під час розслідування;5) сприяння економії сил і засобів слідчого апарату і швидкість розслідування.
Поняття та види розшуку.
Розшук — це пошук людей внутрішніми правоохоронними органами країни. Людина може потрапити в розшук з різних причин Розрізняють два види розшуку:
1. Регіональний розшук — розшукові заходи, що здійснюються в місцях можливого зна-ходження, виявлення розшукуваного, а також заходи блокування з використанням центра-лізованих обліків на рівні району, міста, області.
2. Державний (міждержавний) розшук — розшукові заходи, що здійснюються в місцях можливого знаходження ідентифікаційних відомостей про особу розшукуваного, а також заходи блокування з використанням централізованих інформаційно-розшукових обліків на державному (міждержавному) рівні
При провадженні розшуку використовуються також спеціальні заходи, здійснення яких законодавство покладає на органи міліції: — перевірка у громадян паспортів чи інших документів, що підтверджують особу при пі-дозрі у вчиненні злочину;
— вхід у жилі приміщення громадян, у приміщення підприємств, організацій при переслідуванні злочинців;
— доставка в органи міліції і затримання на строк до З годин для встановлення особи правопорушника (а, можливо, і злочинця);
— фотографування та дактилоскопірування осіб, що тримаються під вартою та затримані за підозрою у вчиненні злочину.
Слідчий після оголошення розшуку повинен і далі вживати всіх необхідних заходів для встановлення місця перебування обвинуваченого Після оголошення особи в розшук орган дізнання і слідчий продовжують вживати необхідні заходи зі встановлення місця перебування обвинуваченого підозрюваного .
Після затримання в таких випадках обвинуваченого, орган розшуку негайно повідомляє про це прокурора за місцем затримання. Прокурор протягом 24 годин зобов'язаний особисто допитати затриманого для з'ясування його особи, обставин ухилення від слідства, а також вчиненого злочину і наявності законних підстав для арешту. При цьому прокурор зобов'язаний перевірити, чи дійсно затриманий є тією особою, яку розшукують, і, впевнившись у наявності законних підстав для арешту, дає санкцію на відправлення заарештованого етапом до місця провадження слідства
