Облік виробничих запасів, готової продукції та її реалізація.

Запаси, які надійшли на підприємство без товаросупровідних документів постачальника, приймаються на облік за приймальними актами і оформляються записом по дебету рахунка 20 «Виробничі запаси» (відповідні субрахунки) в кореспонденції і кредитом рахунка 63 «Розрахунки з постачальниками і підрядчиками». Після одержання від постачальника рахунків-фактур та інших товаросупровідних документів раніше зроблений запис сторнується і робиться звичайний запис на суму, яка значиться в одержаних документах.
Якщо при прийманні вантажу виявлена недостача матеріальних цінностей, то на дебет рахунка 20 «Виробничі запаси» прибуткують тільки фактично одержані цінності; на вартість недостачі матеріалів, що виникла при
перевезенні, на підставі належно оформлених актів пред'являть претензію винуватцю і в бухгалтерському обліку відображають по дебету рахунка 374 «Розрахунки за претензіями» в кореспонденції з кредитом рахунка 63 «Розрахунки з постачальниками і підрядчиками».

У разі обґрунтованої відмови від оплати розрахункове платіжних документів за матеріали, що надійшли на адресу підприємства, такі цінності приймаються за актами на відповідальне зберігання і обліковуються на за балансовому рахунку 02 «Активи на відповідальному зберіганні» до вказівок постачальника про повернення, переадресування або реалізації на місці.

Основним первинним документом на відпуск матеріалів у виробництво є лімітно-забірні картки, в яких вказується ліміт видачі даному цеху матеріалів відповідного номенклатурного номера, а потім робиться запис про фактичний відпуск матеріалів з виведенням залишку невикористаного ліміту, який підтверджується підписом завідуючого складом (у лімітній картці одержувача) і одержувача (у лімітній картці складу). Наприкінці місяця лімітно-забірні картки подаються до бухгалтерії для обліку витрат матеріалів.
Щомісяця цехи та інші виробничі підрозділи складають Звіт про використання сировини, основних матеріалів і напівфабрикатів, у якому по кожному номенклатурному номеру показуються: залишок на початок місяця, надходження за місяць, залишок на кінець місяця, фактичні витрати, витрати за нормами, економія або перевитрата. Бухгалтерія складає зведений звіт про використання матеріалів по груповій номенклатурі (в натуральних і грошовому вимірниках), на підставі якого роблять відповідні облікові записи на списання використаних матеріалів.

Підставою для списання використаних у виробництва матеріалів служить Відомість розподілу витрат матеріалів і палива за рахунками і статтями витрат, яка складається за видатковими документами (лімітно-забірними картками, вимогами, актами тощо). В ній зазначається, на який синтетичний рахунок, субрахунок, продукцію (замовлення, переділ) або на яку статтю треба віднести вартість витрачених запасів.

За даними цієї відомості витрачені протягом місяця виробничі запаси за обліковими цінами списують з кредиту рахунка 20 «Виробничі запаси» (відповідний субрахунок) на дебет рахунків:

23 «Виробництво» (на вартість виробничих запасів, використаних для виготовлення продукції, виконання робіт, надання послуг);

91 «Загальновиробничі витрати», 92 «Адміністративні витрати» (на вартість запасів, використаних для загальновиробничих і загальногосподарських потреб);

93 «Витрати на збут» (на вартість запасів, використаних на потреби, пов'язані з реалізацією (збутом) продукції);

949 «Інші витрати операційної діяльності» (на вартість запасів, використаних на утримання об'єктів житлово-комунального та соціально-культурного призначення).

Відповідно до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 9 «Запаси» в бухгалтерському обліку і звітності запаси відображаються за найменшою з двох оцінок: первинною вартістю або чистою вартістю реалізації. Така вимога викликана необхідністю застосування принципу обачності, згідно з яким активи або доходи не мають бути завищені, а зобов'язання або витрати — занижені.

Чиста вартість реалізації — це сума, яку очікують одержати при реалізації запасів в умовах звичайної діяльності за вирахуванням Імовірних витрат на їх виробництво і реалізацію. Тобто чиста вартість реалізації відповідає ринковій вартості запасів за вирахуванням очікуваних витрат, пов'язаних з процесом підготовки їх до реалізації, а також безпосередньо реалізації.
Запаси відображаються за чистою реалізаційною вартістю, якщо на дату балансу їх ціна знизилася або вони зіпсовані, застарілі або іншим чином втратили початкові очікувану економічну вигоду. Якщо первинна
вартість запасів перевищує чисту вартість їх реалізації, сума перевищення списується на витрати звітного періоду.

Згідно з положенням " Про порядок проведення уцінки і реалізації продукції, що залишилася з групи товарів широкого вжитку продукції виробничо – технічного призначення " проводиться оцінка товарів і продукції, що залежалась протягом 3 місяців і не користується попитом у споживачів, а також таких товарів і продукції, які частково втратили свою первісну вартість та надлишок ТМЦ, які більше 3місяців не використовувались на виробництво продукції, оскільки таку продукцію не доцільно виготовляти за відсутності попиту на неї на зовнішньому чи внутрішньому ринках.

Уцінка проводиться за рішенням керівника на підставі попереднього проведення інвентаризації, як правило на 1 число місяця. Запаси, які вже були уцінені, але і на далі не реалізувались чи не використовувались можуть бути повторно уцінені до рівня ціни до їх подальшої реалізації. Дані про уцінені товари відображаються в акції уцінки. Не підлягають уцінці запаси, які перебувають в заставі, в резерві і на відповідному зберіганні.

Переоцінені запаси повинні бути пере марковані шляхом наклеювання нових цін чи нових ярликів.

Витрати від знецінення запасів відображають записом:

Дт. 946 Кт. 20, 26, 28

В кінці звітного періоду витрати списуються на фінансові результати

Дт. 791 Кт. 946

Згідно П(С) БО №9 "Запаси"дооцінка виробничих запасів можлива тільки у межах їх первинної балансової вартості у випадках, якщо ринкова вартість таких засобів спочатку знизились і запаси були уціненні, а потім збільшились. У випадку, якщо ринкові запаси, які були уцінені зросли і перевищили їх собівартість, то дооцінка проводиться лише до рівня їх первинної балансової вартості. Дооцінка відображається методом червоного сторно.

Дт. 946 Кт. 20, 26,28

  Готова продукція – це матеріальний результат виробничої діяльності будь - якого підприємства. Готовою вважається продукція, яка пройшла всі стадії технологічної обробки в даному підрозділі,яка відповідає визначеним стандартам, технологічним умовам або умовам договору і здана на склад і оформлена відповідними супровідними документами, прийнята технічним відділом підприємства. Готова продукція має мати вартісну оцінку.

Готова продукція на підприємстві проводить такі операції:

Ø випуск продукції і здача її на склад;

Ø зберігання продукції на складі під час якого можуть проходити додаткові процедури;

Ø відпуск продукції на внутрішні потреби підприємства;

Ø відпуск продукції покупцям і її транспортування;

Ø проведення розрахунків і отримання коштів за реалізовану продукції.

Реалізація – це заключний етап кругообігу господарських засобів.

Основними супровідними документами по здачі господарських засобів на склад є:

· накладні;

· квитанції;

· накопичуванні відомості про здачу готової продукції.

 

6. Облік власного капіталу

Облік власного капіталу складається з статутного та резервного капіталів.

Статутний капітал – це сукупність вкладів учасників, власників, засновників в майно при створенні підприємства для забезпечення його діяльності в розмірах вказаних у статутних документах.

Розмір статутного капіталу визначається установчими документами і фіксується в статуті підприємства, яке може збільшувати або зменшувати розмір статутного капіталу.

Кожний факт зміни повинен бути оформлений рішенням учасників чи засновників і має бути відображений у статуті.

Збільшення розміру статутного капіталу можливе лише за умови повної оплати попередньо – зареєстрованого статутного капіталу.

Резервний капітал утворюється відповідно до чинного законодавства та установчих документів за рахунок нерозподіленого прибутку і використовується для покриття можливих збитків підприємства. Формування здійснюється шляхом щорічних відрахувань в розмірі не менше 5 % від суми чистого прибутку.

 

⇐ Предыдущая123456Следующая ⇒

Поделиться: