Предмет та місце в системі екон.наук

Предмет та місце в системі екон.наук

Предмет ІЕЕД. Предметом є виникнення, розвиток, зміна економічних відносин між людьми у взаємодії із виробничими силами суспільства, а також правовими, політичними, релігіозно-культурними та ін. чинниками характерними окремим національним економікам у різні історичні періоди. Також господарство країн світу в історичному розвитку, різноманітності форм його вияву. Вивчаючи конкретні аспекти економіки, ця дисципліна допомогає краще зрозуміти сучасні господарські проблеми, прогнозувати їхнє наукове вирішення.

Місце ІЕЕД в системі наук. Економічна історія забезпечує тісний зв’язок історико-економічного пізнання з розвитком економічних знань в цілому. Вона допомагає у вивченні економтеорії, економіки промисловості, с/г, фінансів, грошового обігу тощо. ІЕЕД знаходиться у тісному взаємозв’язку також із соціологією, політологією, історією, математичними науками тощо.  

Мета, завдання, функції

Метою курсу є: поглиблення вивчення та творче осмислення змісту, передумов, та закономірностей еволюції світової економічної науки як цілісної системи економічних поглядів та ідей. Завдання: 1) формування цілісного уявлення про еволюцію економічної науки; 2) виявлення взаємозалежності, спадкоємності, розбіжності економічних учень та історичних подій, поглиблення знань з економ.теорії, систематизація та аналіз економічних уявлень та ідей; аналіз та розгорнута характеристика сучасних тенденцій історичного розвитку та новітніх концепцій, що їх характеризують. Методи: 1) історико-генетичний; 2) системно-структурний; 3) проблемно-логічний; 4) порівняльно-історичний(компаративний);

Функції: пізнавальна, підготовча, світоглядна, методологічна(фундаментальність історії, основи дослідження науки, методологія – основи вивчення, дослідження); прогностична(аналізувати події у минулому і робити проекцію на майбутнє).

 

 

Економічні причини підйому країн Стародавнього Сходу

Умови розвитку людської цивілізації на Ст. сх.: теплий клімат, річкові долини, зона пустині. Потреба збереження водних ресурсів спонукала до мобілізації величезних людських ресурсів на будівництво осушувально-зрошувальних каналів.

Наприклад, в Єгипті – зрошувальна система землеробства, завдяки якої заболочена долина Нілу перетворилася на квітучий оазис. На пн.. Єгипту – тваринництво, на пд.. – землеробство ----жвава торгівля.

В Межиріччі річки удобрювали поля. Місцеві жителі збирали високі врожаї хліба. А для цього зводили могутні протиповеневі греблі та інші іригаційні споруди.

В Індії, Китаї в долині Інду зародилося зрошуване землеробство, розвивалося тваринництво. Виникли ремісничі міста, торгівля. Цілі райони Індії включилися в обмінну торгівлю: вовна, золото, коні, дорогоцінні каміння, слони. З’явились лихварі. Рабство мало патріархальний характер.

Особливості східного рабства: 1)воно не володіло суспільним виробництвом, головна сфера – с/г – поза рабовласницьким виробництвом. 2)В основному належали державі. 3)використання рабської праці було однобоким і непродуктивним. 4)не було класичним, перепліталися громадські та рабовласницькі елементи.

Основні джерела рабства: війни, піратство, заборгованість селян із общини.

Основні причини розвитку:

Зовн.: захоплення великої кількості рабів, обкладання поневоленого населення високими податками. Внутр.: гарантували права і свободи вільному населенню Риму, сприятливі географічні і кліматичні умови, освіченість римлян на високому рівні.

Основні риси та етапи еволюції феодального господарства

Економ. сутність Версальської системи. Плани Ч.Дауеса і О.Юнга

Вдвічі скоротилось с.г. виробництво. Вся економіка була мілітарізована. Державний борг Н. як переможеної країни зріс у 32 рази. Важливу роль відігравав Версальський мирний договір – 28 червня 1919 року – між Н. та країнами Антанти(27 країн). 

Оскільки в Н. настала дуже глибока екон. криза, вона не могла самостійно подолати свої проблеми.

Сутність миру:

1.  основні колонії Німеччини були чітко розподілені. Розподіляються між А., Ф., визнається суверенітет Австрії, Чехословаччини.

2. Рейнську область було демілітаризовано – виведено звідти війська, промисловість намагались перепрофілювати на виробництво продукції для підприємств мирних.

3.  Скорочено військовий флот, авіацію, офіцерський склад.

4. Повинна була виплатити репарації і покрити збитки від війни, і гарантувала незначні пільги на власній території.

В 1921-23 рр. у Н. з’являється гіперінфляція. Ціни зростали майже на 50% щодня. Різко погіршився життєвий рівень людей.

У 1924 році було прийнято план Дауеса – це репараційний план для Німеччини спрямований на відновлення її промислового потенціалу. Передбачав надання позиків у сумі 200 млн доларів. Основна маса німецької продукції мала реалізовуватися на території СРСР. Німецька економіка відновилася, А., Ф., США від цього виграли, отримали доходи. Але.

У 30х роках країна все-одно опинилася у стані глибокої кризи. Надали ще одну допомогу і було прийнято план Юнга – це репараційний план, що передбачав зменшення розмірів щорічних платежів на 20%, а також ліквідацію контролю над економікою і фінансами Н. В 1932 року фактично відбулося списання боргів.

 

 

 

План Маршалла, його сутність та значення для відродження повоєнної Європи.

Особливе місце у зовнішньоекономічній політиці США в післявоєнний період посідала Західна Європа. Для соціально-економічної стабілізації своїх західноєвропейських союзників США ухвалили програму "відродження Європи", яку було погоджено з великими монополіями та банками. Програму проголосив держсекретар США Дж. Маршалл ,цю програму назвали планом Маршалла.

План передбачав надання на визначених умовах позик і кредитів. У ньому погодилося взяти участь 16 європейських країн які уклали конвенцію про створення спеціальної Організації європейського економічного

Виконання плану передбачало низку жорстких обмежень, продиктованих США. Одержувачі кредитів мали відмовитися від націоналізації промисловості, надати повну свободу приватному підприємництву при гальмуванні розвитку конкурентних із США галузей промисловості, зняти обмеження імпорту американських товарів і знизити ввізні митні платежі, обмежити торгівлю із соціалістичними країнами, заборонялося також вивозити товари, завезені зі США. Дотримання цих умов контролювала спеціально створена Адміністрація економічного співробітництва.

США, незважаючи на такі жорсткі обмеження, все ж сприяли створенню умов для відродження економік західноєвропейських країн, утримавши країни Західної Європи від сповзання на соціалістичний шлях. У поєднанні зі здійсненням власних економічних програм план Маршалла допоміг післявоєнному відродженню економіки західноєвропейських країн. Він сприяв зростанню випуску продукції в базових галузях, розвитку внутрішньоєвропейської торгівлі, скороченню дефіциту бюджету і темпів інфляції, нарощуванню виробництва таких гостро необхідних ресурсів, як сталь, цемент, вугілля, шахтове, енергетичне, текстильне устаткування, калійні міндобрива, нафтопродукти, транспортні засоби. Окупаційна влада США також надавала підтримку реформам ліберального спрямування.

 

 

Закони Хамурапі

18 ст. до н.е. , Вавилон. Захистити приватну власність, обмежити свавілля лихварів. Мета: уникнення руйнації натурально-господарських відносин і загрози суверенітету.

Старий Завіт Біблії

13-2 ст. до н.е. Палестина. Основний мотив з економічної точки зору: засудження лихварства та боргового рабства, хабарництва, несправедливого суда, надмірного збагачення та розкоші. Намагався захистити бідних, закликав до ведення патріархального життя.

Китай

Конфуцій написав працю «Бесіди і роздуми». Навчав теорії природного права. Вважав першопричиною всього Бога, і він більше не втручається в розвиток світу. Все йде своєю чередою. Вважав ідеальним патріархальну державу. Держава – це родина. Правитель – батько, мудрий, небагатий, освічений. Його поважають, прагнуть йому допомогти. Все це сприяє гармонійному розвитку суспільства в цілому. Поділяв суспільство на стани на благородних і простих та на рабовласників і рабів. Цей поділ вважав природнім.

Лао-цзи. Даосизм. Основою є так зване «дао». Даосизм – це соціальна утопія, мрія про справедливий соціальний устрій. «Дао» - це природній хід речей, споглядання життя, бездіяльність, що забезпечують майнову рівність у суспільстві. Тобто якщо немає бажань, немає потреб, тобі немає зацікавленості, не виникає інтерес, людині нічого не треба.

Етапи розвитку

1. Зародження. В. Петті, П. Буагільбер, Р. Кантільйон, Д. Юнг, Ф. Кене, А. Тюрго.

2. Період творчості засновника економічної науки А. Сміта.

3. Період розвитку економічної науки: Д. Рікардо, Ж.-Б. Сей, Т. Мальтус.

4. Занепад класичних принципів у дослідженнях: Ж. Сісмонді, Н. Сеніор, Ф.Бастіа, Дж. Мілль.

 

Теоретична система А.Сміта

Методологічні основи класичної політичної економії були викладені А. Смітом у праці „Дослідження про природу і причини багатства народів”

Адам Сміт: – сформував політичну економію як науку про об’єктивні закони виробництва і нагромадження багатства; виокремив дві сторони політичної економії: позитивну і нормативну. 3. розвинув теорію „природного порядку”. 4. зробив аналіз проблеми поділу праці, як основної умови зростання її продуктивності. 5. побачив у обміні джерело розподілу праці. 6. Визнав, що поведінкою людей керує егоїзм та турбота про власну вигоду. Розглядаючи особистий інтерес як могутній природний стимул прогресивного розвитку суспільства, А. Сміт вводить поняття. „економічної людини”.

А. Сміт багато уваги приділяє: 1. розвитку теорії грошей, пов’язавши їх походження з об’єктивним стихійним процесом розвитку поділу праці і обміну. 2. описанню принципу „невидимої руки” -  це механізм стихійної координації економічної поведінки суб’єктів господарювання та узгодження їх власних інтересів за умов вільної ринкової конкуренції. 3. обґрунтуванню чотирьох основних правил оподаткування:   пропорційність; визначеність;   зручність; необтяжливість.

А. Сміт зробив суттєвий внесок в теорію вартості. Вчений: – чітко розмежував споживну вартість („цінність у споживанні”) і мінову вартість („цінність у обміні”). 2) „догма Сміта”  - вартість (ціна) виробництва дорівнює сумі трьох видів доходів: заробітної плати, прибутку і ренти.

А. Сміт: – посилив концепцію ціни. Ціну, яка встановлюється на рівні виробництва, вчений назвав природною ціною. Ціна, яка коливається навколо природної ціни в залежності від попиту і пропозиції, була названа ринковою ціною; – розвив вчення про доходи, поділив їх на первинні і вторинні. Тлумачив капітал з двох сторін: як вартість, що приносить прибуток, і як запаси засобів виробництва. Останні А. Сміт поділив на основний і оборотний капітали. Нагромадження капіталу розглядав як найважливіше джерело збагачення нації.

Обгрунтував теорію абсолютних переваг у міжнародній торгівлі. Суть цієї теорії полягає у тому, що міжнародна торгівля є вигідною, якщо країна продає такі товари, у виробництві яких вона має абсолютні переваги (тобто виготовляє товари з меншими витратами), ніж країна – партнер.

 

Теорія марксизму

40ві роки 19 ст. Засновники: Карл Маркс(1818-1883) і Фрідріх Енгельс.Передумови: промисловий переворот ХІХ ст., соціальні потрясінні, або незадоволення робітничого класу, зміна соціальної структури суспільства в процесі первісного нагромадження капіталу ,періодичні кризи надвиробництва.Теоретичні джерела ек теорії Маркса:Класична політична економія, учення Рікардо,Німецька філософія, діалектика Г.гегеля, матеріалізм Л.Файєрбаха,Французький утопічний соціалізмСистема економічних поглядів К.Маркса:1Основна праця «Капітал» - 1867р. перший том. 2Класовий підхід є більш пріоритетним.3 Учення про вартість і додаткову вартість. 4Концепція двоїстого характеру праці, втіленого у товари. 5Трудова теорія вартості. 6Теорія додаткової вартості – обґрунтував, яким чином капіталісти отримують свій прибуток. 7Нове поняття: товар «робоча сила». 8Розглянув способи посилення капіталістичної експлуатації (підвищення норми додаткової вартості). 9Теорія грошей та капіталу. 10Формула простого товарного виробництва. 11Поділ капіталу на постійний та змінний, а також основний та оборотний. 12Концепція економічних криз надвиробництва. 13Вчення про доходи та їх розподіл. 14Вчення про заробітну плату.15Обґрунтував неминучість само руйнації капіталізму

Фрідріх Фрайхер фон Візер

Теорія приписування-цінність споживчих благ зумовлює оцінку виробничих ресурсів,

Проблема розподілу доходів,Теорія альтернативних витрат-обмеженість ресурсів визначає конкурентність,теорія цінності-цінніть не може бути об’єктивною

49. Англійській Маржиналізм (Кембріджська школа).

Альфред Маршалл «Принципи економікс»

Багатством є як речові, так і неречові блага. Економікс досліджує поведінку окремих суб’єктів, фірм, галузей, ринку, тобто охоплює мікроекономічний рівень. Засновано виникнення мікроекономіки. Класифікував витрати на змінні і фіксовані. Аналіз ринкової рівноваги. Прибуток-підприємницький дохід і рента

Артур Пігу

Поняття ек добробуту, дослідив проблему узгодження ек інтересів окремих індивідів, проаналізував відхилення від статистичної ринкової рівноваги.

Методологія школи:

Еволюціонізм,Синтетичний підхід. Функціональний аналіз. Кількісні методи дослідження. Принцип рівноважності. Теорія ринкової рівноваги. Модель «хрест Маршалла». Поєднання теорії граничної корисності і витрат виробництва. Теорія доходів. Прибуток (підприємницький дохід та процент).

 

Фрідріх Ліст.

«Національна система політичної економії» (1841). Різко критикував класику політекономії, оскільки не погоджувався із принципом мобільної конкуренції, лібералізації економіки, вільного ціноутворення. Основний вплив на розвиток економіки має мати держава.

· Критика класичної політекономії, бо: ігнорування національних ідей, продуктивних сил, відповідно їх зміни.

· Заперечення дії універсальних законів.

· Захист інтересів Німеччини від Англії.

· Теорія продуктивних сил, до яких належить фізичні і моральні здібності людини, громадські та політичні заклади, природні ресурси, матеріальний капітал.

· Концепція стадій економічного розвитку: 1)дикунство, 2)скотарство, 3)землеробство, 4)аграрно-мануфактурний стан, 5)аграрно-мануфактурний комерційний стан.

· Політика «виховного» протекціонізму: пояснювала необхідність активної економічної ролі держави. Повинна враховувати специфіку кожного етапу розвитку.

 

Нова” історична школа

Або ж «молода історична школа». Історичні передумови: об’єднання німецьких земель в результаті перемоги Пруссії, швидки розвиток капіталістичних відносин, поширення промислового перевороту, змінюється соціальна структура суспільства, урбанізація, зростають масштаби найманої праці.

Представниками нової історичної школи в Німеччині є Густав Шмоллер (1838 – 1917), Адольф Вагнер (1835 – 1917), Людвіг Йозеф (Луйо) Брентано (1844 – 1931) і Карл Бюхер (1847 – 1930). Вказані вчені-економісти не заперечують „природних” економічних законів, але вважають, що закони економіки не можуть бути відкриті шляхом логічного виведення. Центром дослідження повинні бути практичні проблеми, а не розбудова теоретичних конструкцій, узагальнень.

В економічних дослідженнях велике значення надається етиці, моральному початку. Детально вивчаються правові норми, їх вплив на економічні відносини, господарський механізм. Правовий порядок – „основа історичного розвитку, цілі якого не дані з самого початку”; він "виникає поступово із уривків, які пропонуються практиками" [121, с. 126].

Течії 1ї хвилі: 1.Консервативна. Г. Шмоллер. Основна ідея: у суспільстві, економіці є традиції німецького суспільства (монархія, націоналізм). Запроваджується етичний принцип економічних досліджень. Заперечення математичних методів дослідження. 2.Буржуазно-ліберальний напрям. Л. Брентано. Реформування буржуазного суспільства шляхом розвитку профспілкового руху з метою досягнення класового миру.

2 хвиля: Макс Веббер. «Протестанська етика і дух капіталізму» (1904). «Загальна економічна історія» (1919-20). 

1.Поглиблення методології аналізу. Звільнення від націоналізму та однобічності історичного методу. 2.Людський соціум – це сукупність людей вільних від державного диктату. Вплив особистих мотивів на поведінку суб’єктів. 3.Концепція «ідеальних типів суспільного устрою». Певні теоретичні схеми, які створив для осмислення конкретних етапів історичного розвитку. 4.Теорія розвитку капіталізму, в межах якої виділяв: 1)традиційну поведінку індивідів; 2)раціональна. 5.Аналіз взаємозв’язків між етичним кодексом протестантизму і капіталістичним духом. Вважав, що на певному етапі історичного розвитку Європи відбувається унікальне поєднання особливостей духовного життя людей та матеріальної зацікавленості, корисливого інтересу «економічної людини», що сприяло появі мотивації суб’єкта на основі раціональності.

 

Загалом:

1. Циклічніть розвитку економіки;

2. Контроль монополій за господарством;

3. Велика депресія 29-33 рр. (безробіття, інфляція, зниження виробництва, припинилися інвестиції).

 

Предмет та місце в системі екон.наук

Предмет ІЕЕД. Предметом є виникнення, розвиток, зміна економічних відносин між людьми у взаємодії із виробничими силами суспільства, а також правовими, політичними, релігіозно-культурними та ін. чинниками характерними окремим національним економікам у різні історичні періоди. Також господарство країн світу в історичному розвитку, різноманітності форм його вияву. Вивчаючи конкретні аспекти економіки, ця дисципліна допомогає краще зрозуміти сучасні господарські проблеми, прогнозувати їхнє наукове вирішення.

Місце ІЕЕД в системі наук. Економічна історія забезпечує тісний зв’язок історико-економічного пізнання з розвитком економічних знань в цілому. Вона допомагає у вивченні економтеорії, економіки промисловості, с/г, фінансів, грошового обігу тощо. ІЕЕД знаходиться у тісному взаємозв’язку також із соціологією, політологією, історією, математичними науками тощо.  

Мета, завдання, функції

Метою курсу є: поглиблення вивчення та творче осмислення змісту, передумов, та закономірностей еволюції світової економічної науки як цілісної системи економічних поглядів та ідей. Завдання: 1) формування цілісного уявлення про еволюцію економічної науки; 2) виявлення взаємозалежності, спадкоємності, розбіжності економічних учень та історичних подій, поглиблення знань з економ.теорії, систематизація та аналіз економічних уявлень та ідей; аналіз та розгорнута характеристика сучасних тенденцій історичного розвитку та новітніх концепцій, що їх характеризують. Методи: 1) історико-генетичний; 2) системно-структурний; 3) проблемно-логічний; 4) порівняльно-історичний(компаративний);

Функції: пізнавальна, підготовча, світоглядна, методологічна(фундаментальність історії, основи дослідження науки, методологія – основи вивчення, дослідження); прогностична(аналізувати події у минулому і робити проекцію на майбутнє).

 

 

12345678910Следующая ⇒

Поделиться: