Характеристика спеціальних (часткових) методів криміналістики

Спеціальні методи криміналістики використовуються для вирішення її завдань. До спеціальних методів перш за все належать техніко-криміналістичні методи стосовно певних галузей криміналістичної техніки. Так, вирізняють методи судової фотографії (посилення кольорових контрастів, кольоророзрізнення, мікро- або макрозйомка, сигналітична зйомка, панорамний метод тощо); методи судової балістики (розгортання кулі чи гільзи, метод визначення місця пострілу, встановлення моделі вогнепальної зброї за гільзою та ін.); методи дослідження документів (огляд в косопадаючому світлі, запилення поверхні порошками, метод фотографічного виключення) тощо. Спеціальними методами є також ідентифікаційні методи (наприклад, встановлення цілого за частинами).
До спеціальних методів (власне криміналістичних) інколи відносять криміналістичне версирування, криміналістичне планування, криміналістичний аналіз ситуації, криміналістичне експериментування.
Джерелом формування криміналістичних методів є природничі й технічні науки, а також слідча, судова та експертна практика. Так, в криміналістиці широко застосовуються фізичні методи (спектральний аналіз, дослiдження в невидимих променях спектру, застосування радіоактивних ізотопів), а також хімічні, біологічні, ґрунтознавчі та ін.
Спеціальні методи криміналістики можуть бути розподілені на:
1) методи науки криміналістики;
2) методи практичної діяльності (які безпосередньо використовуються оперативно-розшуковими працівниками, слідчими, прокурорами, суддями).

 

 

Наукові основи, поняття й види ідентифікації

Ідентифікація - це загальнонауковий метод криміналістики, оскільки він використовується останнім часом в інших науках, таких як фізика, кібернетика, хімія, біологія, генетика тощо. Суть ідентифікації полягає в установленні тотожності. Це пізнавальний процес виділення індивідуального, конкретного із загального. Ідентифікація в інших науках означає встановлення формально-логічної тотожності, коли об'єкти вважаються тотожними за наявності хоча б однієї спільної ознаки. Отже, за суттю, ідентифікація як загальний метод встановлює групу, рід, вид об'єктів.
Криміналістична ідентифікація - специфічний метод, що дозволяє розв'язувати вузькі ідентифікаційні завдання, суть яких зводиться до встановлення тотожності конкретного об'єкта, що має стійку зовнішню срорму.
Методологічну основу теорії ідентифікації складають положення матеріалістичної діалектики та логіки як інструмента пізнання, а саме:
а) загальний взаємозв'язок явищ у природі та суспільстві;
б) усі об'єкти матеріального світу індивідуальні; будь-який об'єкт, подія, явище індивідуальні і можуть бути ототожнювані;
в) всі об'єкти рухаються та видозмінюються, таким чином, об'єкт залишається самим собою тільки деякий час, який залежить від швидкості змін; час, протягом якого об'єкт залишається відносно незмінюваним і його можна ототожнювати, називають ідентифікаційним періодом.
Існує кілька класифікацій криміналістичної ідентифікації. Найбільш розповсюдженим вважається поділ на:
1) ідентифікацію за матеріальним відображенням;
2) ідентифікацію за ідеальним відображенням (сліди пам'яті, уявні образи). Інколи криміналістичну ідентифікацію поділяють за об'єктом ототожнювання на дактилоскопічну, судово-балістичну, трасологічну тощо. Якщо ' основу класифікації використовувати процесуальну форму, то ідентифік можна розділити на процесуальну та непроцесуальну. Процесуальна здій нюється в ході слідчих дій, а непроцесуальна - при оперативно-розшуков діяльності. Ідентифікацію за суб'єктом розрізняють: слідчу, експертну та судову.

⇐ Предыдущая12345678910Следующая ⇒

Поделиться: